Постанова

від 01.04.2013 по справі 817/582/13-а

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/582/13-а

01 квітня 2013 року м. Рівне

Суддя Рівненського окружного адміністративного суду Кравчук Т.О. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу

за участю:

представників позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Форет М.С.,

представник Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:, -

в с т а н о в и в :

До Рівненського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби та Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

від 27.12.2012 року №0005341742, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2011 року на суму 6052,90 грн. на підставі акта перевірки від 19.12.2012 року №359/15-300/НОМЕР_1 в частині суми 6015,90 грн. (з урахуванням уточнення позовних вимог);

від 27.12.2012 року №0005351742, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період березень 2011 року - листопад 2011 року у розмірі 67636,24 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 11353,28 грн. на підставі акта перевірки від 19.12.2012 року №359/15-300/НОМЕР_1 в частині суми 62875,74 грн. (з урахуванням уточнення позовних вимог).

Також позовні вимоги полягали у зобов'язанні відповідача, подати органу що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням підтвердженої перевіркою заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку в розмірі 109 102,76 грн. та стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_3 на банківський рахунок останнього суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за березень - листопад 2011 року в розмірі 171978,50 гривень (з урахуванням збільшення розміру позовних вимог).

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеними оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, податковим органом покладено дані акта перевірки від 19.12.2012 року № 359/15-300/НОМЕР_1 з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість задекларованого на рахунок платника у банку за березень - листопад 2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними з огляду на таке.

Позивач заперечує факти придбання товарів/послуг в своїй господарській діяльності, які частково використовуються в оподатковуваних операціях податком на додану вартість, що підтверджується наданими до перевірки первинними документами і звітністю та не заперечується актом документальної перевірки.

Всі господарські операції з приводу придбання товарів/послуг здійснені позивачем з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Як зазначив позивач, він здійснював єдиний фактичний вид діяльності - надання послуг з внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом. Обсяг операцій з надання послуг з міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом встановлено в розмірі понад 88 відсотків загального обсягу оподаткованих операцій за перевіряємий період. На думку позивача, акт перевірки не містить жодного посилання на факти відсутності підтвердження сум податкового кредиту податковими накладними або податковими накладними оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України).

Також, як зазначив позивач в акті перевірки відсутні зауваження щодо обліку та належного ведення первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996-XIV від 16.07.1999 року.

Позивач вважає, що ним правомірно, на підставі належним чином оформлених податкових накладних на придбання товарів та послуг (в т.ч. на момент перевірки), суми поставки по яким в свою чергу були повністю оплачені з врахуванням податку на додану вартість в ціні придбання, був сформований та задекларований податковий кредит за лютий 2011 року в сумі 8705,00 грн.; за березень 2011 року в сумі 17590,00 грн.; за квітень 2011 року в сумі 24094,00 грн.; за травень 2011 року в сумі 19910,67 грн.; за червень 2011 року в сумі 32675,00 грн.; за липень 2011 року в сумі 30149,00 грн.; за серпень 2011 року в сумі 23944,00 грн.; за вересень 2011 року в сумі 24931,00 грн.; за жовтень 2011 року в сумі 14477,00 грн.; за листопад 2011 року в сумі 6926,00 грн.

Відтак, з врахуванням встановленого в акті перевірки (в розділі 3.5) вірного відображення ним обсягів поставки послуг з міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом, що у відповідності до пункту 195.1.3. статті 195 Податкового кодексу України оподатковується за «0» ставкою, останнім правомірно заявлена сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку в розмірі 176 739 грн., яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, в тому числі : за лютий 2011 року в сумі 7140,00 грн.; за березень 2011 року в сумі 15 340,33 грн.; за квітень 2011 року в сумі 22827,00 грн.; за травень 2011 року в сумі 19035,67 грн.; за червень 2011 року в сумі 28225,00 грн.; за липень 2011 року в сумі 25782,00 грн.; за серпень 2011 року в сумі 20461,00 грн.; за вересень 2011 року в сумі 21473,00 грн.; за жовтень 2011 року в сумі 11835,00 грн.

А тому, з урахуванням відсутності порушень податкового законодавства, визначення штрафних санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач вважає безпідставним. На підставі викладеного просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважає податкові повідомлення-рішення правомірними, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Фізична особа підприємець ОСОБА_3 зареєстрований 22.11.1996 року Виконавчим комітетом Рівненської міської ради (номер запису 26080170000007021) та є субєктом господарювання, що взятий на податковий облік Державною податковою інспекцією у м. Рівне 17.12.1996 року за номером № 4963. З 18.06.2006 року зареєстрований платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість № НОМЕР_2. Основними видом діяльності позивача згідно КВЕД є надання послуг з внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом.

В грудні 2012 року працівниками Державної податкової інспекції у м. Рівному проведено документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_1з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість задекларованого на рахунок платника у банку за березень - листопад 2011 року (акт від 19.12.2012 року № 359/15-300/НОМЕР_1).

За результатами перевірки, посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем:

- пунктів 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України, завищено податковий кредит у листопаді 2011 року на суму ПДВ 6052,9 грн., в результаті чого платником в порушення п.200.3 ст. 200 завищено від'ємне значеня різниці між сумою податкового зобовязаня і сумою податкового кредиту по декларації з ПДВ за листопад 2011 року на суму ПДВ 6052,9 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, не в повному обсязі враховано суми ПДВ при обчисленні податкових зобов'язань за березень 2011 року в сумі ПДВ - 166,67 грн.;

- пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України, завищено податковий кредит у травні 2011 року на суму ПДВ 153,33 грн. та за липень 2011 року на суму ПДВ 4300,0 грн.;

- пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 199.1 статті 199 ПК України, завищено податковий кредит по взаємовідносинах із постачальниками на суму ПДВ 612,5 грн., в тому числі : за квітень 2011 року на суму ПДВ - 23,76 грн.; за червень 2011 року на суму ПДВ - 43, 33 грн.; за липень 2011 року на суму ПДВ - 140,50 грн.; за вересень 2011 року на суму ПДВ - 253,91 грн.; за жовтень 2011 року на суму ПДВ - 114,00 грн.; за листопад 2011 року на суму ПДВ - 37,00 грн.;

- статті 198, пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України, завищено суму податкового кредиту за період: лютий - жовтень 2011 року на суму ПДВ 62440,74, в тому числі: за лютий 2011 року на суму ПДВ - 2820,20 грн.; за березень 2011 року на суму ПДВ - 4179,64 грн.;за квітень 2011 року на суму ПДВ - 5770,72 грн.; за травень 2011 року на суму ПДВ - 9112,88 грн.; за червень 2011 року на суму ПДВ - 5549,93 грн.; за липень 2011 року на суму ПДВ - 9179,48; за серпень 2011 року на суму ПДВ - 11534,75 грн.; за вересень 2011 року на суму ПДВ - 4631,55 грн.; за жовтень 2011 року на суму ПДВ - 9661,59 грн.

В результаті чого, в порушення пункту 200.1 та пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України позивачем завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ у березні - листопаді 2011 року на суму 67636,24 грн., в тому числі: за березень 2011 року в сумі 2820,20 грн.; за квітень 2011 року в сумі 4346,31 грн.; за травень 2011 року в сумі 5794,48 грн.; за червень 2011 року в сумі 9266,21 грн.; за липень 2011 року в сумі 5593,26 грн.; за серпень 2011 року в сумі 13619,98 грн.; за вересень 2011 року в сумі 11534,75 грн.; за жовтень 2011 року в сумі 4885,46 грн.; за листопад 2011 року в сумі 9775,59 грн.

Одночасно, вказаним актом перевірки в пункті 4.1 розділу «Висновок», зазначено, що перевіркою не встановлено порушень при відображенні ОСОБА_3 у деклараціях за березень-листопад 2011 року бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 109 102,76 грн.

На підставі вказаного акту перевірки і встановлених ним порушень, з посиланнями на пункт 54.3 статті 54, пункт 58.1 статті 58 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 грудня 2012 року № 0005351742 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 67636,24 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 11353,28 грн. та прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 грудня 2012 року № 0005341742 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6052,90 грн. за листопад 2011 року.

Як вбачається з акту перевірки, прийняте податкове повідомлення-рішення від 27 грудня 2012 року № 0005351742, засноване на порушеннях встановлених вказаним актом перевірки про те, що позивачем, в порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, не в повному обсязі враховано суми ПДВ при обчисленні податкових зобов'язань за березень 2011 року в сумі ПДВ - 166,67 грн., зокрема по господарським операціям з Товариством з обмеженою відповідальністю «Т.Л.М.» (код ЄДРПОУ 34340963) з приводу не відображення в складі податкових зобов'язань суми податку на додану вартість по наданню послуг позивачем з перевезення вантажів по території України на суму 3 000 грн., а також порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України, завищено податковий кредит у травні 2011 року на суму ПДВ 153,33 грн. та за липень 2011 року на суму ПДВ 4300,0 грн. в наслідок подвійного відображення в складі податкового кредиту сум податку на додану вартість за травень 2011 року в розмірі 153 гривні 33 копійки (податкова накладна від 05.05.2011 року № 38) та за липень 2011 року в розмірі 4300 гривень 00 коп. (податкова накладна від 08.07.2011 року № 17419/015).

Також вказаним актом перевірки встановлено, що позивачем в порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 199.1 ст. 199 ПК України, завищено податковий кредит по взаємовідносинах із постачальниками на суму ПДВ 612,5 грн., в тому числі : за квітень 2011 року на суму ПДВ - 23,76 грн.; за червень 2011 року на суму ПДВ - 43, 33 грн.; за липень 2011 року на суму ПДВ - 140,5 грн.; за вересень 2011 року на суму ПДВ - 253,91 грн.; за жовтень 2011 року на суму ПДВ - 114, 0 грн.; за листопад 2011 року на суму ПДВ - 37,0 грн., у зв'язку із ненаданням до перевірки податкових накладних отриманих від контрагентів ( квітень 2011 року по Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-запчастини» - податкова накладна № 219/3 від 29.04.2011 року на суму ПДВ 23,76 грн.; червень 2011 року по ФОП ОСОБА_4 - податкова накладна № 208 від 22.06.2011 року на суму ПДВ 43,33 грн.; липень 2011 року по ДП «СМАП» - податкова накладна № 11690/004 від 01.07.2011 року на суму ПДВ 140,50 грн; вересень 2011 року по Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма «Дівітракс» - податкова накладна № 24 від 02.09.2011 року на суму ПДВ 253,91 грн.; жовтень 2011 року по АСМАП України - податкові накладні № б/н від 03.10.2011 року на суму ПДВ 57,00 грн. та № б/н від 05.10.2011 року на суму ПДВ 57,00 грн.).

Крім того, актом перевірки встановлено що позивачем в порушення статті 198, пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України, завищено суму податкового кредиту за період: лютий - жовтень 2011 року на суму ПДВ 62440,74, в тому числі: за лютий 2011 року на суму ПДВ - 2820,2 грн.; за березень 2011 року на суму ПДВ - 4179,64 грн.;за квітень 2011 року на суму ПДВ - 5770,72 грн.; за травень 2011 року на суму ПДВ - 9112,88 грн.; за червень 2011 року на суму ПДВ - 5549,93 грн.; за липень 2011 року на суму ПДВ - 9179,48; за серпень 2011 року на суму ПДВ - 11534,75 грн.; за вересень 2011 року на суму ПДВ - 4631,55 грн.; за жовтень 2011 року на суму ПДВ - 9661,59 грн., у зв'язку із невідповідністю відображення позивачем в складі податкового кредиту з податку на додану вартість частки придбаних товарів/послуг, які не використовувались останнім в оподаткованих операціях.

Прийняте податкове повідомлення-рішення від 27 грудня 2012 року № 0005341742 засноване на порушеннях встановлених актом перевірки про те, що позивачем в порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 199.1 ст. 199 Податкового Кодексу України, завищено податковий кредит у листопаді 2011 року на суму ПДВ 6052,9 грн., в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту по декларації з ПДВ за листопад 2011 року на суму ПДВ 6052,90 грн.

Вказані порушення податкового законодавства обґрунтовані відповідачем у зв'язку із невідповідністю відображення позивачем в складі податкового кредиту з податку на додану вартість частки придбаних товарів/послуг які не використовувались останнім в оподаткованих операціях та ненаданням до перевірки податкової накладної отриманої від Товариства з обмеженою відповідальністю ГФ «Камаз-транс-сервіс» за листопад 2011 року - податкова накладна № 96 від 04.11.2011 року на суму ПДВ 37,00 грн.

За висновками податкового органу позивачем до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ по придбанню дизельного пального, яке витрачене на подачу автомобілів до пункту завантаження. Згідно представлених для перевірки документів встановлено, що дизельне пальне не було використане в господарській діяльності платника та відсутнє на залишку (станом на 30.11.2011 року), а також частково, було використане платником для забезпечення переміщення транспортних засобів з одного пункту до іншого без оплати таких поїздок замовниками, по маршрутах, що не відображені в актах виконаних робіт. Тобто вказаний товар (дизельне пальне) не брав участі в оподатковуваних операціях по ПДВ, не використовувався в господарській діяльності платником. Вартість вказаного товару (дизельне пальне) не може бути віднесена до складу податкового кредиту, оскільки вказаний товар не призначався для використання в господарській діяльності платника та сума ПДВ, сплачена у зв'язку з таким придбанням, не включається до складу податкового кредиту.

Також актом перевірки зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 62875,74 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 11353,28 грн. обґрунтовується тим, що на думку податкового органу позивач неправомірно сформував суми податкового кредиту за лютий-листопад 2011 року по придбаних товарах та послугах (запасні частини, послуги ремонту, автогума, мастила, інше), оскільки до перевірки не надав накази про виведення вантажних автомобілів з експлуатації, не представив розрахунки, кошториси, калькуляційні розрахунки, що підтверджують надання послуг ремонту сторонніми організаціями.

Таким чином, вартість придбаних запасних частин, автогуми та послуг ремонту вантажних автомобілів не може бути віднесена до складу податкового кредиту, оскільки даний товар та дані послуги не призначалися для використання в господарській діяльності платника та сума ПДВ, сплачена у зв'язку з таким придбанням, не включається до складу податкового кредиту.

Щодо правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 67636,24 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 11353,28 грн. та згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6052,90 грн. за листопад 2011 року судом встановлено наступне.

Погоджуючись із встановленими в акті перевірки обставинами про відсутність відображення в складі податкових зобов'язань суми податку на додану вартість за березень 2011 року в розмірі 166 гривень 67 копійок, з приводу подвійного відображення в складі податкового кредиту сум податку на додану вартість за травень 2011 року в розмірі 153 гривні 33 копійки (податкова накладна № 38 від 05.05.2011 року) та за липень 2011 року в розмірі 4300 гривень 00 коп. (податкова накладна № 17419/015 від 08.07.2011 року), а також з приводу відсутності під час проведення перевірки податкової накладної № 11690/004 від 01.07.2011 року ДП «СМАП» (іпн.338800426507) на суму 140 грн. 50 коп. та податкової накладної № 96 від 04.11.2011 року ТОВ ГФ «Камаз-транс-сервіс» (іпн.35671517160) на суму 37 грн. 00 коп., позивач самостійно узгодив зменшену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по податковому повідомленню - рішенню № 0005351742 від 27 грудня 2012 року у розмірі 4 760,50 грн. та по податковому повідомленню - рішенню № 0005341742 від 27 грудня 2012 року у розмірі 37 грн. 00 коп., згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі за листопад 2011 року.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до пункту 198.6 статті198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п.123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак податковим органом вірно встановлені порушення вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України і зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по податковому повідомленню - рішенню від 27 грудня 2012 року № 0005351742 в розмірі 4 760,50 грн. та застосовано штрафні фінансові санкцій в розмірі 1 111,13 грн.

З приводу висновків відповідача про часткове використання в господарській діяльності платника придбаного дизельного пального, запасних частин, автогуми та послуг ремонту вантажних автомобілів які не брали участі в оподатковуваних операціях по ПДВ, а відтак вартість вказаного товару/послуг не може бути віднесена до складу податкового кредиту і податок на додану вартість сплачений у зв'язку з таким придбанням, не включається до складу податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 розділу І Податкового кодексу України, податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 199.1 статті199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Пунктом 201.14 статті 201 розділу V Податкового кодексу України визначено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Відповідно до пункту 201.15 статті 201 розділу V Податкового кодексу України вказаної статті зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

У відповідності до статті 199 Податкового кодексу України, загальна сума податкового кредиту розподіляється пропорційно обсягам оподатковуваних та звільнених операцій

Пунктом 199.2 статті 199 Податкового кодексу України передбачено, що частка використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами (послугами) між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року.

Як пояснив позивач та вбачається з матеріалів справи, господарські операції з приводу придбання позивачем дизельного пального, запасних частин, автогуми та послуг ремонту вантажних автомобілів були реально виконані сторонами та використані в господарській діяльності платника, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, податковими накладними, банківськими виписками, актами виконаних робіт.

На підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у перевіряємому періоді, позивачем були надані податкові накладні, які не мають будь-яких недоліків та порядок заповнення яких відповідає встановленому чинним законодавством. Саме такі ж податкові накладні надавались для перевірки працівниками податкового органу, що ним не заперечується.

А тому, наявність підтверджуючих документів та належним чином оформлені податкові накладні свідчать про правомірність включення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту.

В цій частині висновки контролюючого органу про завищення сум податкового кредиту за перевіряємий період у зв'язку із відображенням придбання товарів/послуг які частково використовуються в оподатковуваних операціях, та не є об'єктами оподаткування чи звільнені від оподаткування, не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи те, що позивачем фактично сплачено податок на додану вартість у складі договірної вартості, отриманих товарів/послуг від контрагентів у лютому-листопаді 2011 року, що підтверджується документально, суд дійшов висновку про те, що відповідачем неправомірно зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за перевіряємий період.

У відповідності до підпункту а), підпункту е) пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю та постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до абзацу а) підпункту 195.1.3 пункту 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України, за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно із пунктом 1 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Абзацом першим пункту198.3 статті198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абз.2 п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями).

Згідно абзацу першому пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.18 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

В пункті 200.1 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) зазначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Підпунктом «а» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

У відповідності до абзацу першого пункту 200.5 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Враховуючи вищевикладене, та наведені обставини, позивачем не було порушено вимоги статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), оскільки письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи спростовуються доводи податкового органу про завищення ОСОБА_3 бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 62875,74 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10 242,16 грн. та завищення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6015,90 грн. за листопад 2011 року, такі рішення не відповідають вимогам законності та обґрунтованості, а відтак підлягають скасуванню.

З приводу позовних вимог про зобов'язання ДПІ у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням підтвердженої перевіркою заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку НОМЕР_3 відкритий в Першій Філії АТ ЗУБ м. Львів (МФО 325365) в розмірі 109 102,76 грн. та стягнення з Державного бюджету України на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) на банківський рахунок платника НОМЕР_3 відкритий в Першій Філії АТ ЗУБ м. Львів (МФО 325365) суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за березень - жовтень 2011 року в розмірі 171 978 гривень 50 копійок., суд виходив з наступного.

Актом перевірки встановлено та не заперечувалось відповідачем в судовому засіданні про відсутність порушень при відображенні ФОП ОСОБА_3 заявленої у деклараціях за березень-жовтень 2011 року суми бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 109 102,76 грн.

У відповідності до пункту 200.12. статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Пунктом 200.13. статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI встановлено, що на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування або шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку, або шляхом оформлення (випуску) казначейського фінансового векселя (за згодою платника податків) протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Пунктом 200.15 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI встановлено, у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Дана правова позиція висвітлена в рішеннях Вищого адміністративного суду України у справах № К-32804/10 від "19" квітня 2012 р., № К-1843/08 від "02" березня 2011 р.

Згідно з частиною п'ятою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Зокрема, зазначені положення встановлюють порядок взаємодії державних органів між собою. Тому у разі, коли податковий орган в установлений законом строк не надає відповідний висновок органу державного казначейства, платник податку вправі скористатись своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів (відшкодування заборгованості) з державного бюджету.

Таким чином, рішення судів у частині задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача надати органу державного казначейства висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, є помилковими, оскільки така вимога не є належним способом захисту порушених прав платника податків і не підлягає розгляду у суді.

У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому належним способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів.

Враховуючи наведене і те, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідає його змісту та не підлягає розгляду в адміністративному суді, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про зобов'язання Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням підтвердженої перевіркою заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника, підлягають закриттю.

Позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) на банківський рахунок платника НОМЕР_3 відкритий в Першій Філії АТ ЗУБ м. Львів (МФО 325365) суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за березень - жовтень 2011 року в розмірі 171 978, 50 грн. підлягають до часткового задоволення в частині стягнення підтвердженої контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за березень-жовтень 2011 року в розмірі 109 102,76 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

У процесуальному аспекті частиною третьою статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Однак, оскільки розгляд справи по суті має завершитися постановленням єдиного процесуального документу, який має вбирати в себе відповідь на всі питання, що мають бути вирішені судом у зв'язку з закінченням провадження у справі, ухвала, що передбачена частиною третьою статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, може постановлятися, якщо провадження у справі закривається щодо усіх позовних вимог.

Якщо ж судовим рішенням за результатами розгляду позову, що складається з декількох позовних вимог, передбачено різні процесуальні наслідки для різних позовних вимог, дотримуючись принципу процесуальної економії, суд має прийняти постанову, в резолютивній частині якої повинен надати остаточну відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду, а якщо позов задоволено частково - висновок суду про відмову в задоволенні решти позовних вимог, закриття провадження або залишення без розгляду позову в частині, що залишилась без задоволення.

Протилежний підхід, зважаючи на інстанційність розгляду адміністративних справ, матиме негативні наслідки для правопорядку і може призвести до появи випадків, коли адміністративна справа буде вирішена декількома судовими рішеннями, кожне з яких є таким, що набрало законної сили, але містить різні правові висновки. Це, у свою чергу, створюватиме невизначеність у спірних правовідносинах, що є неприпустимим.

За повної тотожності процесуального правового регулювання аналогічна правова позиція закріплена пунктом 9.4 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 10.12.1996 № 02-5/422 «Про судове рішення».

Крім того, аналіз судової практики Вищого адміністративного суду України свідчить, що у випадках, коли касаційний суд щодо частини позовних вимог вирішував позов по суті, а щодо іншої частини - закривав провадження у справі чи залишав позовну заяву без розгляду, різними колегіями суддів Вищого адміністративного суду України в різних справах приймався єдиний процесуальний документ - постанова (постанова від 05.05.2011 по справі № К-23765/10; постанова від 21.07.2010 по справі № К-49244/09; постанова від 08.04.2010 по справі № К-2598/07; постанова від 23.04.2009 по справі № К-17903/07; постанова від 23.04.2009 по справа № К-17903/07; постанова від 26.08.2008 по справі № К-35966/06). Жодного випадку прийняття двох процесуальних документів Вищим адміністративним судом України за результатами касаційного провадження в Єдиному державному реєстрі судових рішень не виявлено.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, а в частині позовних вимог щодо зобов'язання податкового органу вимоги про зобов'язання Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням підтвердженої перевіркою заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку НОМЕР_3 відкритий в Першій Філії АТ ЗУБ м. Львів (МФО 325365) в розмірі 109 102,76 грн., провадження у справі підлягає закриттю, про що слід зазначити у постанові суду.

Згідно з частиною третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 850,00 грн. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав.

Відповідач доказів понесення судових витрат суду не надав.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору у сумі 850,00 грн. підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби:

від 27.12.2012 року №0005341742, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2011 року на суму 6052,90 грн.в частині суми 6015,90 грн.;

від 27.12.2012 року №0005351742, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період березень 2011 року - листопад 2011 року у розмірі 67636,24 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 11353,28 грн., в частині суми 62875,74 грн.;

В частині позовних вимог про зобов'язання Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області висновок із зазначеннням підтвердженої перевіркою заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 109102,76 грн., провадження у справі закрити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) на банківський рахунок платника НОМЕР_3 відкритий в Першій Філії АТ ЗУБ м. Львів (МФО 325365) суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за березень-жовтень 2011 року в розмірі 109102,76 грн.

В решті задоволення позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача ОСОБА_3 сплачений судовий збір у сумі 850(вісімсот п'ятдесят) гривень 43 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кравчук Т.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 5 квітня 2013 року.