Постанова

від 12.05.2015 по справі 820/697/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 травня 2015 р. № 820/697/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рубан. В.В.,

за участі

секретаря судового засідання -Абояна І.І.,

представник позивача -Мартиросян Т.Є.,

представника відповідача - Калініної О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Філіп Морріс Україна" , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоxодів від 08.10.2004 року № 0000254200 та № 0000244200.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що висновки податкового органу про вчинення ним порушень є помилковими, не доведеними належними доказами і спростовуються первинними документами підприємства, наполягав на правильності обчислення податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат з податку на прибуток підприємств.

Позивач вважає, що податковим органом помилково зроблено висновок про відсутність фактичних поставок товарів (послуг), а також фіктивний характер договорів, укладених між Позивачем та його контрагентами, у зв'язку з відсутністю мети настання реальних наслідків за цими угодами, наслідком чого є відсутність об'єктів оподаткування по операціях з постачання товарів (послуг). Як наслідок, СДПІ не визнала зв'язок понесених Позивачем витрат та сплаченого у складі вартості товарів (послуг) ПДВ з господарською діяльністю, а тому не визнала права Компанії на врахування цих витрат та ПДВ при обчисленні податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та при включенні відповідних сум до складу податкового кредиту з ПДВ.

Позивач зазначає, що під час проведення перевірки та протягом процедури адміністративного оскарження Позивачем надавались документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, які опосередковуються укладеними з контрагентами договорами, однак СДПІ проігнорувала усі надані докази. Позивач не погоджується з такими висновками СДПІ та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями, вважає, що вони не відповідають вимогам чинного законодавства та порушують його права. В позові та наданих до суду додаткових письмових поясненнях також зазначив, що підприємством позивача належними та допустимими доказами доведено фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів у ТОВ "Євросірники", ТОВ "Аммераал Белтех Україна" та ФОП ОСОБА_3 , а також отримання послуг (результатів робіт) від ФОП ОСОБА_4, ТОВ "Сінема Промо" та ДП "Мережа-Трейд". З огляду на що, у ПрАТ "Філіп Морріс Україна" були всі підстави для включення відповідних сум, підтверджених первинними обліковими документами та податковими накладними до витрат та податкового кредиту у відповідних податкових (звітних) періодах.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, проти позову заперечував, з посиланням на матеріали перевірки та письмові заперечення, зазначив, що оскаржувані рішення винесені у відповідності до норм діючого законодавства, є такими, що відповідають фактичним обставинам справи та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - в судовому засіданні заперечував проти позову з підстав, викладених у запереченні на позов, посилаючись на матеріали перевірки, просив відмовити у його задоволенні.

Оскільки матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а завданням адміністративного судочинства України згідно з ч.1 ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і неухильне дотримання судом вимог даної норми процесуального закону є обов'язковим в кожній адміністративній справі, то спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі документів.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з таких підстав та мотивів.

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Філіп Морріс Україна", зареєстрований у встановленому законом порядку, як юридична особа, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, код ЄДРПОУ 00383231, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) знаходиться на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби та є платником податку на додану вартість.

В ході судового розгляду перелічені обставини були визнані сторонами, суд не має підстав для сумнівів у добровільності визнання цих обставин сторонами та їх достовірності, а тому ці обставини окремо перед судом не доказуються.

Як вбачається з матеріалів справи, Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна", з питання дотримання податкового законодавства по відносинам з ТОВ «Євросірники з податку на додану вартість за період січень-лютий 2014 р.; ФОП ОСОБА_4 з податку на прибуток за 2011 рік та податку на додану вартість за період грудень 2011р.; ТОВ «Аммераал белтех Україна» з податку на прибуток за 2012 рік; податку на додану вартість за період січень 2012р.; ТОВ «Синема Промо» з податку на прибуток за 2013рік та податку на додану вартість за період 2013 р. та правомірність включення до податкового кредиту за період лютий 2012р.; ФОП ОСОБА_3 з податку на прибуток за 2011 рік та податку на додану вартість за період листопад 2011 р. та правомірність включення до податкового кредиту за період грудень 2011 р.; ТОВ «Торговий дім «Продресурс ЛТД» з податку на додлану вартість за період січень 2014 року.

Резуьтати перевірки оформлені відповідним актом №281/28-09-42-10/00383231 від 25.09.2014 року. (т.1 а.с. 24-74).

На підставі висновків акту перевірки СДПІ були винесені податкові повідомлення-рішення: №0000254200 від 08.10.2014 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 38554,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 30881,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7673,00 грн.; №0000244200 від 08.10.2014 року, яким визначені податкові зобов'язання з податку

на додану вартість в загальному розмірі 416731,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 277820,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -138911,00 грн. (т.1 а.с. 75, 77).

Позивачем були оскаржені вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку (т.1 а.с. 80-94; 106-120). Рішенням Межрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників № 20241/10/28-10-10-4-33 від 06.11.2014р., податкові повідомлення -рішення залишені без змін, скарга підприємства - без задоволення (т.1 а.с. 95-105).

Рішенням Державної фінансової служби україни від 31.12.2014 р. №10249/6/99-99-10-01-04-25 залишено без змін рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги та податкові повідомлення-рішення СДПІ від 08.10.2014 року №0000244200 та №0000254200, а скаргу - без задоволення (т.1 а.с. 121-125).

Як з'ясовано судовим розглядом, фактичною підставою для винесення податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті перевірки №281/28-09-42-10/00383231 від 25.09.2014 року висновки відповідача про порушення Приватним акціонерним товариством "Філіп Морріс Україна":

-п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1, п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: завищення суми податкового кредиту у розмірі 277820,00грн. ;

-пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.138.1.1 п.138.1, п.п.138.10.2, п.п. 138.10.3 п.138.10 ст. 138, п.п. 144.1. ст. 144 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 30881,00 грн.

Перевіряючи вказані висновки відповідача, а відтак і прийняте на їх підставі спірне податкове повідомлення-рішення, на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції - контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, станом на момент виникнення спірних правовідносин був визначений Податковим кодексом України.

Згідно до приписів п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Як вбачається з матеріалів справи, у вищезазначені періоди ПрАТ "Філіп Морріс Україна" як правонаступник ЗАТ "Філіп Морріс Україна" мало господарські взаємовідносини з ТОВ "Євросірники", ФОП ОСОБА_4, ТОВ "Аммераал Белтех Україна", ТОВ "Сінема Промо", ДП "Мережа-Трейд" та ФОП ОСОБА_3

Між ПрАТ «Філіп Морріс Україна» (Покупець) та ТОВ "Євросірники" (Продавець) 27.02.2009 було укладено письмовий правочин у формі Договору поставки за № G 09-008К, за умовами якого підприємство позивача придбавало сірники сувенірні. (т.1 а.с. 126-137).

Як зазначає позивач, потреба в укладенні згаданого правочину була обумовлена необхідністю проведення Компанією маркетингової діяльності (рекламних акцій, в рамках яких здійснюється розповсюдження сувенірних сірників). В межах згаданого правочину в період січень-лютий 2014 року, який перевірявся податковим органом, були проведені господарські операції з постачання Товару (сувенірних сірників) які оформлено видатковими накладними №РН-0000002 від 08.01.2014р, №РН-0000004 від 15.01.2014р., №РН-0000005 від 22.01.2014р., №РН-0000006 від 03.02.2014р., №РН-0000007 від 12.02.2014р., №РН-0000008 від 14.02.2014р., №РН-0000009 від 17.02.2014р., №РН-0000011 від 21.02.2014р. та податковими накладними №1 від 08.01.2014р., №2 від 15.01.2014р., №3 від 22.01.2014р., №1 від 03.02.2014р., №2 від 12.02.2014р., №3 від 14.02.2014р., №4 від 17.02.2014р., №5 від 21.02.2014р. (т.1 а.с. 174-178). Переміщення товару підтверджується товарно-транспортними накладними №000002 від 08.01.2014р., №000004 від 15.01.2014р., №000005 від 22.01.2014р., №000006 від 03.02.2014р., №000007 від 12.02.2014р., №000008 від 14.02.2014р., №000009 від 17.02.2014р., №000011 від 21.02.2014р., копії яких містяться в матеріалах справи (т. 1 а.с. 138-139, 143-144,149-150, 153-15, 157-158, 161-162, 165-166).

Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару були виконані Позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжними дорученнями №1004116 від 22.012014р., №1007847 від 29.01.2014р., №1012806 від 07.02.2014р, №1019841 від 26.02.2014р., №1021315 від 28.02 2014р. №1021660 від 28.02.2014р., №1023441 від 07.03.2014р. (т. 1 а.с. 179-193).

Як зазначає представник позивача у судовому засіданні, в подальшому придбаний товар було використано Позивачем при організації власної господарської діяльності, а саме: проведення рекламних акцій шляхом роздачі фізичним особам -споживачам продукції ПрАТ "Філіп Морріс Україна" в якості подарунків з метою збільшення обсягів продажу товарів, на підтверджується чого надав гриф на проведення комплексу заходів, довідку про рух товарів та акти списання матеріальних цінностей (т. 3 а.с. 236-244). Оскільки метою придбання товару було проведення рекламних заходів, від проведення господарських операцій з придбання товару та подальшого використання придбаного товару Позивачем не було отримано прибутку.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що 01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування, зокрема, є постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила обрахування розміру податкового кредиту з податку на додану вартість з 2011 року регламентовані п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, яким передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За змістом пункту 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів, робіт (послуг) чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Необхідність відображення господарських операцій первинними документами закріплено пунктом 1.2 статті 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88. Згідно пункту 2.1 статті 2 цього Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п. 201.4 ст. 204 Податкового кодексу України податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Дата виникнення податкових зобов'язань платника ПДВ визначається згідно з нормами ст. 187 Податкового кодексу України.

Суд акцентує увагу на тому, що в спірних правовідносинах для визначення правильності формування даних податкового обліку ПрАТ "Філіп Морріс Україна" дослідженню підлягає факт реальності господарських операцій безпосередньо за договорами, укладеними між підприємством позивача та ТОВ «Євросірники».

З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Вимоги до податкової накладної встановлено п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 201.2. ст. 201 Податкового кодексу України, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.Відповідно до приписів п.201.6. ст. 201 ПК України, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Приписами ч. 201.7. ст. 201 Податкового кодексу передбачено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до приписів п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. (п. 200.2. ст. 200 Податкового кодексу України).

Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм права, суд дійшов висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен отримати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Висновки СДПІ щодо порушення ПрАТ "Філіп Морріс Україна" положень Податкового кодексу України внаслідок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, нарахованих (сплачених) у складі вартості отриманого від ТОВ «Євросірники» товару (сірники) підтверджуються матеріалами справи.

Суд вважає обґрунтованими дані доводи податкового органу, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинний документ, згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією, відповідно до ст. 1 цього Закону, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2 ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Із положень частин першої, третьої статті 9 вказаного Закону №996-XIV вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складені на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів із метою використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платника податку.

Суд вважає необхідним відмітити, що наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, оскільки, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) із метою використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Такі вимоги відповідають позиції Верховного суду України, викладеній у рішенні від 21.01.2011 року, врахування висновків якого, у відповідності до ст.244-1 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковим для суду першої та апеляційної інстанцій.

Також, суд зазначає, що для підтвердження податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції:

- договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо, необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції;

- можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо;

- наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Виходячи з викладеного, суд прийшов до висновку, що наявність податкових накладних, видаткових накладних, актів здачі - прийняття робіт, товаро- транспортних накладних, платіжних доручень є обов'язковими підставами для визначення податкового кредиту тільки в разі належного оформлення даних первинних документів, та наявності в них всіх передбачених реквізитів Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV.

Між тим, в ході розгляду справи судом з'ясовано, що перевезення товару здійснювалось згідно ТТН наступними автомобілями:

- № 0000002 від 08.01.2013 р., автомобіль Mitsubishi НОМЕР_1 без причепу, перевізник - ТОВ «Євросірники», водій ОСОБА_5, посвідчення НОМЕР_2, вантажовідправник - ТОВ «Євросірники», пункт навантаження - м. Київ (склад), пункт розвантаження - м. Київ, вул. Eлeктpoтexнiчнa, 45, час прибуття 15-30, час вибуття 16-30, всього випущено в кількості 136000 шт., сірники сувенірні 60071593, замовл. № 4500647550;

- № 000004 від 15.01.2014 р., автомобіль Mitsubishi НОМЕР_1 без причепу, перевізник - ТОВ «Євросірники», водій ОСОБА_5, посвідчення № НОМЕР_2, вантажовідправник - ТОВ «Євросірники», пункт навантаження - м. Київ (склад), пункт розвантаження - м. Київ, вул. Електротехнічна, 45, час прибуття 15-30, час вибуття 16-30, всього вщпущено в кількості 136000 шт., сірники сувенірні 60071593, замовл. №4500647550;

- № 0000005 від 22.01.2014 р., автомобіль Mitsubishi НОМЕР_1 без причепу, перевізник - ТОВ «Єврсірники», водій ОСОБА_5, посвідчення № НОМЕР_2, вантажовідправник - ТОВ «Євросірники», пункт навантаження - м. Київ (склад), пункт розвантаження - м. Київ, вул. Електротехнічна, 45, час прибуття 14-30, час вибуття 15-30, всього випущено в кількості 98000 шт., сірники сувенірні 60071593, замовл. № 4500647550;

- № 0000006 від 03.02.2014 р., автомобіль Mitsubishi НОМЕР_1 без причепу, перевізник - ТОВ «Євросірники», водій ОСОБА_5, посвідчення № НОМЕР_2, вантажовідправник - ТОВ «Євросірники», пункт навантаження - м. Київ (склад), пункт розвантаження - м. Київ, вул. Електротехнічна, 45, час прибуття 14-00, час вибуття 15-00, всього випущено в кількості 156000 шт., сірники сувенірні 60071593, замовл. № 4500647550;

- № 0000007 від 12.02.2014 р., автомобіль Mitsubishi НОМЕР_1 без причепу, перевізник - ТОВ «Євросірники», водій ОСОБА_5, посвідчення № НОМЕР_2, вантажовідправник - ТОВ «Євросірники», пункт навантаження - м. Київ (склад), пункт розвантаження - м. Київ, вул. Електротехнічна, 45, час прибуття 13-00, час вибуття 13-30, всього випущено в кількості 35200 шт., арники сувешрш 60071593, замовл. № 4500647550;

- № 0000008 від 14.02.2014 р., автомобіль Mitsubishi НОМЕР_1 без причепу, перевізник - ТОВ «Євросірники», водій ОСОБА_5, посвідчення № НОМЕР_2, вантажовідправник - ТОВ «Євросірники», пункт навантаження - м. Київ (склад), пункт розвантаження - м. Київ, вул. Електротехнічна, 45, час прибуття 10-00, час вибуття 10-30, всього випущено в кількості 28000 шт., сірники сувенірні 60071593, замовл. № 4500647550;

- № 0000009 від 17.02.2014 р., автомобіль Mitsubishi НОМЕР_1 без причепу, перевізник - ТОВ «Євросірники», водій ОСОБА_5, посвідчення № НОМЕР_2, вантажовідправник - ТОВ «Євросірники», пункт навантаження - м. Київ (склад), пункт розвантаження - м. Київ, вул. Електротехнічна, 45, час прибуття 13-00, час вибуття 14-00, всього випущено в кількості 110800 шт., сірники сувенірні 60071593, замовл. № 4500647550;

- № 0000011 від 21.02.2014 р., автомобіль Mitsubishi НОМЕР_1 без причепу, перевізник - ТОВ «Євросірники», водій ОСОБА_5, посвідчення № НОМЕР_2, вантажовідправник - ТОВ «Євросірники», пункт навантаження - м. Київ (склад), пункт розвантаження - м. Київ, вул. Електротехнічна, 45, час прибуття 14-30, час вибуття 15-30, всього випущено в кількості 41400 шт., сірники сувенірні 60071593, замовл. № 4500653992.

Як з'ясовано судовим розглядом, в ході перевірки не встановлено фактичний пункт навантаження сирників та транспортування їх на адресу ПрАТ «Філіп Moppic Україна» на склад за адресою вул. Київська 6-а місто Вишневе Київської області, як зазначено у п. 3.1 договору від 27.02.2009 р. «Поставка Товару здійснюєтъся Продавцем на умовах DDP/Поставка зі сплатою мита (склад покупця за адресою вул. Київська 6-а місто Вишневе Київської області, Україна) (Інстармс 2000.), тоді як в наданих податкових накладних, виписаних ТОВ «Євросірники» на адресу ПрАТ «Філіп Moppic Україна» за січень, лютий 2014р. в розділі «місцезнаходження (податкова адреса продавця)» зазначена адреса ТОВ «Євросірники» -м.Київ, вул. Грушевського, б. 282 кв. 43, а в розділі «місцезнаходження (податкова адреса покупця)» зазначена податкова адреса ПрАТ «Філіп Moppic Україна»: Польовий в'їзд, 1, с. Комуніст Харківський район, Харківської області.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортування сірників, згідно товаро-транспортних накладних здійснено від пункту навантаження - м. Київ (склад) до пункту розвантаження - м. Київ, вул. Електротехнічна, 45.

Kpiм того, в товарно-транспортних накладних в розділі: «пункт навантаження» зазначено лише м. Київ (склад) без зазначення вулиці, будинку де знаходиться склад.

Також, позивачем не надані первинні бухгалтерські документи, що підтверджують подальшу реалізацію сірників сувенірних, не надані посвідчення якості та сертифікати якості на ці сірники, а також не доведено яким чином вказані правовідностини були використані у власній господарській діяльності позивача.

Окрім того, судом також у ході розгляду справи з'ясовано, що відповідно до акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Киеві №641/26-55-22-07/ 36259655 від 18.07.2014 року встановлено, що основним постачальником ТОВ «Євросірники» є ТОВ «МЕРКУРІЙ ТРЕЙД НЬЮ» (т. 4 а.с. 144-149). Висновками зазначеного акту перевірки, зокрема, встановлена відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів (послуг) у ТОВ «Меркурій Трейд Нью» за січень 2014р., у ТОВ «Вайт Груп» за лютий 2014р. та продажу товарів (послуг) покупцю - ПрАТ «Філіп Морріс Україна» за період з 01.01.2014 р. по 28.02.2014р., які підпадають під визначення п.п. 14.1.27 ст. 14 , ст.. 185, ст.. 198 Податкового кодексу України.

Від ОУ ПМ ДП1 в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Киеві надійшов висновок №2174/26-54-07-04 від 11.04.2014 року щодо наявності ознак фіктивності ТОВ ТОВ «МЕРКУРІЙ ТРЕЙД НЬЮ» (код ЄДРПОУ 38483761), в якому зокрема зазначено, що за наслідками проведених заходів встановлено, що ТОВ "Меркурій Трейд Нью" за податковою адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, буд. 28/1 не знаходиться. На шдприємстві працює 0 oci6, обсяг середньомісячної зарплати не встановлено. Директор, головний бухгалтер, засновник підприємства - ОСОБА_7 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідачем до матеріалів справи надано висновок про результати відпрацювання ризикового платника податків оперативним підрозділом ГУ міністерства доходів і зборів України ТОВ «Євросірники», з якого вбачається, що директором, гол. бухгалтером та засновником підприємства є ОСОБА_7 Податкова адреса платника податків: АДРЕСА_2 (т.4 а.с. 128-129).

Відповідач під час судового розгляду зазначив, що по ТОВ "Меркурій Трейд Нью" (код ЄДРПОУ 38483761) здійснюється досудове розслідування за матеріалами внесеними 31.03.2014р. до ЄРДР №32014100000000068 за ч.3 ст. 212 ККУ. Kpiм того, згіно висновку судового експерта науково - дослідного експертно - криміналістичного центру управління МВС України на південно - західної залізниці ОСОБА_8 № 150 від 28.04.2014р. встановлено, що підписи в документах, наданих на експертизу від імені ОСОБА_7 виконані іншою особою.

Враховуючи викладене, судом робиться висновок про те, що не можливо фактично підтвердити факт постачання ТМЦ, вказаними підприємствами по ланцюгу постачання на адресу Позивача, з огляду на що ПрАТ«Філіп Moppic Украіна» в порушення вимог п. 185.1 ст. 185, п.198.1, п.198.3, 198,6 ст. 198, п.201.4, п.201.6. ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.10 за № 2755-VI, зi змінами та доповненнями, завищило суму податкового кредиту та допустило заниження податку на додану вартють по постачальнику ТОВ «Євросірники» на суму 248388,0 грн.

Як вбачається за матеріалами справи підприємство позивача мало також господарські взаємовідносини з ТОВ «Сінема Промо».

Між Компанією (Замовник) та ТОВ "Сінема Промо" (Виконавець) 02.01.2013 було укладено письмовий правочин у формі Договору, предметом якого є надання комплексу послуг з розміщення в закладах обладнання, що належить Позивачу (т.1 а.с. 216-223).

Як слідує з п.1 Договору від 02.01.2013 №НКА 630120 заклад - це пункт торгівлі тютюновими виробами/заклад громадського харчування/центр проведення дозвілля, який має дійсну ліцензію на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, в якому Власник (ТОВ "Сінема Промо") здійснює повний управлінський контроль над торгівлею тютюновою продукцією, з дотриманням вимог чинного законодавства. Обладнання це - торговельне обладнання, призначене для демонстрації та/або торгівлі тютюновими виробами, яке розміщується або надається Філіп Морріс (Компанією) для розміщення у закладі, а також Плакат(и), якщо такий(-і) був(-ли) наданий(-і) Філіп Морріс Власнику. Потреба в укладенні згаданого правочину була обумовлена необхідністю проведення Компанією рекламної діяльності. В межах згаданого правочину за період за 2013 рік були проведені господарські операції з надання комплексу послуг з розміщення в закладах обладнання.

За умовами Договору від 02.01.2013 № НКА 630120 (додаток № 2 до Договору) обладнання було розміщено у закладі - клуб "Сінема", вул. Грінченка, 18 (м. Київ), на підвердження вказаного позивачем до матеріалів справи надані акти надання послуг №150401 від 15.04.2013р. та №010701 від 01.07.2013р. (т. 1 а.с. 227-228) та податкові накладні №12 від 15.04.2013р. та №1 від 01.07.2013р. (т. 1 а.с. 229-230).

Зобов'язання по оплаті вартості наданих послуг були виконані Позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно рахунків №49 від 15.04.2013р. та №105 від 01.07.2013р. за платіжними дорученнями №915471 від 30.05.2013р. та №937940 від 30.07.2013р. (т. 1 а.с. 231-234). Послуги з розміщення обладнання у закладі надавались Позивачу в якості проведення рекламних акцій з метою збільшення обсягів продажу товарів.

Позивач зазначає, що оскільки кінцевою метою надання вказаних послуг було проведення рекламних заходів, від проведення господарських операцій з ТОВ "Сінема Промо" не було отримано прибутку.

Судом з'ясовано, що відповідно до п. 2.2 договору, право власності на обладнання, яке розміщується у закладах згідно умов цього договору, належить ПрАТ «Філіп Moppic Україна», але доказів того, що вказане обладнання було надано ocoбi -виконавцю в належнній кількості та якості позивачем ані під час перевірки, ані під час судового розгляду - не надано. Крім того, з акту надання послуг не вбачається: на яких саме об'єктах торгівлі було розмпцено обладнання, що належить Позивачу.

Між іншим судом встановлено також, що відповідно до акту ДПІ у Дніпровському районі у м. Києві ДПС від 30.10.13 № 354/26-53-22-01-15-34726616, ТОВ «Сінема Промо» не знаходиться за юридичною адресою, на підприємстві працюючих 1 особа, балансова вартють основних фондів « 0».

В СВ ФР ДПІ у Дніпровському районі м. Киева до ЄРДР внесено матеріали, які попередньо кваліфікуються за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України за №32013110040000106. Відповідно до вкзаного провадження ТОВ "Сінема Промо" входить до складу «конвенртаційного центру». Дане підприємство формувало штучний податковий кредит ПДВ реальнодіючим підприємствам.

Вищевикладене свідчить про відсутність реального факту здійснення фінансово -господарських операцій підприємством позивача у період з 01.01.2011р. по 30.09.2013 р.

Судом з'ясовано також, що в акті використана постанова слідчого СВ ФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Kиєві, лейтенанта податкової міліції Музичук М.В. за розглядом матеріалів досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 32013110040000106 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого п. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України, щодо правильності формування ТОВ "Сінема Промо" податкових зобов 'язанъ та податкового кредиту за період з 01.01.11р. по 30.09.13р.

З цієї постанови слідчого вбачається, що громадяни ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 за попередньою змовою перебуваючи у складі злочинної групи, в період з 2011- 2013 років вчинили пособництво суб'єктам господарської' діяльності - фактичним платникам податку на додану вартість, які задіяні в реальному секторі економіки в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах, шляхом створення та здійснення державної реєстрації суб'єктів господарської діяльності, на власне ім'я так i на піставних ociб з числа близьких родичів та ociб, яки фактично зареєстровані в м. Євпаторія, АР Крим, з подальшим контролем фінансово-господарської діяльності даних СГД, з метою прикриття своєї протиправної діяльності та отримання неконтрольованого державою прибутку.

До таких підприємств відноситься, зокрема і ТОВ «Сінема Промо» (ЄДРПОУ 34726616).

Таким чином, судом робиться висновок про правомірність доводів податкового органу, що ПрАТ «Філіп Moppic Україна» в порушення вимог п. 185,1 ст. 185, п.198.1, п.198.3, 198,6 ст.198, п.201.4, п.201.6. ст.201 Податкового Кодексу України, завищено суму податкового кредиту та занижено податок на додану вартють по постачальнику ТОВ «СШЕМА ПРОМО» на суму 13750,0 грн.

Крім того, судом встановлено, що підприємство позивача мало господарські взаємовідносини з ФОП ОСОБА_4

Так, 15.09.2009 між Компанією (Замовник) та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_4 (Виконавець) було укладено письмовий правочин у формі Договору № S 09-046К, предметом якого є виконання робіт по дизайну, додруківської підготовки та виготовленню друкованої продукції (корпоративного журналу "Аромат") (т.1 а.с. 198-200).

Як зазначає позивач, потреба в укладенні згаданого правочину обумовлена необхідністю інформування співробітників Компанії про новини з життя компанії, підвищення рівня корпоративної культури співробітників та публікації матеріалів, спрямованих на їх професійний розвиток. В межах згаданого правочину за період 2011 рік були проведені господарські операції дизайну, додруківської підготовки та виготовленню корпоративного журналу "Аромат", які було оформлено податковою накладною № 05 від 19.12.2011 р. (т. 1 а.с. 205).

Зобов'язання по оплаті вартості виготовленого товару були виконані Позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно рахунку №01/12 від 19.12.2011р. за платіжним дорученням № 726881 від 01.04.2012р. (т.1 а.с. 206-207).

Позивач зазначає, що в подальшому придбаний товар було використано ПрАТ «Філіп Морріс Україна» при організації власної господарської діяльності, а саме розповсюджено серед співробітників компанії. Оскільки метою придбання товару було виготовлення журналу для внутрішнього користування співробітниками компанії, від проведення господарських операцій з Позивачем не було отримано прибутку.

Отже, судовим розглядом з'ясовано, що підприємством позивача отримувалися послуги з дизайну, печатної підготовки i виготовлення друкованого видання журналу «Аромат» в кількості 1200 шт.

Між тим, доказів фактичного отримання вказаних журналів, його транспортування, рух по складу, розповсюдження вказаного журналу позивачем не надано, що в свою чергу ставить під сумнів правомірність формування податкового кредиту по взаємовщносинам з вказаним контрагентом.

Крмі того, судом встановлено, що вказана особа- підприємець не має необхідних умов для надання послуг такого характеру, як друкування поліграфічної продукції.

З огляду на зазначені обставини справи, судом робиться висновок про правомірність доводів податкового органу, що ПрАТ «Філіп Moppic Україна» в порушення вимог п. 185,1 ст.185, п.198.1, п.198.3, 198,6 ст.198, п.201.4, п.201.6. ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.10 за № 2755-VI, зi змінами та доповненнями, завищено суму податкового кредиту та занижено податок на додану вартість по постачальнику СПД ОСОБА_13 на суму 5800,0 грн.

Судом встановлено, що підприємство позивача мало господарські взаємовідносини з ТОВ "Аммераал Белтех Україна" .

Між Компанією ПрАТ «Філіп Морріс Україна» (Покупец) та ТОВ "Аммераал Белтех Україна" (Продавець) 26.02.2011 було укладено письмовий правочин у формі Договору поставки, предметом якого було постачання товарів (конвеєрної стрічки) (т.1 а.с. 208-210).

Як зазначає Позивач, потреба в укладенні згаданого правочину була обумовлена необхідністю зміни довжини конвеєрної стрічки у зв'язку зі зміною конструкції конвеєра. В межах згаданого правочину за період за 2012 рік були проведені господарські операції з постачання Товару (конвеєрної стрічки), які було оформлено видатковою накладною №РН 0000110 від 24.01.2012р. (т.1 а.с. 211) та податковою накладною №104 від 24.01.2012р (т.1 а.с. 213).

Позивач зазначає, що фізичне переміщення товару здійснювалось автотранспортом продавця без оформлення товарно-транспортних накладних через малогабаритність товару. Зобов'язання по оплаті вартості виготовленого товару були виконані Позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно рахунку-фактури № СФ-0000032 від 10.01.2012р. за платіжним дорученням №735173 від 31.01.2012р. (т.1 а.с. 214-215).

Позитвач зауважує, що в подальшому придбаний товар було використано підприємством при організації власної господарської діяльності, а саме здійснено її установку в конвеєр для використання у безпосередній виробничій діяльності Позивача.

Позивач зазначає, що необхідність зміни (доукомплектування) виробничого конвеєра такою стрічкою вирішується на рівні інженерів з обслуговування конвеєру, тому видання та зберігання будь-яких внутрішніх документів щодо необхідності здійснення заміни та закупівлі такої стрічки у Компанії не передбачена.

Таким чином, позивачем не заперечується той факт, що видання та зберігання будь-яких внутрішніх документів щодо необхідності здійснення заміни та закупівлі такої стрічки у Компанії не має.

Судом встановлено, що 01.10.2011 між Компанією (Замовник) та Дочірнім підприємством "Мережа-Трейд" (Виконавець) було укладено письмовий правочин у формі Договору про надання послуг, предметом якого є надання послуг щодо проведення у закладах торгівлі заходів з дослідження, вивчення і аналізу факторів, що впливають на споживчий попит на тютюнові вироби. (т. 2 а.с. 1-7).

Відповідно до умов п. 2 Договору виконавець (у Договорі - роздрібний торговець) зобов'язується забезпечити наявність та необхідний запас продукції у пунктах торгівлі відповідно до Додатку № 2 до Договору, дотримуватись узгодженого у додатку № 2 місця розташування продукції Філіп Морріс, забезпечити видимість продукції Філіп Морріс у пунктах торгівлі, виконуючи п.4.3 Договору, а також дотримуватись інших умов, передбачених Договором.

Як зазначає позивач, потреба в укладенні згаданого правочину була обумовлена необхідністю проведення Компанією аналітичної діяльності з аналізу попиту на товари Позивача, а також маркетинговою діяльність з просування товарів Позивача на ринку.

В межах згаданого правочину в період, який перевірявся податковим органом проведені господарські операції з надання маркетингових послуг, які було оформлено податковою накладною №522 від 01.01.2012р. (т. 2 а.с. 18). За умовами Договору про надання послуг маркеттингові послуги надавались в Пунктах Торгівлі (магазини "Фуршет") за переліком, наведеним в Додатку № 1 до Договору (т.2 а.с. 8-9). Зобов'язання по оплаті вартості наданих послуг були виконані Позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів відповідно до рахунку-фактури №000345251 від 01.01.2012р. у розмірі 10736,03 грн. (т.2 а.с. 19).

Позивач зауважує, що оскільки метою надання послуг було проведення маркетингових заходів, від проведення господарських операцій з ДП "Мережа-Трейд" Позивачем не було отримано прибутку. Однак позивачем до матеріалів справи не надані докази на підтвердження використання у валсній господарській діяльності вказаного правочину.

Судом також встановлено, що підприємство позивача мало господарські операції з ФОП ОСОБА_3

Між Компанією (Покупець) та ФОП ОСОБА_3 (Продавець) 14.10.2010 було укладено письмовий правочин у формі Договору поставки, предметом якого є постачання товарів (одягу) (т.2 а.с. 21-24).

Позивач зазначає, що потреба в укладенні згаданого правочину була обумовлена необхідністю забезпечення працівників компанії службовим одягом, втому числі для проведення рекламної та маркетингової діяльності.

В межах згаданого правочину за період за 2011 рік були проведені господарські операції з постачання Товару (спеціального одягу), які було оформлено податковою накладною №1 від 01.11.2011р (т. 2 а.с. 27) Отримання поставленого товару підтверджується накладною №1 від 01.11.2011 та прибутковим ордером №5000511307 від 01.11.2011р. (т. 2 а.с. 25-26). За умовами договору поставки Товар постачався на склад Позивача за адресою Київська обл. м. Київ, вул. Електротехнічна, 45.

Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару були виконані Позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів на підставі рахунку №1 від 01.11.2011р. згідно з платіжним дорученням №709503 від 18.11.2011р.(т.2 а.с.28-29). Однак позивачем до матеріалів справи не надані докази на підтвердження використання даного товару у власній господарській діяльності.

Відповідно до приписів п. 14.1.27 ст. 14 Податкового кодексу України, (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Визначення господарської діяльності відображене в п 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 134.1.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних справовідносин), об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (138.1.1 ст. 138 Податкового кодексу України).

Згідно з абз. 1 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Приписами п.138.8. ст. 138 ПК України передбачалось, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до вимог п.п.138.8.1. цієї статті (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

При цьому пунктом 138.10 статті 138 ПК України визначалось, що до складу інших витрат включаються: пп.138.10.2 п.138 ст.138 ПК України - адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством та визначені пп.138.10.5 п.138 ст.138 ПК України - фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

У відповідності з підпунктом 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин до складу валових витрат підприємства включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Враховуючи викладене, беручи до уваги неналежне оформлення первинної документації, відсутність документів, які б підтверджували транспортування, подальше використання у власній господарській діяльності, суд зазначає, що вищезазначені первинні документи, на які посилається позивач (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття виконаних робіт) не є підставою для формування податкового кредиту, оскільки не фіксують факту реального здійснення господарських операцій та не підтверджують факту придбання ПАТ «Філіп Морріс Україна» товарів та отримання послуг від контрагентів: ТОВ "Євросірники", ФОП ОСОБА_4, ТОВ "Аммераал Белтех Україна", ТОВ "Сінема Промо", ДП "Мережа-Трейд" та ФОП ОСОБА_3

Як досліджено вище факти придбання позивачем товарів (послуг) спростовуються матеріалами справи.

Крім того, в ході розгляду даної справи судом встановлено, що контрагенти позивача, зокрема, ТОВ «Аммерал балтех Україна», ДП «Траверт Маркет» та ФОП ОСОБА_3, не знаходяться за своїм місцезнаходженням, не мають необхідних умов для здійснення господарської діяльності. Таким чином, формування податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаними суб'єктами господарювання було безпідставним.

Таким чином, встановлені в ході судового розгляду обставини свідчать про правильність висновків відповідача щодо порушення ПрАТ «Філіп Морріс Україна» вимог податкового законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач, в порушення вимог ч.1 ст. 71 КАС України, не довів законність та обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Натомість відповідач, заперечуючи проти позову, відповідно до приписів ч.2 ст. 71 КАС України, надав беззаперечні докази на підтвердження правомірності прийнятого рішення, що є предметом оскарження позивачем, що кореспондується з приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що відповідач, приймаючи податкові повідомлення-рішення від 08.10.2014р. №0000254200 та № 0000244200, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України, в зв'язку з чим в задоволенні позову належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без задоволення.

2. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. 3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанова виготовлена 15.05.2015р.

Суддя Рубан В.В.