Постанова

від 11.09.2015 по справі 826/1085/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 вересня 2015 року № 826/1085/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Іщука І.О., суддів: Погрібніченка І.М., Шулежка В.П., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: Малого приватного виробничо-комерційного підприємства «Шар» до Державної фіскальної служби України, Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області провизнання недійсним рішення та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне виробничо-комерційне підприємство «Шар» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової служби України, Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів, в якому просило визнати нечинним та скасувати рішення №197/6/10-2215 від 08.01.2013 року; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.12.2012 року № 0004411501; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.12.2012 року № 0004421501.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.03.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2013 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.04.2015 р. касаційну скаргу Малого приватного виробничо-комерційного підприємства «Шар» задоволено.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.03.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2013 року у справі № 826/1085/13-а скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.05.2015 р. справу прийнято до провадження та призначено судовий розгляд справи.

Як встановлено судом касаційної інстанції, судами першої та апеляційної інстанції було залишено поза увагою той факт, що позивач не знаходиться на обліку в Хмільницькій ОДПІ, не було досліджено чи була розглянута скарга позивача ДПС України, не досліджено показники нормативної грошової оцінки даної земельної ділянки, на підставі якої мала б здійснюватися орендна плата, при поданні у спірний період декларацій з плати за землю.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Хмільницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Вінницької державної податкової служби на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 09.10.2012 № 54/15/19121522 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення та рішення, прийняте за результатами розгляду скарги.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі з огляду на те, що відповідачем було порушено норми податкового законодавства, оскільки при проведенні перевірки були використані документи, які не мають юридичної сили.

Представник відповідача 1 та відповідача 2 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні з огляду на те, що платником не подано даних про посадових осіб в строки та у випадки, передбачені Податковим кодексом України, заяв або документів для взяття на облік у відповідному органі державної податкової служби тощо. Податкові декларації з плати за землю по МП ВКП «Шар» до Хмільницької ОДПІ за 2011-2012 роки подані, але по старій нормативній грошовій оцінці.

Враховуючи заявлене сторонами у судовому засіданні 21.07.2015 р. клопотання про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження, суд вважає за можливе, відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжувати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив наступне.

Хмільницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Вінницької області ДПС проведено документальну невиїзну перевірку з питань достовірності нарахування та сплати плати за землю (орендної плати) МП ВКП «Шар» за період з 01.01.2011 по 01.09.2012.

Перевіркою встановлено наступні порушення:

- п. 288.3 ст. 288 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено об'єкт оподаткування орендної плати за землю в сумі 38445,28 грн. (за 2011 рік (січень-грудень) - 24 281,24 грн., за 2012 рік (січень-липень) - 14 164,04 грн.)

- в порушення абз. 2 п. 117 ст. 117 Податкового кодексу України платником несвоєчасно подано відомості стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку.

За результатами перевірки складено акт від 09.10.2012 № 54/15/19121522 та винесено:

- податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 23 жовтня 2012 року № 0003791501, яким Малому приватному виробничо-комерційному підприємству "Шар" збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 45027,45 грн., а саме: за основним платежем - 38445,28 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 6582,17 грн. за платежем: орендна плата з юридичних осіб, код платежу: 5013050200;

- податкове повідомлення-рішення форми "С" від 23 жовтня 2012 року №0003801501, яким до Малого приватного виробничо-комерційного підприємства "Шар" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 510 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової служби у Вінницькій області від 5 грудня 2012 року № 20175/10/10-02-11 скасовано податкове повідомлення-рішення Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби від 23 жовтня 2012 року № 0003791501 в частині визначення штрафної санкції в сумі 5 грн. з орендної плати за земельну ділянку державної та/або комунальної власності, а в іншій частині податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2012 року № 0003791501 залишено без змін та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2012 року №0003801501 про застосування штрафних санкцій в розмірі 510 грн. за не проведення в Хмільницькій об'єднаній державній податковій інспекції реєстрації змін місцезнаходження та змін стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку юридичної особи та зобов'язано Хмільницьку об'єднану державну податкову інспекцію Вінницької області Державної податкової служби прийняти податкове повідомлення-рішення встановленої форми про застосування до Малого приватного виробничо-комерційного підприємства "Шар" штрафу в розмірі 510 грн. за не проведення в Хмільницькій об'єднаній державній податковій інспекції Вінницької області Державної податкової служби реєстрації змін місцезнаходження та змін стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку юридичної особи.

На виконання рішення Державної податкової служби у Вінницькій області Хмільницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Вінницької області Державної податкової служби винесені податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 12 грудня 2012 року № 0004411501, яким Малому приватному виробничо-комерційному підприємству "Шар" збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 45022,45 грн., а саме: за основним платежем - 38445,28 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 6577,17 грн. за платежем: орендна плата з юридичних осіб, код платежу: 5013050200 та податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 12 грудня 2012 року № 0004421501, яким застосовано до Малого приватного виробничо-комерційного підприємства "Шар" суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 510 грн.

Рішенням Державної податкової служби України від 8 січня 2013 року № 197/6/10-2215 залишено без змін податкові повідомлення-рішення Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби від 23 жовтня 2012 року № 0003791501 та № 0003801501, з урахуванням рішення Державної податкової служби у Вінницькій області від 5 грудня 2012 року № 20175/10/10-02-11, прийнятого за розглядом скарги, а скаргу - без задоволення.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Щодо правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення від форми "Р" від 12 грудня 2012 року № 0004421501, суд зазначає наступне.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який, відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 66.4 ст. 66 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платники податків - юридичні особи та їх відокремлені підрозділи зобов'язані подати контролюючому органу відомості стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку юридичної особи, її відокремлених підрозділів, у 10-денний строк з дня взяття на облік чи виникнення змін у облікових даних платників податків, шляхом подання заяви у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Відповідальність за неподання такої інформації визначається цим Кодексом.

Пунктом 117.1 ст. 117 Податкового кодексу України передбачено розмір штрафу за відповідне порушення.

Судом встановлено, що МП ВКП «Шар», на час виникнення спірних правовідносин, було зареєстровано Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією за адресою: 03039, м. Київ, Голосіївський район, вул. В. Забіли, 5, офіс 89. Взято на податковий облік у ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

З пояснень представника позивача вбачається, що останній не перебуває на обліку в Хмільницькій ОДПІ у Вінницькій області. Всі реєстраційні дії проводяться за місцем основної реєстрації - в ДПІ у Голосіївському районі у м. Києві.

Враховуючи, що доказів перебування на обліку МП ВКП «Шар» у Хмільницькій ОДПІ у Вінницькій області матеріали справи не містять, відповідно у останнього відсутній обов'язок подачі інформації до органу доходів і зборів у зв'язку із зміною місцезнаходження чи осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку, відтак, відсутні правові підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених п. 117.1 ст. 117 Податкового кодексу України.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 12 грудня 2012 року № 0004421501, яким до Малого приватного виробничо-комерційного підприємства "Шар" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 510 грн. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від форми "Р" від 12 грудня 2012 року № 0004411501, суд зазначає наступне.

Зі змісту Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі» (далі - Закон № 161-XIV) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) користування землею в Україні є платним.

В силу пп. 9.1.10 п. 9.1 ст. 9 Податкового кодексу України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка, в силу вимог пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 цього ж Кодексу, є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, Податковий кодекс України визначив обов'язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.136. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України). Аналогічне визначення міститься й у статті 21 Закону № 161-XIV .

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України).

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХIII Податкового кодексу України; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 зазначеного пункту).

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Таким чином, з набранням чинності Податковим кодексом України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, 06 березня 2007 року між Хмільницькою міською радою, як орендодавцем, та Малим приватним виробничо-комерційним підприємством "Шар", як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець на підставі рішення 7 сесії Хмільницької міської ради 5 скликання від 12 жовтня 2006 року передає, а орендар набуває право на оренду земельної ділянки в двох частинах земельною площею 2944 кв.м. (в тому числі площею 2925 кв.м. та 19 кв.м.) з земель запасу міста, що знаходиться на території Хмільницької міської ради Вінницької області, а саме: в місті Хмільнику по вул. Столярчука, 15, для обслуговування власного нерухомого майна. В договорі зазначено, що грошова нормативна оцінка земельної ділянки, що передається в оренду, згідно довідки Хмільницького міського відділу земельних ресурсів від 23 лютого 2007 року № 99 складає 189 557,78 грн. Згідно пункту 2.3 договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовому вигляді у розмірі 1 768,06 грн. щорічно.

Малим приватним виробничо-комерційним підприємством "Шар" подані до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2011 рік та за 2012 рік, визначивши суму орендної плати за землю, яка підлягає сплаті за рік в розмірі 5 678,82 грн.

Як вбачається з акту перевірки від 09.10.2012 № 54/15/19121522, Малим приватним виробничо-комерційним підприємством "Шар" подані до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2011 рік та за 2012 рік, визначивши суму орендної плати за землю, яка підлягає сплаті за рік в розмірі 5 678, 82 грн. (відповідно до рішення Хмільницької міської ради від 07.09.2009 року про внесення змін до договору оренди).

Вказані декларації позивачем суду не надано. Разом з тим, в матеріалах справи міститься податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), подана позивачем за 2013 рік, в якій визначено, що сплата земельного податку здійснюється на підставі договору оренди від 06.03.2007 р., зареєстрований у Хмільницькій раді за № 17-07, у Вінницькому обласному центрі ДЗК за № 040700000035 від 07.06.2007 р.

Позивач зазначає, що земельна ділянка, яка знаходиться у його користуванні не внесена до Державного земельного кадастру, відповідно, в силу приписів ст. 13 розділу 6 Закону України «Про плату за землю», відсутні підстави для нарахування земельного податку.

Крім того, позивач, обґрунтовуючи протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення посилається на лист Держземагентства від 28.01.2014 р. № 235 (а.с. 226 Том 1), відповідно до якого, під час опрацювання планово-картографічних матеріалів, було виявлено накладку орендованої МП ВКП «Шар» земельної ділянки на земельну ділянку, яка перебуває в оренді ПрАТ «Агрокомлекс Хмільникпродукт». Дана земельна ділянка була передана в оренду ПрАТ «Агрокомлекс Хмільникпродукт» рішенням 48 сесії міської ради 5 скликання від (зі змінами внесеними рішеннями 61 сесії 5 скликання від 07.10.2010 р. та 5 сесії 6 скликання від 27.01.2011 р.) від 02.07.2009 р., на підставі якого укладено договір оренди земельної ділянки від 01.02.2011 р. Орендовану земельну ділянку внесено до бази даних АС ДЗК. За наявності не скасованого рішення Хмільницької міської ради 48 сесії 5 скликання від 02.07.2009 р., укладеного із ПрАТ «Агрокомлекс Хмільникпродукт» та Хмільницькою міською радою. У зв'язку із наведеним позивачу було відмовлено у наданні витягу з Єдиного державного земельного кадастру.

Позивач звернувся до Хмільницької міжрайонної прокуратури Вінницької області із заявою з проханням відкрити кримінальне провадження щодо неправомірних дій посадових осіб управління Держземагентства у Хмільницькому районі Вінницької області в зв'язку із незаконною передачею земельної ділянки, що належить позивачу на праві користування, в оренду ПрАТ «Агрокомлекс Хмільникпродукт».

Із змісту вказаної заяви вбачається, що МП ВКП «Шар» підписало додаткову угоду № 1 з Хмільницькою міською радою до договору оренди земельної ділянки з Хмільницькою радою від 06.02.2007 р., зареєстрованого у Хмільницькому районному відділі Вінницької регіональної філії «Центру ДЗК» 07.06.2007 р. за № 04 07 000 000 35 та подало її у Реєстраційну службу Хмільницького міськрайонного управління юстиції Вінницької області.

Однак рішенням від 17.02.2014 р. позивачу було відмовлено у державній реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0510900000:00:001:0240, у зв'язку із відсутністю інформації щодо державної реєстрації земельної ділянки із вказаним кадастром номером.

Разом з тим, позивачем не зазначено джерело походження кадастрового номеру земельної ділянки 0510900000:00:001:0240, яка знаходиться за адресою: Вінницька область, пров. Столярчука, 15.

Водночас, як зазначає позивач, земельні ділянки за кадастровими номерами 0510900000:00:001:0240 та 0510900000000010239 перебувають у його користуванні та є іншими земельними ділянками, ніж спірна, які також знаходяться за адресою: м. Хмільник, пров. Столярчука, 15.

Зважаючи на викладене вище, позивач зазначає, що не є користувачем земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Хмільник, вул. Столярчука, 15 та зареєстрована за № 04 07 000 000 35 у Хмільницькому районному відділі Вінницької регіональної філії «Центру ДЗК», відповідно обов'язок щодо сплати земельного податку у позивача відсутній.

Однак, суд не може погодитися з позицією позивача з огляду на наступне.

Відповідно до Закону України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року161-XIV (надалі - Закон України N 161-XIV) (в редакції, яка діяла на час укладення договору оренди від 06 березня 2007 р.), відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 вказаного Закону орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону N 161-XIV набуття права оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється виключно на аукціонах, крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб і в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав земельну ділянку в оренду із земель запасу міста, що знаходиться на території Хмільницької міської ради Вінницької області, а саме в м. Хмільнику по вул. Столярчука, 15 для обслуговування власного нерухомого майна.

Відповідно до ст. 18 Закону N 161-XIV договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 20 Закону N 161-XIV укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Згідно з пунктом 4 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему України від 02.07.2003 N 174 (далі - Тимчасовий порядок) (в редакції, чинній на день укладення договору оренди), державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації.

Державну реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі у книзі реєстрації здійснює оператор (реєстратор) - структурні підрозділи державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" (далі - Центр ДЗК), у межах повноважень якого є земельна ділянка.

Крім того, Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.98 N 2073 (в редакції, чинній на день укладення договору оренди) встановлено, що державна реєстрація договорів оренди землі проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку регламентовано Законом України «Про плату за землю» від 3 липня 1992 року N 2535-XII (далі - Закон N 2535-XII) (в редакції, чинній на час укладення договору).

Відповідно до ст. 13 вказаного Закону підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Положеннями ст. 14 Закону N 2535-XII визначено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Положеннями ст. ст. 16, 17 Закону N 2535-XII визначено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (ст. 15 цього Закону).

Облік громадян - платників земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності і нарахування відповідних сум проводиться щороку станом на 1 травня.

Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Аналіз вищенаведених норм права свідчить про те, що обов'язок щодо сплати земельного податку виникає з моменту державної реєстрації договору оренди земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди земельної ділянки був укладений між Хмільницькою міською радою, та Малим приватним виробничо-комерційним підприємством "Шар" 06 березня 2007 року.

Вказаний договір зареєстрований у Хмільницькій міській раді, про що у книзі реєстрації договорів оренди вчинено запис від 06.03.2007 р. за № 17-07. Договір також зареєстрований у Хмільницькому районному відділі Вінницької регіональної філії «Центру ДЗК», про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 07.06.2007 р. за № 040700000035.

Зважаючи на викладене вище, враховуючи, що спеціальним органом, на час укладення договору оренди - 06.03.2007 р., щодо ведення державного реєстру земель по відношенню до органів місцевого самоврядування є Центр ДЗК (його структурні підрозділи) у складі Держкомзему України, суд приходить до висновку, що обов'язок сплати податку за землю виник у позивача з моменту державної реєстрації земельної ділянки в Хмільницькому районному відділі Вінницької регіональної філії «Центру ДЗК».

Отже, посилання позивача на те, що договір оренди від 06.03.2007 р. є незареєстрованим в єдиному державному реєстрі, суд вважає необґрунтованим.

У частинах першій, другій статті 125 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Таким чином обов'язок зі сплати земельного податку виникає у особи в силу фактичного використання земельної ділянки, незалежно від дотримання такою особою вимог земельного та цивільного законодавства щодо порядку оформлення права землекористувача та підстав набуття права користування. Відповідно обов'язок позивача зі сплати земельного податку припиняється з моменту переходу до інших осіб права власності чи користування земельною ділянкою.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, доказів розірвання договору оренди від 06.03.2007 р.

На думку позивача, право користування земельною ділянкою МП ВКП «Шар» на земельну ділянку в м. Хмільник, вул. Столярчука, 15 припинилося з дати реєстрації на дану земельну ділянку ПрАТ «Агрокомплекс Хмільникпродукт» 06.05.2011 р. із внесенням зміни до державного земельного кадастру за № 051090004000013, згідно рішення Хмільницької міської ради 5 сесії 6 скликання.

Суд звертає увагу позивача на той факт, що лише внесення змін до державного земельного кадастру не може бути самостійною підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

Положеннями статей 30, 31, 32 Закону N 161-XIV визначено підстави зміни та припинення договору оренди.

Договір оренди землі припиняється в разі:

закінчення строку, на який його було укладено;

викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;

смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;

ліквідації юридичної особи - орендаря.

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Отже, така підстава припинення договору оренди, як внесення змін до державного земельного кадастру, положеннями закону не передбачена.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.12.2010 року у справі № 58/125 за позовом Хмільницького міжрайонного прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Хмільницької міської ради до Малого приватного виробничо-комерційного підприємства "ШАР" позов задоволено частково та внесено зміни до договору оренди від 06.03.2007 року, укладеного між Хмільницькою міською радою та Малим приватним виробничо-комерційним підприємством "ШАР", а саме: в абзаці другому підпункту 2.3 пункту 2 слова 1 768, 06 грн. змінено на слова 29 957, 06 грн.

Таким чином, посилання позивача на факт припинення договору оренди від 06.03.2007 р., суд не приймає до уваги.

Як вже зазначалось вище, рішенням Господарського суду м. Києва від 24.12.2012 року внесені зміни до укладеного договору оренди земельної ділянки, при цьому, питання щодо збільшення нормативної грошової оцінки земельної ділянки по вул. Столярчука, 15 в м. Хмільнику, яку орендує Мале приватне виробничо-комерційне підприємство "ШАР", не вирішувалося.

Так, Господарським судом м. Києва встановлено, що рішенням Хмільницької міської ради від 01.12.2009 року затверджено та введено в дію з 01.01.2010 року нову грошову оцінку земель міста.

Відповідно до п. 288.3 ст. 288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Як встановлено судом, позивач сплачував орендну плату у розмірі 1 % нормативної грошової оцінки, що становило 1768,06 грн.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 03.06.2008 р. № 309-IV було внесено зміни до Закону України «Про оренду землі», яким визначено, що річна орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності несільськогосподарського призначення не може бути меншою трикратного розміру земельного податку (3 % нормативної грошової оцінки).

Базою оподаткування є нормативно-грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації (п. 271. 1 ст. 271 ПК України).

Враховуючи, що показники нормативної грошової оцінки даної земельної ділянки, на підставі якої мала б здійснюватись орендна плата, при поданні у спірний період декларацій з плати за землю, є меншою ніж законодавчо установлена, суд приходить до висновку, що позивачем занижено об'єкт оподаткування орендної плати за землю в сумі 38 445,28 грн. (за 2011 рік (січень-грудень) - 24 281,24 грн., за 2012 р. (січень-липень) - 14 164,04 грн.)

Системний аналіз фактичних обставин справи та норм чинного законодавства свідчить про те, що відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 12 грудня 2012 року № 0004411501, яким Малому приватному виробничо-комерційному підприємству "Шар" збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 45022,45 грн., а саме: за основним платежем - 38445,28 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 6577,17 грн. за платежем: орендна плата з юридичних осіб, код платежу: 5013050200.

В контексті наведеного вище, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення №197/6/10-2215 від 08.01.2013 р. в частині залишення без змін податкового повідомлення-рішення від 23.10.2012 № 0003801501, яким до Малого приватного виробничо-комерційного підприємства "Шар" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 510 грн.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Системно проаналізувавши фактичні обставини справи, виходячи із меж заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Малого приватного виробничо-комерційного підприємства "Шар" є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Малого приватного виробничо-комерційного підприємства "Шар" задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області форми "Р" від 12 грудня 2012 року № 0004421501.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби України №197/6/10-2215 від 08.01.2013 р. в частині залишення без змін податкового повідомлення-рішення від 23.10.2012 № 0003801501, яким до Малого приватного виробничо-комерційного підприємства "Шар" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 510 грн.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Судові витрати в сумі 244,86 присудити на користь Малого приватного виробничо-комерційного підприємства "Шар" за рахунок асигнувань Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.О.Іщук

Судді: І.М.Погрібніченко

В.П.Шулежко