Постанова

від 30.09.2015 по справі 904/1289/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 року Справа № 904/1289/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І., суддів :Вовка І.В., Кондратової І.Д. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промліга" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 року у справі за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Транскапітал Груп" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Промліга" простягнення коштів

В С Т А Н О В И В:

у лютому 2015 року, ТОВ "Транскапітал Груп" звернулось до господарського суду з позовом у якому просило стягнути з ТОВ "Промліга" 13 644 грн. заборгованості за товар, поставлений на умовах договору № 1012-ТП від 10.12.2012 року та 4 241,63 грн. інфляційних втрат, 6 515,19 грн. пені та 1 327,99 грн. 3 % річних за користування коштами, а всього 25 728,81 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Промліга" на користь ТОВ "Транскапітал Груп" 13 644 грн. основної заборгованості, 4 030,55 грн. інфляційних втрат, 1 015,26 грн. 3% річних, 3 196,23 грн. витрат на послуги адвоката та 1 327,16 грн. на відшкодування судових витрат, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 року рішення суду першої інстанції змінено. Стягнуто з ТОВ "Промліга" на користь ТОВ "Транскапітал Груп" 13 644 грн. основної заборгованості, 3 089,15 грн. пені, 4 030,55 грн. інфляційних втрат, 1 015,26 грн. 3 % річних, 3 722,40 грн. витрат на послуги адвоката та 1 545,64 грн. на відшкодування судових витрат.

Постанову апеляційного господарського суду оскаржено в касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 21.09.2015 року порушено касаційне провадження у справі за скаргою відповідача, у якій він посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права і просить постанову в частині зміни рішення господарського суду скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За ч. 2. ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, відносини сторін врегульовані договором № 1012-ТП від 10.12.2012 року, за умовами якого ТОВ "Транскапітал Груп" (постачальник) зобов'язалось передати ТОВ "Промліга" (покупець) товар, найменування, асортимент, кількість і ціна якого вказані в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до даного договору, що є невід`ємною його частиною, а останній прийняти та оплатити вартість цього товару (п. 1.1 Договору).

Пунктами 3.1., 3.6. договору сторони погодили, що умови поставки товару погоджуються в додатках до цього договору. Товар передається від продавця покупцю по акту приймання-передачі, товарної накладної або іншого товаросупровідного документа з відміткою покупця про приймання товару.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 договору, розрахунок проводиться в гривні України. Покупець здійснює оплату поставленої партії товару шляхом банківського переводу грошових коштів на поточний рахунок продавця в порядку, передбаченому додатком до даного договору.

Згідно п.п. 7.1, 7.3 договору, сторони несуть відповідальністю за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у відповідності з діючим законодавством України відшкодування добросовісній стороні фактичних спричинених збитків. У випадку несвоєчасного здійснення розрахунку за цим договором покупець виплачує продавцю пеню в розмірі 1 % від вартості неоплаченого товару, проте не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який нараховується пеня від несплаченої суми за кожний день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення.

Додатком № 1 (специфікація №1) від 10.12.2012 року до договору № 1012-ТП від 10.12.2012 року, сторони погодили загальну вартість товару, яка складає 23 870 грн. та ПДВ - 4 774 грн., а загалом - 28 644 грн., а строком відвантаження товару визначили грудень 2012 року. Оплату поставленої партії товару, покупець здійснює шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок продавця на умовах 100 % оплати вартості товару з відстрочкою платежу 14 днів з моменту поставки.

Перевіряючи дотримання кожною із сторін своїх зобов'язань судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач поставив відповідачу товар (підшипники у кількості 14 шт.) загальною вартістю 28 644 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи накладною № 4 від 11.12.2012 року, товар отримано представником відповідача на підставі довіреності № 97 від 10.12.2012 року, що ним і не оспорюється.

Але отримавши товар у визначені договором строки відповідач його у повному обсязі не оплатив, і на час розгляду спору його борг складає 13 644 грн.

За таких обставин, коли відповідач у порушення умов договору у встановленні строки та в повному обсязі не оплатив вартість поставленого товару, позивач вправі вимагати сплати ним боргу з урахуванням відповідальності за порушення грошових зобов`язань, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 7.3 договору, зокрема і стягнення пені за весь період прострочення платежу, що передбачено договором та відповідає приписам ч. 6 ст. 232 ГК України, а тому апеляційний господарський суд правомірно постановив про задоволення позову щодо стягнення пені та вцілому, і підстав для скасування чи зміни судових рішень за мотивів, наведених у касаційній скарзі, судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 року - без змін.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді І.В. Вовк

І.Д. Кондратова