Рішення

від 30.09.2015 по справі 911/3407/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2015 р. Справа № 911/3407/15

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом прокурора Києво-Святошинського району Київської області

до 1) Малого приватного підприємства «Анков», Київська область, Києво-Святошинський район, с. Новосілки

2) Відділу освіти Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору на стороні позивача - Новосілківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Новосілки

про визнання договору недійсним та зобов'язання повернути майно

секретар судового засідання Шніт О.М.

за участю представників:

від прокуратури: ОСОБА_1 (посвідчення №030919 від 22 грудня 2014 року);

від відповідача 1: ОСОБА_2 (довіреність №8 від 2 вересня 2015 року);

ОСОБА_3 (наказ №1 від 15 червня 2001 року);

від відповідача 2: не з'явився;

від третьої особи: ОСОБА_4 (директор).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор Києво-Святошинського району Київської області звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Малого приватного підприємства «Анков» та Відділу освіти Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору на стороні позивача - Новосілківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області про визнання договору недійсним та зобов'язання повернути майно.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що укладений між Відділом освіти Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області та Малим приватним підприємством «Анков» договір оренди №20 від 16 липня 2006 року є недійсним з підстав, які наведені і обґрунтовані в позовній заяві від 5 серпня 2015 року за №37г-15 (вх.№3538/15 від 7 серпня 2015 року).

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 11 серпня 2015 року та призначено справу до розгляду на 2 вересня 2015 року.

У судовому засіданні 2 вересня 2015 року на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 30 вересня 2015 року.

Представники відповідачів в усних та письмових поясненнях, викладених у відзивах на позовну заяву, проти задоволення позову заперечували.

30 вересня 2015 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників відповідачів, прокуратури та третьої особи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Відділом освіти Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (за договором - орендодавець) та Малим приватним підприємством «Анков» (за договором - орендар) 16 липня 2006 року укладено договір оренди за №20.

Пунктом 1.1 договору встановлено, що орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне володіння і користування нерухоме майно - нежиле приміщення (далі - майно), площею 142,87 м 2 , розміщене за адресою с. Новосілки, вул. Нова, 1, що знаходиться на балансі Новосілківської ОСОБА_5 стпенів, вартість якого визначено згідно з актом оцінки від 31 серпня 2005 року і становить 75860,00 грн.

Відповідно до пункту 1.2 договору, майно передається в оренду з метою розміщення складу продуктів харчування.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що орендна плата за користування майном становить 758,60 грн. і підлягає в подальшому щомісячній індексації в залежності від рівня індексу інфляції у відповідності з чинним законодавством.

У даній позовній заяві прокурор, як на підставу недійсності правочину посилається на те, що незаконне надання МПП «Анков» в користування нежитлового приміщення Новосілківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області площею 142,8 м 2 для розміщення складу продуктів харчування перешкодає реалізації права громадян України на доступну освіту, повну реалізацію здібностей, таланту, всебічного розвитку, що суперечить інтересам держави у сфері освіти.

У відповідності до вимог ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Положення статті 203 Цивільного кодексу України визначають такі підстави недійсності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Також, ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України передбачені самостійні окремі підстави недійсності господарського зобов'язання; може бути визнано недійсним повністю або в частині господарське зобов'язання, що: 1) не відповідає вимогам закону, 2) вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави або суспільства, 3) укладено учасниками господарських правовідносин з порушенням хоча б одним з них спеціальної компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року за №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» передбачено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно приписів ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 Закону України «Про освіту», додатковими джерелами фінансування навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти, є зокрема, доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 63 Закону України «Про освіту», матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством. Об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Як зазначає прокурор, оренда приміщень навчальних закладів дозволяється лише у випадках, якщо об'єкт оренди використовується з цільовим призначенням - для навчально-виховного процесу.

Отже, оскільки договір оренди від 16 липня 2006 року за №20 укладений з метою розміщення складу продуктів харчування, прокурор вважає, що зазначений договір є недійсним.

Судом встановоено наступне.

Положенням «Про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах», затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 1 серпня 2001 року за №563, надано визначення поняттю навчально-виховного процесу, а саме, навчально-виховний процес - система організації навчально-виховної, навчально-виробничої діяльності, визначеної навчальними, науковими, виховними планами (уроки, лекції, лабораторні заняття, час відпочинку між заняттями, навчальна практика, заняття з трудового, професійного навчання і професійної орієнтації, виробнича практика, робота у трудових об'єднаннях, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, походи, екскурсії, спортивні змагання, перевезення чи переходи до місця проведення заходів тощо).

Отже, навчально-виховний процес передбачає як безпосередньо навчально-виховну роботу, так і інші заходи, спрямовані на організацію та забезпечення цієї роботи.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про освіту», організація та відповідальність за харчування у навчальних закладах державної та комунальної форми власності покладається на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані навчальні заклади, керівників навчальних закладів.

Таким чином, організація харчування є невід'ємною складовою навчально-виховного процесу закладів освіти.

Пунктом 3 Порядку організації харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 1 червня 2005 року за №242/329 передбачено, що процес організації харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах складається з: відпрацювання режиму і графіка харчування дітей; визначення постачальників продуктів харчування і продовольчої сировини; приймання продуктів харчування і продовольчої сировини гарантованої якості; складання меню-розкладу; виготовлення страв; проведення реалізації готових страв і буфетної продукції; надання дітям готових страв і буфетної продукції; ведення обліку дітей, які отримують безоплатне гаряче харчування, а також гаряче харчування за кошти батьків; контроль за харчуванням; інформування батьків про організацію харчування дітей у закладі.

З наявних в матеріалах справи договорів (том 1, а.с. 89-103), вбачається, що МПП «Анков» здійснює постачання продуктів харчування до начальних закладів.

Договором субпідряду на поставку продуктів харчування №46/1-12 від 17 серпня 2015 року, укладеного між МПП «Анков» та Києво-Святошинським районним комунальним підприємством «Шкільні їдальні» підтверджується факт постачання МПП «Анков» продуктів харчування та напоїв до Новосілківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (третя особа у справі).

Отже, судом встановлено, що об'єкт оренди за договором від 16 липня 2006 року за №20 фактично використовується МПП «Анков» з цільовим призначенням - для навчально-виховного процесу.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з Переліком платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року за №796, навчальними закладами можуть надаватись послуги з надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовуються у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі (абз. 2 п. 8 Переліку).

Як зазначали представники Відділу освіти Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області та Новосілківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, об'єкт оренди не є приміщенням школи, а лише перебуває на її балансі, не використовувалось та не планується для використання у навчально-виховній, навчально-виробничій та науковій діяльності школи.

Також, відповідачі та третя особа зазначили, що після передачі в оренду приміщення, останнє було відремонтовано МПП «Анков» та стало безпечним для школярів.

Крім того, в результаті поліпшення об'єкта оренди, його вартість порівняно з моментом передачі в оренду значно зросла, та станом на 30 листопада 2012 року, згідно висновку про вартість майна, становить 324580,00 грн.

До того ж, судом взято до уваги, що на підставі спірного договору, відділ освіти Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області має можливість отримувати додаткові грошові кошти від надання приміщення в оренду.

За повідомленням сторін у справі, заборгованість МПП «Анков» за договором оренди від 16 липня 2006 року за №20 відсутня, що свідчить про належне виконання МПП «Анков» взятих на себе зобов'язань.

Судом встановлено, що спірний договір оренди №20 від 16 липня 2006 року відповідає вимогам ст. 180 ГК України та не містить жодних умов, за яких може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що судом не встановлено обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочину, а інші обставини недійсності спірного правочину, які наведені прокурором, не підтверджуються матеріалами справи, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволені позову в частині визнання недійсним договору оренди №20 від 16 липня 2006 року.

Оскільки, договір оренди №20 від 16 липня 2006 року, укладений між відповідачами, у судовому порядку не визнано недійним, суд вважає, що позовна вимога про зобов'язання МПП «Анков» повернути та звільнити передане в оренду нерухоме майно задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Повне рішення складено - 5 жовтня 2015 року

Суддя Д.Г. Заєць