Рішення

від 01.10.2015 по справі 925/1276/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2015 р. Справа № 925/1276/15

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача - представник не з'явився,

від відповідача - представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Суми до товариства з обмеженою відповідальністю «ѳргудВ» , м. Черкаси

про стягнення 16 743 грн. 00 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернувся фізична особа - підприємець ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ѳргудВ» про стягнення заборгованості, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №19/05-01 від 20 травня 2015 року в розмірі 16 743 грн. 00 коп., в тому числі: 10 360 грн. 00 коп. попередня оплата, 6 216 грн. 00 коп. пеня та 167 грн. 00 коп. 10% річних за користування чужими грошовими коштами.

Отже, враховуючи вищенаведене, а також загальну суму позовних вимог ціна позову становить 16 743 грн. 84 коп.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 03 серпня 2015 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 01 жовтня 2015 року.

Сторони в судове засідання не з'явилися, відповідач про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву суду не надав.

Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 03 серпня 2015 року було зобов'язано відповідача надати суду відзив на позовну заяву з посиланням на мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача, а також докази, що обґрунтовують відхилення позовних вимог.

Оскільки відповідач не був позбавлений права надати суду необхідні докази та свої доводи і міркування щодо предмету спору шляхом письмових пояснень та заперечень, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, та оскільки явка представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача 16 743 грн. 84 коп., позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що на виконання умов договору від 20 травня 2015 року №19/05-01 здійснив попередню оплату вартості товару в розмірі 10 360 грн. 01 коп.

Проте, відповідачем не було здійснено поставки товару у визначені договором строки.

Крім того, з урахуванням умов п. п. 8.3. та 8.4. договору від 20 травня 2015 року №19/05-01 позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 6 216 грн. 00 коп. пені та 167 грн. 83 коп. 10% річних за користування чужими грошовими коштами.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 20 травня 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ѳргудВ» (постачальник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір поставки №19/05-01.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до умов п. 1.1. та п. 1.2. вищевказаного договору постачальник зобов'язався поставити покупцю цеглу, а покупець - прийняти та оплатити поставлений товар.

Строк поставки товару протягом 3 робочих днів з моменту отримання на поточний рахунок 100% попередньої оплати, якщо інше не обумовлено сторонами у специфікації (п. 2.3. договору).

Згідно п. 4.3. оплата товару, що поставляється, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника вказаний у цьому договорі на умовах 100% передоплати, якщо інше не передбачено у специфікації.

Ціна товару узгоджується сторонами у специфікаціях та оплачується згідно виставленого рахунку. Ціна товару визначається сумою укладених сторонами специфікацій (п. 4.1. договору).

Згідно додатку №1 до договору поставки договірна ціна товару який поставляється складає 10 360 грн. 01 коп.

На виконання умов п. 4.3. договору поставки позивач здійснив попередню оплату в розмірі 10 360 грн. 01 коп., що підтверджується копією платіжного доручення від 21 травня 2015 року №1304 (а.с. 13).

Однак, у визначений п. 2.3. договору поставки строк відповідачем товар поставлено не було.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно п. 8.4. договору поставки максимальний термін прострочки для постачальника на поставку товару за цим договором складає три календарних дні. Після закінчення зазначеного терміну постачальник зобов'язаний у безспірному порядку за першою вимогою покупця повернути отриману передоплату з урахуванням індексу інфляції.

Згідно з частинами 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

При цьому судом враховано правову позицію викладену в постанові Вищого господарського суду України від 16 квітня 2015 року зі справи №908/2649/14.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Під час розгляду даного спору відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту належного виконання зобов'язання щодо поставки товару у визначений договором строк.

З урахуванням положень ст. 693 Цивільного кодексу України сума попередньої оплати в розмірі 10 360 грн. 00 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 8.3. договору поставки у разі несвоєчасної поставки товару постачальник сплачує покупцеві пеню у розмірі 1% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день затримки його поставки.

Так, з урахуванням вищенаведених умов договору позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 6 216 грн. 00 коп. пені нарахованої за період з 25 травня 2015 року по 24 липня 2015 року.

В пункті 3 листа Вищого господарського суду України від 15 березня 2011 року № 01-06/249 В«Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судівВ» зазначено, що право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною другою статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань (постанова від 22.11.2010 N 14/80-09-2056).

Враховуючи вищенаведене, слід дійти висновку, що нарахування пені в розмірі 1% від суми непоставленого товару не суперечить вимогам чинного законодавства.

Водночас, умовами п. 2.3. договору визначено, що поставка товару здійснюється протягом 3 робочих днів з моменту отримання 100% передоплати.

Оплату позивачем було здійснено 21 травня 2015 року, таким чином датою поставки товару є 26 травня 2015 року.

Отже, позивачем не вірно визначено початок нарахування пені, а тому розмір пені нарахований за період з 27 травня 2015 року по 24 липня 2015 року на суму 10 360 (сума вказана позивачем у розрахунку пені) складає 6 112 грн. 40 коп.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 6 112 грн. 40 коп., в решті стягнення пені в розмірі 103 грн. 60 коп. слід відмовити.

Згідно п. 8.4. договору поставки визначено, що після закінчення максимального терміну прострочки поставки товару, який складає 3 дні, постачальник зобов'язаний сплатити відсотки за користування чужими грошовими коштами (передоплатою) у розмірі 10% річних від суми перерахованої покупцем передоплати за весь період користування передоплатою.

З урахуванням вимог п. 8.4. договору поставки, позивачем заявлено до стягнення 167 грн. 00 коп. 10% річних за користування чужими грошовими коштами нарахованих за період з 25 травня 2015 року по 24 липня 2015 року.

Згідно ч. 3 ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Оскільки сторонами в договорі було визначено розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами, то дана вимога є також правомірною.

Водночас, як зазначалося вище, відповідач повинен був поставити товар 26 травня 2015 року, а тому розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами нарахованих за період з 27 травня 2015 року по 24 липня 2015 року на суму 10 360 (сума вказана позивачем у розрахунку) складає 167 грн. 46 коп.

Проте як вказувалося вище, позивачем заявлено до стягнення 167 грн. 00 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами, а тому заявлена до стягнення сума підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ѳргудВ» , АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 36291494 на фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 - 10 360 грн. 00 коп. попередньої оплати, 6 112 грн. 40 коп. пені, 167 грн. 00 коп. 10% річних та 1 815 грн. 67 коп. витрат на сплату судового збору.

3. В решті вимог - в позові відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя А.В.Васянович