Постанова

від 29.09.2015 по справі 925/560/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2015 р. Справа№ 925/560/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

при секретарі Місюк О.П.

за участю представників:

від позивача - Ващук М.В., Савенко М.М.

від відповідача - 1 не з`явився

відповідача - 2 не з`явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства „Ічнянський молочно-консервний комбінат" на рішення Господарського суду Черкаської області від 22.06.2015 (суддя Довгань К.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства „Ічнянський молочно-консервний комбінат"

до Малого підприємства „Елетон"

Приватного підприємства „Хімелектробуд"

про визнання не дійсним договору,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 22.06.2015 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 22.06.2015 та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2015 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 15.09.2015.

Ухвалою суду від 15.09.2015 продовжено строк розгляду апеляційної скарги відповідно до ст. 69 ГПК України.

Представники позивача в судове засідання з`явилися та надали усні пояснення стосовно предмету спору.

Представники відповідача 1,2 в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду скарги повідомлялися належним чином, причини неявки суду не відомі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

27.10.2010 між МП «Елетон» та ПП «Хімелектробуд» був укладений договір підряду № 27/10.

Відповідно до п. 1.1. договору, підрядник зобов`язується своїми силами та засобами, під власний ризик виконати і здати замовнику силове електрообладнання та освітлення в котельні ВАТ «Ічнянський молочно-консервний комбінат» по вул. Вишневій,4 в м. Ічня Чернігівської області.

Позивач, звертаючись із позовом до суду, мотивує свої вимоги тим, що вказаний договір підряду, має бути визнаний недійсним, оскільки він не укладав з відповідачами жодних договорів підряду, у тому числі договорів генерального підряду на капітальне будівництво тощо, та взагалі не здійснював з ними жодних господарських операцій, а отже відповідач-1 не мав жодного права укладати оспорюваний договір,

Відповідачі, заперечуючи проти заявлених вимог, зазначаючи, що між позивачем та відповідачем-1 укладався генеральний договір підряду, який є підставою для укладання між відповідачами оспорюваного договору, а тому підстави для визнання такого договору недійсним відсутні.

Суд першої інстанції, постановляючи оскаржуване рішення, мотивував це тим, що спірний договір не містить ознак субпідряду, так як у його тексті немає посилань на існування договору генпідряду та оскільки сам позивач посилається на те, що не укладав з першим відповідачем будь-якого договору, у тому числі і № 21-07/10/2 від 21.07.2010 то його твердження про невідповідність приписам ст. 319 ГК України є безпідставним.

Проте, колегія суддів не погоджується із такою позицією Господарського суду Черкаської області, вважає його висновки безпідставними та необґрунтованими, а справа розглянутою без повного та всебічного дослідження всіх обставин справи, зважаючи на таке.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Недодержання вказаного положення в момент вчинення правочину, а також частин другої, третьої, п'ятої, шостої ст.203 Цивільного кодексу України є підставою для недійсності правочину (ст.215 Цивільного кодексу України). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. При цьому, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його недійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В своїх позовних вимог позивач зазначає, що оспорюваний договір за своєю правовою природою є договором субпідряду.

Суд першої інстанції, не погоджуючись із такою позицією позивача зазначає, що такий договір не може бути договором субпідряду, оскільки його текст не містить посилання на генеральній договір підряду, при цьому зазначаючи в своєму рішенні проте, що оспорюваний договір є договором субпідряду та цитуючи положення чинного законодавства України, що регулюють саме такі питання.

Проте, колегія суддів зазначає, що суд прийшов до помилкового висновку щодо правової природи спірного договору, оскільки, як вбачається з тексту договору № 27/10 від 27.10.2010 він укладений між відповідачем - 1 та відповідачем - 2 про виконання робіт на території позивача, який в свою чергу не є стороною такого договору, що підтверджується як тестом самого договору так і підписами та печатками в графі: «замовник», «підрядник».

Отже, ані відповідач - 1 ані відповідач - 2 не є власниками чи користувачами території, на якій, за умовами такого договору, повинні виконуватися роботи з електрообладнання та освітлення котельні, а тому мають існувати якісь правочини чи інші акти, де стороною є безпосередньо Публічного акціонерного товариства „Ічнянський молочно-консервний комбінат" та відповідно відповідач - 1 та якими регулюються питання виконання певних робіт чи надання послуг на замовлення позивача на його території, зокрема щодо котельні.

За твердженням відповідача - 1, які викладені у відзиві на позовну заяву, оспорюваний договір укладався між відповідачами на підставі генерального договору підряду № 21-07/10/2, укладений між ПАТ „Ічнянський молочно-консервний комбінат" та МП «Елетон».

Відповідно до ст. 317 ГК України, будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду.

Для здійснення робіт, зазначених у частині першій цієї статті, можуть укладатися договори підряду: на капітальне будівництво (в тому числі субпідряду); на виконання проектних і досліджувальних робіт; на виконання геологічних, геодезичних та інших робіт, необхідних для капітального будівництва; інші договори. Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Зважаючи на те, що нормами Господарського кодексу України врегульовані питання укладання договору підряду, умови та підстави укладання договору субпідряду, враховуючи положення ч.2 ст. 317 ГК України, судом апеляційної інстанції до даних спірних правовідносин застосовуються саме норми чинного ГК України.

Статтею 318 ГК України визначено, що за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.

Згідно із ст. 319 ГК України, договір підряду на капітальне будівництво може укладати замовник з одним підрядником або з двома і більше підрядниками.

Підрядник має право за згодою замовника залучати до виконання договору як третіх осіб субпідрядників, на умовах укладених з ними субпідрядних договорів, відповідаючи перед замовником за результати їх роботи. У цьому випадку підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками - як замовник.

Отже, зважаючи на зазначені норми чинного законодавства України, для укладання договору субпідряду, яким є спірний договір в рамках даної справи, замовник мав отримати згоду, або така згода мала б бути прописана в договорі генерального підряду від генерального підрядника на залучення третіх осіб, в даному випадку відповідача - 2, для виконання певних робіт, а саме силового електрообладнання та освітлення котельні на території генерального підрядника.

Проте, як зазначає позивач, він не укладав будь-яких договорів із відповідачем - 1, в тому числі генерального договору підряду, на підставі якого укладався між відповідачами спірний договір.

В матеріалах справи наявна копія договору № 21-07/10/2 від 21.07.2010.

Як вбачається з тексту оскаржуваного рішення, суду першої інстанції для огляду оригінал такого договору сторонами не подавався.

Крім того, вимоги ухвали суду апеляційної інстанції від 15.09.2015 щодо надання позивачем та відповідачами оригіналу договору від 21.07.2010 також виконані не були.

Представником позивача надані письмові пояснення стосовно того, що такий договір між позивачем та відповідачем 1 не укладався, в зв`язку з чим вони не мають можливості надати його оригінал для огляду.

Представники відповідачів в судові засідання в суді апеляційної інстанції не з`являлися, своїм правом щодо подання заперечень чи письмових пояснень з приводу поданої апеляційної скарги, не скористалися.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на те, що відповідачами не було доведено належними та допустимими доказами факт укладання договору підряду № 21-07/10/2 від 21.07.2010 між позивачем та відповідачем, а наявна в матеріалах копія договору не може бути тим належним доказом, в розумінні норм ГПК України, колегія суддів не знаходить підстав для встановлення факту укладання договору підряду № 21-07/10/2 від 21.07.2010 між ПАТ „Ічнянський молочно-консервний комбінат" та МП „Елетон".

Враховуючи те, що судом не було встановлено факту існування та укладання між ПАТ „Ічнянський молочно-консервний комбінат" та Малим підприємством „Елетон" договору № 21-07/10/2 від 21.07.2010, відповідно у відповідача - 1 не було належного права, визначеного нормами чинного ГК України, на укладання з відповідачем - 2 договору субпідряду 27/10 на виконання певних робіт на території позивача.

Крім того, відповідно до ст. 319 ГК України при укладанні договору субпідряду, яким є оспорюваний договір, відповідачі не погодили його укладання із позивачем.

Стаття 319 ГК України є спеціальною нормою для даних правовідносин.

У господарський договорах, що регулюються вказаною вище нормою права право генпідрядника стосовно самостійного залучення субпідрядників обмежене, без погодження умов договору субпідряду з замовником генпідряднику не має необхідного обсягу дієздатності при укладанні такого договору.

Аналогічної правової позиції дотримується у своїй постанові від 17.06.2010 Вищий господарський суд України у справі № 5020-12/136-9/438.

Згідно з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Як наголошено в постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики розгляду справ, пов'язаних з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними» вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» під час розгляду справ про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на те, що спірний договір між МП «Елетон» та ПП «Хімелектробуд», був зі сторони замовника укладений з порушенням господарської компетенції, він, враховуючи вище зазначені приписи нормативно-правових актів, має бути визнаний недійсним.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що спірний договір не є договором субпідряду, оскільки в ньому відсутнє посилання на існування генерального договору підряду, бо відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечить цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а приписами цивільного законодавства не встановлено обов`язковою умовою для договору субпідряду зазначення в ньому даних про існування договору підряду, на підставі якого він укладається.

Крім того, виконання робіт за вказаним договором підрядником та підписання у зв`язку з цим актів приймання-передачі між ним та замовником не вказують на відсутність підстав для визнання такого договору недійсним.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Як визначено ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч.1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Враховуючи все вище зазначене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, забезпечені належними та допустимими доказами по справі, а отже спірний договір № 27/10 від 27.10.2010 був укладений з порушенням норм чинного законодавства України, а тому має бути визнаний недійсним.

Відповідно до п.3 ч.1. ст. 103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має права скасувати рішення повністю або частково і прийняте нове рішення.

Враховуючи положення ст. 104 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства „Ічнянський молочно-консервний комбінат" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Черкаської області від 22.06.2015 у справі № 925/560/15 підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.4 ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, ч.1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Ічнянський молочно-консервний комбінат" задовольнити.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 22.06.2015 по справі № 925/560/15 - скасувати. Постановити нове рішення.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Ічнянський молочно-консервний комбінат" задовольнити.

Визнати недійсним договір підряду № 27/10 від 27.10.2010, укладений між Малим підприємством „Елетон" та Приватним підприємством „Хімелектробуд".

Стягнути солідарно з Малого підприємства „Елетон" (19000, м. Канів, Черкаська обл., вул. Героїв Дніпра, 35 кв. 175, код 21363333) та Приватного підприємства „Хімелектробуд"(18014, м. Черкаси, пр-т Хіміків,91 код 31701269) на користь Публічного акціонерного товариства „Ічнянський молочно-консервний комбінат" (16073, м. Ічня, Чернігівська обл., вул.. Вишнева,4 код 00381152) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1218 грн.

Стягнути солідарно з Малого підприємства „Елетон" (19000, м. Канів, Черкаська обл., вул. Героїв Дніпра, 35 кв. 175, код 21363333) та Приватного підприємства „Хімелектробуд"(18014, м. Черкаси, пр-т Хіміків,91 код 31701269) на користь Публічного акціонерного товариства „Ічнянський молочно-консервний комбінат" (16073, м. Ічня, Чернігівська обл., вул. Вишнева,4 код 00381152) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 609 грн.

Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду Черкаської області.

Матеріали справи № 925/560/15 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко