Постанова

від 26.11.2015 по справі 925/560/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2015 року Справа № 925/560/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Коробенка Г.П.

суддів Мачульського Г.М.

Прокопанич Г.К.

за участю представників:

Позивача: Савенко М.М., дов. № б/н від 01.09.2015 року; Ващука М.В., дов. № б/н від 01.12.2014 року;

Відповідача -1: не з'явився;

Відповідача -2: не з'явився;

розглянувши касаційну скаргу малого підприємства "Елетон" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2015 року

у справі № 925/560/15 господарського суду Черкаської області

за позовом публічного акціонерного товариства "Ічнянський молочно-консервний комбінат"

до відповідача -1 малого підприємства "Елетон"

відповідача -2 приватного підприємства "Хімелектробуд"

про визнання недійсним договору

В С Т А Н О В И В:

У березні 2015 року публічне акціонерне товариство "Ічнянський молочно-консервний комбінат" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до малого підприємства "Елетон", приватного підприємства "Хімелектробуд", просило визнати недійсним договір підряду № 27/10 від 27.10.2010 року, укладений між відповідачами (т. 1, а.с. 3-5).

Позовні вимоги мотивовано тим, що оспорюваний договір укладено з порушенням ч. 1 ст. 207 та ч. 2 ст. 319 Господарського кодексу України.

У відзиві на позов мале підприємство "Елетон" просило відмовити у задоволенні позову у зв'язку, зокрема, зі спливом позовної давності та відсутності порушеного права публічного акціонерного товариства "Ічнянський молочно-консервний комбінат" (т. 1, а.с. 66).

Рішенням господарського суду Черкаської області від 22.06.2015 року (судді Довгань К.І.) у задоволенні позову відмовлено (т. 1, а.с. 229-235).

Судовий акт мотивовано недоведеністю та безпідставністю позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2015 року (головуючий Шапран В.В., судді Буравльов С.І., Андрієнко В.В.) рішення господарського суду Черкаської області від 22.06.2015 року скасовано, прийнято нове про задоволення позову. Визнано недійсним договір підряду № 27/10 від 27.10.2010 року, укладений між малим підприємством "Елетон" та приватним підприємством "Хімелектробуд". Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 2, а.с. 28-31).

Оскаржений судовий акт мотивовано відсутністю у малого підприємства "Елетон" господарської компетенції на укладення оспорюваного договору.

Не погодившись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим актом, мале підприємство "Елетон" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2015 року скасувати, рішення господарського суду Черкаської області від 22.06.2015 року залишити в силі (т. 2, а.с. 40-41).

Розпорядженням секретаря другої судової палати № 03-05/2092 від 20.11.2015 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді Мачульський Г.М., Прокопанич Г.К. (доповідач) (т. 2, а.с. 38).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.11.2015 року касаційну скаргу малого підприємства "Елетон" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 26.11.2015 року (т. 2, а.с. 39).

У відзиві на касаційну скаргу публічне акціонерне товариство "Ічнянський молочно-консервний комбінат" вважає оскаржений судовий акт таким, що прийнятий з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а касаційну скаргу необгрунтованою.

У судове засідання 26.11.2015 року представники відповідачів не з'явились, причин неявки суду не повідомили.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників відповідачів.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Частиною ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.10.2010 року між малим підприємством "Елетон" (замовник) та приватним підприємством "Хімелектробуд" (підрядник) було укладено договір підряду № 27/10, відповідно до умов якого підрядник зобов'язався своїми силами і засобами, під власний ризик виконати і здати замовнику силове електрообладнання та освітлення в котельні відкритого акціонерного товариства "Ічнянський молочно-консервний комбінат" по вул. Вишневій, 4 в м. Ічня Чернігівської області (т. 1, а.с. 12-15).

Згідно п. 10.1 договору він діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Як зазначалось вище, публічне акціонерне товариство "Ічнянський молочно-консервний комбінат" звернулось з даним позовом, оскільки вважає, що оспорюваний договір є договором субпідряду та його укладено з порушенням ч. 2 ст. 319 Господарського кодексу України з огляду на те, що між позивачем та малим підприємством "Елетон" не було укладено договору генерального підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ч. 1, 2 ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Частинами 1, 2 ст. 318 Господарського кодексу України передбачено, що за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.

Договір підряду відповідно до цієї статті укладається на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об'єктів; будівництво об'єктів з покладенням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт; виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов'язаних з будівництвом об'єктів.

Відповідно до ч. 1 ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Згідно ч. 2 ст. 319 Господарського кодексу України підрядник має право за згодою замовника залучати до виконання договору як третіх осіб субпідрядників, на умовах укладених з ними субпідрядних договорів, відповідаючи перед замовником за результати їх роботи. У цьому випадку підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками - як замовник.

Дослідивши умови оспорюваного договору місцевий господарський суд дійшов висновку, що він за своєю правовою природою є договором підряду, а не субпідряду, оскільки у його тексті немає посилань на існування договору генерального підряду.

Крім того, місцевий господарський суд відхилив доводи відповідачів про те, що оспорюваний договір укладався на підставі договору підряду № 21-07/10/2 від 21.07.2010 року, оскільки в матеріалах справи наявна копія вказаного договору, а першим відповідачем оригінал такого договору не надався та позивачем заперечувалось взагалі укладення договору підряду № 21-07/10/2 від 21.07.2010 року.

Враховуючи відсутність факту укладення договору підряду, зокрема, № 21-07/10/2 від 21.07.2010 року між позивачем та першим відповідачем, місцевий господарський суд дійшов висновку про необгрунтованість доводів публічного акціонерного товариства "Ічнянський молочно-консервний комбінат" стосовно того, що оспорюваний договір укладено з порушенням ч. 2 ст. 319 Господарського кодексу України та, відповідно, про відмову у позові.

Згідно ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Апеляційна інстанція, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове про задоволення позову виходила з того, що оспорюваний договір за своєю правовою природою є договором субпідряду та укладений зі сторони малого підприємства "Елетон" з порушенням господарської компетенції (ч. 1 ст. 207 ГК України), оскільки договір підряду між позивачем та першим відповідачем відсутній і, відповідно, публічне акціонерне товариство "Ічнянський молочно-консервний комбінат" у розумінні ч. 2 ст. 319 ГК України не надавало згоду на укладання договору підряду № 27/10 від 27.10.2010 року.

Проте, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними.

Пунктами 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" роз'яснено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно п. 2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК України. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Отже, звертаючись до суду, заявник повинен довести наявність порушеного права у спосіб, визначений законом.

Відповідно до частини першої статті 4 7 ГПК України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Частина перша статті 43 названого Кодексу містить вимоги щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Апеляційний господарський суд у порушення приписів зазначених норм процесуального права не дослідив наявність порушеного права позивача укладенням оспорюваного договору між відповідачами.

Також відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно абз. 3 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Відповідно до п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Згідно абз. 7 п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. В останньому випадку воно обов'язково має бути зазначене в протоколі судового засідання (пункт 6 частини другої статті 81 1 ГПК України); господарський суд може також запропонувати відповідачеві викласти таку заяву в письмовій формі та долучити її до матеріалів справи.

Відповідачем було заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності, однак, як було зазначено вище, судом першої інстанції у позові відмовлено за безпідставністю.

Натомість, апеляційною інстанцією, якою позовні вимоги були задоволені, у порушення приписів ст. ст. 4 7 , 43 ГПК України взагалі не розглядалась заява малого підприємства "Елетон" про сплив позовної давності, викладена у відзиві на позов (т. 1, а.с. 66) та, відповідно, не досліджувалось питання про застосування позовної давності.

Слід також зазначити про хибність висновку апеляційної інстанції про правову природу оспорюваного договору, оскільки укладення договору субпідряду можливе лише при наявності договору підряду.

Крім того, невірним є посилання апеляційного господарського суду, як на аналогічну правову позицію, викладену у постанові Вищого господарського суду України від 17.06.2010 року у справі № 5020-12/136-9/438, оскільки, у зазначеній справі судами було встановлено, що договір субпідряду було укладено сторонами без згоди замовника, але за наявності укладеного договору підряду.

Проте, у даній справі, що є предметом касаційного перегляду, судами попередніх інстанцій не було встановлено факту існування та укладення договору підряду.

Також є хибними посилання апеляційної інстанції на приписи ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України з огляду на те, що згідно вказаної норми господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності) може бути визнано судом недійсним повністю або в частині, але на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади .

Отже, неправильно застосувавши норми процесуального права, не з'ясувавши повно і всебічно обставин та не дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків та прийняв необгрунтоване рішення, яке підлягає скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно ч. 1 ст. 111 10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин постанова Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2015 року підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм процесуального права, а справа передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу малого підприємства "Елетон" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2015 року у справі № 925/560/15 скасувати.

Справу № 925/560/15 передати на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду в іншому складі суду.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді: Г.М. Мачульський

Г.К. Прокопанич