Постанова

від 01.10.2015 по справі 904/7360/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2015 року Справа № 904/7360/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів: Джихур О.В., Лисенко О.М.

при секретарі : Ситниковій М.Ю.

Представники сторін :

позивача - не з`явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином (поштове повідомлення від 25.09.2015р. (а.с.230));

відповідача - Багрова Є.О., дов. № 855-О від 07.03.2014р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», м.Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2015 року по справі № 904/7360/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Белинда», м.Луганськ

до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», м.Дніпропетровськ

про зобов`язання перерахувати грошові кошти

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2015 року у справі № 904/7360/14 (колегія суддів: Ліпинський О.В., Петренко І.В., Соловйова А.Є.) було задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Белинда», м.Луганськ до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», м.Дніпропетровськ про зобов`язання перерахувати грошові кошти та зобов`язано відповідача перерахувати на поточний рахунок позивача № 26007197486001 в Луганській філії ПАТ КБ «Приватбанк» грошові кошти у сумі 524 700,00 грн.; стягнено з відповідача на корись позивача 1218 грн. судового збору (а.с.181-185).

Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано фактом неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань по вчасному та повному переведенню грошових коштів на рахунок позивача після здійсненої інкасації коштів; в якості норм матеріального права господарський суд послався на ст.ст. 11, 16, 525, 526, 614, 628, 629, 1073 ЦК України.

Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржив в апеляційному порядку відповідач - ПАТ КБ «Приватбанк», м.Дніпропетровськ, посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, зокрема:

- господарським судом не були враховані доводи скаржника про те, що позивачем не доведено розмір позовних вимог належними доказами;

- крім того, супровідна відомість, в даному випадку сторонами домовлено, що це - чек POS-терміналу, не оформлений належним чином, оскільки на чеках, наданих позивачем зазначена дата 19.06.2007р., а сервер банку не містить інформації щодо ініціювання позивачем спірної операції;

- крім того, господарський суд не звернув уваги на той факт, що позивач звернувся до господарського суду в неналежний спосіб захисту свого порушеного права, яким, на думку відповідача, має бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

- враховуючи вищевикладене, скаржник вважає, що має бути звільнений від відповідальності на підставі ст.617 ЦК України; крім того, втрата коштів сталась внаслідок настання форс-мажорних обставин, що підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати від 29.12.2014р. № 2305.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, правом, передбаченим ст.96 ГПК України не скористався, як не скористався правом участі в судовому засіданні, передбаченому ст.22 ГПК України; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази (а.с.192, 209-211, 225). Крім того, доказом повідомлення позивача про час та місце судового засідання є факт надіслання 15.09.2015р. до суду апеляційної інстанції клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, яке не було задоволено колегією суддів та клопотань про відкладення розгляду справи, які надійшли до суду апеляційної інстанції 21.09.2015р., 28.09.2015р. (а.с.216-217, 226-227).

28.09.2015р. до Дніпропетровського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи вдруге, яке обґрунтоване надісланням апеляційної скарги позивачу на адресу у м.Луганськ та неможливістю надати обґрунтований відзив на зазначену апеляційну скаргу. Зазначене клопотання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст.93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є фактично місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльності юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснюється управління та облік.

Згідно зі ст.1 Закону України від 15.05.2003 року №755-1V «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» місцезнаходження юридичної особи це - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Частинами 1, 2 ст.17 цього ж Закону передбачено, що відомості про юридичну особу включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами держреєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно закону; при цьому до Єдиного держреєстру вносяться, зокрема, відомості щодо місцезнаходження, відомості про органи управління юридичної особи та такі відомості вважаються достовірними згідно з ч.1 ст.18 ЗУ від 15.05.2003р. №755-1V та можуть бути використані у справі з 3-ю особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Пунктом 105 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство" передбачено, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята). Згідно з частиною першою статті 18 цього Закону відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в статті 20 вказаного Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується.

Як вбачається з витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресою позивача зазначено: 91020, м.Луганськ, вул.Кримська, 1ж (а.с.229). Зазначені відомості не були змінені, отже, відповідачем апеляційна скарга направлена на належну адресу позивача відповідно до вимог законодавства.

Також, позивач не був позбавлений права ознайомитись з апеляційною скаргою та матеріалами справи згідно зі ст.22 ГПК України, а в разі зайнятості даного представника звернутись до іншого фахівця в галузі права для отримання допомоги.

Крім цього, копію апеляційної скарги позивачеві було направлено двічі: 28.09.2015р . кур`єрською поштою, що підтверджується накладною № RO117175 на адресу - м.Київ, вул.Гетьмана, 1Б, пов.2 (а.с.236) та 27.08.2015р . (первісно) на адресу місця реєстрації - м.Луганськ, вул.Кримська, 1ж, що підтверджується поштовим описом вкладення від 27.08.2015р. в цінний лист та касовим чеком від 27.08.2015р. (а.с.204-205).

Враховуючи, що позивача двічі було сповіщено належним чином про час та місце слухання справи, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази (поштові повідомлення) та зазначене підтверджується заявленими клопотаннями позивача, останній не скористався правом участі в судовому засіданні та правом надання відзиву, то колегія суддів вважає, що розгляд апеляційної скарги можливо здійснити в цьому судовому засіданні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду Дніпропетровської області, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представника скаржника, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід скасувати на підставі п.1 ч.1 ст.104 ГПК України, з урахуванням повноважень суду апеляційної інстанції, передбачених ст.103 ГПК України, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «БЕЛИНДА» («клієнт» за договором, позивач по справі) та Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «ПРИВАТБАНК» («банк» за договором, відповідач по справі, скаржник) був укладений договір про інкасацію коштів №LGH1000000, відповідно до предмету якого «банк» власними силами і засобами здійснює інкасацію коштів «клієнта», проводить прийом коштів, виконує їх перерахування та зараховує на поточний рахунок «клієнта» на наступний операційний день після проведення інкасації, а у разі підключення «клієнта» до послуги миттєвого зарахування торговельної виручки в день проведення інкасації (миттєве зарахування - зарахування протягом 10 хв. після отримання інкасаторської сумки та підтвердження цього інкасатором через POS - термінал, далі - "Online-інкасація" ); дні і час збору грошового виторгу (графік) встановлюються «банком» з урахуванням режиму роботи «клієнта» і його структурних одиниць, планованого розміру грошової виручки й інших умов і вказуються в явочній картці, що підписується уповноваженою особою «банку»; «банк» проводить доставку розмінних монет (банкнот) на умовах договору, а «клієнт» здійснює оплату за надані послуги в розмірі та строки, що передбачені договором; якість послуг, наданих за цим договором, повинна відповідати вимогам нормативно-правових актів у сфері інкасації та перевезення цінностей (п.1.1-1.2 р.1 договору (а.с.9-10)).

Пунктами 2.1-2.4 р.2 договору передбачено, що «банк» зобов'язується здійснювати збирання, перевезення і доставку коштів до банку в інкасаторських сумках (мішках); інкасація коштів «банком» проводиться шляхом збирання сумок з готівкою інкасаторами безпосередньо на підприємствах або через об'єднані каси клієнтів за затвердженим графіком та за адресою, що наведена у додатку 1 ; час проведення інкасації, наведений у додатку 1, може корегуватися по узгодженню сторін; для інкасації коштів «банк» закріплює за кожним підприємством «клієнта» потрібну кількість сумок; сумки є власністю «банка» і в разі розірвання договору підлягають поверненню «банку»; «банк» зараховує інкасовану виручку у національній валюті на поточний рахунок клієнта (баланс 26007197486001) згідно з додатком 1 .

Згідно з п.2.6-2.7, 2.9 р.2 договору «клієнт» зобов`язується забезпечити наявність вільних і освітлених шляхів, входів і коридорів, ізольованого приміщення для приймання сумок з готівкою та можливість здійснення інкасації, як правило, на перших поверхах; «банк» може пред`явити додаткові вимоги, спрямовані на забезпечення безпеки інкасаторів (супроводження інкасаторів працівником охорони під час їх проходження з грошима до автомобіля тощо); «клієнт» забезпечує підготовку сумки з готівкою заздалегідь до приїзду інкасаторів ; порядок інкасації, передбачений цим договором, сторонам відомий і є для них обов`язковим; будь-які зміни мають бути погоджені всіма зацікавленими сторонами не пізніше, ніж за п»ять днів до настання змін.

Пунктами 2.10-2.12 р.2 договору сторони домовились, що про бажання підключитись до послуги Online-інкасація «клієнт» повідомляє «банк» шляхом відправки sms-повідомлення на номер телефону 3777 з текстом inkk2560; рішення «банк» повідомляє «клієнту» шляхом sms-повідомлення уповноваженого представника «клієнта»; при умові підключення «клієнта» до послуги Online-інкасація, «банк» встановлює ліміти по зарахуванню торгівельної виручки по кожній торгівельній точці в рамках діючого договору шляхом розрахунку середньої величини зданої торгівельної виручки за останні 30 днів; періодичність перерахунку величини ліміту зарахування по кожній торгівельній точці - щодня; «клієнт» має право відмовитись від послуги Online-інкасація, шляхом направлення в «банк» письмового повідомлення; «банк» має право призупинити надання «клієнту» послугу Online-інкасація у випадках виникнення технічних/технологічних та інших збоїв, які унеможливлюють здійснення Online-інкасації.

Пунктом 3.2. р.3 договору сторони передбачили, що перед вкладенням в сумку готівки здавач «клієнта» заповнює накладну та супровідні відомості до кожної сумки і підписує кожний примірник, потім вкладає в сумку перший примірник супровідної відомості , а сумку з готівкою опломбовує таким чином, щоб пломба була якомога ближче до замка (кінці шпагату від зав'язаного вузла в пазу пломби повинні мати довжину не більше двох сантиметрів) і здає її разом з накладною інкасатору тільки після перевірки службового посвідчення з фотокарткою, пред'явлення доручення на інкасацію готівки, а також явочної картки, засвідченої відбитком печатки дільниці інкасації ; після цього здавач «клієнта» звіряє підпис інкасатора на копії супровідної відомості із зразком його підпису на службовому посвідченні та дорученні, перевіряє наявність печатки дільниці інкасації і одержує від інкасатора порожню сумку, закріплену за цим клієнтом.

Згідно п. 3.3 р.3 договору, сторони погодили, що: під супровідною відомістю розуміється чек, який роздруковується з допомогою POS-терміналу; дані для формування супровідної відомості (чека) вносяться «клієнтом» з допомогою POS-терміналу з обов`язковим підтвердженням внесених даних особистою картою касира (уповноважений представник «клієнта») емітованої Приватбанком ; у разі відсутності у «клієнта» POS-терміналу, «клієнт» заповнює власноруч супровідні відомості на паперовому носії, але з обов`язковим підтвердженням написаних даних у супровідній відомості на мобільному POS-терміналі інкасатора; підтвердження здійснюється особистою карткою касира (уповноважений представник «клієнта»), емітованої Приватбанком.

Отже, п.3.3 р.3 договору сторони чітко регламентували, що дані супровідної відомості (чека) вносяться безпосередньо «клієнтом» (позивачем), а у разі відсутності у «клієнта» POS-терміналу, супроводжувальні відомості заповнюються власноруч працівником «клієнта» на паперовому носії.

Пунктом 3.8 р.3 договору визначено, що у разі підключення «клієнта» до послуги Online-інкасація, «банк», перед тим як перерахувати виручку на поточний рахунок «клієнта», здійснює перевірку діючого на момент зарахування ліміту виручки: якщо сума, що має бути перерахована, не перевищує межі встановленого ліміту, відбувається миттєве зарахування виручки на рахунок «клієнта»; в іншому разі, зарахування виручки на поточний рахунок «клієнта» здійснюється після фактичного перерахування грошових коштів, та з урахуванням надлишків/недостач; послуга Online-інкасація надається за умови проведення інкасації торгівельної точки «клієнта» не пізніше 19:30 годи.

Пунктами 6.1, 6.3 р.6 договору встановлено, що «банк» несе відповідальність перед «клієнтом» за цілісність сумки та цінності, які знаходяться з часу прийняття її в установленому порядку інкасатором від «клієнта» і до часу її передачі касиру «банку»; у разі втрати інкасаторами сумки з коштами, а також приймання дефектної сумки, у якій виявиться недостача, «банк» несе матеріальну відповідальність перед «клієнтом» згідно із законодавством України в розмірі, зазначеному в копії супровідної відомості, що залишається в здавача готівки, але не вище фактичного розміру втрати цінностей .

Отже, умовою настання відповідальності «банку» перед «клієнтом», зокрема, є підтверджений документально розмір суми зданої на інкасацію виручки супроводжувальною відомістю, яка залишається у здавача готівки («клієнта»).

Пунктами 7.1, 7.2 р.7 договору визначено, що він діє з моменту підписання сторонами до невизначеного строку; після підписання цього договору усі попередні договори на інкасацію припиняють свою силу.

Додатком №1 до договору визначено, що інкасації підлягають кошти з оптової бази позивача за адресою: 91020, м.Луганськ, вул.Кримська, 1ж, час інкасації з 18:00 до 19:00 години з понеділка по п`ятницю та з 12:00 до 13:00 години у суботу згідно тарифного плану № 4 (500 грн.) із зарахуванням цих коштів в ЛФ ПАТ КБ «Приватбанк», рахунок № 26007197486001, МФО 304795, ЗКПО 30761809 (а.с.11).

Актом приймання-передачі обладнання до договору № LGH1000000 від 01.02.2012р. відповідач передав позивачу POS-термінал марки Ingenico 17910 № 305-403-276, блок живлення до POS-терміналу марки YS11-1201000 б/н та SIM карту мобільного оператора «МТС» № 8938001320107499505 (а.с.99). В акті зазначено, що обладнання підключене, знаходиться в справному стані, готове до експлуатації; з моменту підписання даного акту позивач бере на себе відповідальність за збереження обладнання.

Докази визнання недійсним, внесення будь-яких змін в встановленому законом порядку до договору № LGH1000000 від 01.02.2012р. відсутні в матеріалах справи, не надавались скаржником в ході розгляду справи в судах обох інстанцій відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.

Як зазначає позивач, 19.06.2014р . на виконання умов договору відповідачем за дорученням позивача здійснено збір (приймання) готівкових коштів у розмірі 524 700 грн. 00 коп. для інкасації та зарахування даної суми на розрахунковий рахунок ТОВ «Торговий дім «Белинда», що підтверджується видатковими касовими ордерами №345, 346 від 19.06.2014 року (а.с.13, 14) та фіскальними чеками №№ 2686, 2684, з зазначенням дати інкасації 19.06.2007р . (а.с.44, 45).

Відповідач інкасовані грошові кошти на рахунок позивача на наступний день не зарахував, в зв'язку з чим ТОВ «ТД «Белинда» звернулось 25.06.2014р . до ПАТ КБ «Приватбанк» з листом № 123, в якому просило відповідача пояснити причину не зарахування інкасованих 19.06.2014 року грошових коштів в сумі 524 700 грн. 00 коп., а також вказати строки їх зарахування (а.с.17).

30.07.2014р . листом № Э.11.0.0.0/4-24293 відповідач повідомив позивача про те, що 19.06.2014 року на інкасаторську машину «банку» було скоєно збройний напад та викрадено грошові кошти, «банк» не в змозі здійснити перерахування коштів, прийнятих від «клієнта» та зарахувати їх на рахунок останнього (а.с.18). Також в листі було зазначено, що з цього приводу ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до правоохоронних органів для розслідування даного злочину.

Згідно витягу з реєстру кримінальних проваджень №12014130020002062, 19.06.2014 о 18:40 годині, знаходячись за адресою: м. Луганськ, пров. Кримський, 1, невстановлені особи, погрожуючи зброєю, заволоділи автомобілем ВАЗ 21111 д/н НОМЕР_1, в якому знаходились грошові кошти у розмірі 1 000 000 грн. Дата надходження заяви 19.06.2014р ., яка внесена в ЄРДР 20.06.2014р. (а.с.48).

24.06.2014р . листом № Э.16.0.0.0/4-19163 відповідач звернувся до Артемівського РВ ЛДУ ГУМВС України в Луганській області з інформацією щодо збитків банку в результаті здійснення злочину в сумі 1 048 926,70 грн. та з проханням надати документ, який підтверджує прийняття цієї заяви та її реєстрацію (а.с.34).

31.10.2014р. листом № 1010/2014 відповідач звернувся до Торгово-промислової палати України з заявою про засвідчення щодо цього випадку форс-мажорних обставин (а.с.35-37).

29.12.2014р. листом № 6604/05-4 Торгово-промислова палата України надала відповідачу сертифікат № 2305 про засвідчення форс-мажорних обставин у випадку з інкасованими коштами ТОВ «ТД «Белинда» (а.с.85-89). Також зазначено, що початок форс-мажорних дій 06.05.2014р., які тривають по даний час.

Позивач вважає, що відповідачем так і не були виконані договірні зобов`язання за договором № LGH1000000 та позивач був змушений звернутись до господарського суду з позовом про виконання обов'язку в натурі, шляхом зобов'язання відповідача перерахувати на поточний рахунок позивача 524 700 грн. 00 коп. інкасованих коштів (а.с.2-3).

Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2 ст.16 ЦК України регламентовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способи захисту цивільних прав та інтересів наведені в абзаці 1 частини 2 ст.16 ЦК України. Натомість, перелік цих засобів не є вичерпним, оскільки, як зазначено в ч.2 ст.16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Оскільки позивачем обрано спосіб захисту (зобов`язання відповідача вчинити певні дії, передбачені укладеним договором), який відповідає предмету договору та змісту зобов`язання (правовідносин) сторін, то колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави вважати, що при прийнятті рішення господарським судом порушено приписи ст.16 ЦК України.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Частиною 1 ст.617 ЦК України регламентовано, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Даючи правову оцінку правовідносинам сторін, колегія суддів зазначає, що дані правовідносини є за своєю правовою природою змішаними, як-то, правовідносинами з надання послуг, які регламентовані главою 63 Цивільного кодексу України та правовідносинами банківського рахунку, регламентованими главою 72 ЦК України.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.906 ЦК України встановлено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець , який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в якості доказу інкасації коштів на суму 524 700 грн. саме 19.06.2014р. надано два чеки POS-терміналу №№ 2686, 2684, датовані 19.06.2007р . Будь-які інші докази, підтверджуючи факт оформлення передачі інкасованих коштів в сумі 524 700 грн. саме 19.06.2014р . у відповідності до п.3.3 р.3 договору (супровідні відомості, чеки), матеріали справи не містять, такі докази відсутні, не надавались позивачем судам обох інстанцій при розгляді справи.

Доказів того, що позивач звертався до відповідача з заявами в зв`язку з неналежною роботою обладнання, необхідністю його переналаштування, повернення, відмови від використання у відповідності до п.2.12 р.2 договору матеріали справи не містять, як не містять і доказів відмови відповідача здійснити такі роботи. Тобто, враховуючи вищевикладене, матеріалами справи, належними доказами не підтверджено факт інкасації відповідачем грошових коштів позивача в сумі 524 700 грн. саме 19.06.2014р ., отже, належними доказами в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України позивачем не доведений розмір відповідальності банку згідно з п.6.3 р.6 договору.

Також, судом апеляційної інстанції не приймаються доводи про те, що на чеках POS-терміналу та видаткових касових ордерах від 16.06.2007р., 17.06.2007р., 18.06.2007р. дійсним є датування 2014 року (а.с.56-58), оскільки за ними між сторонами відсутній спір, тоді як звернення позивача з позовом по цій справі свідчить, що спір між сторонами існує щодо підстав та розміру відповідальності відповідача.

Враховуючи вищевикладене, господарським судом здійснено передчасний висновок щодо доведеності всіх обставин справи та необґрунтовано задоволено позов позивача.

Крім цього, колегія суддів бере до уваги наявний в матеріалах справи сертифікат Торгово-промислової палати, яким засвідчена наявність форс-мажорних обставин, які є підставою звільнення відповідача від відповідальності.

За цих обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що висновки, викладені в оскаржуваному рішенні господарського суду є передчасними, позовні вимоги не доведені належними доказами, апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити, рішення господарського суду - скасувати, в позові - відмовити.

Керуючись ч. 3, 4 ст.49, ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» м.Дніпропетровськ - задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2015 року у справі № 904/7360/14 - скасувати.

В задоволенні позову - відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Белинда», м.Луганськ на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» м.Дніпропетровськ 609 грн. судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги.

Видачу відповідного наказу згідно зі ст.ст.116-117 ГПК України доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Справу повернути до господарського суду Дніпропетровської області.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 05.10.2015р.

Головуючий суддя О.М. Виноградник

Суддя О.В.Джихур

Суддя О.М.Лисенко