Рішення

від 10.11.2010 по справі к7/161-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.11.10р. Справа № К7/161-10 За позовом ОСОБА_1, м. Новомосковськ Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Озон ЛТД", м. Новомосковськ Дніпропетровської області

про зобов'язання виплати вартості частини майна товариства при виході з товариства його учасника та належної йому частки прибутку

Суддя Коваль Л.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, представник за довіреністю ВРВ № 799603 від 20.10.10р.;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

ОСОБА_1 (м. Новомосковськ Дніпропетровської області) звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Озон ЛТД" (м. Новомосковськ Дніпропетровської області) про зобов'язання останнього провести йому виплату частини майна товариства, що становить 41% у статутному капіталі товариства та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Озон ЛТД" виплатити позивачу належну йому частку прибутку, одержаного товариством в 2003- 2004 роках та в період з 01.01.2005р. по 12.10.2005р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач, будучи учасником (одним із засновників) відповідача заявив про свій вихід із товариства. Вихід позивача зі складу учасників відповідача підтверджується протоколом загальних зборів учасників відповідача від 10.09.2003р. Розмір частки позивача у статутному капіталі відповідача становив 41%. На час виходу позивача зі складу учасників відповідача та на даний час майно відповідача складається, у тому числі, з об'єктів нерухомого майна, а саме: будівель, розташованих по вул. Зіни Білої, 8 в м. Новомосковську Дніпропетровської області, площею 91 кв.м та 50 кв.м. Позивач посилається на ті обставини, що всупереч ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" та положенням статуту товариства, відповідач не виплатив позивачу вартість частини майна товариства, пропорційну його частці у статутному (складеному) капіталі, та належну позивачу частку прибутку товариства, одержаного товариством в році виходу до моменту виходу позивача із складу учасників товариства. При цьому, днем виходу з товариства позивач вважає дату державної реєстрації змін до статуту відповідача, згідно яких позивач не значиться учасником товариства, а саме: 12.10.2005р. Відповідно, на думку позивача, він має право на отримання частки прибутку, одержаного товариством в 2003 - 2004 роках та по 12 жовтня 2005 року включно.

Позивач подав заяву про поновлення позовної давності. Позивач вважає, що ним пропущена позовна давність з поважних причин, а саме через хворобу його літніх батьків, які потребували постійного стороннього догляду. Батько позивача був інвалідом Великої Вітчизняної Війни І групи, помер 13.05.2005р. у віці 80 років. Мати позивача не мала можливості самостійно доглядати за батьком, оскільки була літньою людиною та сама в період з 2003 року по 2009 рік перенесла три інфаркти, померла 13.10.2009р. у віці 82 роки. Позивач зазначає, що проживав разом з батьками та постійно доглядав за ними. Також, тривалий період не звернення до суду з заявленими у даній справі вимогами позивач пояснює тим, що директором та співзасновником відповідача є його рідна сестра ОСОБА_3, а непорозуміння позивача з сестрою болісно переносили батьки позивача.

Позивач разом з позовом на підставі ст. 43-1 ГПК України з метою забезпечення доказів за позовом подав заяву про вжиття запобіжних заходів. В заяві наведене прохання про витребування у директора відповідача ОСОБА_3 копії свідоцтва про її народження для встановлення родинного споріднення першого ступеню між позивачем та ОСОБА_3, про витребування від відповідача копії технічної документації на належне відповідачу нерухоме майно, а саме будівель, розташованих по вул. Зіни Білої, 8 в м. Новомосковську Дніпропетровської області, площею 91 кв.м та 50 кв.м, а також витягів про реєстрацію права власності на дане нерухоме майно, про витребування від відповідача фінансової звітності та протоколів загальних зборів товариства за 2003-2005 роки.

Відповідач в жодне із судових засідань, призначених для розгляду справи, явку повноважного представника не забезпечив. Відповідно до наданого до матеріалів справи письмового відзиву на позов відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Відповідач посилається на пропущення позивачем позовної давності для захисту порушеного права. При цьому, відповідач зазначає, що заяву про вихід з товариства з нотаріально засвідченим підписом на заяві позивача позивач подав 31.05.2003р. До цього позивач звернувся з заявою про вихід з товариства 24.04.2003р., однак йому було роз'яснено про необхідність засвідчення підпису на заяві нотаріусом. Відповідач зазначає, що позивач не надав жодних доказів внесення ним коштів чи майна до статутного фонду товариства. За доводами відповідача, позивач вийшов з товариства у 2003 році, а згідно фінансового звіту відповідача за 2003 рік Товариство з обмеженою відповідальністю "Озон ЛТД" є збитковим підприємством. Окрім того, відповідач послався на відсутність у нього будь-якої звітності, термін зберігання якої (три роки) сплив.

Суд відкладав розгляд справи з 12.10.2010р. на 26.10.2010р., з 26.10.2010р. на 04.11.2010р.

В судовому засіданні 04.11.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Озон ЛТД" (м. Новомосковськ Дніпропетровської області) (далі -Товариство), прийнятого на загальних зборах засновників 27.01.1993р., протокол № 5, зареєстрованого рішенням Новомосковської міської ради № 734 від 14.06.1993р., ОСОБА_1 (м. Новомосковськ Дніпропетровської області) значиться у складі осіб (громадян України), які створили Товариство.

Згідно п. 1.2. цього статуту Товариство має статутний фонд, розподілений між засновниками на частки, розмір яких визначений зборами засновників і цим статутом.

Пункт 4.1. наведеного статуту Товариства передбачає, що для забезпечення діяльності Товариства утворюється статутний фонд 7 245 327, 27 крб.

Статутний фонд ділиться на частини відповідно внескам згідно з установчим договором (п. 4.2. статуту Товариства).

Засновнику Товариства видається посвідчення, яке не відноситься до категорії цінних паперів (п. 4.4. статуту Товариства).

Безпосередньо статут Товариства не визначає часток його учасників у статутному фонді Товариства.

Позивач посилається на обставини звернення до Товариства із заявою про вихід зі складу учасників Товариства, однак не зазначає, коли така заява була подана Товариству.

За поясненнями відповідача позивач звернувся до Товариства з заявою про вихід зі складу учасників Товариства спочатку 24.04.2003р. (підпис позивача на заяві не був нотаріально засвідчений), а потім - 31.05.2003р. (заява містить нотаріальне засвідчення підпису позивача на заяві).

На вимогу суду до матеріалів справи з реєстраційної справи відповідача державним реєстратором надана копія заяви позивача від 31.05.2003р., підпис позивача на заяві нотаріально засвідчений, адресована загальним зборам Товариства, згідно змісту якої позивач просить вивести його зі складу засновників Товариства та здійснити з ним остаточні розрахунки щодо участі позивача у Товаристві в межах та в обсязі, передбачених чинним законодавством України та статутом Товариства.

Заява позивача про вихід зі складу засновників Товариства розглянута загальними зборами учасників Товариства 10.09.2003р., що підтверджується протоколом № 2 загальних зборів учасників Товариства від наведеної дати.

Відповідно до наведеного протоколу на зборах присутні ОСОБА_3 - 59 голосів, ОСОБА_1 - 41 голос; в зборах прийняли участь учасники, яким належить 100% голосів.

Слід зазначити, що на наведену дату статут Товариства визначав інший склад засновників (учасників) Товариства.

Загальні збори учасників Товариства заслухали позивача. Позивач просив вивести його зі складу засновників Товариства та провести з ним розрахунок. Позивач зазначив, що претендує на свою частку, яка становить 41%.

Загальні збори учасників Товариства прийняли рішення ("за" - 59 голосів) про задоволення заяви позивача про вихід зі складу засновників Товариства та про проведення з позивачем розрахунку у відповідності зі ст. 54 Закону України "Про господарські товариства".

Питання про вихід позивача зі складу засновників Товариства також розглядалося загальними зборами учасників Товариства 08.01.2004р., протокол № 1.

Згідно цього протоколу на зборах присутня ОСОБА_3, яка має 100 % голосів.

Збори постановили, зокрема, задовольнити заяву позивача про вихід зі складу засновників, затвердити нову редакцію установчого договору та статуту Товариства, подати органу державної реєстрації статут та установчий договір Товариства в новій редакції.

18.02.2004р. статут Товариства (нова редакція), затверджений зборами учасників Товариства 08.01.2004р., протокол № 1, зареєстрований виконкомом Новомосковської міської ради.

Відповідно до цієї редакції статуту Товариства позивач у складі учасників Товариства не значиться.

Загальними зборами учасників Товариства від 02.03.2004р., протокол № 2, розглянуте питання про затвердження розрахунку частки засновника, що вибув, ОСОБА_1

З наведеного питання збори вирішили, що частка позивача дорівнює нулю у зв'язку зі збитковою діяльністю Товариства, постановили затвердити розрахунок частки позивача з урахуванням фінансового звіту Товариства за 2003 рік. Рішення прийнято одностайно.

Оскільки відповідач не виплатив позивачу вартість частини майна Товариства, пропорційну його частці у статутному фонді відповідача, та належну йому частку прибутку, одержаного Товариством в році виходу позивача зі складу учасників Товариства до моменту його виходу, позивач звернувся з даним позовом до суду та ці обставини і є причиною спору.

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Те ж передбачає ч. 2 ст. 148 ЦК України.

Також, відповідно до ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" виплата вартості частини майна товариства, пропорційна частці у статутному (складеному) капіталі учасника, що вийшов, провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.

Виходячи з наведених норм права, при вирішенні даного спору є необхідним встановлення обставин дати виходу учасника з товариства з обмеженою відповідальністю, розміру його частки у статутному фонді товариства, внесення ним внеску до статутного фонду товариства, встановлення вартості майна товариства на дату виходу учасника з товариства, прибутку, одержаного товариством в році виходу учасника з товариства до моменту його виходу, вартості частини майна товариства, пропорційної частці у статутному (складеному) капіталі товариства учасника, який вийшов, та частки прибутку, яка підлягає виплаті цьому учаснику.

Ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", ст. 116 ЦК України передбачають право учасника господарського товариства вийти у встановленому порядку з товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Як зазначено в п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до Цивільного кодексу України та Закону України "Про господарські товариства" учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку.

Матеріали справи містять заяву позивача про вихід із товариства від 31.05.2003р.

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що позивач звертався до відповідача з заявою про вихід з Товариства також 24.04.2003р., однак ця заява позивача ні позивачем, ні відповідачем при розгляді справи не надана.

Враховуючи положення ст.ст. 33, 34 ГПК України, за наявними в справі матеріалами позивач вийшов з Товариства 31.05.2003р.

Як зазначалося вище, статут Товариства у редакції, що діяв на дату виходу позивача зі складу учасників відповідача, не визначав розміру часток його учасників.

Інші матеріали справи, у тому числі надані на вимогу суду державним реєстратором документи з реєстраційної справи Товариства, не містять даних про розмір частки позивача, інших учасників Товариства у статутному фонді Товариства.

Тобто, розмір частки позивача у статутному фонді Товариства, а саме 41% статутного фонду, на що посилається позивач, належними доказами не підтверджений.

Позивач не надав жодних доказів внесення внеску до статутного фонду відповідача, який би відповідав 41% статутного фонду, чи іншому розміру.

Між тим, обов'язок товариства з обмеженою відповідальністю провести розрахунок з учасником, що вийшов з товариства, у встановленому законом порядку безпосередньо пов'язаний з обставинами внесення внеску цим учасником до статутного фонду товариства. Обсяг прав позивача при виході з товариства залежить, зокрема, від того, що було предметом передачі учасником до статутного фонду товариства. Так, відповідно до ч. 2 ст. 148 ЦК України, якщо вклад до статутного фонду був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди.

Щодо визначення вартості майна товариства з обмеженою відповідальністю на дату виходу учасника з товариства та, відповідно, вартості частини майна товариства, пропорційної частці у статутному фонді учасника, що вийшов, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

У частині першій статті 66 та у статті 139 ГК України зазначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.

Отже, вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства. Майно підприємства обліковується на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерел їх формування.

Відповідач не надав доказів, на підставі яких суд мав би змогу самостійно або шляхом призначення у справі судової експертизи дійти висновку як щодо вартості майна Товариства на дату виходу позивача з Товариства, так і щодо розміру прибутку Товариства за 2003 рік до дати виходу позивача з Товариства. При цьому, відповідач послався на відсутність у нього відповідної звітності, термін зберігання якої три роки.

Отже, враховуючи наведені положення законодавства, встановлені судом обставини справи, оцінюючи докази у справі у їх сукупності, як того вимагає ст. 43 ГПК України, суд не вбачає підстав за наявними у справі матеріалами дійти висновку про задоволення позову.

Позовні вимоги у зв'язку з їх недоведеністю не підлягають задоволенню.

Окрім того, позовні вимоги в частині спонукання відповідача виплатити позивачу належну йому частку прибутку, одержаного Товариством за 2003 рік після 31.05.2003р., за 2004 рік та за період з 01.01.2005р. по 12.10.2005р. не підлягають задоволенню у зв'язку з відсутністю у позивача права претендувати на прибуток в певній частині за наведені періоди, враховуючи, що датою виходу позивача з Товариства є 31.05.2003р.

З огляду на наведене, суд відхиляє доводи позивача у справі.

Суд не досліджує питання пропущення позивачем позовної давності та питання поважності причин пропущення позовної давності, оскільки за наявними в справі матеріалами не вбачає підстав для задоволення позову.

Не підлягає задоволенню заява позивача про вжиття запобіжних заходів, подана на підставі ст. 43-1 ГПК України, оскільки за змістом наведеної правової норми звернутися з заявою про вжиття запобіжних заходів особа має право до подання позову. Між тим, позивач подав заяву разом з позовом.

В той же час, матеріали, які просив витребувати позивач та які необхідні для вирішення даного спору, судом від відповідача витребувані.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати відносяться на позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Витрати у справі віднести на позивача.

Повернути ОСОБА_1 (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Островського, 46, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з державного бюджету зайво сплачене згідно квитанції № 33814.521.1 від 16.09.2010р., яка міститься в матеріалах справи, державне мито у сумі 4 (чотири) грн. 00 коп., про що видати довідку.

Суддя Л.А. Коваль

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 09.11.2010р.