Рішення

від 29.09.2015 по справі 913/717/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

29 вересня 2015 року Справа № 913/717/15

Провадження №15/913/717/15

За позовом за позовом Державного публічного акціонерного товариства В«Національна акціонерна компанія В«УкрагролізингВ» , м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Науково-виробниче підприємство В«АгроЛуганьВ» , м.Луганськ

про стягнення 358054 грн 47 коп.

Суддя Смола С.В.

Секретар судового засідання Антонова І.В.

У засіданні брали участь:

від позивача - ОСОБА_1 - радник директора з питань безпеки-юрисконсульт Харківської філії НАК В«АгролізингВ» , довіреність №14/20-63-15 від 07.05.2015;

від відповідача - не прибув.

С У Т Ь С П О Р У:

Державне публічне акціонерне товариство В«Національна акціонерна компанія В«УкрагролізингВ» звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Науково-виробниче підприємство В«АгроЛуганьВ» про стягнення суми лізингових платежів у розмірі 154613 грн 73 коп., пені у розмірі 5909 грн 21 коп., інфляційних нарахувань в сумі 8611 грн 98 коп. та 3 % річних у сумі 1181 грн 84 коп. за договором фінансового лізингу №12-11-37 стс-фл/182 від 19.05.2011.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 02.09.2015 було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 14.09.2015.

Заявою про збільшення кількісних показників позовних вимог №253 від 11.09.2015 позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості за лізинговими платежами в сумі 154613 грн 73 коп., пеню в сумі 86066 грн 89 коп., інфляційні втрати в сумі 110054 грн 05 коп., 3% річних у сумі 7319 грн 80 коп.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 14.09.2015 розгляд справи відкладений на 29.09.2015, заява позивача про збільшення кількісних показників позовних вимог №253 від 11.09.2015 повернута без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України.

Заявою про збільшення кількісних показників позовних вимог №283 від 25.09.2015 позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості за лізинговими платежами в сумі 154613 грн 73 коп., пеню в сумі 86066 грн 89 коп., інфляційні втрати в сумі 110054 грн 05 коп., 3% річних у сумі 7319 грн 80 коп.

Підпунктом 3.11 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» передбачено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про В«доповненняВ» або В«уточненняВ» позовних вимог, або заявлення В«додатковихВ» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

З огляду на викладене суд прийшов до висновку про те, що заява позивача про збільшення кількісних показників позовних вимог №283 від 25.09.2015 є по суті заявою про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до приписів ст.22 Господарського процесуального кодексу України вказана заява приймається господарським судом до розгляду.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно до п.п.3.9.1, 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отриманої на сайті https://usr.minjust.gov.ua , місцезнаходженням відповідача є: вул.А.Ліньова, б.106, офіс 416, м.Луганськ, 91021, тел. (0642)599097.

Відповідно до п.3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст.17 Закону України В«Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємцівВ» ).

Згідно з ст.18 Закону України В«Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємцівВ» від 15.05.2003 №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За інформацією Українського державного підприємства поштового зв'язку В«УкрпоштаВ» , розміщеній на офіційному веб-сайті (http://www.ukrposhta.com/www/upost.nsf/(documents)/05B89C5B88C05079C2257D7E002C3293) пересилання пошти до/з міста обласного значення Луганськ тимчасово не здійснюється.

Господарським судом було розміщено на офіційному веб-порталі В«Судова влада в УкраїніВ» в мережі Інтернет: http://lg.arbitr.gov.ua/sud5014/ інформацію про дату, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується відповідною роздруківкою (а.с.55).

Господарський суд повідомляв відповідача про розгляд справи відповідною телефонограмою (а.с.53) та надсилав електронний примірник ухвал суду на адресу електронної пошти відповідача: agrolugan_ooonpp@mail.ru , що підтверджується відповідними роздруківками (а.с.54, 75).

Також відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, не забезпечив явку представника у судове засідання, не надання відзиву на позовну заяву та не прибуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті.

Згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 29.09.2015 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Між Відкритим акціонерним товариством В«Національна акціонерна компанія В«УкрагролізингВ» , яке в подальшому перейменоване в Державне публічне акціонерне товариство В«Національна акціонерна компанія В«УкрагролізингВ» (лізингодавець, позивач) та Товариства з обмеженою відповідальністю В«Науково-виробниче підприємство В«АгроЛуганьВ» (лізингоодержувач, відповідач) 19.05.2011 був укладений договір фінансового лізингу №12-11-37 стс-фл/182, за умовами якого лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника, самостійно обраного лізингоодержувачем, та визначений у додатку до договору В«Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингуВ» , що є специфікацією предмета лізингу, а останній сплачує за це лізингові платежі на умовах договору (п.1 договору).

Згідно з п.2.2 договору строк лізингу відраховується з дати підписання акту приймання-передачі між сторонами, що укладається у 5 (п'яти) автентичних примірниках.

Постачальник, перелік, кількість, ціна, вартість, строк лізингу, строк передачі і адреси місця передачі предмета лізингу встановлюються додатками до договору В«Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингуВ» . Передача предмета лізингу здійснюється на умовах EXW (місце передачі визначається в додатку) згідно з Міжнародними правилами Інкотермс в редакції 2000 року (п.2.3 договору).

Відповідно до пп.3.4.3 п.3.4 договору лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

Згідно з п.4.1 договору за користування предметом лізингу лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі, що включають: попередній лізинговий платіж в частині вартості предмета лізингу в розмірі 10 (десяти) відсотків його вартості (включаючи ПДВ), на який не нараховується лізинговий платіж в частині комісії за організацію поставки предмета лізингу; комісію за організацію поставки предмета лізингу в розмірі 7 (семи) відсотків (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість; відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу; комісію за супроводження договору в розмірі 7 (семи) відсотків річних (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими платежами вартості предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість.

В п.4.3 договору сторони передбачили, що з моменту підписання акту лізингоодержувач за користування предметом лізингу сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають: відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу; комісію за супроводження договору в розмірі, визначеному п.4.1 даного договору. Черговість сплати лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу та сплати комісії за супроводження договору кратна шести місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання акту. Перший лізинговий платіж сплачується через шість місяців з дати підписання акту, подальші платежі - через кожні шість місяців.

Розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком до договору В«Графік сплати лізингових платежівВ» (п.4.4 договору).

Відповідно до п.5.1 договору предмет лізингу передається лізингоодержувачу за катом за умови перерахування платежів у розмірі та в порядку, визначеному п.4.2 договору.

Згідно з п.7.1 договору за порушення строків сплати платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

В п.7.7 договору сторони передбачили, що нарахування штрафних санкції за невиконання грошових зобов'язань здійснюється на всю несплачену сум і припиняється тільки в разі виконання зобов'язань в повному обсязі.

Договір набуває чинності від дати надходження платежів, визначених та сплачених згідно п.4.2 договору, і діє до закінчення строку лізингу, зазначеного в додатку до договору В«Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингуВ» та виконання сторонами всіх зобов'язань за цим договором (п.8.1 договору).

Відповідно до п.9.3 строк позовної давності за цим договором, у тому числі для стягнення заборгованості, пені, штрафу, інших видів неустойки, трьох процентів річних та індексу інфляції - 10 (десять) років.

До договору фінансового лізингу №12-11-37 стс-фл/182 від 19.05.2011 були укладені відповідні додатки №1, №3, №5, в яких сторони визначили найменування предмета лізингу та назву постачальника, строк лізингу, кількість одиниць та ціну предмета лізингу.

В додатках №2, №4, №6 до вказаного договору сторони передбачили графік сплати лізингових платежів.

Відповідно до акту приймання-передачі сільськогосподарської техніки №1 від 11.08.2011 (а.с.30) відповідачу було передано комплект обладнання для утримання підсосних свиноматок з поросятами типу СТМ, комплект обладнання для дорощування свиней типу СТО, комплект обладнання для утримання маточного поголів'я свиней типу СТС всього на загальну суму 2933820 грн 64 коп. (в т.ч. ПДВ 20%).

В порушення умов договору відповідач лізингові платежі своєчасно не сплачував, внаслідок чого за ним виникла заборгованість в сумі 154613 грн 73 коп., за стягненням якої позивач звернувся з даним позовом до суду.

Договір укладений між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу. Правовідносини сторін щодо фінансового лізингу регулюються нормами Закону України В«Про фінансовий лізингВ» , Цивільного та Господарського кодексів України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Згідно ч.2 ст.1 Закону України В«Про фінансовий лізингВ» за договором фінансового лізингу (надалі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до п.3 ч.2 ст.11 Закону України В«Про фінансовий лізингВ» лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з ч.1 ст.16 Закону України В«Про фінансовий лізингВ» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Як вже зазначалось в п.п.4.1, 4.3 договору сторони визначили термін сплати кожного лізингового платежу числом дати підписання акту. Перший лізинговий платіж сплачується через шість місяців з дати підписання акту, подальші платежі - через кожні шість місяців.

Розмір лізингових платежів, їх складових частин був встановлений сторонами в додатках до договору В«Графік сплати лізингових платежівВ» .

Відповідно до ч.2 ст.16 Закону України В«Про фінансовий лізингВ» передбачено, що до складу лізингових платежів можуть включатися сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсація відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Згідно з ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст.599 Цивільного України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Факт передачі сільськогосподарської техніки відповідачу за договором фінансового лізингу №12-11-37 стс-фл/182 від 19.05.2011 підтверджується актом приймання-передачі №1 від 11.08.2011 та відповідачем не оспорений.

Відповідач графіків сплати лізингових платежів, які є додатками №2, №4, №6 до договору фінансового лізингу, не виконував, 5-ті платежі у розмірі 119650 грн 65 коп. за додатком №2, у розмірі 77363 грн 91 коп. за додатком №4, у розмірі 57599 грн 17 коп. за додатком №6 своєчасно не сплатив.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про обґрунтованість та задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу №12-11-37 стс-фл/182 від 19.05.2011 в сумі 154613 грн 73 коп.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних, господарський суд бере до уваги, що загальний розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем зі сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу №12-11-37 стс-фл/182 від 19.05.2011 до 07.03.2014 становив 254613 грн 73 коп., проте, з урахуванням принципу диспозитивності судового процесу, виходить із того, що позивачем за весь період існування заборгованості за договором фінансового лізингу №12-11-37 стс-фл/182 від 19.05.2011 розмір такої заборгованості визначений у сумі 154613 грн 73 коп.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 86066 грн 89 коп. (з урахуванням заяви позивача про збільшення кількісних показників позовних вимог №283 від 25.09.2015).

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В п.7.1 договору фінансового лізингу сторони передбачили, що за порушення строків сплати платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Згідно з ч.1 ст.223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Проте сторони в п. 7.7 договору передбачили, що нарахування штрафних санкції за невиконання грошових зобов'язань здійснюється на всю несплачену сум і припиняється тільки в разі виконання зобов'язань в повному обсязі.

Таким чином, сторони передбачили інші строки нарахування пені, ніж встановлено ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Пунктом 1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з 1 ст.259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

В п.9.3 сторони збільшили строк позовної давності та передбачили, що строк позовної давності за цим договором, у тому числі для стягнення заборгованості, пені, штрафу, інших видів неустойки, трьох процентів річних та індексу інфляції - 10 (десять) років.

З огляду на викладене суд прийшов до висновку про обґрунтованість нарахування позивачем пені за весь період прострочення зі сплати лізингових платежів, а не протягом шести місяців у відповідності до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд прийшов до висновку про те, що позивачем невірно визначено загальний розмір пені та вважає належним наступний розрахунок пені:

Сума заборгованості в грн.Період нарахування Розмір облікової ставки НБУКількість днів простроченняСума пені 154613,73 12.02.2014-14.04.2014 6,5 62 3414,21 154613,73 15.04.2014-16.07.2014 9,5 93 7485,00 154613,73 17.07.2014-12.11.2014 12,5 119 12602,08 154613,73 13.11.2014-05.02.2015 14 85 10081,66 154613,73 06.02.2015-03.03.2015 19,5 26 4295,30 154613,73 04.03.2015-27.08.2015 30 177 44986,24 154613,73 28.08.2015-10.09.2015 27 14 3202,41 Разом: 86066,90

Оскільки суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню, є пеня в розмірі 86066 грн 89 коп. (з урахуванням заяви позивача про збільшення кількісних показників позовних вимог №283 від 25.09.2015).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з березня 2014 року по серпень 2015 року (включно) в сумі 110054 грн 05 коп. підлягає задоволенню повністю в межах заявлених позовних вимог (з урахуванням заяви позивача про збільшення кількісних показників позовних вимог №283 від 25.09.2015). Водночас, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що розрахунок позивача є невірним та навести власний розрахунок інфляційних втрат:

Сума заборгованості в грн.Період нарахуванняІндекс інфляції за весь період простроченняСума інфляції 154613,73березень 2014 року - серпень 2015 року (включно) 102,2х103,3х103,8х101,0х100,4х100,8х102,9х102,4х101,9х103,0х103,1х105,3х110,8х114,0х102,2х100,4х99,0х99,2= 171,18040644 110054,68 Разом: 110054,68

Вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період з 12.02.2014 по 10.09.2015 в сумі 7319 грн 80 коп. підлягає задоволенню повністю, оскільки наведений позивачем розрахунок 3% річних є вірним.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню повністю (з урахуванням заяви позивача про збільшення кількісних показників позовних вимог №283 від 25.09.2015).

Судовий збір покладається на відповідача згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Державного публічного акціонерного товариства В«Національна акціонерна компанія В«УкрагролізингВ» до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Науково-виробниче підприємство В«АгроЛуганьВ» задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Науково-виробниче підприємство В«АгроЛуганьВ» , вул.А.Ліньова, б.106, офіс 416, м.Луганськ, ідентифікаційний код 24204339, на користь Державного публічного акціонерного товариства В«Національна акціонерна компанія В«УкрагролізингВ» , вул.Мечникова, б.16А, м.Київ, ідентифікаційний код 30401456, заборгованість зі сплати лізингових платежів у сумі 154613 грн 73 коп., пеню в сумі 86066 грн 89 коп., інфляційні втрати в сумі 110054 грн 05 коп., 3% річних у сумі 7319 грн 80 коп., судовий збір у сумі 6222 грн 41 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.10.2015.

Суддя С.В. Смола