Ухвала

від 26.08.2015 по справі 2а/0570/3590/2011

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 серпня 2015 рокусправа № 2а/0570/3590/2011(СНДО/808/46/14)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Малого приватного підприємства "Сінтел" до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство "Сінтел" (далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - відповідач) в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000102341 від 18.02.2011 року на суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 31 765 грн., у т.ч. 25 412 грн. за основним платежем та 6 353,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000102341, прийняте 18.02.2011 року Горлівською ОДПІ відносно МПП "СІНТЕЛ" в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 27085 грн., з яких: 21668 грн. - основний платіж та 5417,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 та ст. 41 КАС України не перешкоджає розгляду справи без фіксування судового засідання технічними засобами.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 17.01.2011 по 28.01.2011 Горлівською ОДПІ проведена планова виїзна перевірка МПП "СІНТЕЛ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2010, за наслідками якої 04.02.2011 складено Акт №171-23-3/20383919 (т.1, а.с.10-87).

Згідно з висновками Акту перевірки № 171-23-3/20383919 від 04.02.2011, МПП "СІНТЕЛ": "… 2. в порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" […] у частині заниження підприємством податку на додану вартість на суму 25412 грн., у т.ч.: у червні 2008р. - 15453 грн., у липні 2008р. - 6215 грн., у грудні 2008р. - 3744 грн. …".

Результатом розгляду відповідачем Акту перевірки №171-23-3/20383919 від 04.02.2011 стало прийняття 18.02.2011 відносно МПП "СІНТЕЛ" податкового повідомлення-рішення № 0000102341, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 31765 грн., з яких: 25412 грн. - основний платіж та 6353,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Ухвалою ВАСУ від 15.10.2014 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12.04.2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011 року скасовано в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 27 085,00 грн., в тому числі за основним платежем 21 668,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5 417,00 грн. та в цій частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду, виходить з наступного.

Відповідно до п. 1.17 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", термін "пов'язана особа" розуміється у значенні, визначеному Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

У п. 1.26 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", зазначено, що пов'язана особа - посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

Встановлено, що в грудні 2008 р. з розрахункового рахунку МПП "СІНТЕЛ" на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_2 сплачено 18722,40 грн. як оплати за туристичні послуги (путівки у Чехію для директора підприємства ОСОБА_3 та головного бухгалтера підприємства ОСОБА_4.).

Згідно наданого позивачем наказу №38 від 17.12.2008, вказана сума сплачених коштів була утримана із заробітної плати ОСОБА_3, ОСОБА_4, як працівників МПП "СІНТЕЛ".

17.12.2008 року між ОСОБА_4 (довірителем) і МПП "СІНТЕЛ" (повіреним) укладений Договір доручення, згідно умов якого довіритель доручає, а повірений бере на себе зобов'язання вчинити від імені і за рахунок довірителя такі юридичні дії: отримати у ФОП ОСОБА_2 рахунок на оплату туристичної путівки в Чехію з 28.12.2008 по 04.01.2009; оплатити путівку з розрахункового рахунку МПП "СІНТЕЛ"; отримати саму путівку на 2 осіб; отримати від ФОП ОСОБА_2 акт здавання-прийомки; передати ФОП ОСОБА_2 копію закордонного паспорту, довідку про доходи, склад сім'ї та інші довідки: виконувати будь-які інші дії, необхідні для виконання зобов'язань по цьому договору (т.1, а.с.183-184).

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії (ч.1 ст.1000 Цивільного кодексу України).

Разом з цим, ОСОБА_4 подала директору МПП "СІНТЕЛ" Заяву, у якій вона просить здійснити оплату туристичної путівки з розрахункового рахунку підприємства, а її вартість вона зобов'язується компенсувати після отримання заробітної плати шляхом перерахування коштів у касу підприємства або їх утримання із зарплати (т.1, а.с.185). Вказана заява, на думку суду, вказує на те, що сплата за туристичну путівку в Чехію МПП "СІНТЕЛ" здійснено як для власного працівника - головного бухгалтера, а не для сторонньої особи. Про це зазначено і у Договорі доручення від 17.12.2008. Отже, саме МПП "СІНТЕЛ" придбавались путівки для власних працівників, а не ОСОБА_4 через МПП "СІНТЕЛ", як самостійним набувачем (на чому наполягає позивач у позові).

На підставі Заяви ОСОБА_4, наказом директора МПП "СІНТЕЛ" від 17.12.2008 №38 вирішено оплатити вартість туристичної путівки на двох осіб та утримати вартість

путівок із заробітної плати співробітників ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за грудень 2008р. у рахунок компенсації підприємству за раніш оплачені путівки у Чехію (т.1, а.с.186).

Вказана операція придбання здійснена МПП "СІНТЕЛ" згідно рахунку №ГЕ-0000026 від 17.12.2008, виставленого ФОП ОСОБА_2 у сумі 18722,40 грн. (т.1, а.с.187).

Платіжним дорученням №694 від 17.12.2008 МПП "СІНТЕЛ" здійснило перерахування коштів у сумі 18722,40 грн. на рахунок ФОП ОСОБА_2 У призначенні платежу платіжного доручення позивач вказав "Передплата за турпослуги Чехія (28.12.2008-04.01.2009) згідно рахунку №ГЕ-0000026 від 17.12.2008 і договору б/н від 17.12.2008 без ПДВ" (т.1, а.с.188). 28.12.2008 між ФОП ОСОБА_2 та МПП "СІНТЕЛ" підписано акт №ГЕ-0000008 здавання-прийомки робіт (надання послуг), яким підтверджено факт надання туристичних послуг (т.1, а.с.189).

Згідно розрахункових листків за грудень 2008р. із заробітної плати директора підприємства ОСОБА_3 і головного бухгалтера ОСОБА_4 були утримані кошти як компенсація за туристичну путівку (т.1, а.с.190).

Зі Статуту МПП "СІНТЕЛ" та Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ № 208899 (т.1, а.с.167-177) вбачається, що позивач не здійснює туристичної діяльності, або діяльності у сфері туристичного бізнесу. Отже, МПП "СІНТЕЛ" не міг надавати будь-які послуги з цього питання, бути повіреним для ОСОБА_4 Набувачем 2 туристичних путівок у Чехію було саме МПП "СІНТЕЛ", а не фізичні особи. Крім того, п.3.2 Договору доручення від 17.12.2008 винагорода повіреному - не передбачена, що суперечить змісту господарської діяльності. До того ж цей договір не врегульовує правовідносини з придбання путівки безпосередньо для ОСОБА_3

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (ч.2 ст.3 Господарського кодексу України).

Отже, МПП "СІНТЕЛ" не виступає продавцем 2 туристичних путівок у Чехію для ОСОБА_3, ОСОБА_4, однак є покупцем цих путівок у ФОП ОСОБА_2

Як передбачено ст. 145 КЗпП України працівникам, які успішно й сумлінно виконують свої трудові обов'язки, надаються в першу чергу переваги та пільги в галузі соціально-культурного і житлово-побутового обслуговування (путівки до санаторіїв та будинків відпочинку, поліпшення житлових умов і т. ін.). Таким працівникам надається також перевага при просуванні по роботі.

Сукупність наведених вище обставин вказує про те, що відповідачем неправомірно зроблено висновок про необхідність МПП "СІНТЕЛ" включити до бази оподаткування суму податку на додану вартість по вказаній вище операції, що обумовлює необґрунтованість донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3744 грн.

Неправомірність донарахування контролюючим органом податкового зобов'язання позивачу у сумі 3744 грн., як наслідок, тягне за собою безпідставне застосування до МПП "СІНТЕЛ" штрафних (фінансових) санкцій.

Крім того, досліджено Договір постачання без номера, укладений 24.11.2006 МПП "СІНТЕЛ" (як покупцем) з ТОВ "Арктика ЛТД" (як продавцем) за умовами п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар - побутову техніку для населення і супутні товари, а Покупець прийняти і оплатити на умовах цього Договору вказаний товар (т.1, а.с.84-85). Так, пунктами 2.1, 2.2, 2.3 цього Договору передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах EXW (Інкотермс 1990) з урахуванням обумовлень, визначених цим Договором, а також усіх додатків і доповнень до нього. Доставка і завантаження товару на транспортний засіб здійснюється на умовах самовивозу (силами і за рахунок Покупця). По додатковій письмовій угоді сторін можлива доставка товару

Продавцем, у разі якщо сторонами не обумовлено інше у додатковій угоді (специфікації), доставка здійснюється за рахунок Покупця транспортом Продавця. Продукція доставляється товарними партіями в узгоджений сторонами строк, при цьому сторона договору, яка здійснює перевезення товару, інформує іншу сторону за телефоном або шляхом відправлення факсимільного повідомлення про конкретну дату відвантаження товару із зазначенням часу прибуття транспорту (т.1, а.с.84).

Згідно умов п.3.1 Договору постачання без номера від 24.11.2006 кількість товару, який постачається за цим договором визначається специфікаціями до цього договору. Кількість товару, який постачається у кожній конкретній партії сторони можуть узгоджувати з використанням засобів телетрансмісійного зв'язку (телефон, факс, телекс): для цього продавець зазначає у рахунках-фактурах на оплату товару асортимент та ціну, які виставляються на оплату товару, а покупець направляє заявку із зазначенням асортименту товару, його ціни. З моменту прийняття рахунку-фактури до сплати та/або отримання продавцем заявки покупця, кількість товару (товарної партії) та його ціна вважається узгодженою сторонами.

У розділі 1 "Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 (далі - "Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні"), зазначено, що товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п.11.7 "Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Позивачем на підтвердження виконання ТОВ "Арктика, ЛТД" умов Договору поставки надано такі первинні документи: рахунки-фактури на оплату холодильників, виставлені позивачу ТОВ "Арктика, ЛТД" (т.1, а.с.86-87); видаткові накладні на товар (т.1, а.с.88-90); сертифікати відповідності на товар (т.1, а.с.179-182); прибуткові накладні (т.1, а.с.94-96); платіжні доручення і виписки банку про оплату товару (т.1 а.с.97-106); акти звірки розрахунків за поставлений товар між ТОВ "Арктика, ЛТД" і МПП "СІНТЕЛ" (т.1, а.с.107-108); журнал реєстрації довіреностей, згідно якого були видані довіреності на отримання товару працівникам підприємства (т.1, а.с.109-111); журнал-ордер і Відомість по рахунку 631 за червень-липень 2008р., який підтверджує проведення операції поставки по бухгалтерському обліку підприємства (т.1, а.с.112-113); реєстри виданих та отриманих податкових накладних (т.2, а.с.9-33) та податкові накладні (т.1, а.с.91-93).

Оприбуткування товару МПП "СІНТЕЛ" підтверджує наданими прибутковими накладними на холодильники (т.1, а.с.94-96).

Вказаний спосіб оприбуткування МПП "СІНТЕЛ" отриманого від ТОВ "Арктика, ЛТД" товару не суперечить вимогам п.3.6 "Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів", затверджених наказом Міністерство фінансів України №2 від 10.01.2007, згідно якого приймання та оприбуткування запасів, які надійшли від постачальників або від переробників з переробки на стороні, оформлюється товарно-транспортною накладною з використанням штампу (позначення) про оприбуткування або прибутковим ордером.

Досліджені первинні бухгалтерські документи свідчать про зміни в активах позивача.

Крім того, відповідачем не надано доказів визнання судом недійсними правочинів, укладених між МПП "СІНТЕЛ" та ТОВ "Арктика, ЛТД".

Доказів притягнення службових осіб позивача до кримінальної відповідальності щодо операцій з ТОВ "Арктика, ЛТД", викладених в Акті перевірки №171-23-3/20383919 від 04.02.2011, відповідачем також не надано.

Заперечуючи щодо можливості виконання ТОВ "Арктика, ЛТД" своїх зобов'язань, відповідачем, як контролюючим органом, наділеним владними повноваженнями, не з'ясовано природу надходження товарів, отриманих від МПП "СІНТЕЛ" кінцевими споживачами. Посилання ж відповідача на Постанову Господарського суду Харківської області від 01.12.2008 у справі №Б-39/171-08 про визнання ТОВ "Арктика, ЛТД" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури та на Ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.12.2010 у справі №Б-39/171-08 про ліквідацію банкрута (т.2, а.с.81-85) не спростовує можливість розпродажу, під час ліквідаційної процедури активів ТОВ "Арктика, ЛТД" самим ліквідатором Зариваймо В.В., в тому числі і холодильного обладнання.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006, є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України"). Вказане узгоджується з конституційним принципом індивідуальності юридичної відповідальності.

Позивач не може нести відповідальність за протиправні дії свого контрагента(-ів) (які, навіть, документально не доведені відповідачем) при відсутності у нього умислу на вчинення таких дій. Наявність у позивача умислу на вчинення протиправних дій при отриманні товарів, робіт/послуг від контрагента(-ів) відповідачем документально не доведено.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Як зазначено у Листі Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 року, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналогічна правова позиція викладена й у Листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011.

Досліджені докази доводять наявність змін в активах позивача під час вчинення господарських операцій з ТОВ "Арктика, ЛТД", ФОП ОСОБА_2.

Виходячи з принципу превалювання сутності над формою, обліку операції відповідно до її сутності, а не лише виходячи з юридичної форми, закріпленого ст.4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", виконання ТОВ "Арктика,

ЛТД" умов постачання з урахуванням наявних змін в активах позивача вказують на фактичне здійснення господарських операції, яка знайшла відображення у податковому обліку МПП "СІНТЕЛ".

У п.1.3 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" (який діяв на час здійснення господарських операцій позивачем та з ТОВ "Арктика, ЛТД") зазначено, що платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Пунктом 1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, що визначена згідно з цим Законом.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Як зазначено у пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з абз.1 пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому абз.2 пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник

податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність використання позивачем податкових накладних, отриманих від ТОВ "Арктика, ЛТД" при формуванні податкового кредиту за відповідний податковий період.

Відповідачем не надано жодних доказів існування розбіжностей між сумою податкового кредиту, сформованого МПП "СІНТЕЛ" за операціями з придбання товарів у ТОВ "Арктика, ЛТД", та сумою податкових зобов'язань ТОВ "Арктика, ЛТД" за операціями з постачання таких товарів. Вказані відомості містяться в АІС "Перелік платників податків за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України".

Крім того, слід зазначити, що дослідженням Розрахунку штрафних санкцій з податку на додану вартість за результатами перевірки МПП "СІНТЕЛ" встановлено їх застосування відповідно до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України у розмірі 25% до кожного податкового періоду, зазначеного в Акті перевірки №171-23-3/20383919 від 04.02.2011 (т.1, а.с.83).

Як встановлено п.11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України, що набув чинності з 06.08.2011, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу). За змістом наведеного пункту до податкових правопорушень незалежно від дати їх вчинення застосовуються штрафні санкції в розмірах, визначених Податковим кодексом України.

Оскільки розглядувана норма набула чинності з 06.08.2011, передбачений нею припис може бути поширений лише на відносини, що виникли після набрання нею чинності.

Виходячи з викладеного, починаючи з 06.08.2011, до всіх порушень податкового законодавства, у тому числі вчинених до набрання чинності Податковим кодексом України, застосовуються санкції в розмірі, що встановлений нормами Податкового кодексу України.

Якщо виявлення податковим органом розглядуваного порушення відбулося до 06.08.2011 (тобто до набрання чинності п.11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України), то розмір штрафних санкцій за вчинення цього порушення визначається за нормами законодавства, чинного на момент застосування таких санкцій, але не більше ніж було передбачено на момент вчинення протиправного діяння.

У розглядуваній ситуації до платника може бути застосовано лише штраф у розмірі 10 відсотків від суми податкового зобов'язання, передбаченого ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Причому цей штраф не підлягає збільшенню ні до 25, ні до 50 відсотків, оскільки чинна з 01.01.2011 норма пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України не передбачає збільшення розміру штрафу залежно від терміну затримки податкової декларації.

У разі якщо виявлення відповідного порушення відбулося після 06.08.2011, то розмір штрафних санкцій за його вчинення визначається на підставі п.11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України. З урахуванням цього штраф становитиме 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов'язання, як це передбачено п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Ситуація, аналогічна викладеній вище, має місце із застосуванням відповідальності за порушення, передбачене пп."а" пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та пп.54.3.2 п.54.3 ст.52 Податкового кодексу України (дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках).

У разі вчинення цього порушення до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлення його в період від 01.01.2011 до 06.08.2011, до платника податків на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України може бути застосовано штраф, але його розмір обмежується 10 відсотками, тобто не більше, ніж було передбачено пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", чинного на час вчинення відповідного порушення.

У разі виявлення того самого правопорушення, починаючи із 06.08.2011, до платника податків повинен застосовуватися штраф у розмірі, передбаченому Податковим кодексом України, тобто 25 відсотків, незалежно від дати вчинення цього правопорушення.

Таким чином, з урахуванням вимог ст.58 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1/99-рп до податкових порушень, вчинених до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлених з 01.01.2011 до 06.08.2011, може застосовуватися найнижчий із тих обсягів відповідальності, що передбачені Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" або Податковим кодексом України. А починаючи із 06.08.2011, за податкові правопорушення застосовуються санкції в розмірах, передбачених Податковим кодексом України, незалежно від дати вчинення таких порушень.

Вказана правова позиція щодо застосування норм матеріального права викладена у Листі Вищого адміністративного суду України від 24.11.2011 вих.№2198/11/13-11.

За змістом Акту перевірки №171-23-3/20383919 від 04.02.2011 порушення МПП "СІНТЕЛ" пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" відбувались у червні, липні, грудні 2008р., тобто, під час дії Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", але виявлення цих порушень відбулося у період з 01.01.2011 до 06.08.2011. Звідси, відповідач під час розрахунку штрафних (фінансових) санкцій за ці порушення повинен був застосовувати розмір штрафу, встановлений пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", чинного на час вчинення відповідного порушення.

Отже, штрафні (фінансові) санкції, застосовані податковим повідомленням-рішенням № 0000102341 від 18.02.2011 року, розраховані відповідачем всупереч вимог вищевказаного податкового законодавства України.

У ч. 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Малого приватного підприємства "Сінтел" до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай