Ухвала

від 10.03.2011 по справі 2а-8362/10/1270

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Чернявська Т.І.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2011 року справа №2а-8362/10/1270

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Ляшенка Д.В.

суддів Чумака С.Ю. , Ястребової Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, Товариства з обмеженою відповідальністю «Український виробничо-промисловий союз» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 січня 2011 року по справі № 2а-8362/10/1270 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український виробничо-промисловий союз» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську «про визнання дій протиправними та зобов'язання прийняти та занести до особового рахунку товариства податкові декларації з податку на додану вартість за квітень-вересень 2010 року», -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Український виробничо-промисловий союз» звернулось до суду із позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, в якому просив:

- визнати протиправними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську щодо неприйняття у товариства з обмеженою відповідальністю «Український виробничо-промисловий союз» податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень 2010 року, травень 2010 року, уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2010 року, податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року, уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2010 року, податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року, серпень 2010 року та вересень 2010 року та невнесення показників податкових декларацій до особового рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «Український виробничо-промисловий союз»;

- зобов'язати Ленінську міжрайонну державну податкову інспекцію у м. Луганську прийняти та занести до особового рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «Український виробничо-промисловий союз» податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року, травень 2010 року, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2010 року, податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2010 року, податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року, серпень 2010 року та вересень 2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що товариство з обмеженою відповідальністю «Український виробничо-промисловий союз» направляло до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську податкові декларації та уточнюючі розрахунки, але вони не були прийняті податковим органом без надання будь-яких правових підстав, що є порушенням вимог підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Жодних пропозицій від податкового органу щодо надання нової податкової декларації з виправленими показниками на день звернення до суду на адресу підприємства не надходило. Товариство з обмеженою відповідальністю «Український виробничо-промисловий союз» вважає, що Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську порушила права підприємства щодо прийняття звітності як суб'єкта господарської діяльності. Відсутність нарахувань по особовому рахунку сум податкових зобов'язань може свідчити про відсутність фінансово-господарської діяльності підприємства, відсутність ведення діяльності, передбаченої статутними документами.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13 січня 2011 року позов задоволено частково, а саме судом першої інстанції визнані протиправними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську щодо неприйняття у товариства з обмеженою відповідальністю «Український виробничо-промисловий союз» уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2010 року, податкових декларацій з податку на додану вартість за липень 2010 року, серпень 2010 року та вересень 2010 року та невнесення показників податкових декларацій до особового рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «Український виробничо-промисловий союз» та зобов'язано Ленінську міжрайонну державну податкову інспекцію у м. Луганську прийняти та занести до особового рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «Український виробничо-промисловий союз» уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2010 року, податкові декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року, серпень 2010 року та вересень 2010 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивачем та відповідачем подані апеляційні скарги, в яких позивач просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а відповідач просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права.

Особи, які беруть участь у справі за викликом до суду не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за приписами пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах апеляційних скарг, вивчивши доводи апеляційних скарг, вважає апеляційні скарги необґрунтованими, а судове рішення таким, що підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено наступне.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що на виконання вимог пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 липня 1997 року за № 250/2054 (у редакції наказу від 15 червня 2005 року № 213, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 року за № 702/10982) товариство з обмеженою відповідальністю «Український виробничо-промисловий союз» надіслало поштою до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську з описом вкладеного та повідомленням про вручення:

- податкову декларацію з податку на додану вартість від 16.06.2010 за квітень 2010 року, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (5 додаток), копію декларації та додатка 5, скаргу на ім'я начальника Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, які згідно повідомлення про вручення поштового відправлення отримані відповідачем 24 червня 2010 року (арк. справи 10-16);

- податкову декларацію з податку на додану вартість від __.06.2010 за травень 2010 року, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (5 додаток), копію декларації та додатка 5, скаргу на ім'я начальника Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, які згідно повідомлення про вручення поштового відправлення отримані відповідачем 14 червня 2010 року (арк. справи 17-22);

- уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2010 року від 17 серпня 2010 року, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (5 додаток), реєстр отриманих та виданих податкових накладних, які згідно повідомлення про вручення поштового відправлення отримані відповідачем 27 серпня 2010 року (арк. справи 23-28);

- податкову декларацію з податку на додану вартість від 15.07.2010 за червень 2010 року, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (5 додаток), реєстр отриманих та виданих податкових накладних та скаргу на ім'я начальника Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, які згідно повідомлення про вручення поштового відправлення отримані відповідачем 29 липня 2010 року (арк. справи 29-35);

- уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2010 року від __.08.2010, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (5 додаток), реєстр отриманих та виданих податкових накладних та магнітний диск, які згідно повідомлення про вручення поштового відправлення отримані відповідачем 13 серпня 2010 року (арк. справи 36-40);

- податкову декларацію з податку на додану вартість від 18.08.2010 за липень 2010 року, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (5 додаток), реєстр отриманих та виданих податкових накладних та магнітний диск, які згідно листа Луганського обласного вузла спеціального зв'язку від 02.11.2010 за № 2/23-510 отримані відповідачем 19 серпня 2010 року (арк. справи 41-46);

- податкову декларацію з податку на додану вартість від 20.09.2010 за серпень 2010 року, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (5 додаток), реєстр отриманих та виданих податкових накладних, скаргу на ім'я начальника Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську та магнітний диск, які згідно повідомлення-розписки про вручення відправлення спецзв'язку отримані відповідачем 21 вересня 2010 року (арк. справи 47-54);

- податкову декларацію з податку на додану вартість від 20.10.2010 за вересень 2010 року, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (5 додаток), реєстр отриманих та виданих податкових накладних, розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (додаток 1), скаргу на ім'я начальника Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську та магнітний диск, які згідно повідомлення-розписки про вручення відправлення спецзв'язку отримані відповідачем 21 жовтня 2010 року (арк. справи 55-63).

Згідно листів Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 22.06.2010 за № 26417, від 14.06.2010 за № 25081, від 16.08.2010 за № 36484, від 20.08.2010 за № 39373/28-521, від 25.10.2010 за № 49463, від 22.09.2010 за № 43810 податкові декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року, травень 2010 року, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2010 року, податкові декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року, серпень 2010 року та вересень 2010 року не визнані як податкова звітність, оскільки податкові декларації з податку на додану вартість за квітень та травень 2010 року містили ксерокопії звітних документів, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2010 року мав підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслювання, податкові декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року та серпень 2010 року мали помарки на печатці підприємства, податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2010 року мала нечітку видимість, а уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2010 року згідно доповідної записки від 30.08.2010 за № 1402 прийнятий «до відома», оскільки уточнюючий розрахунок надано за податковий (звітний) період, за який не надано звітну декларацію з податку на додану вартість (арк. справи 71, 73, 75, 77, 80, 83-84, 85).

З матеріалів справи вбачається, що податкова декларація з податку на додану вартість від 15.07.2010 за червень 2010 року прийнята відповідачем 29 липня 2010 року за № 76615 і її показники занесені до картки особового рахунку позивача (арк. справи 97-98, 121-127).

Спеціальним законом з питань оподаткування є Закон України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон № 2181).

У відповідності із пунктом 1.11 статті 1 Закону № 2181 податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Порядок подання податкової декларації та визначення суми податкових зобов'язань регулюється статтею 4 Закону № 2181.

Згідно з підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Відповідно до підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181 прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом. Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується. Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку. Незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених пунктом 5.3 статті 5 цього Закону. Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Виходячи з вищенаведеної норми, слід зазначити, що податкова декларація може бути не визнана податковим органом як податкова декларація тільки у випадках, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. Суд зазначає, що вищезазначені норми Закону № 2181 містять вичерпний перелік випадків не визнання податковим органом податкової декларації як такої. Інших випадків не визнання податкової декларації не встановлено ні Законом № 2181, ні іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із пунктом 3.1 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 липня 1997 року за № 250/2054 (у редакції наказу від 15 червня 2005 року № 213, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 року за № 702/10982), декларація до органів податкової служби може бути подана: на паперових носіях; на магнітних носіях з роздрукованими копіями файлів; засобами електронної пошти Е-mail; поштовими відправленнями.

Платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством (пункт 3.4 Порядку № 166).

У разі подання декларації на паперових носіях платником згідно з підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 Порядку № 166 подається до податкової інспекції (адміністрації) за його місцезнаходженням оригінал декларації (з оригіналами відповідних додатків).

У відповідності із пунктом 4.2 Порядку № 166 у складі декларації повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, у тому числі розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої)/(переробного підприємства)/ (спеціальної). У разі подання уточнюючих розрахунків, у яких проводиться коригування податкових зобов'язань та/або податкового кредиту, такі самі розшифровки подаються на суму уточнення, а також: у разі наявності експортних операцій - оригінали п'ятого основного аркуша (примірника декларанта) вантажної митної декларації (оригінали аркушів ВМД нової форми МД-2 з позначенням «3/8»); при поданні розрахунку суми бюджетного відшкодування - копії погашених податкових векселів, у разі їх наявності.

Підпунктом 5.1 статті 5 Закону № 2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Згідно з підпунктом 4.4 Порядку № 166 якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону № 2181, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок). Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.

Враховуючи, що під час безпосереднього огляду податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень та травень 2010 року знайшли своє підтвердження обставини щодо наявності ксерокопій звітних документів (у податковій декларації за квітень 2010 року містилась ксерокопія 1-го додатку - розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації; у податковій декларації за травень 2010 року містилась засвідчена печаткою та підписом керівника позивача ксерокопія 5-го додатка - розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів), суд першої інстанції обґрунтовано вважає, що відповідачем спірні податкові декларації правомірно не були визнані податковою декларацією, оскільки вони заповнені всупереч підпункту 4.1.2 пункту 4.1 Порядку № 166.

Оскільки податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2010 року правомірно не була визнана податковою декларацією, слід погодитись з відповідачем про відсутність правових підстав для прийняття уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2010 року, оскільки уточнюючий розрахунок надано за податковий (звітний) період, за який не надано звітну декларацію з податку на додану вартість.

Через те, що податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2010 року прийнята відповідачем і її показники занесені до картки особового рахунку позивача, посилання позивача на неправомірність дій відповідача щодо неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року та невнесення показників податкової декларації до особового рахунку та вимоги про зобов'язання відповідача прийняти та занести до особового рахунку податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року слід визнати безпідставними та необґрунтованими.

В матеріалах справи наявні підтвердження неправомірні дії відповідача в частині неприйняття у товариства з обмеженою відповідальністю «Український виробничо-промисловий союз» уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2010 року, податкових декларацій з податку на додану вартість за липень 2010 року, серпень 2010 року та вересень 2010 року та невнесення показників податкових декларацій до особового рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «Український виробничо-промисловий союз», що підтверджується карткою особового рахунку (арк. справи 121-127).

Обставини, на які посилається відповідач в обґрунтування причин неприйняття уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2010 року, податкових декларацій з податку на додану вартість за липень 2010 року, серпень 2010 року та вересень 2010 року, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що не підпадають під передбачений підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181 вичерпний перелік випадків не визнання податковим органом податкової декларації як такої.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 2, 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Український виробничо-промисловий союз» та Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 13 січня 2011 року по адміністративній справі № 2а-8362/10/1270 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 січня 2011 року по адміністративній справі № 2а-8362/10/1270 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Колегія суддів: