Ухвала

від 09.02.2012 по справі 2а/0570/17869/2011

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2012 року справа №2а/0570/17869/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

секретар - Братченко О.В.

за участю представника позивача - ОСОБА_4 за довір від 28.10.2011 року

представника позивача - ОСОБА_5 за довір від 05.10.2011 року

представника відповідача - ОСОБА_6 за довір від 05.10.2011 року

представника відповідача - ОСОБА_7 за довір від 19.07.2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного підприємства «Скорпіон Секьюріті менеджмент» та Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2011 року у справі № 2а/0570/17869/2011 за позовом Приватного підприємства «Скорпіон Секьюріті менеджмент» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення-рішення № 22363/10 НОМЕР_1 від 11.10.2011р. та податкового повідомлення-рішення № 22364/10 НОМЕР_2 від 11.10.2011р,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення-рішення № 22363/10 НОМЕР_1 від 11.10.2011р. та податкового повідомлення-рішення № 22364/10 НОМЕР_2 від 11.10.2011р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність нарахування податковим органом податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток спірними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки висновки податкового органу, викладені в акті перевірки про укладення позивачем нікчемних правочинів з ТОВ «Айріч», ТОВ «Персеус», ТОВ «Велізар» не відповідають фактичним обставинам. Позивач вважає безпідставним посилання податкового органу, як на підставу укладання нікчемного правочину на те, що підприємства-контрагенти знаходиться в стані припинення, відсутність будь - якої інформації про складські приміщення, основні засоби та чисельність працюючих, що складає 1 особу, оскільки всі ці факти підтверджені лише податковою звітністю.

Угоди з ТОВ «Айріч» виконувалися у 2009р., коли підприємство працювало. Позивач вважає, що посилання податкового органу на протокол допиту від 09.08.2011р. директора ТОВ «Айріч» ОСОБА_8 є безпідставним, оскільки протокол допиту не тягне ні яких юридичних наслідків. Єдиним доказом про те, що підприємство фіктивне є лише вирок суду у кримінальній справі.

При перевірці позивачем були надані належним чином оформлені податкові накладні. Договірні відносини між позивачем та ТОВ «Айріч», ТОВ «Персеус» та ТОВ «Велізар» підтверджені іншими первинними бухгалтерськими документами. Податковим органом не встановлено, що відомості, які містяться в них, є неповними, недостовірними або суперечливими. Договори з зазначеними підприємствами не визнані в судовому порядку недійсними.

Наявність тієї обставини, що у контрагентів - ТОВ «Айріч», ТОВ «Персеус» та ТОВ «Велізар» відсутні працівники, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), не є підставою вважати про неможливість здійснення зазначеними контрагентами операцій з постачанням продукції та надання послуг.

Позивач, обґрунтовуючи свою позицію нормами ст.ст. 203, 228, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст. 3 Господарського кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», вважає, що твердження податкового органу про здійснення позивачем заздалегідь економічно необґрунтованих операції з ТОВ «Айріч», ТОВ «Персеус» та ТОВ «Велізар» з метою штучного формування валових витрат та податкового не відповідають дійсності.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2011 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення № 22363/10 НОМЕР_1 від 11.10.2011р. Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 768 497,50 грн., у т.ч. 614 798,00 грн. за основним платежем та 153 699,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення № 22364/10 НОМЕР_2 від 11.10.2011р. Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 639 398,75 грн., у т.ч. 511 519,00 грн. за основним платежем та 127 879,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з винесеною постановою сторонами подано апеляційні скарги до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Позивач доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального права в частині дослідження відносин між позивачем та ТОВ «Айріч», та при розгляді справи суд першої інстанції неправильно та неповно дослідив докази та встановлені обставини у справі, тому просить змінити постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2011 року, а саме визнати недійсним в повному обсязі податкове повідомлення-рішення № 22363/10 НОМЕР_1 від 11.10.2011 року про збільшення сум грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 871060,00 грн., в тому числі 653295,00 грн. за основним платежем та 217765,00 грн. з штрафними (фінансовими) санкціями, а також визнати недійсним в повному обсязі податкове повідомлення-рішення № 22364/10 000407240 від 11.10.2011 року про збільшення сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 683796,00 грн., у тому числі 512847,00 грн. за основним платежем та 170949,00 за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідач доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням судом при винесенні рішення норм матеріального і процесуального права, не дослідження обставин, що мають значення для справи, у повному обсязі, необхідному для правильного й обґрунтованого вирішення спору, невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи, тому просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, встановила наступне.

Позивач - Приватне підприємство «Скорпіон Секьюріті менеджмент» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 11.05.2006р., включене до ЄДРПОУ за номером 34384980 (том 1, арк. спр. 7 - 19), перебуває на податковому обліку у ДПІ у Київському районі м. Донецька, є платником ПДВ згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 100010276, виданого ДПІ у Київському районі м. Донецька 04.01.2007р..

З 08.09.2011р. по 14.09.2011р. ДПІ у Київському районі м. Донецька здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань правомірності сплати ПДВ за період: липень 2009р. - жовтень 2009р., лютий 2010р. - серпень 2010р., податку на прибуток за 3-й, 4-й квартал 2009р., 9 місяців 2010р. по взаємовідносинам з ТОВ «Айріч», ТОВ «Персеус» та ТОВ «Велізар», наслідки якої викладені в акті перевірки від 21.09.2011р. № 5837/23-2/34384980 (арк. спр. 33 - 62, том 1).

За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 22364/10/НОМЕР_2, яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 854 740,00 грн., у т.ч. 683 796,00 грн. основного платежу та 170 949,00 грн. - штрафних санкцій (арк. справи 30, том 1).

Крім того, за результатами даної перевірки керівником податкового органу 11.10.2011р. на підставі пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України за порушення пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9. п. 5.3., пп. 11.2.1. п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» прийнято податкове повідомлення-рішення № 22368/10/НОМЕР_1, яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 088 825,00 грн., у т.ч. 871 060,00 грн. основного платежу та 217 765,00 грн. - штрафних санкцій (арк. справи 31, том 1).

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що предметом господарської діяльності позивача, відповідно до його статуту, є, зокрема, надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, в тому числі пов'язаних з охороною житла, офісів, будівель, місць збереження матеріальних цінностей, майна підприємств та організацій усіх форм власності, вантажів при перевезенні, а також послуги по здійсненню перепускного режиму, охороні культурних, видовищних та спортивних заходів; фізична охорона громадян України; надання підприємствам, установам та організаціям всіх форм власності, суб'єктам підприємницької діяльності і громадянам юридичних послуг.

Позивач має ліцензію, видану Міністерством внутрішніх справ України, серії АВ № 157205, на надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, строком дії з 17.08.2006р. по 14.08.2011р. (арк. спр. 73, том 3).

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.12.2009р. № 505, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.12.2009р. за № 1248/17264.

З метою реалізації цілей статутної діяльності, за результатами проведених відкритих тендерних торгів, позивачем укладені договори з іншими суб'єктами господарювання.

Позивачем укладений договір з ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» № 341 від 01.03.2010р., предметом якого є надання послуг з проведення розслідування і забезпечення безпеки (74.60.1.) - надання послуг з охорони 1-го західного повітряподавального та 2-го західного вентиляційного стволів Відокремленого підрозділу «Шахта імені ОСОБА_9» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія», які знаходяться за адресою: 83084, м. Донецьк, вул. Бірюзова. Виконання договору підтверджується актами виконаних робіт (арк. справи 74 - 84, том 3).

Позивачем укладені договори послуги з фізичної охорони об'єктів Донецької філії ВАТ «Укртелеком» № 174-14-24-174 від 15.05.2009р. та № 14-24-180 від 01.03.2010р. з ВАТ «Укртелеком». Додатками до договорів передбачені об'єкти дислокації та розрахунок робочого часу охорони об'єктів. Виконання договорів підтверджується актами виконаних робіт (арк. справи 85 - 100, 111 - 120, том 3).

Позивачем укладені договори № 548/4 від 04.12.2008р. та № 139/5 від 17.02.2010р. з Комунальним підприємством «Шляхове ремонтно-будівельне управління» щодо надання послуг з охорони, предметом яких є надання послуг охоронців (охорона майна, території та забезпечення порядку). Виконання договорів підтверджується актами виконаних робіт (арк. справи 101 - 110, 121 - 129, том 3).

Згідно штатного розпису ПП «Скорпіон секьюріті менеджмент» у 2009р. на підприємстві працювало 146 чол., у т.ч. 144 охоронця, станом на 01.01.2010р., на підприємстві працювало 150 чол., у т.ч. 99 охоронців та 48 сторожів (арк. справи 39 - 42, том 3).

З метою підготовки особового складу, позивачем ускладнені відповідні договори на давання послуг по фізичній підготовці основного складу, протипожежному інструктажу з ТОВ «Велізар», ТОВ «Персеус» та ТОВ «Айріч».

За умовами договорів про надання послуг про охорону, співробітники охорони повинні бути одягнуті в уніформу з логотипами охоронної фірми, що зумовило укладення договорів про прання і чищення форменого одягу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач згідно договору суборенди нежитлового приміщення № 110/1-09 від 23.03.2009р. орендує у ВАТ «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій» приміщення загальною площею 36,7 м.кв. для розміщення офісу.

З метою прибирання офісу, в липні 2009р. було укладено договір з ТОВ «Персеус» № П-0107-04уо від 01.07.2009р., а з лютого 2010р. послуги по прибиранню надавало ТОВ «Велізар» (договір № УФ-0102 від 01.02.2010р.).

Крім того, позивач одержував послуги з прибирання постів охорони (30 постів на день), оскільки на кожному об'єкті має відповідні пости охорони.

Позивач придбавав у ТОВ «Велізар», ТОВ «Персеус» такі товари як мило, миючі засоби, серветки, папір, швидкозшивачі, вогнегасники, лампи, замки, газові балончики, ручки, годинники, аптечки, шафи для зберігання робочого одягу, приймальні станції, об'єктні передатчики тощо.

Згідно договору оренди від 15.05.2009р. позивач орендує у ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Євросталь» оргтехніку, зокрема, міні АТС Panasonik KX-TES824UA+T7730UA, Мнітор TFT 20»LG Flatron W2043S №1, МФУ лазерне Konica Msnolta PagePro 1480 MF, системний блок на базі Celeron E 3300 № 1. З метою ремонту та наладки техніки укладено договір з ТОВ «Велізар» на ремонт та наладку техніки.

Колегія суддів зазначає, що укладення договору, який передбачає придбання послуг, вже є ознакою господарської діяльності.

Судова колегія погоджується з судом першої інстанції, що послуги, передбачені договорами з ТОВ «Велізар», ТОВ «Персеус» пов'язані з послугами по охороні об'єктів, надання яких є господарською діяльністю позивача.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст. 1 цього Закону, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Частиною ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій відповідно до ч.1 ст. 9 наведеного Закону є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

До обов'язкових реквізитів первинних документів ч. 2 ст. 9 цього Закону віднесені: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, зазначений закон вимагає наявність у платника податків переліку певних первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Цей перелік не є вичерпним.

Окрім наведеного Закону, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів підприємствами незалежно від форм власності встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704 (надалі - Положення 88).

Відповідно до п. 2.4 цього Положення первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Отже, для надання первинним документам статусу документів, які можуть підтверджувати факт проведення господарської операції, та бути підставою для віднесення відповідних сум до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, вони мають відповідати наведеним вище обов'язковим реквізитам.

Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 р. № 488/346 затверджені типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, зокрема «Товарно-транспортна накладна», ф. N 1-ТН.

Інструкція про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затверджена наказом Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 07.08.1996 року № 228/253, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.08.1996 р. за N 483/15, якою було передбачено, що товарно-транспортна накладна - типова форма N 1-ТН є документом суворої звітності, згідно з висновком Міністерства юстиції України від 15.05.2006р. № 10/68 рішення про державну реєстрацію вказаного наказу скасовано та 31.05.2006р. наказ виключено з Державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади.

Також наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 22.05.2006 р. № 493 були внесені зміни до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363 і зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, а саме п. 11.2 Правил виключено, яким було передбачено, що товарно-транспортні накладні і дорожні листи вантажного автомобіля належать до документів суворої звітності, які виготовляються друкарським способом з обліковою серією та номером. Форма і порядок заповнення цих документів Замовником і Перевізником визначаються відповідними нормативними актами.

Тобто, норми чинного законодавства не надають ТТН статусу документів суворої звітності, які виготовляються друкарським способом з обліковою серією та номером, тому, враховуючи приписи п. 2.7 Положення № 88 не відносяться до первинних документів у розумінні норм ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що свідчать про здійснення господарських операцій з придбання товарів.

За таких обставин, суд першої інстанції не приймає посилання відповідача на те, що відсутність ТТН свідчить про безтоварність операцій і колегія суддів згодна з цим висновком та звертає увагу на те, що відповідно до умов договору на постачання ТМЦ, витрати, пов'язані з доставкою та розвантаженням товарів, несе продавець, відповідно обов'язок щодо оформлення транспортної документації лежить саме на ньому.

Наявність у штаті контрагентів однієї особи та відсутність інформації про основні фонди і орендовані приміщення, отриманої з декларацій не є достатнім свідченням неможливості виконання ТОВ «Велізар», ТОВ «Персеус» послуг, оскільки одні лише відомості декларації не є достатнім доказом відсутності чи наявності будь-яких видів майна у суб'єкта господарювання.

Колегія суддів зазначає, що витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 02.11.2011р. (арк. справи 148 - 153, том 2), з яких вбачається, що станом на день здійснення господарських операцій ТОВ «Айріч», ТОВ «Велізар» та ТОВ Персеус» були включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. На день розгляду справи ці підприємства є зареєстрованими та знаходяться в процедурі припинення (утворені комісії з припинення).

Судова колегія, погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо нереальності здійснення господарської діяльності з ТОВ «Айріч».

Факт підписання податкових накладних, виданих від імені ТОВ «Айріч», не особою, уповноваженою вказаним платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), юридично позбавляє зазначену податкову накладну значення звітного та розрахункового документа, а отже і підстави формування податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що на договорах, актах здачі-прийняття робіт, видаткових накладних також містяться підписи ОСОБА_10, які, як встановлено досудовим слідством, йому не належать (арк. справи 18 - 74, том 2).

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що підлягають виключенню зі складу валових витрат витрати в сумі 1 025 045,00 грн. та зі складу податкового кредиту сума ПДВ 172 277,00 грн., за податковими накладними, виписаними ТОВ «Айріч».

Колегія суддів погоджується, що особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

Згідно з абзацами 1, 3 пп. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно із п. 25 Положення про Реєстр платників Податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000р. №79, виключення платника податку на додану вартість з Реєстру та анулювання Свідоцтва відбувається у випадках, передбачених пунктом 9.6 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Пунктом 9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що реєстрація діє до дати її анулювання.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Велізар» та ТОВ «Персеус», як постачальниками послуг та ТМЦ, складені податкові накладні. На момент складення податкових накладних зазначені підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість. Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Велізар» анульоване лише 12.10.2010р. (арк. справи 130, том 2).

Таким чином, ТОВ «Велізар» та ТОВ «Персеус» на момент виписки податкових накладних були платниками податку на додану вартість.

Податкові накладні отримані позивачем, тобто у відповідності до пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач має право на формування податкового кредиту.

Отже, висновок відповідача про порушення позивачем пп. 7.2.3. п. 7.2., п.п. 7.4.1., 7.4.4., п. 7.4., пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість по операціям з ТОВ «Велізар» та ТОВ «Персеус» в сумі 511 519,00 грн. є неправомірним.

Відповідно до п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту з ПДВ в сумі 511 519,00 грн. та сплати податку на прибуток в сумі 614 798,00 грн., застосування до нього штрафних санкцій в сумі 127 879,75 грн. з ПДВ та в сумі 153 699,50 грн. з податку на прибуток (відповідно) спірними податковими повідомленнями-рішеннями є безпідставним.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що судове рішення першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційних скаргах, судом першої інстанції ретельно перевірено доводи сторін, дано їм правильну оцінку, постанова суду є законною і обґрунтованою, доводами апеляційних скарг висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого у справі судового рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Приватного підприємства «Скорпіон Секьюріті менеджмент» та Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2011 року у справі № 2а/0570/17869/2011 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2011 року у справі № 2а/0570/17869/2011 за позовом Приватного підприємства «Скорпіон Секьюріті менеджмент» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення-рішення № 22363/10 НОМЕР_1 від 11.10.2011р. та податкового повідомлення-рішення № 22364/10 НОМЕР_2 від 11.10.2011р. - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлено в нарадчій кімнаті та проголошено у судовому засіданні 09.02.2012р. Повний текст ухвали складено 14.02.2012р.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів: К.П. Горбенко

ОСОБА_2

ОСОБА_3