Ухвала

від 15.03.2012 по справі 2а-1084/10/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2012 р. Справа № 29038/10

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Дяковича В.П.,

суддів Носа С.П., Рибачука А.І.,

з участю секретаря судового засідання Васильків А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Шевченківському районі міста Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2010 року у справі № 2а-1084/10/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО-Україна» до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі міста Львова про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ДП «ОСОБА_1 МОТОРС» ТзОВ «НІКО-Україна» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Львова, яким просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 12.01.2010 року № 0000032300/0137, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 74745,54 грн., в тому числі 54284,00 грн. за основним платежем та 20461,54 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В судовому засіданні 11.06.2010 року суд замінив позивача ОСОБА_2 підприємство «ЗАХД-МОТОРС» Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО-Україна» його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Моторс».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2010 року в позов задоволено повністю. Постанова мотивована тим, що впродовж 2009 року позивачем отримано від ДП «НІКО-ЗАХІД» авансові кошти за легкові автомобілі на загальну суму 6100260 грн., в т.ч. ПДВ 1016710,00 грн., однак станом на 20.03.2009 року автомобілів було реалізовано на суму 1600260,00 грн., в т.ч. ПДВ 266710,00 грн. Тому, у зв'язку з частковою реалізацією, 20-31.03.2009 року позивач повернув ДП «НІКО-ЗАХІД» 4500000,00 грн. авансу (в т.ч. ПДВ 750000,00 грн.). 31 березня 2009 року позивачем відвантажено автомобіль вартістю 193800,00 грн., в т.ч. ПДВ 32300,00 грн., за який ДП «НІКО-ЗАХІД» розрахувалось з позивачем 01-02 квітня 2009 року. Наведене свідчить про додаткове нарахування позивачем 31.03.2009 року суми ПДВ в розмірі 32300 грн. по факту відвантаження в цей день автомобіля і збільшення валового доходу на 161500,00 грн. та спростовує висновок відповідача про заниження позивачем валового доходу за 9 міс. 2009 року на суму 161500 грн. Понесені позивачем витрати на придбання рекламних робіт (послуг) оформлені відповідними первинними документами, які підтверджують фактичне виконання робіт, а саме ефірними картками, завданнями, медіа-планами, актами виконаних робіт, фото звітами.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в позові відмовити повністю. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що у березні 2009 року ДП «ОСОБА_1 Моторс» повернуло ДП «Ніко Захід» грошові кошти в сумі 4500000 грн., в т.ч. ПДВ 750000 грн., та зменшило суму валових доходів за І кв. 2009 року та суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість за березень 2009 року при тому, що фактична заборгованість перед ДП «Ніко Захід» становила 4306200 грн., в т.ч. ПДВ 717700 грн. Станом на 01.04.2009 року дебіторська заборгованість ДП «Ніко Захід» перед ДП «ОСОБА_1 Моторс» становила 193800 грн., в т.ч. ПДВ 32300 грн. В результаті чого в порушення вимог пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ДП «ОСОБА_1 Моторс» занижено валові доходи за І кв. 2009 року в сумі 161500 грн. Понесені витрати на придбання позивачем рекламних послуг не оформлені відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання робіт, а саме не представлено ефірних карток та медіа планів. Так як первинні документи, які б містили відомості про господарські операції, не представлені, у зв'язку з цим відсутнє підтвердження фактичного виконання робіт та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, не доведено їх використання підприємством у власній господарській діяльності, отже, відсутня підстава для включення їх до складу валових витрат, без підтвердження відповідними, складеними згідно з чинним законодавством, первинними документами.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Протягом 2009 року позивачем отримано від ДП «НІКО-ЗАХІД» авансові кошти за легкові автомобілі на загальну суму 6100260 грн., в тому числі ПДВ 1016710,00 грн.

Станом на 20.03.2009 року останнім було реалізовано автомобілів на суму 1600260,00 грн., в тому числі ПДВ 266710,00 грн., в зв'язку з чим 20-31 березня 2009 року позивач повернув ДП «НІКО-ЗАХІД» 4500000,00 грн. авансу, в тому числі ПДВ 750000,00 грн.

Крім того, 31 березня 2009 року позивачем відвантажено було автомобіль вартістю 193800,00 грн., в тому числі ПДВ 32300,00 грн., за який ДП «НІКО-ЗАХІД» розрахувалось з позивачем 01-02 квітня 2009 року.

Тобто позивач додатково нарахував 31 березня 2009 року суми ПДВ в розмірі 32300 грн. по факту відвантаження в цей день автомобіля і збільшення валового доходу на 161500,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 31 березня 2009 року № 3103/46М, податковою накладною від 31.03.2009 року № 219, карткою рахунку 6432 за березень 2009 року та карткою рахунку № 36 за 31 березня 2009 року, копії яких є в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Відповідно до п. 1.31 ст. 1 цього Закону продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Згідно з пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 зазначеного Закону датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Таким чином, як правильно встановив суд першої інстанції, позивачем правомірно включено до валового доходу суму у періоді, протягом якого відбулася подія, що сталася раніше, а саме коли відбулося відвантаження автомобіля в сумі 161500 грн.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправильність висновку податкового органу щодо заниження позивачем валового доходу за 9 міс. 2009 року на суму 161500 грн.

Крім того, за період, що перевірявся, позивачу надавались рекламні послуги відповідно до договорів, укладених ним з ДП «Контракти Медіа» ТзОВ «Українське рекламне агентство «Галицькі контракти» та ТзОВ «ОСОБА_1 Ініціатива».

Так, згідно з п. 2.1 договору від 02.03.2009 року № 33-КМ/2008 24/09 на комплексне рекламне обслуговування, укладеним між ДП «ОСОБА_1 Моторс» (замовник) та ДП «Контракти Медіа» ТзОВ «Українське рекламне агентство «Галицькі контракти» (виконавець), виконавець був зобов'язаний здійснити рекламне супроводження діяльності замовника шляхом виготовлення та розміщення рекламних матеріалів на телебаченні, на радіо, в друкованих засобах масової інформації, лайтбоксах, білбордах та інших інформаційних носіях, буклетах, листівках, флаєрах; проведення рекламних акцій, виготовлення та обслуговування рекламних конструкцій тощо.

Факт виконання умов зазначеного договору підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт від 31 березня 2009 року та фотозвітами.

Також відповідно до п. 1 договору від 03.02.2009 року № 03-02/М про організацію рекламної кампанії, укладеного між ДП «ОСОБА_1 Моторс» (замовник) та ТзОВ «ОСОБА_1 Ініціатива» (агентство), агентство зобов'язується надати ефірний час для трансляції рекламних матеріалів замовника в рекламних блоках радіостанцій або у вигляді спонсорування окремих рубрик чи програм. Надання ефірного часу для трансляції рекламних матеріалів замовника здійснюється на підставі Завдання на надання рекламних послуг.

Виконання сторонами умов цього договору підтверджується завданнями про надання рекламних послуг, актами про надання рекламних послуг, радіопланами і ефірними довідками.

Суми коштів, сплачені за отримані рекламні послуги, позивач включив до складу валових витрат

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу визначаються як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Господарською діяльністю у розумінні цього Закону є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7цієї статті.

Як вбачається із зазначених норм, лише у тому разі, коли у пунктах 5.3-5.7 зазначеного вище Закону містяться певні обмеження чи є пряма заборона щодо включення певних витрат до складу валових витрат, таке включення можна вважати неправомірним.

В пунктах 5.3-5.7 ст. 5 зазначеного Закону не зазначено про неможливість віднесення до складу валових витрат вартості рекламних послуг, а навпаки, пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 цього Закону пердбачено, що витрати платника податку на проведення рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку, відносяться до складу валових витрат платника податку.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для господарських операцій є документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, на час здійснення перевірки позивач мав документи на підтвердження витрат по сплаті вартості рекламних послуг.

Як вбачається з копій цих документів - договорів, актів здачі-приймання виконаних робіт, фото звітів, завдань про надання рекламних послуг, актів про надання рекламних послуг, радіо планів, ефірних довідок, за своїми формою та змістом відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо первинних облікових документів.

Крім того, відповідно до норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено необхідності доказування платником податку безпосереднього зв'язку здійснених ним витрат саме у зв'язку із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, а заперечення відповідача щодо понесення позивачем витрат на рекламні послуги ґрунтуються не на достовірно встановлених фактах, а на припущеннях.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про правомірність включення позивачем до валових витрат вартості рекламних послуг, а відповідачем зроблено помилковий висновок про завищення позивачем валових витрат за І кв. 2009 року в сумі 27800,00 грн., за II кв. 2009 року в сумі 5589,20 грн., за III кв. 2009 року в сумі 22246,80 грн.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Шевченківському районі міста Львова залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2010 року у справі № 2а-1084/10/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО-Україна» до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі міста Львова про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

ГОЛОВУЮЧИЙ В.П. ДЯКОВИЧ

СУДДІ С.П. НОС

ОСОБА_3