Ухвала

від 02.02.2012 по справі 2а-1240/10

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2012 р. Справа № 53568/11

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Дяковича В.П.,

суддів - Яворського І.О., Обрізко І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Козівському районі Тернопільської області на постанову Козівського районного суду Тернопільської області від 01 грудня 2010 року у справі № 2а-1240/10/1908 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Козівському районі Тернопільської області про зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії дитині війни, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 15.11.2010 року звернулася до суду із адміністративним позовом, яким просила поновити їй строк звернення до суду; визнати протиправними дії відповідача та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Козівському районі Тернопільської області нарахувати та виплатити на її користь не виплачене як дитині війни підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по день винесення рішення суду.

Постановою Козівського районного суду Тернопільської області від 01 грудня 2010 року позов задоволено: визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Козівському районі Тернопільської області щодо не нарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії передбаченого ст. 6 Закону України В«Про соціальний захист дітей війниВ» та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Козівському районі Тернопільської області нарахувати та виплатити позивачу за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 01.12.2010 року, підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням фактично проведених виплат. Постанову суду допущено до негайного виконання.

З таким рішенням суду не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу мотивує тим, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснювалось в розмірах передбачених Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік та в межах передбачених на це видатків. Законодавством не визначено, з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід визначати розмір підвищення до пенсії дітям війни.

Оскільки апеляційну скаргу подано на постанову суду першої інстанції, яка прийнята в порядку скороченого провадження за результатами розгляду справи, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 1832 КАС України, суд відповідно до ч. 1 п. 2 ст.197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на спірні правовідносини не поширюється строк позовної давності, застосувавши до спірних правовідносин положення статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Однак, при цьому, судом не враховано положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до п.16 Прикінцевих положень якого, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Оскільки статтею 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено інші, ніж статтею 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» правила виплати пенсії за минулий час, тому в цій частині Закон України «Про пенсійне забезпечення» застосуванню не підлягає.

В свою чергу, статтею 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено виплату пенсії за минулий час без обмеження у часі лише в разі її попереднього нарахування. Оскільки суми належної позивачеві як дитині війни пенсії нараховані не були, а тому на спірні правовідносини положення статті 46 зазначеного Закону також не поширюються.

Таким чином, оскільки законами з питань пенсійного забезпечення не встановлено інші строки звернення до суду за захистом порушених прав а тому до спірних правовідносин слід застосувати положення статті 99 КАС України якими передбачено шестимісячний строк звернення до суду, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свої прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Враховуючи, що позивач звернулася до суду 15.11.2010 року, та не ненавела доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги про зобов'язання провести нарахування та виплату підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року по 14.05.2010 року необхідно залишити без розгляду.

Посилання позивача на те, що про порушення своїх прав вона дізналася із засобів масової інформації, без зазначення конкретної дати, не є достатнім доказом того, що такий строк пропущено з поважних причин.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за 2010 рік, суд вважає, що такі підлягають задоволенню, так як Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей» не зупинено. Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2010 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2010 роки, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Таким чином, відповідач у 2010 році, повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому позовні вимоги підлягають задоволенню з 15.05.2010 року по 01.12.2010 року - в межах заявлених позовних вимог.

Враховуючи, що відповідно до законодавства держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% підвищення до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в його систему, але вони не вчинили необхідних дій для нарахування цих коштів та їх виплати, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Наявність у позивача права на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (стаття 46 Конституції України).

Крім того, згідно із законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Тому правильними є висновки суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення до пенсії дітям війни.

Відсутність бюджетного фінансування, на яку вказує відповідач, не може бути підставою невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього обов'язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, а тому постанова суду підлягає скасуванню з постановленням нової, якою позов слід задоволити частково.

Керуючись ст.ст. 94, 100, 160, 195, п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197, п.3 ч.1 ст.198, п. 4 ст. 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Козівському районі Тернопільської області задовольнити частково.

Постанову Козівського районного суду Тернопільської області від 01 грудня 2010 року у справі №2а-1240/10/1908 - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Адміністративний позов в частині позовних вимог про зобов'язання провести нарахування та виплату підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007 року до 14.05.2010 року включно - залишити без розгляду.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Козівському районі Тернопільської області нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 щомісячне підвищення пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 15.05.2010 року по 01.12.2010 року та виплачених сум.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ: В.П. ДЯКОВИЧ

СУДДІ І.О. ЯВОРСЬКИЙ

ОСОБА_2