Ухвала

від 28.03.2012 по справі 2а-476/09

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2012 р. Справа № 4602/10

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Попка Я.С., Хобор Р.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Яворівському районі Львівської області на постанову Яворівського районного суду Львівської області від 24 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Яворівському районі Львівської області про зобов'язання провести нарахування та виплату підвищення до пенсії, як дитині війни,

ВСТАНОВИВ :

18 березня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Яворівському районі Львівської області (далі - УПФ України в Яворівському районі) нарахувати та виплатити йому, як дитині війни, щомісячну надбавку, за 2007-2008 роки у сумі 2605,00 (дві тисячі шістсот п'ять гривень) грн.

Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 24 листопада 2009 року вказаний позов задоволено частково і зобов'язано УПФ України в Яворівському районі провести позивачу нарахування та виплату передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за липень - грудень 2007 року та травень - грудень 2008 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі УПФ України в Яворівському районі просить зазначену постанову скасувати і прийняти нову про відмову у задоволенні вимог позивачу в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та неповноту з'ясування істотних обставин справи. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що законодавство України не містить жодного нормативного акту, прийнятого на виконання вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» про підвищення розміру пенсій дітей війни на 30 % мінімальної пенсії за віком та не врегульовує питання про те, які саме органи мають проводити такі виплати, за рахунок яких коштів і джерел. Просить врахувати, що встановлений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може враховуватися для перерахунків або підвищень інших пенсій. Стверджує, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом не були враховані положення бюджетного законодавства України, а також видаткові можливості основного фінансового документу держави і Пенсійного фонду України.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд виходив із того, що він належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітям війни, а тому має право на встановлене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Оскільки Конституційний Суд України своїми рішеннями від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними окремі положення Законів України про Державний бюджет України на 2007-2008 рр., якими було зупинено і обмежено право на отримання спірних доплат, невиплата УПФ України в Яворівському районі щомісячної надбавки у вищезазначеному розмірі за липень - грудень 2007 року та травень - грудень 2008 року є протиправною. Крім того, при вирішенні справи суд керується положенням ч.2 ст. 87 «Про пенсійне забезпечення».

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, частково відповідають нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.

Безспірно встановлено, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції, що була чинною на час виникнення та існування спірних правовідносин мав право на підвищення виплачуваної йому відповідачем пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення Законів України про Державний бюджет на 2007-2008 рр., якими було зупинено (обмежено) дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», із вказівкою на те, що дані рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

За чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, на думку апеляційного суду, не слід брати до уваги при вирішенні спору, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації конституційних гарантій та права на отримання підвищення до пенсії дітям війни, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Разом із тим, згідно із ч. 2 ст. 99 КАС України у редакції, що була чинна на час виникнення спірних правовідносин та вирішення справи судом першої інстанції, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін (ч.1 ст. 100 КАС України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та вирішення справи судом першої інстанції).

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 з даним адміністративним позовом звернувся до суду 18 березня 2009 року, тобто з пропущенням встановленого законом річного строку звернення до суду.

Достатніх поважних причин, які б позбавляли можливості своєчасно звернутися до суду за захистом своїх порушених прав з часу прийняття 09 липня 2007 року Конституційним Судом України рішення за № 6-рп/2007, позивачем не наведено.

При цьому апеляційний суд не погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність застосування при вирішення справи положень ч.2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», якою передбачено виплату за минулий час без обмежень будь-якими строками нарахованої, але не затребуваної своєчасно пенсії, до якої спірна доплата не належить.

За таких обставин та виходячи із встановленого законом річного строку звернення до адміністративного суду, на застосуванні якого наполягав відповідач, апеляційний суд приходить до переконання про правомірність задоволення судом першої інстанції позовних вимог ОСОБА_1 лише за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі управління в Яворівському районі Львівської області, обов'язок щодо нарахування та виплати йому доплати до пенсії, як дитині війни, судом першої інстанції правильно покладено на відповідача у справі.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачеві у передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі апеляційний суд не вбачає.

Посилання апелянта на відсутність бюджетного фінансування встановленого дітям війни підвищення до пенсії, як на причину невиконання державою взятих на себе зобов'язань, до уваги апеляційним судом не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність оскаржуваної постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору у частині задоволення вимог позивача судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова у цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 202 п. 3, 4, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Яворівському районі Львівської області задовольнити частково.

Постанову Яворівського районного суду Львівської області від 24 листопада 2009 року у справі № 2а-476/09 у частині задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 скасувати і прийняти у цій частині нову постанову, якою вимоги позивача задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Яворівському районі Львівської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Яворівському районі Львівської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, обчисленої виходячи з вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року з урахуванням проведених у цей час виплат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У іншій частині постанову Яворівського районного суду Львівської області від 24 листопада 2009 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді Я.С.Попко

ОСОБА_2