Ухвала

від 25.01.2011 по справі 3/118

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2011 р. Справа № 80150/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Сапіги В.П., Попка Я.С.,

при секретарі судового засідання Патлевіч Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державного підприємства Міністерства оборони України «Івано-Франківський лісопромисловий комбінат» на постанову господарського суду Чернівецької області від 05 жовтня 2009 року у справі за його позовом до державної податкової інспекції у м. Чернівці про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА :

У червні 2006 року державне підприємство Міністерства оборони України «Івано-Франківський лісопромисловий комбінат» ( далі - ДП МО України «Івано-Франківський лісопромисловий комбінат») звернулося до суду з адміністративним позов, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Чернівці (далі - ДПІ у м. Чернівці) № 0008411500/2 від 09.12.2005 року про застосування штрафних санкцій на суму 1707,86 грн., 0008061500/2 від 09.12.2005 року про застосування штрафних санкцій на суму 6853,62 грн., 0008401500/2 від 09.12.2005 року про застосування штрафних санкцій на суму 6026,05 грн. за несвоєчасну сплату частини прибутку (дивідендів) його структурним підрозділом «Чернівецьким військовим лісгоспом» (далі - ЧВЛГ).

Постановою господарського суду Чернівецької області від 05 жовтня 2009 року у справі № 3/118 у задоволенні позову було відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі позивач ДП МО України «Івано-Франківський лісопромисловий комбінат» просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про задоволення позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що згідно із чинним законодавством України штрафні санкції за несвоєчасну сплату дивідендів не можуть бути застосовані до ЧВЛГ, оскільки згідно із положеннями п.1.9 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дивіденди - це платіж, який провадиться юридичною особою. Оскільки ЧВЛГ є структурним підрозділом позивача і не є юридичною особою, то воно взагалі не зобов'язано сплачувати дивіденди.

При цьому ЧВЛГ може сплачувати дивіденди за юридичну особу - позивача на підставі розрахунків, поданих ЧВЛГ, однак відповідальність за своєчасне та повне внесення сум дивідендів до бюджету повинна нести юридична особа до якої ЧВЛГ входить, тобто позивач.

ЧВЛГ визначив суму дивідендів у деклараціях з податку на прибуток, які подавалися ЧВЛГ. Однак, вказану суму дивідендів ЧВЛГ визначав не для себе, а для юридичної особи, структурним підрозділом якої є, тобто ДП МО України «Івано-Франківський лісопромисловий комбінат», на яке покладено обов'язок сплати дивідендів та яке має нести відповідальність за несвоєчасну сплату дивідендів.

На переконання апелянта, вказана позиція ґрунтується на положеннях п. 1.1 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» (далі - Закон № 2181), який покладає обов'язок сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) на структурні підрозділи юридичних осіб лише у випадках, коли обов'язок сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) на структурні підрозділи юридичних осіб покладено законами України, а також зі ст.4 Закону України «Про систему оподаткування». яка також визначає, що платниками податків, зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи на яких згідно із законами України покладено обов'язок їх сплати.

Окрім того, апелянт покликається на те, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку стосовно того, що суму дивідендів ЧВЛГ визначив для себе, а не для ДП МО України «Івано-Франківський лісопромисловий комбінат», оскільки в силу п.1.9 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» структурний підрозділ не є платником дивідендів.

У ході апеляційного розгляду представник відповідача ДПІ у м. Чернівці вимоги апелянта заперечила, просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, а подану апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник апелянта ДП МО України «Івано-Франківський лісопромисловий комбінат» у судове засідання апеляційного суду не прибув, що не перешкоджає судовому розгляду справи у його відсутності відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позову ДП МО України «Івано-Франківський лісопромисловий комбінат», суд першої інстанції виходив із того, ЧВЛГ визначив собі податкове зобов'язання до бюджету деклараціями з частини прибутку, які підприємство подало до ДПІ у місті Чернівці, не погасивши дане податкове зобов'язання в установлений законом термін. Дані суми були погашені платіжними дорученнями несвоєчасно. Тому до нього правомірно було застосовано штрафні санкції на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст.17 Закону № 2181, який є спеціальним законом з питань оподаткування. Санкції, які застосовані до ЧВЛГ, передбачені Законом № 2181 і є адміністративно-господарськими. За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 09.12.05р. № 0008411500/2 на суму 1707,86 грн., № 0008401500/2 на суму 6026,05 грн., № 0008061500/2 на суму 6853,62грн. діяв в межах своїх повноважень та згідно чинного законодавства.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів, відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального права.

Як встановлено судом, відповідно до Положенням про підрозділ державного підприємства Івано-Франківський лісопромкомбінат Чернівецький військовий лісгосп, зареєстрованим рішенням виконкому Першотравневої районної Ради народних депутатів м. Чернівці № 3/1 від 12.01.1994 р., ЧВГЛ є відособленим підрозділом ДП МО «Івано-Франківський лісопромисловий комбінат» і здійснює свою господарську діяльність на принципах повного госпрозрахунку та самофінансування, зобов'язаний з балансового прибутку сплачувати всі встановлені податки .

У ході проведеної ДПІ у м. Чернівці перевірки ЧВГЛ, результати якої оформлені актом від 09.08.2005 року, було встановлено порушення строків сплати частини прибутку (дивідендів).

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м. Чернівці було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 09.12.05 року № 0008411500/2 про застосування за затримку на 13 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 17078,60 грн. - штрафу у розмірі 10% від сплати цієї суми в розмірі 1707,86 грн., №0008401500/0 про застосування за затримку на 85 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 30130,25 грн. - штрафу у розмірі 20% від сплати цієї суми в розмірі 6026,05 грн. та №0008061500/0 про застосування за затримку на 223 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 13707,24 грн. - штрафу у розмірі 50% від сплати цієї суми в розмірі 6853,62 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами, віднесено до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

При цьому ЧВЛГ самостійно визначило собі податкове зобов'язання до бюджету деклараціями з частини прибутку, які були подані до ДПІ у м. Чернівці, однак, узгодивши суму такого податкового зобов'язання цими ж деклараціями, не погасило його в установлений законом термін.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що Закон № 2181 є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), а відтак вважає правильним твердження суду першої інстанції про застосування штрафних санкцій відповідачем у межах строків, передбачених пп. 17.1.7 пункту 17.1 ст.17 вказаного Закону.

Окрім того, колегія суддів вважає безпідставними покликання апелянта на неможливість застосування до ЧВЛГ штрафних санкцій через відсутність у нього статусу юридичної особи з огляду на делеговані йому апелянтом повноваження по сплаті податків та обов'язкових платежів, що свідчить і про покладення на нього відповідальності за порушення порядку та строків проведення такої сплати.

Таким чином колегія суддів приходить до переконання про те, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу державного підприємства Міністерства оборони України «Івано-Франківський лісопромисловий комбінат» залишити без задоволення, а постанову господарського суду Чернівецької області від 05 жовтня 2009 року у справі № 3/118 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Ухвала у повному обсязі складена 26 січня 2011 року.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді Я.С.Попко

ОСОБА_1