Ухвала

від 08.09.2015 по справі 809/1834/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2015 року Справа № 876/1288/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючогосудді Сеника Р.П.,

суддів Яворського І.О., Попко Я.С.

з участю секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Яремчому ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.12.2014 року у справі № 809/1834/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Скорзонера» до Державної податкової інспекції у м. Яремчому ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень №0000232200, №0000242200, «0000252200 №0000262200, 0000272200, 0000282200 від 12.03.2014 року, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Скорзонера" звернулося в суд із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в місті Яремчому Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень № 0000232200, №0000242200, № 0000252200, №0000262200, №0000272200, №0000282200 від 12.03.2014 року.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем безпідставно зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток згідно податкового повідомлення-рішення № 0000232200 від 12.03.2014 року, оскільки висновки акту перевірки, не відповідають фактичним обставинам, які мали місце при здійсненні господарських операцій між позивачем, ПП "Симетрія" та ТОВ "Віта Констракшн". Зокрема, висновок податкового органу про неможливість реального здійснення господарських операцій з вищевказаними контрагентами та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за період з 01.04.2011 по 31.12.2012 року є безпідставним, оскільки віднесення вказаних сум здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства, на підставі належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують виконання господарських зобов'язань між сторонами.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.12.2014 року позов задоволено.

Постанову суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апеллянт зазначає, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції, оскільки дане рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та таке, що неповно відображає обставини, які мають істотне значення для даної справи.

Просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.12.2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Вислухавш исуддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першоїінстанції та вбачається з матеріалів справи, що позивач зареєстрований в якості юридичної особи, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у місті Яремче, є платником податку на додану вартість.

Посадовими особами Державної податкової інспекції у місті Яремче проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Скорзонера" (код ЄДРПОУ 31067573) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2012, за наслідками якої складено акт №69/22-31067573 від 14.02.2014 року. (а.с.18-63).

За висновками акту встановлено такі порушення:

- вимог п.138.1.1, п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.6 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за період з 01.04.2011 по 31.12.2012 на суму 209278 грн.;

- п.198.1, п.198.2 ст.198, п.201.1, п.201.4 ст.201, п.п.200.1 та 200.4 ст.200 ПК України, Порядку заповнення заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом МФУ від 25.11.2011 року №1492 із змінами, зареєстрованого у Мін'юсті 20.12.2011 за №1490/20228 в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1245340грн., та заниження суми ПДВ, який підлягає до бюджетного відшкодування на суму 9753319,00 грн.

- п.п.49.18.2 п.49.18 ст.49, п.263.11.1 ст.263, п.120.1 ст.120 ПК України в результаті чого позивачем не подано розрахунок з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за II квартал 2011 року

-п.п.49.18.3 п.49.18 ст.49, п.286.12 ст.286, п.120.1 ст.120 ПК України в результаті чого не подано податкові декларації з плати за землю у 2012 році за земельні ділянки, які знаходяться в с. Поляниця та в с. Яблуниця.

На підставі вказаного акту перевірки 12.03.2014 року відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000232200, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 209278 грн. (а.с.11)

- №0000242200, яким встановлено, що позивачем на 9753319 грн. занижено розмір бюджетного відшкодування.( а.с.12).

- № 0000252200, яким на 1245340 грн. збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість та нарахоано 622670 грн. штрафних санкцій. ( а.с.13).

- №0000262200, яким нараховано 170 грн. штрафних санкцій за неподання розрахунку за користування надрами. ( а.с.14).

- №0000272200, №0000282200, якими позивачу відповідно нараховані штрафні санкції за неподання податкових декларацій з плати за землю у 2012 році за земельні ділянки, які знаходяться в с. Поляниця та в с. Яблуниця в розмірі 170, 00 грн.(а.с.15-16).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимогах у справі, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення №0000242200, №0000252200, №0000262200, №0000272200, №0000282200 від 12.03.2014 року у ході розгляду даної справи по суті на підставі встановлених фактів у судовому засіданні та матеріалів справи слід визнати протиправними та скасувати.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до укладених договору підряду № 110914-С/С від 14.09.2011, № ВР -11-66 від 05.10.2011, №ВР-11-109 від 25.11.2011 ПП «Симетрія» було надано для ТОВ «Скорзонера» послуги облаштування рекреаційного ставка, послуги озеленення ЖЗ №2, послуги ремонту площадки біля шале № 16, послуги ремонту дороги в ЖЗ №2, послуги ремонту дороги від НКС , послуги підживлення схилів ППКД R1, ППКД №4, послуги посіву трави та підживлення добривами на схилах ППКД № 16,7,2,15,8,11,14,12, акумулюючого ставка, послуги садіння хвойних та листяних дерев в ЖЗ №1, послуги благоустрою ЖЗ №2, послуги будівництва рекреаційного ставка, послуги утеплення бази відпочинку в м. Яремче за жовтень та грудень 2011 року.

Згідно договору будівельного підряду № 110801-С/В від 01.08.2011 року ТОВ «Віта Констракшн» взяло на себе зобов'язання виконати комплекс будівельних робіт по реконструкції 5-ти рівневої відкритої автостоянки №2.

Виконання вказаних робіт ПП «Симетрія» підтверджено податковими накладними №173, №174 від 31.10.2011, № 306, № 307, №308 від 30.12.2011, актами приймання будівельних робіт від 31.10.2011, 30.12.2011, виконання робіт ТОВ «Віта Констракшн»- податковими накладними №76, №77 від 30.11.2011, актами виконаних робіт за листопад 2011 року. Проведення ТОВ «Скорзонера» перерахунку коштів за виконані роботи підтверджено дослідженими судом платіжними дорученнями № 251 від 06.08.2012, №192 від 23.07.2012, №1870, №1871, №1872, №1873, №1874, № 1875 від 06.06.2012, інформацією ПАТ КБ «Приват Банку» у м.Івано-Франківську про рух грошових коштів на рахунках ТОВ «Скорзонера».

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, є бухгалтерський облік. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від - 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, згідно якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

Як слідує із змісту вказаних правових норм наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків.

Таким чином для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема повинні відображати реальні товарні операції.

Так на думку податкового органу підтвердженням ненастання реальних правових наслідків за господарськими операціями між ТзОВ "Скорзонера" та ПП «Симетрія» стали обставини, зафіксовані в акті перевірки ДПІ у м.Яремчому ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області №938/22-10/30650329 від 31.07.2012 року щодо неможливості проведення виїзної позапланової перевірки ПП «Симетрія» ( код ЄДРПОУ 30650329) з питань підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.11.2011 по 30.11.2011 року, оскільки вказане підприємство відсутнє за місцезнаходженням. Крім того згідно акту ДПІ у Франківському районі м.Львова, від 25.10.2013 року №359/22-40/30650329 неможливе проведення зустрічної звірки з питань взаєморозрахунків ПП «Симетрія» з ТОВ «Скорзонера» за жовтень та грудень 2011 року в зв'язку із внесенням до ЄДР запису про те, що ПП «Симетрія» відсутнє за місцезнаходженням.

Основою висновків податкового органу про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій між ТОВ "Скорзонера" та ТОВ «Віта Констракшн» стали обставини, викладені в акті Державної податкової інспекції у м.Яремчому від 15.02.2013 року за № 146/22-35486251 щодо дотримання ТОВ «Віта Констракшн» вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських відносин із ПП «Симетрія» за період з 01.11.2011 по 30.11.2011 та відображення в складі сум витрат в декларації з податку на прибуток по взаєморозрахунках з вищевказаним контрагентом за відповідні податкові періоди.

Таким чином, податковим органом зроблено висновок про те, що господарські операції між ТОВ «Скорзонера», ТОВ «Віта Констракшн» та ПП «Симетрія» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, які необхідні для виконання такого постачання та здійснення господарської діяльності, а отже, правочини між позивачем та вищезазначеними контрагентами здійснені без мети настання реальних наслідків та у відповідності до ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків.

Однак вищевказані обставини суд вважає такими, що не можуть підтверджувати безтоварність вищевказаних господарських операцій, так як згідно наявних в матеріалах письмових доказів на момент укладення вищезазначених договорів щодо виконання будівельних робіт ТОВ «Віта Констракшн», ПП «Симетрія» були належним чином зареєстровані як платники ПДВ. Отже, у відповідності до приписів чинного законодавства були наділені правом складання первинних документів для відображення господарських операцій. Право на зайняття господарською діяльністю, пов'язаною із створенням об'єктів архітектури ПП «Симетрія» та ТОВ «Віта Констракшн» підтверджено відповідно ліцензіями серії АВ №558670 від 02.08.2010 та серії АВ №591828 від 07.09.2011.

Таким чином, правових підстав для визнання первинних документів, наданих позивачем на підтвердження реальності здійснення вищезазначених господарських операцій з ТОВ «Віта Констракшн», ПП «Симетрія, такими, що не мають юридичної сили в ході судового розгляду не встановлено.

Факт виконання вищезазначених будівельних робіт підтверджено дослідженими судом витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме реєстрацію об'єктів, які були предметами вищевказаних договорів виконання будівельних робіт № 110801-С/В від 01.08.2011, № 110914-С/С від 14.09.2011, № ВР -11-66 від 05.10.2011, №ВР-11-109 від 25.11.2011, укладеними між позивачем, ТОВ «Віта Констракшн» та ПП «Симетрія».

Щодо висновків податкового органу про порушення ТОВ "Скорзонера" (ЄДРПОУ 31067573) п.1 ст.203, 215, ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах, здійснених з контрагентами ПП «Симетрія» та ТОВ «Віта Констракшн» слід зазначити наступне.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, підтверджують правомірність визначення валових витрат та формування податкового кредиту, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

На підставі вищевикладеного податковим органом неправомірно зменшено ТОВ «Скорзонера» на 209278 грн. розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Актом перевірки №69/22-31067573 від 14.02.2014 року ДПІ встановлено заниження позивачем бюджетного відшкодування на 9753319, 00 грн., що стало підставою для винесення повідомлення-рішення форми «В2» від 12.03.2014 року № 0000242200, яким позивачу на вказану суму збільшено бюджетне відшкодування.

В результаті встановленого заниження бюджетного відшкодування контролюючим органом було здійснено перерахунок податкових зобов'язань за весь перевіряємий період, що призвело до зменшення задекларованого залишку від'ємного значення податкової декларації з ПДВ та відповідно збільшення податкових зобов'язань в сумі 1245340 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 622670 грн. згідно повідомлення-рішення форми «Р» від 12.03.2014 року за № 0000252200.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення таких розрахунків встановлено ст.200 ПК України.

Підпунктом «а» п.200.14 ст.200 ПК України визначено, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган ДПС виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом ДПС за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення-рішення за формою «В2», в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з п.200.6 ст.200 ПК України у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах.

Підпунктом 4.6.7 п.4.6 р. V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492, зареєстрованого в МЮУ 20.12.2011 року за № 1490/20228 визначено, що рядок 21.3 податкової декларації з ПДВ передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 податкової декларації з ПДВ) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної органом державної податкової служби.

Отже, на суму заниженого бюджетного відшкодування зменшується значення рядка 24 податкової декларації з ПДВ, яке із знаком «-«відображається в рядку 21.3 податкової декларації з ПДВ в податковому періоді, в якому одержано податкове повідомлення-рішення форми «В2». В подальшому після такого відображення в періоді, в якому отримано повідомлення-рішення форми «В2», якщо вказане рішення є узгодженим, відповідно може бути зменшено залишок від'ємного значення податкової декларації з ПДВ, що може стати підставою для проведення перерахунку податкових зобов'язань з ПДВ.

На підставі вищенаведеного, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази (а.с.51-53), суд дійшов висновку про те, що податковим органом як суб'єктом владних повноважень в ході судового розгляду не доведено наявності правових підстав для винесення повідомлень-рішень форми «В2» № 0000242200 та форми «Р» від 12.03.2014 року за № 0000252200 від 12.03.2014 року.

Щодо винесення відповідачем повідомлення-рішення №0000262200 від 12.03.2014 року, яким ТОВ «Скорзонера» було нараховано 170 грн. Штрафних санкцій за неподання розрахунку за користування надрами, то колегія суду зазначає наступне.

Згідно п.263.1.1 п.263.1 ст.263 ПК України платниками плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб'єкти господарювання, у тому числі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані відповідно до закону як підприємці, які набули права користування об'єктом (ділянкою) надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрами (далі - спеціальний дозвіл) в межах конкретних ділянок надр з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення (або геологічного вивчення з подальшою дослідно-промисловою розробкою) в межах зазначених у таких спеціальних дозволах об'єктах (ділянках) надр.

У відповідності до підпункту «а» п.п.263.2.3. п.263.2 ст.263 ПК України до об'єкта оподаткування не належать не включені до державного балансу запасів корисних копалин корисні копалини місцевого значення і торф, видобуті землевласниками та землекористувачами для власного споживання, якщо їх використання не передбачає отримання економічної вигоди з передачею чи без передачі права власності на них, загальною глибиною розробки до двох метрів, і прісні підземні води до 20 метрів.

Таки чином, оскільки ДПІ не доведено, що позивач є користувачем вод загальною глибиною розробки сааме понад 20 метрів, то в данному випадку відсутні підстави для подання ТОВ «Скорзонера» розрахунку за користування надрами.

Податковими повідомленнями-рішеннями №0000272200, №0000282200 від 12.03.2014 року позивачу нараховані штрафні санкції за неподання податкових декларацій з плати за землю у 2012 році за земельні ділянки, які знаходяться в с. Поляниця та с. Яблуниця.

Згідно п.286.2. ст..286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченомустаттею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. При цьому відповідно до п.286.3. платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Підпунктом 288.1 ст.288 ПК України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

На підставі вищенаведеного, на думку суду подання орендарями земель, які мають декілька земельних ділянок на території сільської, селищної або міської ради по яких окремо укладено договори оренди землі, податкових декларацій орендної плати за землю як по кожному такому договору, так і узагальнених податкових декларацій цієї плати, що відображає загальну суму орендної плати по таких договорах не суперечить вимогам чинного законодавства з питань оподаткування землі.

Платником орендної плати за землю, було подано до ДПІ узагальнену декларацію щодо орендної плати за земельні ділянки, які знаходяться в м. Яремчі, с. Поляниця та с. Яблуниця, в якій відображено загальний розмір орендної плати, який підлягає до сплати ТОВ «Скорзонера» за користування вказаними земельними ділянки.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів погоджується із рішенням суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення №0000242200, №0000252200, №0000262200, №0000272200, №0000282200 від 12.03.2014 року слід визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до ст. 200 КАСУкраїни суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає,що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення здодержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Яремчому ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області - залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.12.2014 року у справі № 809/1834/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Р.П. Сеник

Судді : І.О. Яворський

Я.С. Попко