Постанова

від 01.10.2015 по справі 904/5799/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2015 Справа № 904/5799/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. (доповідач)

суддів: Білецької Л.М., Верхогляд Т.А.

при секретарі судового засідання: Фьокліної Д.І.

за участю представників сторін:

від позивача: у судове засідання не з’явився;

від відповідача: ОСОБА_1, представник за довіреністю від 06.06.2015 № 80/28-06

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2015 по справі № 904/5799/14 (суддя Петрова В.І.)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «підприємство Турія», с. Горянівське, Дніпропетровський район, Дніпропетровської області

до Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості за договором оренди автомобіля, -

ВСТАНОВИВ:

14 серпня 2015 року рішенням господарського суду Дніпропетровської області по даній справі позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 8000,00 грн. та 1827,00 грн. судового збору.

Рішення мотивоване неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди автомобіля в частині своєчасного та повного розрахунку за користування орендованим майном в період з 04.01.2011 по 04.01.2012, у зв’язку з чим утворилася заборгованість у сумі 8000,00 грн., яку судом стягнуто з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Непогоджуючись з рішенням господарського суду відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати рішення та відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована незаконністю та необґрунтованістю прийнятого рішення з неповним та необ’єктивним з’ясуванням всіх обставин справи та поданих позивачем доказів в їх сукупності, а також порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги, апелянт наполягає на фіктивності договору № 04/01-11 від 04.01.2011, з огляду на наявність іншого договору з аналогічними датою та номером, які різняться сумою орендної плати та прізвищами їх підписантів.

Апелянт вважає, що господарським судом не надано оцінку доказам стосовно того факту, що ОСОБА_2 жодним чином не міг підписати договір від імені керівника підприємства 04.01.2011, оскільки виконуючим обов’язки директора підприємства ОСОБА_2 став лише 20.06.2011 відповідно до розпорядження міського голови № 276-рк (а. с. 104).

Крім того, апелянт з посиланням на довідку ГУ МВС України в Дніпропетровській області Управління державтоінспекції від 03.08.2015 № 14/5046 вказує на факт невідповідності номерного знаку АЕ 6507 СО в період оренди автомобіля, оскільки з 01.01.2008 по 31.12.2012 за ТОВ «підприємство Турія» зареєстрований автомобіль ВАЗ-21070 з номерним знаком 83512АВ, який лише 21.09.2011 при отриманні дубліката свідоцтва про реєстрацію був змінений на АЕ 6507 СО (а. с. 103).

01.10.2015 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставинам справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Місцевим господарським судом встановлено, що 04.01.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «підприємство Турія» (далі - позивач, або орендодавець) та Комунальним підприємством «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради (далі - відповідач, або орендар) укладено договір оренди автомобіля № 04/01-11 (далі - договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування легковий автомобіль марки ВАЗ 21070 2002 р. в., державний номер НОМЕР_1, вартістю 20267,00 грн. (а. с. 9-11).

Згідно п. п. 3.1., 3.3. договору, строк оренди складає один рік з моменту прийняття об’єкта оренди.

Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі, якщо жодна із сторін в строк 20-ти днів до закінчення дійсного договору письмово не повідомить про наміри його розірвати, договір оренди автоматично продовжується на один рік.

Згідно п. п. 4.1., 4.2. договору, розмір орендної плати за весь об’єкт оренди в цілому складає 1500 грн. за місяць.

Орендна плата виплачується орендатором щомісячно (поквартально) готівкою через касу орендатора (або в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок (особистий рахунок в установі Ощадбанку) орендодавця) не пізніше 10 числа кожного місяця (квартала).

Відповідно до п. п. 5.1., 5.2. договору орендований автомобіль передається орендарю протягом 3-х днів з моменту підписання даного договору.

Передача автомобіля в оренду здійснюється за актом приймання - передачі.

Згідно п. 8.1. договору, після закінчення строку оренди орендар повертає орендодавцю автомобіль у справному стані з урахуванням нормального зносу, що виник в період експлуатації. Повернення автомобіля здійснюється протягом 3-х днів з моменту закінчення строку оренди за актом передачі (п. 8.2. договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов’язань за договором (п. 10.1. договору).

Із матеріалів справи вбачається, що позивач свої обов’язки за договором виконав належним чином, що підтверджується актами приймання-здавання виконаних робіт (оренди автомобіля ВАЗ 21070) від 01.07.2011 № 024, від 29.07.2011 № 025, від 31.08.2011 № 032, від 30.09.2011 № 044/1, від 31.10.2011 № 053, від 30.11.2011 № 061, від 31.12.2011 № 068, на загальну суму 18000,00 грн., які підписано сторонами без зауважень (а. с. 12-18).

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно наявного в матеріалах справи платіжного доручення, відповідач за оренду автомобіля розрахувався частково у розмірі 10000,00 грн. (а. с. 42).

Станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за договором оренди за період з 04.01.2011 по 04.01.2012 складає

8000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи, у тому числі актом звірки взаємних розрахунків станом на 12.12.2012 (а. с. 70).

Згідно приписів ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства.

У відповідності до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

В силу положень статті 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно неналежного виконання відповідачем визначених договором майново-господарських зобов’язань перед позивачем з оплати за користування орендованим майном, що є порушенням умов укладеного із позивачем договору та вищевказаних приписів діючого законодавства, тому позовні вимоги про примусове стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 8000,00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи апелянта щодо фіктивності договору № 04/01-11 від 04.01.2011, з огляду на наявність іншого договору з аналогічними датою та номером, які різняться сумою орендної плати та прізвищами їх підписантів (а. с. 9-11, 108) колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказаний договір не був визнаний таким у судовому порядку.

Крім того, колегією суддів вважає, що оренда автомобіля здійснювалася саме за договором від 04.01.2012 № 04/01-12, який є додатком до позовної заяви, а не договором, на який посилається відповідач по справі (а. с. 108), оскільки дані зазначені в актах приймання-здавання виконаних робіт, в частині оренди автомобіля ВАЗ 21070, співпадають з істотними умовами договору позивача, відносно предмету, строку дії та ціни. Вказані акти узгоджуються з двостороннім актом взаємозвірки суми заборгованості підписаного між сторонами (а. с. 70).

Таким чином колегія суддів вважає, що відповідач користувався послугами оренди автомобіля ВАЗ 21070 саме за договором, який є предметом позову (договором позивача).

Стосовно доводів апелянта відносно того, що господарським судом не надано оцінку доказам того факту, що ОСОБА_2 жодним чином не міг підписати договір від імені керівника підприємства 04.01.2011, оскільки виконуючим обов’язки директора підприємства ОСОБА_2 став лише 20.06.2011 відповідно до розпорядження міського голови № 276-рк, а також доводів апелянта стосовно невідповідності номерного знаку АЕ 6507 СО в період оренди автомобіля, оскільки з 01.01.2008 по 31.12.2012 за ТОВ «підприємство Турія» зареєстрований автомобіль ВАЗ-21070 з номерним знаком 83512АВ, який лише 21.09.2011 при отриманні дубліката свідоцтва про реєстрацію був змінений на державний номер НОМЕР_1 колегія суддів зазначає наступне.

Вищенаведені факти не змінюють фактичних обставин, встановлених судом, а можуть лише свідчити про те, що договір від 04.01.2011 № 04/01-11 за підписом ОСОБА_2, підписано більш пізньою датою ніж вказано в договорі, після отримання відповідних повноважень ОСОБА_2 та реєстрації транспортного засобу за номером АЕ 6507 СО.

У такому разі вказаний договір слід розцінювати як такий, що вносить зміни до договору від 04.01.2011 № 04/01-11 за підписом ОСОБА_3 (а. с. 108), що не суперечить вимогам діючого законодавства. При цьому згідно ч. 3 ст. 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Таким чином проставлення дати на договорі, підписаному ОСОБА_2 04.01.2011 свідчить про те, що сторони розповсюдили свої відносини за договором саме з вказаної дати.

Також, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду стосовно переривання строку позовної давності з моменту підписання сторонами Акту взаємозвірки від 04.04.2012, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір (а. с. 70). Крім того, про переривання строку позовної давності свідчить платіжне доручення про сплату частини суми боргу по договору від 04.01.2011 № 04/01-11 (а. с. 42).

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2015 по справі № 904/5799/14 без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено 06.10.2015

Головуючий Ю.Б. Парусніков

Судді: Л.М. Білецька

ОСОБА_4