Постанова

від 16.09.2015 по справі 927/597/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2015 р. Справа№ 927/597/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Хававки Е. М.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги

товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Натуральні аграрні технології"

на рішення господарського суду Чернігівської області від 02.06.2015

у справі № 927/597/15 (суддя Оленич Т.Г.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мена Фармс"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Натуральні аграрні технології"

про стягнення 90 025,75 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 02.06.2015 року у справі № 927/597/15 задоволено позовні вимоги та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "НАТУРАЛЬНІ АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мена Фармс" 65691 грн. боргу, 10172 грн. 80 коп. пені, 769 грн. 45коп. трьох процентів річних, 13328 грн. 21коп. інфляційних нарахувань, 1825 грн.70 коп. судового збору.

Прийняте рішення судом першої інстанції мотивоване тим, що відповідач не виконав взяте на себе зобов'язання по оплаті поставленого позивачем товару по договору, а тому вимоги щодо стягнення основної заборгованості у сумі 65691 грн. та штрафних санкцій за неналежне виконання договору купівлі-продажу є такими, що підлягають задоволенню.

Не погодившись із вказаним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Натуральні аграрні технології" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 02.06.2015 року у справі № 927/597/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу скаржник обґрунтував тим, що господарським судом першої інстанції не забезпечено явку належного представника відповідача в судове засідання та рішення прийнято без врахування позиції відповідача, змісту його доводів, доводів на які б посилався відповідач. Скаржник також зазначає в рішенні суду першої інстанції не досліджено порядок розрахунків по договору купівлі-продажу та не досліджено доказів направлення вимоги про оплату за поставку товару. Скаржник вказує, що позивачем не доведено факт отримання продукції відповідачем для проведення кінцевих розрахунків. Апелянт наполягає на тому, що в рішенні суду договір купівлі-продажу не досліджувався, а лише встановлено факт заміни кредитора.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2015 року у справі № 927/597/15 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Натуральні аграрні технології" прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 03.08.2015.

Ухвалою суду від 03.08.2015 відкладено розгляд апеляційної скарги на 16.09.2015.

Представники сторін в судове засідання 16.09.2015 не з'явилися, про час та місце проведення судового засідання належним чином повідомлені.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що представник відповідача явку уповноваженого представника в судове засідання 02.06.2015 не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду Чернігівської області від 22.04.2015 (порушення провадження у справі) та від 07.05.2015 (зміна дати судового засідання), а також позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У відповідності з положеннями п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

З огляду на те, що ухвали суду були надіслані судом за адресою відповідача, зазначеною в позовній заяві, а також на адресу відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи (ст.64 ГПК України).

Також, в матеріалах справи міститься рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, які свідчать про те, що відповідачем 23.04.2015 та 11.05.2015 були отримані ухвали суду від 22.04.2015 та від 07.05.2015 відповідно, у зв'язку з чим, відповідач був повідомлений про розгляд справи судом.

Оскільки відповідач не з'явився у судове засідання, не зважаючи на належне повідомлення про розгляд справи, суд першої інстанції на підставі ст. 75 ГПК України, правомірно розглянув справу за наявними в ній матеріалами та доказами.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.

25 листопада 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-ПРОФІТ" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "НАТУРАЛЬНІ АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ" (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу №25/1 (далі за текстом договір купівлі-продажу), за умовами якого продавець зобов'язався продати й передати, а покупець зобов'язався оплатити й прийняти від продавця сільськогосподарську продукцію: кукурудзу насипом відповідно до умов дійсного договору.

За змістом п.3.2., 3.4. договору купівлі-продажу продавець зобов'язався передати покупцю кукурудзу в кількості 42,051т загальною вартістю 75691,00грн., в т.ч. ПДВ 20% - 12615,17грн.

В розділі 4 договору купівлі-продажу сторони узгодили умови поставки EXW (франко-склад) (Чернігівська обл., с. Данилівка, Менський район); період поставки не пізніше 27 листопада 2014р.

В розділі 5 договору купівлі-продажу сторони узгодили умови оплати товару та встановили, що покупець здійснює оплату в українських гривнях на умовах 100% попередньої оплати шляхом банківського переведення на розрахунковий рахунок продавця протягом 1 (одного) банківського дня з моменту укладення договору відповідно до умов дійсного договору (п.5.1. договору купівлі-продажу). Для одержання оплати за дійсним договором продавець зобов'язаний надати покупцеві наступну документацію: рахунок на оплату (п.5.2. договору купівлі-продажу). Платіж за дійсним договором вважається здійсненим належним чином у дату відправлення покупцем коштів на зазначений продавцем банківський рахунок (п.5.3. договору купівлі-продажу).

Відповідно до п.8.1. договору купівлі-продажу договір набуває чинності з дати підписання і діє до повного виконання контрактних зобов'язань.

На виконання договору купівлі-продажу ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" передало відповідачу по видатковій накладній №60 від 25.11.2014 кукурудзу в кількості 42,051т вартістю 75691грн.

Про отримання відповідачем товару свідчить відбиток печатки відповідача на вищевказаній видатковій накладній, якою засвідчено підпис особи, що приймала товар.

На оплату товару ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" виставлено відповідачу рахунок №33 від 25.11.2014.

Платіжними дорученнями №9 від 10.12.2014 та №10 від 17.12.2014 відповідачем з посиланням в призначенні платежу на рахунок №33 від 25.11.2014 частково оплачено кукурудзу на загальну суму 10000грн.

З огляду на зазначене, розмір заборгованості відповідача перед ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" становить 65691,00 грн.

2 березня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-ПРОФІТ" (первісний кредитор за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мена Фармс" (новий кредитор, позивач) укладено договір №12/03/15 про відступлення права вимоги (далі за текстом договір про відступлення права вимоги), за умовами якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові і стає кредитором за договором купівлі-продажу №25/1 від 25 листопада 2014р. (основний договір), укладеним між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Натуральні Аграрні Технології", ідентифікаційний код 38948511 (боржник) на суму основного боргу в розмірі 65691,00грн., а також на суму штрафних санкцій, які підлягають нарахуванню та/або стягненню з боржника за основним договором, в порядку та на умовах, визначених в основному договорі.

Відповідно до п.2.1. договору про відступлення права вимоги первісний кредитор передає новому кредитору всі документи, оригінали та/або належним чином засвідчені їх копії, які засвідчують права, що передаються, та інформацію яка є важливою для їх здійснення за основним договором, в момент підписання даного договору.

Згідно із п.2.2. договору про відступлення права вимоги первісний кредитор зобов'язаний сповістити боржника про відступлення права вимоги за цим договором протягом п'ятнадцяти календарних днів з моменту підписання даного договору, шляхом поштового надсилання з повідомленням про вручення боржнику копії цього договору або вручення особисто під розписку представнику боржника.

В силу п.4.1. договору про відступлення права вимоги цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

12 березня 2015 року між ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" та позивачем підписано акт приймання-передачі до договору №12/03/15 від 12.03.2015 про відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" передало, а позивач прийняв документи, які засвідчують права, що передаються.

20 березня 2015 року позивачем на адресу ТОВ "АГРОФІРМА "НАТУРАЛЬНІ АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ" направлено цінним листом №1560001403442 повідомлення від 12.03.2015 про відступлення на підставі договору №12/03/15 від 12.03.2015 ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" позивачу права вимоги за договором купівлі-продажу №25/1 від 25.11.2014, яке отримане відповідачем 24.03.2015.

Проте, відповідач оплату поставленої продукції по договору купівлі-продажу позивачу за договором про відступлення права вимоги не сплатив.

Внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язання, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 65691,00грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання згідно із ст. ст. 11, 509 ЦК України, ст. 174 ГК України виникають, зокрема, з договору.

Згідно ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

П. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вимоги статті 692 ЦК України, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідач прострочив виконання зобов'язання по оплаті товару, отриманого від ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" по видатковій накладній №60 від 25.11.2014.

За змістом ст.512 вищеназваного Кодексу кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ч.1 ст.513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 Цивільного кодексу України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, суд першої інстанції правильно вказав, що у зобов'язанні, яке виникло між ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" та ТОВ "АГРОФІРМА "НАТУРАЛЬНІ АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ" на підставі договору купівлі-продажу №25/1 від 25.11.2014, відбулась заміна кредитора на ТОВ "Мена Фармс" та відповідач прострочив виконання зобов'язання щодо оплати товару на користь нового кредитора - позивача.

Таким чином, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає правомірним висновок в рішенні суду першої інстанції, що відповідачем не було виконано взяте на себе зобов'язання щодо оплати за поставлену позивачем продукцію.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначений строк плату за поставлений товар не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.6.2. договору купівлі-продажу у випадку порушення строків оплати покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла під час прострочення, від суми простроченої оплати за кожен день прострочення.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем помилково нараховано пеню з 26.11.2014, тобто з дня, в який мав бути оплачений відповідачем товар, і коли фактично прострочення виконання зобов'язання не відбулось.

Таким чином, колегія суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню у розмірі 10172 грн.80коп.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем помилково нараховано 3% річних та збитків від інфляції з 26.11.2014, тобто з дня, в який мав бути оплачений відповідачем товар, і коли фактично прострочення виконання зобов'язання не відбулось.

Колегія суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги про стягнення процентів та збитків від інфляції підлягають задоволенню у розмірі 769грн.45коп. процентів та 13328грн.21коп. втрат від інфляції.

Таким чином, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає правомірним висновок в рішенні суду першої інстанції, що відповідачем не було виконано взяте на себе зобов'язання щодо своєчасної оплати за поставлену позивачем продукцію.

А тому рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Судовою колегією встановлено відсутність належних доказів щодо обставин, передбачених ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджували б наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

В той же час, доводи скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Натуральні аграрні технології" на рішення господарського суду Чергінівської області від 02.06.2015 року у справі № 927/597/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Чергінівської області від 02.06.2015 року у справі № 927/597/15 залишити без змін.

3. Справу № 927/597/15 повернути до господарського суду Чергінівської області.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді О.І. Лобань

А.Г. Майданевич