Постанова

від 04.10.2011 по справі 16/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2011 № 16/24

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Тарасенко К.В.

ОСОБА_1

при секретарі: Марченко Ю.І.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 -дов. № 1 від 04.04.2011 року,

від відповідача: не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу б/н від 19.08.2011 р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Ктесій» на рішення господарського суду Чернігівської області від 09.08.2011 року

у справі № 16/24 (суддя - Фесюра М.В.)

за позовом Комунального підприємства «Діловий центр» Чернігівської обласної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ктесій»

про зобов'язання звільнити займані приміщення

ВСТАНОВИВ :

26.04.2011 року Комунальне підприємство «Діловий центр» Чернігівської обласної ради (позивач) звернулося до господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ктесій» (відповідач) про зобов'язання звільнити нежитлове приміщення, розташоване по пр. Миру 20, м.Чернігів у зв'язку з достроковим розірванням договору оренди № 040/06 від 30.09.2006 року (а.с. 2-4).

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 09.08.2011 року у справі № 16/24 позов задоволено повністю. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Ктесій»( ід.код 34259328, АДРЕСА_1) звільнити займані приміщення, передані йому у користування за договором оренди приміщень № 040/06 від 30.09.2006р. в будівлі, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області та розташованих за адресою: м. Чернігів пр.-т ОСОБА_1, 20. З Товариства з обмеженою відповідальністю «Ктесій на користь Комунального підприємства «Діловий центр» Чернігівської обласної ради стягнуто 321 грн. судових витрат.

Не погодившись з прийнятим рішенням відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ктесій», через місцевий господарський суд подав апеляційну скаргу від 19.08.2011 року, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду від 09.08.2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог (а.с.77-80).

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушені норми матеріального та процесуального права. Апелянт стверджує, що Рішенням господарського суду у справі № 13/39, яке є підставою задоволення позову у даній справі, було розірвано договір оренди але відмовлено у задоволені вимог щодо повернення майна, з огляду на приписи ст. 530 ЦК України, оскільки такий обов'язок орендаря виникає у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги на повернення приміщення. Апелянт стверджує, що матеріали справи не містять належних доказів направлення орендарю такої вимоги, отже на час подачі позову право позивача не було порушено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2011 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ктесій» на рішення господарського суду від 09.08.2011 року у справі № 16/24 прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 04.10.2011 року.

У судовому засіданні 04.10.2011 року позивач заперечив проти доводів апелянта, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Товариства з обмеженою відповідальністю «Ктесій» (апелянт) в судове засідання не з'явився, своїх представників не направив, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

03.10.2011 року від апелянта до суду надійшла телеграма (вх. № 02-16/106) з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю представника апелянта в іншому судовому засіданні.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В силу вимог ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському процесі ведуть їх органи, які діють в межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути як керівники підприємств та організацій, так і інші особи, повноважень яких визначені законодавством або установчими документами, довіреністю, виданої від імені підприємства, організації, за підписом керівника, або іншої повноважної особи, підписи яких посвідчується печаткою підприємства, організації.

Отже, з 09.09.2011 року (моменту прийняття апеляційної скарги до провадження) до 04.10.2011 року (дня розгляду скарги в апеляційному суді), відповідач мав достатньо часу для оформлення повноважень іншого представника.

Крім того, апелянт у своєму клопотанні не надав доказів в підтвердження своїх доводів, а тому, колегія суддів відхиляє клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

30.09.2006 р. між сторонами у справі було укладено договір оренди приміщень № 040/06 в будівлі, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області та розташованих по проспекту Миру, 20 у м. Чернігові (а.с.8).

Відповідно до умов п.1.1 договору орендодавець (позивач) передав, а орендар (відповідач) прийняв в строкове платне користування нежилі приміщення, які розташовані в будівлі по проспекту Миру, 20 у м. Чернігові, частину будівлі бувшого готельного комплексу «Десна» та приміщення ресторану загальною площею 1 428,20 кв. м., що становить 5/16 частин приміщень.

Договором сторони обумовили розмір орендної плати, порядок приймання та повернення майна, обов'язки та права орендаря, орендодавця, відповідальність сторін, а також умови зміни та розірвання договору та правові наслідки припинення його дії.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання які мають ознаки договору оренди, згідно якого, в силу ст. 759 ЦК України, ст. 283 ГК України, наймодавець передав наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За змістом даних норм Цивільного та Господарського кодексів України договір оренди - реальний, двосторонній, оплатний. Двосторонній - оскільки кожна із сторін цього договору несе обов'язки по відношенню до іншої сторони.

Факт передачі майна в оренду підтверджується актом № 1 прийому -передачі в оренду майна комунальної власності області, розташованого за адресою: проспект Миру, 20 у м. Чернігові від 30.09.2006 р. (а.с.12).

Згідно п. 10.1 договору договір був укладений строком на 10 років до 30 вересня 2016 року включно. Договір оренди та Акт приймання передачі майна підписано сторонами без заперечень та застережень.

Місцевим господарським судом досліджено та підтверджено матеріалами справи, що в ході дії договору оренди між сторонами укладалися додаткові угоди.

Так, 22.10.2009 року між сторонами укладено договір № 1 про внесення змін до договору оренди приміщень № 040/06 від 30.09.2006 року, яким внесено зміни до п.п. 1.1.1 п. 1.1 договору щодо площі орендованого приміщення, яка на час укладення даної угоди складається з 1 315,5 кв. м, що становить 23/80 частини приміщення (а.с.13). 22.10.2009 року сторони підписали акт про повернення орендарем частини приміщення (а.с.14).

18.11.2009 р. між сторонами укладено договір № 2 про внесення змін до договору оренди приміщень № 040/06 від 30.09.2006 року, яким внесено зміни до п.п. 1.1.1 п. 1.1 договору щодо площі орендованого приміщення, яка на час укладення даної угоди складається з 1116,2 кв. м, що становить 1/4 частини приміщення (а.с.15). 18.11.2009 року сторони підписали акт про повернення орендарем частини приміщення (а.с.16).

10.03.2010 р. між сторонами укладено договір № 3 про внесення змін до договору оренди приміщень № 040/06 від 30.09.2006 року, яким внесено зміни до п.п. 1.1.1 п. 1.1 договору щодо площі орендованого приміщення, яка на час укладення даної угоди складається з 956,6 кв. м, що становить 107/500 частини приміщення (а.с.17). 10.03.2010 року сторони підписали акт про повернення орендарем частини приміщення (а.с.18).

Договором № 3 від 10.03.2010 року сторони дійшли згоди, що у разі зміни орендованих площ розмір орендної плати визначається відповідно розрахунку, який надається орендодавцем ( абзац 4 пункту 3.5 договору).

17.05.2010 р. між сторонами укладено договір № 4 про внесення змін до договору оренди приміщень № 040/06 від 30.09.2006 року, яким внесено зміни до п.п. 1.1.1 п. 1.1 договору щодо площі орендованого приміщення, яка на час укладення даної угоди складається з 790,5 кв. м, що становить 9/50 частини приміщення (а.с.19). Сторони підписали акт про повернення орендарем частини приміщення, який датований квітнем 2010 року(а.с.20).

31.08.2010 р. між сторонами укладено договір № 5 про внесення змін до договору оренди приміщень № 040/06 від 30.09.2006 року, яким внесено зміни до п.п. 1.1.1 п. 1.1 договору щодо площі орендованого приміщення, яка на час укладення даної угоди складається з 605,0 кв. м, що становить 69/500 частини приміщення (а.с.21). Сторони підписали акт про повернення орендарем частини приміщення, який датований серпнем 2010 року (а.с.22).

01.09.2010 р. між сторонами укладено договір № 6 про внесення змін до договору оренди приміщень № 040/06 від 30.09.2006 року, яким внесено зміни до п.п. 1.1.1 п. 1.1 договору щодо площі орендованого приміщення, яка на час укладення даної угоди складається з 406,3 кв. м, що становить 37/400 частини приміщення (а.с.23). Сторони підписали акт про повернення орендарем частини приміщення, який датований серпнем 2010 року (а.с.24).

За даних обставин колегія суддів апеляційного суду вважає правомірним висновок місцевого господарського суду, що на момент розгляду даної справи та прийняття рішення, відповідач займав приміщення загальною 406,3 кв. м., які розташовані в будівлі по пр. Миру, 20 у м. Чернігові і складаються з частини будівлі бувшого готельного комплексу «Десна» та приміщень ресторану.

З матеріалів справи вбачається, що Рішенням господарського суду Чернігівської області від 10.11.2010р. у справі № 13/39 достроково розірвано договір оренди приміщення № 040/06 від 30.09.2006 року. При цьому, даним рішенням відмовлено позивачу у задоволені позовних вимог щодо зобов'язання орендаря повернути приміщення, оскільки на момент прийняття рішення суду право позивача не було порушено. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2011 року (а.с.31-33) та Постановою Вищого господарського суду України від 14.03.2011 року (а.с.34-35) рішення господарського суду Чернігівської області від 10.11.2010р. у справі № 13/39 залишено без змін.

Предметом спору у даній справі № 16/24 є саме зобов'язання орендаря повернути приміщення орендодавцю після припинення його дії - дострокового розірвання договору за рішенням суду.

Згідно із ч. 3 ст. 397 ЦК України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Відповідно до ст. 398 ЦК України право володіння на чуже майно виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Згідно положень ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснені ним права користування та розпоряджання своїм майном у відповідності до ст. 391 ЦК України.

Статтею 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до п.2.6 договору оренди у випадку розірвання договору орендар повинен у п'яти денний термін повернути зазначене у розділі 1 майно в задовільному технічному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду з урахуванням його нормативного зносу.

07.04.2011року позивач, після касаційного перегляду зазначеного вище рішення, направив відповідачу вимога вих. № 190-11 про звільнення приміщення (а.с.36), але, як стверджує орендодавець, орендар до цього часу приміщення не звільнив, що спричинило звернення позивача до суду за захистом порушеного права.

Відповідач на час розгляду спору в суді І інстанції не надав відомостей щодо виконання обов'язку по звільненню безпідставно займаних приміщень. В апеляційній скарзі апелянт стверджує, що судом невірно визначено строк закінчення терміну дії договору.

Відповідно до ст.653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

З огляду на приписи ст. 85 ГПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (10 днів для рішення, 5 днів для ухвали), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом та набрання законної сили постанови - з дня її прийняття, згідно ст. 105 ГПК України.

Місцевим господарським судом правомірно встановлено, що рішення Чернігівської області від 10.11.2010р. у справі № 13/39 про розірвання договору оренди № 040/06 від 30.09.2006 року набрало законної сили з дня прийняття постанови апеляційного суду 12.01.2011року, відтак договір оренди приміщення № 040/06 від 30.09.2006 року вважається розірваним саме з 12.01.2011року.

З огляду на наведене, обов'язок орендаря звільнити приміщення, в силу умов п. 2.6 договору, вимог ст. ст. 50-51 ГПК України, ст. 251-255 ЦК України, виник з 18.01.2011 року і з даної дати -18.01.2011 року право орендодавця вважається порушеним.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи позивач направив відповідачу вимогу про звільнення приміщення від 07.04.2011року за № 190-11 (а.с.36), яку останній залишив без відповідного реагування.

Твердження апелянта про те, що ним не отримано вимоги і, в силу вимог ст. 530 ЦК України, право позивача не порушено спростовується матеріалами справи, оскільки обов'язок та строк повернення майна встановлено договором оренди (п.2.6 договору) та законом (ст.653 ЦК України). При тому, в матеріалах справи є належні докази направлення відповідачу (орендарю за договором) вимоги на повернення майна (а.с.36-39), яку направлено відповідачу на адресу пр. Миру,20, м. Чернігів за якою знаходився відповідач, оскільки ним не заперечено, що на час розгляду справи приміщення за зазначеною адресою знаходиться в його користуванні.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення господарського суду Чернігівської області від 09.08.2011 року у справі № 16/24 відповідає чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ктесій» на рішення господарського суду Чернігівської області від 09.08.2011 року у справі № 16/24 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 09.08.2011 року у справі № 16/24 залишити без змін.

3. Справу № 16/24 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Головуючий суддя Жук Г.А.

Судді Тарасенко К.В.

ОСОБА_1