Ухвала

від 22.10.2015 по справі 16/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2015 року Справа № 876/7485/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Яворського І.О.,Носа С.П.

з участю секретаря судового засідання: Гелецького П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області на постанову Господарського суду Закарпатської області від 03 липня 2015 року за позовом Ужгородської міжрайонної прокуратури в інтересах держави в особі Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області до Спільного українсько-угорського підприємства «Геліос» у формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення податкового боргу,-

в с т а н о в и в :

У квітні 2008 році Ужгородська міжрайонна прокуратура в інтересах держави в особі Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - Ужгородська ОДПІ) звернулася в суд із зазначеним позовом, в якому з урахуванням із зменшенням позовних вимог стягнути податковий борг з Спільного українсько-угорського підприємства «Геліос» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - СУУП «Геліос» у формі ТзОВ) по платежу 18010500 «земельний податок з юридичних осіб» у розмірі 13 163,48 грн. за рахунок коштів, що належать платнику податків на праві власності, в тому числі з тих, які знаходяться на рахунках у банках.

01.07.2015 р. Ужгородською ОДПІ була подана заява про зміну позовних вимог, а саме стягнення податкового боргу по платежу 18010500 «земельний податок з юридичних осіб» у розмірі 102 431,42 грн. за рахунок коштів, що належать платнику податків на праві власності, в тому числі з тих, які знаходяться на рахунках у банках.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 03.07.2015 р. в задоволені позову було відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, її оскаржила Ужгородська ОДПІ. Апеляційну скаргу мотивує тим, що податковий борг відповідача з врахуванням зміни позовних вимог в адміністративному позові становить 102 431,42 грн. Податковим органом правомірно було змінено призначення платежу та зараховано в рахунок погашення податкового боргу. Крім того, що Ужгородською ОДПІ на підставі п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) на адресу відповідача направлялись податкові вимоги № 1/105 від 20.11.2001 р. (вручено 15.12.2001 р.) та податкову вимогу № 2/346 від 13.02.2002 р. (розміщено 18.04.2002 р.), які ним не були погашені в повному обсязі. Також, суд першої безпідставно не взяв до уваги заяви про зміну позовних вимог, чим порушив норми ст.ст.6, 137 КАС України. У зв'язку з цим, просить скасувати постанову суду першої інтонації та прийняти нову, якою позовні вимоги з урахуванням їх зміни у розмірі 102 431,42 грн. задовольнити повністю.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що станом на 06.03.2015 р. податковий борг відповідача, із врахуванням попередньо заявлених вимог в адміністративному позові, становить 13 163,48 грн. по платежу «земельний податок з юридичних осіб».

01.07.2015 р. Ужгородською ОДПІ було подано новий розрахунок та заяву про збільшення позовних вимог, в яких податковий борг станом на 06.03.2015 р. становив 102 431,42 грн. по платежу «земельний податок з юридичних осіб», а саме : податок розрахунок земельного податку за 2006 рік на суму 3 948,73 грн.; податок розрахунок земельного податку за 2007 рік на суму 7 626 грн.; податок розрахунок земельного податку за 2008 рік (січень місяць) на суму 1 588,75 грн.; податкова декларація № 9004696435 від 05.02.2013 р. (за листопад - грудень 2013 року) на суму 11 048,14 грн.; податкова декларація № 9003150751 від 29.01.2014 р. (за січень-грудень 2014 року) на суму 66 288,80 грн.; податкова декларація № 9004696435 від 19.02.2015 р. (січень-травень 2015 року) на суму 11 931 грн.

Крім того, Ужгородською МДПІ на підставі п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» на адресу відповідача направлено податкові вимоги № 1/105 від 20.11.2001р. (вручена 15.12.2001 р.) та № 2/346 від 13.02.2002 р. (розміщено 18.04.2002 р.), які не погашені відповідачем в повному обсязі.

На підтвердження надсилання першої податкової вимоги представником позивача надано суду для огляду корінець податкової вимоги від 20.11.2001 р. № 1/105 та докази надіслання такої на адресу СП «Геліос», що знаходиться у м. Чопі по вул.Берег, 2, яке вручене 15.12.2001 р.

Матеріалами справи підтверджується факт надсилання на адресу СП «Геліос» податкової вимоги.

Стосовно факту надсилання другої податкової вимоги за № 2/346 від 13.02.2002 р., в матеріалах справи наявні лише корінець вищевказаної вимоги та акт про розміщення податкових вимог на дошці податкових повідомлень.

Проте, колегія суддів зазначає, що згідно п.6.2.4 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. У разі, коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги, у зв'язку із незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому, день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

Колегія суддів звертає увагу на відсутність у матеріалах справи доказів неможливості вручення платнику податків другої податкової вимоги. Відтак, позивачем не надано доказів необхідності розміщення податкової вимоги на дошці податкових оголошень, зважаючи на те, що Ужгородською МДПІ не дотримано процедуру, яка встановлена Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». До такого висновку прийшов суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України, згідно п.1.1 ст.1, регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу п.95.1 ст.95 цього Кодексу, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п.95.3 цієї статті, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків здійснюється виключно при неможливості погашення боргу за рахунок наявних у платника грошових коштів, після здійснення передбачених Кодексом заходів для цього. При цьому, ст.95 ПК України встановлено можливість погашення податкового боргу як коштами у банках, що обслуговують платника, так і за рахунок наявної у нього готівки.

В контексті наведеного слід зазначити, що доказів виконання вимог ст. 95 ПК України позивачем не надано.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що дані Ужгородської МДПІ стосовно суми боргу є суперечливими.

Так, згідно довідки Ужгородської МДПІ № 1163/10/24-018 від 09.03.2011 р. станом на вказану дату борг підприємства становить 132 791,18 грн., а згідно довідки Ужгородської МДПІ № 210/10/19-005 від 21.01.2013 р. станом на 21.01.2013 р. відповідно 251 949,44 грн.

Судом першої інстанції вірно було встановлено, що Ужгородською МДПІ взагалі не доведено суму податкового боргу, на погашення якого позивач просить надати дозвіл на реалізацію заставленого майна, оскільки суми боргу визначено на підставі не підтверджених матеріалами справи доказами, зокрема, податковий борг визначено без врахування його переривання, до податкового боргу включено суми, що не підлягають стягненню у зв'язку з пропуском строку позовної давності, включено суми неузгоджених зобов'язань, які в подальшому скасовані судовими рішеннями.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачає.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Закарпатської області від 03 липня 2015 року по справі № 16/24 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий : Р.В.Кухтей

Судді : І.О. Яворський

С.П. Нос

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 27.10.2015 р.