Ухвала

від 16.09.2015 по справі 2а-7646/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" вересня 2015 р. м. Київ К/800/16796/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М. розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Плюс"

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.10.2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013 року

у справі № 2а-7646/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Плюс"

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-

рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.10.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013 року, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Плюс" відмовлено повністю.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.10.2012 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013 року та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Частиною 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі, зокрема, неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, що були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ "Трейд Сервіс Плюс" за період із 01 квітня 2011 року по 31 квітня 2011 року та з ПП "Ферзь-Транс" за період із 01 травня 2011 року по 31 травня 2011 року, їх реальності та повноти відображення в обліку.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на 672755,81 грн.

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки від 18.04.2012 року № 115/22-60/36703344 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 04.05.2012 року № 0001222260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 672755,81 грн. за основним платежем, на 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ "Трейд Сервіс Плюс" укладено:

- договір про надання послуг від 01 квітня 2011 року № 30104, за умовами якого ТОВ "Трейд Сервіс Плюс" на замовлення позивача протягом визначеного у договорі періоду надає за плату наступні послуги: по благоустрою та прибиранню території; по обслуговуванню оргтехніки; диспетчерські послуги; послуги з чистки робочого одягу; ремонтно-будівельні роботи тупикових боксів; поставка канцтоварів в асортименті; поставка ліхтарів, дверних дзвінків в асортименті; поставка запасних частин в асортименті;

- договір про надання послуг від 01 квітня 2011 року № 40104, за умовами якого ТОВ "Трейд Сервіс Плюс" на замовлення позивача протягом визначеного у договорі періоду надає за плату наступні послуги: рекламні послуги (прокат відеороликів); виготовлення відеоролика "Забодайка"; рекламні послуги із розсилки рекламних буклетів; розміщення реклами на радіостанціях;

- договір про надання послуг від 01 квітня 2011 року № 50104, за умовами якого ТОВ "Трейд Сервіс Плюс" на замовлення позивача протягом визначеного у договорі періоду надає за плату послуги з виготовлення і розповсюдження рекламно-інформаційних матеріалів у вигляді складних буклетів та розміщення рекламної інформації;

- договір на поставку товарів (купівлі-продажу) від 01 квітня 2011 року № 0104-1, за умовами якого ТОВ "Трейд Сервіс Плюс" зобов'язалось у порядку та на умовах, визначених договором, поставляти товари відповідно до замовлень позивача, а позивач - приймати товари та своєчасно сплачувати їх вартість на умовах договору.

- договір купівлі-продажу від 01 квітня 2011 року № 0104-2 за умовами якого ТОВ "Трейд Сервіс Плюс" зобов'язався передати у власність позивача відходи господарської діяльності - макулатуру, а позивач - прийняти товар та сплатити ціну відповідно до умов, зазначених у договорі.

Крім того, в перевіряємому періоді позивач здійснював господарські відносини з ПП «Ферзь-Транс» на підставі договорів про виконання робіт, надання послуг та постачання товару.

На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів позивачем надано: податкові накладні, видаткові накладні, акти виконаних робіт, рахунки фактури, медійні плани.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що здійснені позивачем з контрагентами фінансово-господарські операції не мали реального характеру. Суди мотивували свої рішення тим, що позивачем не надано первинних документів на підтвердження реальності здійснених господарських операцій. Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що актом ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 04 липня 2011 року № 1811/23-5/35992112 про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ "Трейд Сервіс Плюс" щодо підтвердження правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за період: жовтень, листопад, грудень 2010 року та січень, лютий, березень, квітень 2011 року, а також актом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 07 березня 2012 року № 11/3-22-30-36285433 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП "Ферзь-Транс" щодо підтвердження господарських відносин за період із 05 лютого 2009 року по 01 листопада 2011 року встановлено, що фінансово-господарська діяльність ТОВ "Трейд Сервіс Плюс" та ПП "Ферзь-Транс" здійснювалась поза межами правового поля, тобто з метою надання податкової вигоди третім особам, а фінансово-господарські взаємовідносини між вказаними суб'єктами господарювання та їх контрагентами здійснювались без наміру створення правових наслідків.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій неповними та передчасними, виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України закріплено, що податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу пункту 198.2 названої статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

З'ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції ретельній перевірці підлягають доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Водночас, суду при розв'язанні відповідного спору слід враховувати принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України та вжити передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у податкового органу або платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі пункту 1 частини другої статті 110, статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне зазначити, що факт відсутності здійснення господарської операції може підтверджуватись такими обставинами: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу недостатності фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, відсутність управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій посилались, зокрема, на висновки актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід врахувати, що зазначені акти лише фіксують факт неможливості проведення звірки підприємств та не можуть давати оцінки здійсненим господарським операціям.

Крім того, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід звернути увагу на дослідження доказів, які б підтверджували факт виконання господарських зобов'язань, з'ясувати їх економічний зміст та господарську мету, встановити рух активів при здійсненні господарських зобов'язань, а також використання отриманих благ у господарській діяльності позивача, а саме:

- за договором про надання послуг від 01 квітня 2011 року № 30104, укладеним позивачем з ТОВ "Трейд Сервіс Плюс", зокрема, а не виключно, слід встановити: на якій території виконувався благоустрій та господарську мету для позивача від здійснення відповідних робіт; яку оргтехніку обслуговувало ТОВ "Трейд Сервіс Плюс" та чи перебуває вказана оргтехніка на балансі позивача; подальше використання придбаних запасних частин в господарській діяльності позивача;

- за договором про надання послуг від 01 квітня 2011 року № 40104, укладеним позивачем з ТОВ "Трейд Сервіс Плюс", зокрема, а не виключно, слід встановити: які саме рекламні послуги надавались; чи пов'язані надані послуги з господарською діяльністю позивача;

- за договором про надання послуг від 01 квітня 2011 року № 50104, укладеним позивачем з ТОВ "Трейд Сервіс Плюс", зокрема, а не виключно, слід встановити: де розміщувалась та розповсюджувалась рекламна інформації, а також, чи пов'язані отримані від контрагента послуги з господарською діяльністю позивача;

- за договором на поставку товарів (купівлі-продажу) від 01 квітня 2011 року № 0104-1, а також договором купівлі-продажу від 01 квітня 2011 року № 0104-2, укладеними позивачем з ТОВ "Трейд Сервіс Плюс", зокрема, а не виключно, слід встановити: як здійснювалась поставка придбаного товару; де він зберігався; подальше використання придбаного товару у господарській діяльності позивача;

- за договорами, укладеними позивачем з ПП «Ферзь Транс», зокрема, а не виключно, слід встановити, які саме правочини укладались, їх зміст та умови виконання, рух активів, а також причинно-наслідковий зв'язок між результатами укладених правочинів на фінансово-господарською діяльністю позивача.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій зазначали, що позивачем, крім податкових накладних, не надано первинних документів на підтвердження реальності здійснених господарських операцій. Водночас, в касаційній скарзі позивач зазначає, що первинні документи ним надавались як під час перевірки, так і під час розгляду справи судом першої інстанції. Враховуючи викладене, під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно дати правову оцінку зазначеним доводам позивача.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Таким чином, судами попередніх інстанцій не були досліджені докази, які мають суттєве значення для розгляду адміністративної справи, що унеможливлює правильне вирішення спірних правовідносин.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Плюс" задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.10.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013 року у справі № 2а-7646/12/2670 скасувати.

3. Справу № 2а-7646/12/2670 направити на новий розгляд до суду першої інстанції

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Лосєв Судді: (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна