Ухвала

від 27.08.2015 по справі 2а-3625/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2015 року м. Київ К/9991/11983/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Олендера І.Я.

Островича С.Е.

за участю секретаря судового засідання: Міщенко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Догуш Іншаат Тіджарет Лімітед Шіркеті»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 червня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2012 року

у справі № 2а-3625/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Догуш Іншаат Тіджарет Лімітед Шіркеті»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Догуш Іншаат Тіджарет Лімітед Шіркеті» (далі - ТОВ «Догуш Іншаат Тіджарет Лімітед Шіркеті»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (далі - ДПІ у Дніпровському районі м. Києва; відповідач) про визнання незаконними податкових повідомлень-рішень № 0000332333/0 від 28 липня 2010 року, № 0000342333/0 від 28 липня 2010 року, № 0000332333/1 від 07 жовтня 2010 року, № 0000342333/1 від 07 жовтня 2010 року, № 0000332333/2 від 22 грудня 2010 року, № 0000342333/2 від 22 грудня 2010 року, № 0000452333/0 від 07 жовтня 2010 року та № 0000452333/1 від 22 грудня 2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 червня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2012 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі ТОВ «Догуш Іншаат Тіджарет Лімітед Шіркеті», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 червня 2011 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2012 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку з питань підтвердження отриманих від ТОВ «Догуш Іншаат Тіджарет Лімітед Шіркеті» відомостей стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Дека трейд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревелстар Інком ЛТД» та дотримання податкового законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої складено акт № 2608/23-621-33107319 від 15 липня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000332333/0 від 28 липня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 292 021,00 грн. (194 681,00 грн. - основний платіж, 97 340,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0000342333/0 від 28 липня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 355 096,00 грн. (236 731,00 грн. - основний платіж, 118 365,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За наслідками неодноразового адміністративного оскарження, остаточно прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000332333/2 від 22 грудня 2010 року, яким товариству визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 292 021,00 грн. (194 681,00 грн. - основний платіж, 97 340,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0000342333/2 від 22 грудня 2010 року, яким товариству визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 355 096,00 грн. (236 731,00 грн. - основний платіж, 118 365,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0000452333/1 від 22 грудня 2010 року, яким товариству визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 982,00 грн. (1 285,00 грн. - основний платіж, 643,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) з огляду на неправомірне формування даних податкового обліку при придбанні товарно-матеріальних цінностей (меблів, постільної білизни тощо) у ТОВ «Дека Трейд» та робіт з пошуку об'єкта будівництва в ТОВ «Тревелстар Інком ЛТД» за нікчемними правочинами.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому варто враховувати, що обов'язок довести правомірність та обґрунтованість сформованих даних, у тому числі шляхом подання документів, які відповідають критеріям, наведеним у статті 9 Закону № 996-XIV, належить саме позивачу у справі. Крім того, відповідні документи повинні відображати достовірну інформацію та підтверджувати реальність виконаних операцій.

Проте, як встановлено судами в розглядуваній ситуації, доказів на підтвердження реального характеру проведених операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Дека Трейд» та робіт з пошуку об'єкта будівництва в ТОВ «Тревелстар Інком ЛТД», зокрема, видаткових накладних на весь придбаний у ТОВ «Дека Трейд» товар, документів, які б засвідчували його походження, транспортування, зберігання, а також документації, яка б дозволяла достеменно встановити виробничий характер результатів придбаних у ТОВ «Тревелстар Інком ЛТД» робіт, позивачем не подано.

Наведені обставини в сукупності з іншими доказами, в тому числі щодо реєстрації ТОВ «Дека Трейд» та ТОВ «Тревелстар Інком ЛТД» в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні від їх імені будь-яких первинних документів, свідчать про обґрунтованість висновку судів попередніх станцій про правомірність прийнятих контролюючим органом оскаржуваних актів індивідуальної дії.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 червня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Догуш Іншаат Тіджарет Лімітед Шіркеті» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 червня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Олендер І.Я.

Острович С.Е.