Ухвала

від 09.09.2015 по справі 2а-4050/11/0970

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" вересня 2015 р. м. Київ К/800/10629/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Лосєва А.М., Приходько І.В., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Калина-1»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015 року

у справі № 2а-4050/11/0970 (9104/81097/12)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Калина-1» (далі - позивач, ТОВ «Калина-1»)

до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач, Коломийська ОДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Калина-1» звернулось у грудні 2011 року до суду з адміністративним позовом до Коломийської ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001132310, № 0001142310 від 23.11.2011 року.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.03.2012 року позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.02.3015 року постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.03.2012 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків із ПП «Ніка-Ден» за період з 29.10.2008 року по 31.12.2008 року, за результатами якої складено акт від 11.11.2011 року № 2496/231/32943235, яким встановлено порушення позивачем вимог: ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах із ПП «Ніка-Ден» - договори субпідряду на будівельно-монтажні роботи від 29.10.2008 року № 5, від 12.11.2008 року № 8. Роботи згідно зазначених правочинів по взаємовідносинах із ПП «Ніка-Ден» за період з 29.10.2008 року по 31.12.2008 року не були виконані в порушення ст. 662, ст. 655 та ст. 656 ЦК України; пп. 7.2.1. п. 7.2. та пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України ВР від 03.04.1997 року № 168/97 «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість по взаємовідносинах із ПП «Ніка-Ден» за період з 29.10.2008 року по 31.12.2008 року в сумі 43 811,00 гривень; пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток по взаємовідносинах із ПП «Ніка-Ден» за 2008 року, у тому числі за 4-й квартал 2008 року в сумі 54 763,50 гривні.

На підставі акту перевірки відповідачем 23.11.2011 року прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0001132310, згідно якого ТОВ «Калина-1» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 68 455,00 гривень, у тому числі за основним платежем у розмірі 54 764,00 гривні та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 13 691,00 гривня; № 0001142310, згідно якого ТОВ «Калина-1» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість в розмірі 65 716,50 гривень, у тому числі за основним платежем у розмірі 43 811,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 21 905,50 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення базуються на висновках відповідача щодо нікчемності раніше укладених між позивачем та ПП «Ніка-Ден» договору супідрядних робіт.

Крім того, судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Калина-1» проводилась на підставі постанови слідчого ОВС слідчого відділу прокуратури Рівненської області від 18.10.2011 року по кримінальній справі № 70/84-11.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що так як перевірка ТОВ «Калина-1» проведена на підставі постанови слідчого ОВС слідчого відділу прокуратури Рівненської області у відповідності з пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України), тому Коломийська ОДПІ відповідно п. 86.9 ст. 86 ПК України не мала права приймати податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволені позовних вимог, виходив з того, що відсутність у контрагента позивача трудових ресурсів та основних засобів, які необхідні для виконання поставки товару, виконання робіт, за наявності інших доказів, які ставлять під сумнів реальний характер поставки, виконання робіт, є одним із свідчень відсутності реального виконання такого правочину (договору), а отже і свідченням неправомірності формування платником податків сум валових витрат та податкового кредиту на підставі документів, виписаних з посиланням на такий правочин (договір). Таким чином, суд апеляційної інстанції стверджує, що, зокрема, договори підряду, акти приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт свідчать про неповний цикл господарської операції, а отже породжують висновок про її фактичне нездійснення.

Суд касаційної інстанції не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції. При цьому колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, однією з обставин, що зумовлює проведення документальної позапланової виїзної перевірки є отримання постанови суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Посадові особи органів державної податкової служби відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» зобов'язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Відповідно до ст. 21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Шкода, завдана неправомірними діями посадових осіб контролюючих органів, підлягає відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету, передбачених таким контролюючим органам.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).

Податкове повідомлення-рішення відповідно до п. 86.8 ст. 86 ПК України приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Водночас п. 86.9 ст. 86 ПК України передбачено, що у разі коли грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Із зазначеною нормою кореспондується норма закріплена у п. 58.4 ст. 58 ПК України відповідно до якої, у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки перевірка ТОВ «Калина-1» проведена на підставі постанови слідчого ОВС слідчого відділу прокуратури Рівненської області у відповідності з пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, тому Коломийська ОДПІ відповідно п. 86.9 ст. 86 ПК України не мала права приймати податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду, а факт того, що по кримінальній справі № 70/84-11 рішення не прийнято, підтверджується листом слідчого прокуратури Рівненської області.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає, що прийняте апеляційним судом нове рішення у справі підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Калина-1» - задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015 року у справі № 2а-4050/11/0970 (9104/81097/12) - скасувати.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.03.2012 року у справі № 2а-4050/11/0970 (9104/81097/12) - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І.О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) А.М. Лосєв Помічник судді підпис (підпис) І.В. Приходько