Ухвала

від 30.09.2015 по справі 826/1464/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2015 року м. Київ К/800/52694/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2013 року

у справі № 826/1464/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОУН Україна»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення- рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТОУН Україна» (надалі - позивач) звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2013 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОУН Україна» відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2013 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОУН Україна» задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2013 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби від 03 серпня 2012 року № 0000632250 скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОУН Україна» у цій частині задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби від 03 серпня 2012 року № 0000632250. В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2013 року залишено без змін.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2013 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2013 року.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку позивача щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Метал Трейд СВ» за серпень 2011 року та з ТОВ «Ідея-2004» за вересень 2011 року. За результатами вказаної перевірки складено акт № 1850/22-510-30492276 від 20.07.2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 789658,00 грн.

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 03 серпня 2012 року № 0000632250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 987072,00 грн., у тому числі на 789658,00 грн. - за основним платежем, на 197414,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість стали висновки податкового органу про те, що укладені позивачем з контрагентами правочини є безтоварними, а тому позивач безпідставно включив відповідні суми до податкового обліку з податку на додану вартість. Із зазначеними висновками податкового органу погодився і суд першої інстанції.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення, апеляційний суд зазначив, що відповідачем не доведено факту порушення укладеними позивачем з контрагентами правочинами публічного порядку, а також того, що вони суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави. При цьому, реальність здійснених позивачем з контрагентами правочинів підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з абазом 1 та 2 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21.01.2011 у справі № 21-37а10. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав господарські відносини з ТОВ «Метал Трейд СВ» на підставі договору купівлі-продажу № 1-07 від 01.07.2011 року та з ТОВ «Ідея-2004» на підставі договору купівлі-продажу № 1-65 від 01.09.2011 року. На підтвердження фактичного виконання умов вищезазначених договорів позивачем надано: видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, договір оренди складського приміщення, платіжні доручення, банківську довідку.

В касаційній скарзі податковий орган посилається на висновки актів про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Метал Трейд СВ» і ТОВ «Ідея-2004». Згідно висновків вказаних актів у контрагентів позивача відсутні трудові та технічні ресурси для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності. Враховуючи викладене, відповідач дійшов висновку щодо безтоварності укладених позивачем з контрагентами правочинів.

Зазначені доводи відповідача колегією суддів до уваги не беруться, оскільки відсутність власних трудових та виробничих ресурсів не позбавляє права суб'єкта господарювання залучати для виконання відповідних зобов'язань третіх осіб. Крім того, акти, на висновки яких посилається відповідач, лише фіксують факт неможливості проведення зустрічної звірки та не можуть давати оцінку реальності здійснених господарських операцій.

Водночас, фактичне виконання господарських зобов'язань підтверджується належним чином оформленими первинними документами, укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі активів позивача.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, а також недоведеність відповідачем правомірності винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2013 року у справі № 826/1464/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Лосєв Судді: (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна