Постанова

від 01.10.2015 по справі а6/063-07/5

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № А6/063-07/5 Головуючий у 1-й інстанції: Подоляк Ю.В.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Гнідіній М.Ю.,

за участю представників сторін:

від позивача Селянко А.О.,

від відповідача Борисов І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Воталі» на постанову Господарського суду Київської області від 06 серпня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Воталі» до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі по тексту - відповідач, податковий, контролюючий орган), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 10.01.2007 №№ 0000012300/0, 0000022300/0.

Постановою Господарського суду Київської області від 06 серпня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду - скасувати, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 06.11.2006р. було прийнято наказ голови Державної податкової адміністрації в Київській області від № 693 «Про проведення виїзної позапланової документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Воталі» (код ЄДРПОУ 33130290)» на підставі постанови про призначення документальної перевірки від 25.10.2006 старшого слідчого СВ Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві Самойленка С.А. про призначення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Воталі» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з ПДВ за період з 01.12.2005р. по 31.01.2006.

Наказом голови Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області від 07.11.2006 № 162-«Д» «Про проведення позапланової перевірки» з урахуванням наказу голови Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області від 20.11.2006 № 173-«Д» «Про внесення змін до наказу від 07.11.2006 № 162-«Д» на підставі зобов'язання голови ДПА у Київський області, доведеного наказом ДПА у Київській області від 06.11.2006 № 639 та вимог ч. 13 ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» вирішено: провести виїзну позапланову перевірку ТОВ «Воталі» (код ЄДРПОУ 33130290) з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01.12.2005 по 31.01.2006 Бамблюку В.А - головному державному податковому ревізору-інспектору відділу взаємодії з правоохоронними органами управління контрольно-перевірочної роботи ДПА в Київській області.

Начальником Іванківської МДПІ 07.11.2006 видане направлення № 224 про проведення з 07.11.2006р. по 20.11.2006р. виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Воталі».

Листом від 07.11.2006 № 6979/10/23 Іванівська МДПІ в Київській області повідомила керівника ТОВ «Воталі», що розпочата позапланова виїзна документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.12.2005 по 31.01.2006, який отриманий керівництвом ТОВ «Воталі» та повідомлено про відсутність підстав для надання будь-яких документів працівникам податкової служби.

За результатами перевірки відповідачем складено акт позапланової виїзної документальної перевірки від 28.11.2006 № 140-23/33130327 «Про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ «Воталі», код ЄДРПОУ 33130290 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у зменшення податкового зобов'язання з ПДВ наступних періодів - 01.12.2005 по 31.01.2006.

У вказаному акті перевірки контролюючим органом встановлені порушення позивачем вимог п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», що проявилося у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту за грудень 2005 ПДВ в сумі 5155182 грн., що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за січень 2006 на суму 4000000 грн.; заниження податку на додану вартість за грудень 2005 в сумі 1153808 грн., за січень 2006 в сумі 142 грн.

До вказаних висновків відповідач прийшов, вважаючи, що господарські операції, за результатами яких позивачем у періоді, що перевірявся, сформовано податковий кредит, здійснені позивачем на підставі договорів, укладених позивачем з ТОВ «Лабріс» і ТОВ «Ріверс-ЛТД», що не мали реального характеру.

На підставі акта перевірки податковим органом було винесено податкове-повідомлення рішення від 10.01.2007 № 0000012300/0, яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2006 в розмірі 4000000 грн. та від 10.01.2007 № 0000022300/0, яким товариству визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1730995 грн., у тому числі за основним платежем - 1153950 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 576975 грн.

За результатами оскарження прийнятих рішень в адміністративному порядку податковим органом податкові повідомлення - рішення від 10.01.2007 №№ 0000012300/0, 0000022300/0 залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Вважаючи вказані податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, виходив з того, що господарські операції позивача з його контрагентами: ТОВ «Лабріс» і ТОВ «Ріверс-ЛТД» не мали реального характеру, податковий кредит підприємством сформовано неправомірно.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В обґрунтування правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень податковий орган посилається на ту обставину, що договори позивача з його контрагентами не мали реального характеру, оскільки укладені без мети настання фактичних наслідків та спрямовані на отримання податкової вигоди.

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, у період, за який проведено перевірку, позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Лабріс» і ТОВ «Ріверс-ЛТД».

02.12.2005р. між позивачем (покупець) і ТОВ «Ріверс ЛТД» (продавець) було укладено договір постави № 1.

Згідно з умовами вказаного договору продавець зобов'язується поставити покупцю товар, а покупець - прийняти його і оплатити товар, номенклатура, кількість та ціна якого визначені у накладних та інших документах, що підтверджують якість товару.

Відповідно до п. 2.2 договору товар вважається прийнятим покупцем після надання продавцем наступних документів: податкової накладної та накладної.

Ціна товару визначена в накладних, що є невід'ємною частиною договору (п. 3.1).

Оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця , а також будь-якою іншою формою оплати, в тому числі, векселями згідно законодавства у формі 100 % передоплати (пп. 3.2-3.3).

Загальна вартість поставки по договору складає 24 000 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 4 000 000 грн. (п. 3.4).

Згідно специфікації № 1 до договору поставки № 1 від 02.12.2005 ТОВ «Ріверс -ЛТД» постановило позивачу наступний товар: європак в кількості 99 од., по ціні 112509,27 грн. за одиницю на суму 11138417,73 грн., розкидувач мінеральних добрив в кількості 177 од., по ціні 33358,78 грн. за одиницю на суму 5904504,06 грн., культиватор міжрядної обробки в кількості 186 од, по ціні 15898,27 грн. за одиницю на суму 2957078,22 грн. на загальну суму 24000000 грн., в тому числі ПДВ 4000000 грн.

На підтвердження поставки вказаного товару виписано видаткові накладні від 22.12.2006 № РН-0001343, від 25.12.2006 № РН-0001344, від 26.12.2006 № РН-0001345.

Проведення попередньої оплати в розмірі 24000000 грн., в т.ч. ПДВ 4000000 грн. підтверджується копіями платіжних доручень від 14.12.2005 № 2 на суму 8000000 грн., в т.ч. ПДВ 1333333,33 грн., від 19.12.2005 № 5 на суму 8000000 грн., в т.ч. ПДВ 1333333,33 грн., від 21.12.2005 № 5 на суму 8000000 грн., в т.ч. ПДВ 1333333,33 грн.

Переміщення товару підтверджується товарно-транспортними накладними від 22.12.2006 № 1343, від 25.12.2006 № 1344, від 26.12.2006 № 1345.

На підтвердження господарських можливостей щодо транспортування товару позивачем надано договір суборенди транспортного засобу № 09/12-05, укладеного з ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Тетерів» від 09.12.2005.

За наслідками проведеної господарської операції ТОВ «Ріверс-ЛТД» виписало податкові накладні від 14.12.2005 № 2242 на суму 8000000,00 грн., 19.12.2005 № 2243 на суму 8000000,00 грн., 21.12.2005 № 2244 на суму 8000000,00 грн.

Господарську операцію відображено в податковому та бухгалтерському обліку платника податків.

На підтвердження використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивачем надано докази його подальшої реалізації ТОВ «Вітекс», а саме: видаткові накладні від 22.12.2006 № РН-0000047, від 25.12.2006 № РН-0000050, від 26.12.2006 № РН-0000051 та податкові накладні від 22.12.2006 № 47, від 25.12.2006 № 50, від 26.12.2006 № 51.

Цим самим спростовуються доводи відповідача по справі щодо відсутності доказів використання товару, придбаного у ТОВ «Ріверс-ЛТД» у власній господарській діяльності.

Посилання суду першої інстанції щодо неможливості транспортування товару від ТОВ «Ріверс-ЛТД» орендованим транспортом позивача колегія суддів відхиляє, оскільки таке твердження ґрунтується на припущеннях.

З приводу доводів відповідача щодо неправильного оформлення товарно-транспортних накладних суд зазначає наступне.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.97 р. № 363, регламентують порядок перевезення вантажів різного виду та визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Визначені Правилами документи - ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна - є обов'язковими для використання авто-перевізниками з метою пред'явлення особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті і у сфері безпеки дорожнього руху.

Слід зазначити, що центральним податковим органом не видавались обов'язкові до виконання платниками податків акти щодо підтвердження товарно-транспортними накладними та подорожніми листами в податковому обліку пов'язаних з господарською діяльністю отриманих автотранспортних послуг.

Отже, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства. Їх формальна невідповідність встановленим вимогам не може свідчити про безтоварний характер господарських операцій.

Враховуючи те, що постачання позивачу товарів підтверджено дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, доведеність подальшого використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій з ТОВ «Ріверс-ЛТД».

Стосовно здійснення господарських операцій між ТОВ «Воталі» і ТОВ «Лабріс» колегією суддів встановлено наступне.

15.12.2005 між ТОВ «Лабріс» (продавець) і ТОВ «Воталі» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу від № Л-15.

За умовами договору продавець поставляє покупцю товар - плата печатна УГ.7.102.065 в кількості 7860 кв.дм, по ціні 211,91 грн. без ПДВ за одиницю, на суму 1665612,60 грн., плата печатна УГ.7.102.803 в кількості 7860 кв.дм, по ціні 211,91 грн. без ПДВ за одиницю, на суму 1665612,60 грн., плата печатна УГ.7.102.808 в кількості 7860 кв.дм, по ціні 211,91 грн. без ПДВ за одиницю, на суму 1665612,60 грн., всього на загальну суму 5996205,36 грн., в тому числі ПДВ 999367,56 грн.; плата печатна УГ.7.104.354 в кількості 3715 кв.дм, по ціні 209,71 грн. без ПДВ за одиницю на загальну суму 934887,18 грн., в тому числі ПДВ 155814,53 грн., а покупець приймає та оплачую зазначений товар шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, або в іншій формі оплати, в тому числі векселем.

Відповідно до п. 2.2 договору товар вважається прийнятим покупцем після надання продавцем наступних документів: податкової накладної та накладної.

Ціна товару визначена в накладних, що є невід'ємною частиною договору (п. 3.1).

Оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця, а також будь-якою іншою формою оплати, в тому числі, векселями згідно законодавства у формі 100 % передоплати (пп. 3.2-3.3).

На підтвердження поставки вказаного товару виписано видаткові накладні від 15.12.2005 № РН-0000024, від 30.12.2006 № РН-0000025.

Розрахунки за договором проведено у вексельній формі шляхом передання продавцю простого векселя № 115071300078 номіналом 6931092,54 грн., за яким ТОВ «Воталі» є векселедавцем та зобов'язано за пред'явленням векселя не раніше 31.12.2006р. проти цього векселя ТОВ «Лабріс» чи його наказу 6931092,54 грн.

Переміщення товару підтверджується товарно-транспортними накладними від 15.12.2005 № 338259, від 30.12.2005 № 338257.

За наслідками проведеної господарської операції ТОВ «Лабріс» виписало податкові накладні від 15.12.2005 № 32 на суму 5996205,36 грн., в т.ч. ПДВ 999367,56 грн., від 30.12.2005 № 33 на суму 934887,18 грн., в т.ч. ПДВ 155814,53 грн., на загальну суму 6931092,54 грн., в т.ч. ПДВ 1155182,09 грн.

Господарську операцію відображено в податковому та бухгалтерському обліку платника податків.

На підтвердження використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивачем надано докази його подальшої реалізації ТОВ «СВС-Груп» і ТОВ «Граніт», а саме: видаткові накладні від 15.12.2005 № РН-0000004, від 30.12.2006 № РН-0000003.

Враховуючи те, що постачання позивачу товарів підтверджено дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, доведеність подальшого використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій з ТОВ «Лабріс».

Посилання відповідача на рішення апеляційного суду Київської області від 23.10.2006 по справі № 22-ц-2217-06, яке набрало законної сили та яким суд визнав недійсними установчі документи товариства (протокол загальних зборів засновників ТОВ «Лабріс» № 1 від 07.07.2004, № 2 від 29.11.2004, статут товариства) та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 03.12.2004 № 13779660, як на підставу вважати, що виписані ТОВ «Лабріс» первинні документи на обґрунтування права на податковий кредит не відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не можуть слугувати підставою для внесення відповідних записів до бухгалтерського обліку та, відповідно, не можуть враховуватися товариством при формуванні податкового кредиту колегія суддів відхиляє у зв'язку з тим, що на момент здійснення господарської операції з ТОВ «Воталі» свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Лабріс» не було скасованим, тобто на момент складання податкових накладних мало статус діючого платника ПДВ).

Сама по собі фіктивність реєстрації контрагента не може бути безпосереднім свідченням одержання платником необґрунтованої податкової вигоди без підтвердження факту відсутності реального здійснення господарських операцій.

Відповідачем не надано доказів узгодженості дій позивача та його контрагентів, спрямованих виключно на штучне створення умов для виникнення податкової вигоди.

В матеріалах справи наявні документи, що підтверджують оформлення та виконання угод постачальниками товарів (робіт, послуг), що містять всі обов'язкові реквізити, передбачені для даного виду господарських операцій, підтверджують зміст та обсяг господарської операції, реальність руху активів учасників правовідносин, є первинними в розумінні закону, а відтак є належною та достатньою підставою для податкового обліку позивача.

До 01.01.2011 року порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту передбачено ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.5.1 п.7.5 зазначеної статті було передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Відповідачем під час розгляду не надано належних та допустимих доказів, які б ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій.

Що стосується посилання відповідача на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, суд дійшов висновку, що зміст зазначених правочинів не суперечить актам цивільного законодавства; а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Викладені вище обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари, що придбавалися позивачем у спірний період, отримувались з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Відтак, доводи відповідача не є підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит з ПДВ, якщо він виконав усі передбачені законом умови формування податкового кредиту і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ТОВ «Воталі» правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, а висновок акта перевірки про порушення позивачем вимог п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», є помилковим, а відтак зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість є протиправним.

Також, судова колегія звертає увагу, що чинним законодавством не передбачено обов'язку платника податку нести відповідальність за несплату податків продавцями, або за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, за умови необізнаності щодо неї. Бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку, та встановлення реальності здійснення господарських операцій.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті необґрунтовано, без достатніх підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано необхідних доказів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та їх прийняття в межах повноважень, що передбачені законами України.

Суд першої інстанції наведеного не врахував, що призвело до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої та дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального та права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.

Згідно пп. 1. 3. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним так, як прийняте з порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскаржувану постанову належить скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з з Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на користь позивача витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 167, 195, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Воталі» задовольнити.

Постанову Господарського суду Київської області від 06 серпня 2015 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Воталі» задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київській області від 10.01.2007 № 000012300/0 та № 000022300/0.

Стягнути з Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Воталі» (07200, Київська область, Іванківський район, см. Іванків, Київське шосе, 1, код ЄДРПОУ 33130290) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2449,6 грн. (дві тисячі двісті чотириста сорок дев'ять грн. 60 коп) за рахунок бюджетних асингувань.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді І.О. Грибан О.А. Губська

Постанову у повному обсязі виготовлено 05.10.2015

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.