Ухвала

від 09.09.2015 по справі 752/10187/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

Справа №752/10187/14 Головуючий у 1-ій інстанції - Плахотнюк К.Г.

Апеляційне провадження 22-ц/796/ 8697 /2015 Доповідач - Музичко С.Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

у складі: головуючого судді Музичко С.Г.

суддів Прокопчук Н.О., Панченка М.М., при секретарі Івановій А.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Київавтотранс» - Медведенко ОльгиОлександрівни та за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07 травня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Київавтотранс» про стягнення заробітної плати та розрахунку при звільненні, середнього заробітку за час затримки виплати розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди

в с т а н о в и л а :

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 07 травня 2015 року позов ОСОБА_3 до ПАТ Київавтотранс» про стягнення заробітної плати та розрахунку при звільненні, середнього заробітку за час затримки виплати розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Київавтотранс» на користь ОСОБА_3. заробітну плату та розрахунок при звільнені в розмірі 13 048,34 грн. та судовий збір у розмірі 243,60 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. Посилається на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, позивач зазначає, що суд не в повній мірі з'ясував обставини, що мають значення для справи, в результаті чого постановив рішення, яке не відповідає обставинам справи.

В апеляційній скарзі, представник ПАТ «Київавтотранс» - Медведенко О.О. вказує, на те, що відповідно до ст.233 КЗпП України, ОСОБА_3 пропустив строк звернення до суду, оскільки про порушення свого права по звільненню його з посади, апелянт дізнався 31.10.2007 року, з позовом звернувся лише 25.06.2014 року, тоді, як мав звернутись до 31.05.2008 року включно, а тому його позовні вимоги не підлягають задоволенню.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній доводів. Позивач просив відхилити апеляційну скаргу відповідача, задовольнивши повністю вимоги апеляційної скарги та позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених в суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення - залишенню без змін з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що нарахована заробітна плата в сумі 13 048, 34 гривень позивачу не виплачена та підлягає стягненню з відповідача. Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, суд встановив відсутність вини відповідача, у тому, що позивач не отримав своєчасно розрахунок при звільненні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, щодо якої встановлено ці обставини.

З матеріалів справи слідує, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 29.09.2008 року встановлено, що ОСОБА_3. з 04.01.1998 року перебував у трудових відносинах із ВАТ «Київавтотранс» і був звільнений 31.10.2007 року у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, Звільнення ОСОБА_3 з посади заступника голови правління ВАТ «Київавтотранс» з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 КЗпП України судом визнано законним, у поновленні позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено (а.с.70-78).

У відповідності до довідки №1/25 від 07.04.2008 року на момент звільнення ОСОБА_3. AT «Київавтотранс» нараховано до виплати розрахунок 15 598, 34 гривень, до виплати належало 13 048, 34 гривень. (а.с.65),

Частиною 1 ст. 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника плата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми жуть бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до правил ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або овноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, ганізація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час тримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних ільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити начене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач, не бажав отримувати нараховану заробітну плату, оскільки на адресу ОСОБА_3 направлені рекомендовані листи з пропозицією отримати кошти, які отримані останнім - 05.11.2007р., 12.11.2007 року та 18.01.2008 року (а.с.86-91).

Однією з вимог заявленого позову 25.06.2014 року є стягнення заробітної плати.

Правилами ч. 2 ст. 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Вказана норма матеріального права є спеціальною та вірно застосована судом до вказаних правовідносин.

Виходячи з наведеного, вірним є висновок суду про стягнення з відповідача на користь позивача заробітку в сумі 13 048, 34 гривень, який узгоджується з відомостями, зазначеними у довідці ВАТ «Київавтотранс» щодо заборгованості по заробітній платі перед позивачем.

Оскільки судом правильно встановлено відсутність вини відповідача у невиплаті заробітної плати позивачу, тому вимоги позову та доводи апеляційної скарги позивача про стягнення середнього заробітку і моральної шкоди необгрунтовані, а рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, трудовому законодавству України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Київавтотранс» - Медведенко Ольги Олександрівни відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07 травня 2015 року залишити без змін

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді