Рішення

від 29.09.2015 по справі 910/20849/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2015Справа №910/20849/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Акрополіс реаліті Груп»,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Менеджмент Груп»,

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_2,

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів -Публічне акціонерне товариство «Банк «Контракт»

про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна

Головуючий суддя: Бондарчук В.В.

Судді: Ломака В.С.

Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Черей О.В.;

від відповідача-1: не з'явились;

від відповідача-2: не з'явились;

від третьої особи-1: не з'явились;

від третьої особи-2: Брагінський П.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Банк Кіпру" (далі-позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрополіс Реаліті Груп" (далі -відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Менеджмент Груп" (далі -відповідач-2) про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 09.03.2011р., зареєстрований за реєстровим № 718, який укладений відповідачами, є недійсним з наступних підстав: по-перше, в супереч ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 9 Закону України "Про іпотеку" відповідач-1 відчужив відповідачеві-2 за спірним договором нерухоме майно, що перебувало в іпотеці позивача, без відповідного дозволу на те останнього; по-друге: рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23.02.2009 р. у справі № 2-873/09, яке стало підставою для реєстрації в комунальному підприємстві "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" нерухомого майна за ОСОБА_2, який у свою чергу продав це нерухоме майно по Договору по купівлі-продажу нежилих приміщень від 09.03.2011р. товариству з обмеженою відповідальністю "Акрополіс Реаліті Груп", було скасовано рішенням Апеляційного суду м. Києва від 03.11.2011р. в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.12.2013 у справі № 910/20849/13 (суддя Привалов А.І.) позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним Договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 09.03.2011 зареєстрований за реєстровим № 718, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Акрополіс Реаліті Груп" (04116, м. Київ, вул. Павлівська, 18, кв. 31; код ЄДРПОУ 36001098) та товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт Менеджмент Груп" (04119, м. Київ, вул. Білоруська, 21; код ЄДРПОУ 36798955) щодо групи нежилих приміщень № 105 в літ. А по АДРЕСА_1. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Акрополіс Реаліті Груп" (04116, м. Київ, вул. Павлівська, 18, кв. 31; код ЄДРПОУ 36001098) на користь публічного акціонерного товариства "Банк Кіпру" (м. Київ, вул. Урицького, 45; код ЄДРПОУ 19358784) судовий збір у розмірі 573 грн. 50 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Менеджмент Груп" (04119, м. Київ, вул. Білоруська, 21; код ЄДРПОУ 36798955) на користь публічного акціонерного товариства "Банк Кіпру" (м. Київ, вул. Урицького, 45; код ЄДРПОУ 19358784) судовий збір у розмірі 573 грн. 50 коп.

09.01.2014 на виконання рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2013 видано накази.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2014 рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2013 у справі № 910/20849/13 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.04.2015 рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2014 у справі № 910/20849/13 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

29.04.2015 матеріали справи № 910/20849/13 надійшли до господарського суду міста Києва та згідно автоматизованої системи документообігу передані на розгляд судді Бондарчук В.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.04.2015 справу № 910/20849/13 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 08.06.2015 за участю представників сторін.

04.06.2015 через загальний відділ діловодства суду представник відповідач-1 подав письмові пояснення, обґрунтовуючи тим, що на момент укладення договору купівлі-продажу між Товариством з обмеженою відповідальністю «Акрополіс реаліті Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еліт Менеджмент Груп» нерухоме майно не було обтяжене, тобто іпотека Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» не була зареєстрована у належному порядку. Крім того, на сьогоднішній день оспорюванні групи приміщень, були передані Публічному акціонерному товариству «Контракт» за договорами про задоволення вимог іпотекодержателей.

У судовому засіданні 08.06.2015 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та надав письмові пояснення, в яких зазначив, що на приміщення № 105 по АДРЕСА_1 не було зареєстровано обтяжень на нерухоме майно у момент здійснення купівлі-продажу відповідачами, проте, дані приміщення є складовою переданих в іпотеку приміщень № 100, площею 235, 4 кв.м. за зазначеною адресою, що також підтверджується висновками експертно-будівельного дослідження.

Також, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10.12.20013 у справі № 761/18824/13-ц, задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» та визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 23.02.2011, укладеного між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Акрополіс реаліті Груп».

Представник відповідача-2 надав письмові пояснення, в яких зазначає, що в матеріалах справи наявне клопотання ОСОБА_2 від 16.07.2014, відповідно до якого було надано Технічний паспорт від 16.03.2011 та лист від 24.09.2009 про надання згоди на реконструкцію та відчуження майна. Тож, банком було надано згоду на проведення реконструкції та відчуження майна, що свідчить про відсутність факту порушення ОСОБА_2 ст. 9 Закону України «Про іпотеку».

Представником Публічного акціонерного товариства «Банк «Контракт» у судовому засіданні надано письмові пояснення, в яких останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки з моменту первинної реєстрації групи приміщень № 106 по АДРЕСА_1, іпотечного обтяження з боку Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» не відбувалося, проте відповідно до наданих позивачем договорів іпотеки, під обтяженням знаходяться інші групи приміщень. Судовим рішенням, за участю Публічного акціонерного товариства «Банк «Контракт», факт перебування групи приміщень № 105 в іпотеці не встановлювався.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.06.2015 замінено Публічне акціонерне товариство "Банк Кіпру" на правонаступника - Публічне акціонерне товариство "Неос Банк", залучено до участі у справі Публічне акціонерне товариство «Банк «Контракт» третьою особою без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, розгляд справи відкладено та призначено судове засідання на 02.07.2015, за участю представників сторін.

02.07.2015 через загальний відділ діловодства суду представник третьої особи-2 подав письмові пояснення, в яких зазначає, що спірне приміщення є предметом іпотеки на підставі закону, іпотека не була зареєстрована у встановленому порядку на час звернення суду, а тому має нижчий пріоритет та припинилася з огляду на положення ст. 17 Закону України «Про іпотеку».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.07.2015 призначено колегіальний розгляд справи.

Згідно довідки про автоматичний розподіл справ між суддями (повторний розподіл) від 06.07.2015 визначено склад суду для розгляду справи № 910/20849/13 - головуючий суддя Бондарчук В.В., суддя Якименко М.М. та суддя Ломака В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.07.2015 справу № 910/20849/13 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Бондарчук В.В., суддя Якименко М.М. та суддя Ломака В.С., розгляд справи призначено на 17.08.2015 за участю представників сторін.

09.07.2015 через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав клопотання про залучення до участі у справі правонаступника, в якому просить суд позивача у справі - Публічне акціонерне товариство «Неос Банк» замінити на Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи».

17.08.2015 судове засідання не відбулося у зв'язку із перебуванням судді Ломаки В.С. у відпустці.

01.09.2015 суддя Ломака В.С. вийшла з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.09.2015 р. судове засідання призначено на 14.09.2015 за участю представників сторін.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав подане клопотання про залучення до участі у справі правонаступника.

Представники відповідача-1, 2 та третьої особи-1 у судове засідання не з'явились, причин неявки суду не повідомили.

Ухвалою суду від 14.09.2015 р. замінено Публічне акціонерне товариство «Неос Банк» на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» та відкладено розгляд справи на 28.09.2015.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник третьої особи-2 заперечив проти задоволення позовних вимог.

Представники відповідача-1, 2 та третьої особи-1 у судове засідання не з'явились, причин неявки суду не повідомили, проте неодноразово повідомлялися про розгляд справи належним чином.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 28.09.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.01.2008 між АБ "АВТОЗАЗБАНК" (далі-Банк ) та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №002-4/2008, за умовами якого Банк відкриває третій особі-1 кредитну лінію на поточні потреби в сумі 16 000 000,00 (шістнадцять мільйонів) грн. строком з 22.01.2008 до 19.01.2018 зі сплатою 19% річних.

Також, 22.01.2008 між Банком та третьою особою-1 було укладено Іпотечний договір для забезпечення зобов'язань по вказаному вище кредитному договору та надано за цим договором в іпотеку нерухоме майно, що належало іпотекодавцю - ОСОБА_2, а саме: групу приміщень № 97, групу приміщень № 100, групу приміщень № 103 в літ. А по АДРЕСА_1 загальною площею 730,40 кв.м.

В подальшому, Акціонерний банк «АВТОЗАЗБАНК» було реорганізовано у відкрите акціонерне товариство «Банк Кіпру», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Кіпру», що підтверджується протоколами від 19.11.2008 № 39, від 28.04.2010 №41 і витягом зі Статуту ПАТ «Банк Кіпру», погодженим Національним банком України 11.05.2012.

Як вбачається з матеріалів справи, без згоди Банку третя особа-1 розпочала реконструкцію іпотечного майна, і після закінчення будівельних робіт звернулася до Святошинського районного суду м. Києва з позовом про визнання за ним права власності на новостворене нерухоме майно.

23.02.2009 рішенням Святошинського районного суду м. Києва у справі № 2-873/09 позов ОСОБА_2 задоволено частково, визнано за ОСОБА_2 право власності на групу приміщень № 172 заг. пл. 366,0 кв.м. та групу приміщень № 173 заг. пл. 368,0 кв.м. по АДРЕСА_2, що були виділені з іпотечного майна, та визнано за ОСОБА_2 право власності на групу приміщень № 105 заг. пл. 234,0 кв.м., групу приміщень № 106 заг. пл. 269,0 кв.м. та групу приміщень № 107 заг. пл. 249,0 кв.м. по АДРЕСА_1.

На підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23.02.2009 р. ОСОБА_2 зареєстрував за собою право власності на групи нежилих приміщень №№ 105, 106, 107, що фактично були виділені з груп нежилих приміщень №№ 97, 100, 103 за адресою: АДРЕСА_1, та перебували в іпотеці у позивача.

Водночас, позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23.02.2009, оскаржив його в апеляційному порядку.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 03.11.2011 апеляційну скаргу ПАТ "Банк Кіпру" було задоволено частково, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23.02.2009 скасовано в частині задоволення позову про визнання за ОСОБА_2 права власності на групи нежилих приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 (літ. "А"), а саме: №№168, 169, 172, 173, як на окремі об'єкти нерухомого майна, а також про визнання за ОСОБА_2 права власності на групи нежилих приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (літ. "А"), а саме: №№ 97, 107, 100, 105, 103, 106, як на окремі об'єкти нерухомого майна. При цьому, групи приміщень №№ 97, 100, 103 вже мали нові техніко-економічні показники зі зменшеними площами, за рахунок яких були виділені групи нежилих приміщень №№ 105, 106, 107.

Проте, після ухвалення рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23.02.2009 р. третя особа-1 відчужила нерухоме майно, на яке набула права власності за рішенням суду та яке мало нову нумерацію групи приміщень і було зареєстроване в Реєстрі прав власності на нерухоме майно як новостворений об'єкт без обтяжень.

Зокрема, 09.03.2011 ОСОБА_2 і ТОВ "Акрополіс Реаліті Груп" уклали Договір купівлі-продажу нежилих приміщень, зареєстрований за № 718 щодо відчуження групи нежилих приміщень № 105 в літ. А по АДРЕСА_1 загальною площею 234,0 кв.м.

Імперативною нормою частини третьої статті 9 згаданого Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки.

Зміст договору купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ "Акрополіс Реаліті Груп", суперечить імперативній нормі частини 3 статті 9 вказаного Закону, оскільки предметом купівлі-продажу були групи приміщень №№105, 106, 107, які фактично є іпотечним майном, що були виділені з реконструйованих груп приміщень №№ 97, 100, 103 і були відчужені без дозволу іпотекодержателя (позивача).

Відповідно до пункту 10 Додатку 2 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав, що було чинним на дату виникнення спірних правовідносин, рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна входить до переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно.

Групи нежилих приміщень №№ 97, 100, 103 отримали нові техніко-економічні показники, і за рахунок їх площ були виділені групи нежилих приміщень №№ 105, 106, 107 на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23.02.2009 про визнання за ОСОБА_2 права власності на ці групи приміщень, яке було скасовано рішенням Апеляційного суду міста Києва від 03.11.2011.

Внаслідок скасування рішення суду, відповідно була припинена правова підстава виділення груп нежилих приміщень №№ 105, 106, 107 з груп нежилих приміщень №№ 97, 100, 103, та припинена правова підстави визнання за ОСОБА_2 права власності на групи нежилих приміщень №№ 97, 100, 103 (з новими техніко-економічними показниками) та групи нежилих приміщень №№105, 106, 107.

Згодом, 09.03.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Акрополіс реаліті Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еліт Менеджмент Груп» укладено договір купівлі-продажу групи приміщень, зареєстрований в реєстрі за №718, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Позняковою С.В., за яким групи нежилих приміщень №№105, 106, 107 були відчужені вдруге.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.06.2015 між Публічним акціонерним товариством «Неос Банк» (далі - клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - фактор) укладено договір факторингу № 1-06/15-Ф, умовами якого передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов'язується відступити факторові свої права грошової вимоги до боржника за основним договором в розмірі та на умовах передбачених даним договором.

Даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором (п. 10.1 договору).

Також, між Публічним акціонерним товариством «Неос Банк» (далі - клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - фактор) укладено додаток № 1 до договору факторингу № 1-06/15-Ф від 30.06.2015, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених договором фактору відступаються наступні права:

1.1. Права грошової вимоги за кредитним договором № 002-4/2008 від 22.01.2008 (далі - основний договір), укладений між Публічним акціонерним товариством «Неос Банк» та ОСОБА_2 (далі - боржник), а саме:

1.1.1 право вимоги повернення заборгованості за основною сумою кредиту відповідно до основного договору в сумі 16 000 000, 00 грн.;

1.1.2. право вимоги сплати процентів за користування кредитом у розмірі, встановленому основним договором, нарахованих та несплачених станом на 23.10.2009 в сумі 1 496 313, 56 грн.;

1.1.3. інші, крім зазначених вище, права грошової вимоги, строк платежу за якими настав (наявна вимога), а також право вимоги, які виникають в майбутньому (майбутня вимога) на підставі основного договору.

1.2. Право грошової вимоги за основним договором забезпечені іпотекою відповідно до:

1.2.1. Іпотечного договору 10.10.2008 р., укладеного між клієнтом та боржником, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою С.М. 10.10.2008 та зареєстрованого в реєстрі за № 4453;

1.2.2. Іпотечного договору 10.10.2008 р., укладеного між клієнтом та боржником, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою С.М. 10.10.2008 та зареєстрованого в реєстрі за № 4455;

1.2.3. Іпотечного договору 10.10.2008 р., укладеного між клієнтом та боржником, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою С.М. 10.10.2008 та зареєстрованого в реєстрі за № 4457;

1.2.4. Іпотечного договору 22.01.2008 р., укладеного між клієнтом та боржником, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою С.М. 22.01.2008 та зареєстрованого в реєстрі за № 165.

Крім того, 30.06.2015 між Публічним акціонерним товариством «Неос Банк» (далі - первісний іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - новий іпотекодержатель) укладено договір відступлення (передачі) прав за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою С.М. 10.10.2008, зареєстрованого в реєстрі за № 4455, умовами якого передбачено, що первісний іпотекодержатель передає, а новий іпотекодержатель приймає всі права, що належать первісному іпотекодержателю за іпотечним договором від 10.10.2008, що укладений між первісним іпотекодержателем та ОСОБА_2 та посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою С.М. 10.10.2008, зареєстрованого в реєстрі за № 4455 в забезпечення виконання зобов'язань іпотекодавця за кредитним договором.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відчуженням (купівлею-продажем) іпотечного майна було порушено права позивача як іпотекодержателя, оскільки зазначене майно (гр. №№ 105, 106, 107) є фактично іпотечним майном (гр. №№100, 103, 97), і відповідні правочини щодо відчуження іпотечного майна є недійсними в силу прямої вказівки закону.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статтей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку", правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Згідно ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, договір укладений між ОСОБА_2 та ТОВ "Акрополіс Реаліті Груп" є нікчемним в силу закону та визнання його недійсним не вимагається.

У свою чергу, без згоди позивача, ТОВ "Акрополіс Реаліті Груп" продав ТОВ "Еліт менеджмент груп" групу нежилих приміщень №105.

Статтею 203 Цивільного кодексу України, встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, згідно положень чинного законодавства України, визнання правочину недійсним ставиться в залежність від його відповідності вимогам чинного законодавства та актам органів державної влади.

Пунктами 1, 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-XII "Про захист прав споживачів" (в редакції Закону від 1 грудня 2005 року № 3161-IV), Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" (в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV) та іншими актами законодавства.

При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що спірний договір купівлі-продажу нерухомого майна укладено відповідачами всупереч положенням Закону України "Про іпотеку" та за відсутності згоди позивача.

Отже, на момент вчинення правочину сторонами не дотримано вимог ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, а саме зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене вище, положення норм чинного законодавства України та приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» задовольнити.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу групи приміщень від 09.03.2011, зареєстрований за реєстровим №718, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Акрополіс Реаліті Груп" (04116, м. Київ, вул. В. Василевської, буд. 15/1, кв. 19, код ЄДРПОУ - 36001098) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт Менеджмент Груп" (04119, м. Київ, вул. Білоруська, 21, код ЄДРПОУ - 36798955) щодо групи нежилих приміщень № 105 в літ. А по АДРЕСА_1.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрополіс Реаліті Груп" (04116, м. Київ, вул. В. Василевської, буд. 15/1, кв. 19, код ЄДРПОУ - 36001098) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (07400, Київська обл., м. Бровари, бульвар Незалежності, буд. 14, код ЄДРПОУ - 35326253) судовий збір у розмірі 573 (п'ятсот сімдесят три) грн. 50 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Менеджмент Груп" (04119, м. Київ, вул. Білоруська, 21, код ЄДРПОУ - 36798955) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (07400, Київська обл., м. Бровари, бульвар Незалежності, буд. 14, код ЄДРПОУ - 35326253) судовий збір у розмірі 573 (п'ятсот сімдесят три) грн. 50 коп.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 30.09.2015.

Головуючий суддя Бондарчук В.В.

Судді Ломака В.С.

Якименко М.М.