Рішення

від 06.10.2015 по справі 910/25075/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2015Справа №910/25075/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Логіка»

До Державного підприємства «Адміністрація річкових портів»

Про стягнення 27 839,85 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача не з'явився

від відповідача не з'явився

Суть спору :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Логіка» про стягнення з Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» 27 839,85 грн., з яких: 8 693,26 грн. пені, 18 570,00 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 576,59 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору поставки товарів № 01/08-166 від 26.08.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2015 порушено провадження у справі № 910/25075/15 та призначено справу до розгляду на 01.06.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/25075/15 від 01.10.2015, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача та невиконанням сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі від 23.09.2015, розгляд спарив був відкладений на 06.10.2015.

Позивач в судове засідання 06.10.2015 не з'явився.

06.10.2015 від позивача на адресу суду надійшла заява, в якій позивач позовні вимоги підтримує повністю та просить суд розглядати справу без участі представника позивача.

Відповідач в судове засідання 06.10.2015 не з'явився, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, з огляду на наступне

Згідно абз. 2 п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Протокол судового засідання від 01.10.2015 свідчить про те, що представник відповідача ОСОБА_1 згідно довіреності № 01/05-210Д від 03.11.2014 був присутній в цьому засіданні та повідомлений про те, що наступне судове засідання відбудеться 06.10.2015.

Більше того в матеріалах справи наявна розписка від 01.10.2015 представника відповідача ОСОБА_1 про те, що останньому повідомлено судом про дату та місце проведення наступного засідання у справі № 910/25075/15.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представників сторін.

В судовому засіданні 06.10.2015, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26.08.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес логіка» (позивач, постачальник) та Державним підприємством «Адміністрація річкових портів» (відповідач, покупець) укладено договір поставки товарів № 01/08-166 (далі - договір),

Відповідно до умов п. 1.1. договору постачальник передає у власність покупця товар (продукти нафто перероблення рідкі за кодом ДК 016-2010: паливо рідинне та газ; оливи мастильні, код 19.20.2 за лотом № 4), а покупець сплачує товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами (далі - товар), які зазначені у специфікації (додаток № 1), що додається до договору про закупівлю і є його невід'ємною частиною.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплату отриманого товару не здійснив, в зв'язку з чим за несвоєчасне виконання зобов'язань позивачем нараховані: пеня в розмірі 8 693,26 грн., збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 18 570,00 грн. та 3% річних в сумі 576,59 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 631 Цивільного кодексу України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати обов'язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту підписання обома сторонами і діє до 31.12.2014 (п. 13.1. договору).

Згідно зі ст. 669 Цивільного кодексу України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до п. 2.1. договору загальна сума даного договору на момент його підписання складає 240 612,48 грн.

Пунктом 2.2. договору визначено кількість товару: паливо дизельне 12,98 тонн, мастило МС-20П - 0,65 тонн.

Відповідно до п. 7.1. договору товар вважається прийнятим по кількості - згідно з кількістю зазначеною у накладній (акті прийому-передачі), по якості - згідно із документом, що посвідчує якість товару (паспорту заводу виробника).

Згідно з п. 6.5. договору датою поставки товару є дата вказана у видатковій накладеній (акту прийому-передачі товару).

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 8.2. договору визначено, що розрахунки за поставлений товар здійснюється на умовах відстрочки платежу на термін до 10 банківських днів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2015 у справі № 910/8583/15-г встановлено, що позивач на виконання умов договору № 01/08-166 від 26.08.2014 поставив відповідачеві товар загальною вартістю 87 959,96 грн. за видатковими накладними № 1426 від 18.11.2014 та № 1428 від 18.11.2014. Проте, відповідач повністю з позивачем не розрахувався, внаслідок чого виник борг в розмірі 67 800,00 грн.

Згідно зі ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини встановлені рішенням суду у господарській. цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зазначеним вище рішенням суду стягнуто з Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Логіка» 67 800,00 грн. основну заборгованість, 7 201,29 грн. пені, 8 255,82 грн. інфляційні втрати, 630,44 грн. - 3% річних та 1 827,00 грн. судового збору.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки досі оплату за товар повністю не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 10.3. договору за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику крім суми заборгованості пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості. за кожний день прострочення платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за поставлений товар.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті товару відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню за період з 17.03.2015 по 02.06.2015 розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 8 693,26 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 8 693,26 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті поставленого товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 18 570,00 грн. збитків від зміни індексу інфляції за період 01.03.2015 по 30.06.2015 та 576,59 грн. - 3% річних за період з 17.03.2015 по 30.06.2015.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 18 570,00 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 576,59 грн. - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками).

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес логіка» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» (04071, м. Київ, вул. Електриків, 14, код ЄДРПОУ 33404067) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес логіка» (54002, м. Миколаїв, вул. Мала Морська, 108, оф. 800, код ЄДРПОУ 37279352) 8 693 (вісім шістсот дев'яносто три) грн. 26 коп. пені, 18 570 (вісімнадцять тисяч п'ятсот сімдесят) грн. 00 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 576 (п'ятсот сімдесят шість) грн. 59 коп. - 3% річних, 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 07.10.2015.

СуддяВ.В.Сівакова