Постанова

від 14.09.2011 по справі 2а-263/08/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2011 р. Справа № 2a-263/08/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний cуд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Біньковської Н.В.,

суддів: Панікара І.В.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Прут Ю.А.

за участю:

позивача -ОСОБА_2

представника позивача -ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Івано-Франківської обласної державної адміністрації, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання незаконним і скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, визнання дій та рішень протиправними та зобов'язання вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Головного управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Івано-Франківської обласної державної адміністрації, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення №4-К від 13.02.2002 року, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, визнання дій та рішень протиправними та зобов'язання вчинення дій.

Позивач неодноразово змінювала позовні вимоги і остаточно просила визнати те, що 01.06.1995 року ОСОБА_2 зайняла посаду касир-спеціаліста в ОСОБА_4 капітального будівництва ОВК без порушення Закону України «Про державну службу»; скасувати слова у текстовій частині наказу по ОСОБА_4 капітального будівництва облдержадміністрації №3-к від 12.02.2002 року, а саме: „з порушенням вимог ЗУ «Про державну службу»В» ; визнати звільнення-незаконним; скасувати наказ по УКБ ОДА №4-к від 13.02.2002р. в частині звільнення ОСОБА_2; визнати, що все майно права та обов'язки передані ОСОБА_4 капітального будівництва ОДА правонаступнику - Головному управлінню будівництва архітектури та житлово-комунального господарства облдержадміністрації; визнати незаконним надання державним реєстратором 15.09.2005 року Головному управлінню будівництва архітектури та житлово-комунального господарства ідентифікаційного коду №33645856 під час включення відомостей до ЄДРПОУ про цю установу; визнати незаконним те, що державний реєстратор вніс до свідоцтва Головного управління будівництва архітектури та житлово-комунального господарства ОДА з ЄДРПОУ дату державної реєстрації 07.06.2005 р.; визнати незаконним утворення ліквідаційної комісії ОСОБА_4 капітального будівництва ОДА, наказом начальника УКБ ОДА від 15.06.2005 р. №28, з перевищенням повноважень, до внесення до ЄДРПОУ 29.09.2005 року рішення про припинення УКБ ОДА, до встановлення головою ОДА строків початку ліквідації УКБ ОДА та без погодження з державним реєстратором; визнати те, що у ЄДРПОУ не існує, законом встановленого запису про призначення ліквідаційної комісії ОСОБА_4 капітального будівництва ОДА; визнати незаконним розміщення повідомлення у «Бюлетні державної реєстрації»30.09.2005 року про ліквідаційну комісію ОСОБА_4 капітального будівництва ОДА; визнати те, що «ліквідаційний баланс»ОСОБА_4 капітального будівництва ОДА за перший квартал 2006 року, відображає передачу двох сум (108863 грн., 1503468 грн.) з різних спеціальних рахунків ОСОБА_4 капітального будівництва ОДА до правонаступника Головного управління будівництва архітектури та житлово-комунального господарства ОДА -є передаточним; визнати незаконним фальсифікацію назви передаточного балансу ОСОБА_4 капітального будівництва ОДА на ліквідаційний та скасувати сфальсифікований баланс з назвою «Ліквідаційний баланс УКБ ОДА»; визнати незаконним та скасувати розпорядження Івано-Франківської ОДА від 31.03.2006 року №186 «Про затвердження ліквідаційного балансу УКБ ОДА та акту ліквідаційної комісії»; визнати незаконним внесення державним реєстратором 05.04.2006р. до ЄДРПОУ запису про припинення УКБ ОДА, що пов'язана з ліквідацією; постановити про відміну державної реєстрації припинення УКБ ОДА що пов'язана з ліквідацією; поновити ОСОБА_2 на посаді спеціаліста з 14.02.2002 р. в Головному управлінні регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської ОДА; прийняти рішення про виплату їй середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу в сумі визначеній розрахунком на дату постановлення рішення; визнати незаконним не внесення до трудової книжки запису про присвоєння ОСОБА_2 13 рангу державного службовця; відшкодувати моральну шкоду, заподіяну незаконним звільненням, порушенням інших її законних прав у справедливому розмірі що дорівнює сумі середньомісячних з/плат посадових осіб на посаді начальника Головного управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської облдержадміністрації - по одній середньомісячній з/платі керівників відповідачів за кожний рік завданої моральної шкоди, з 2002 року по дату постановлення рішення.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги у зміненому вигляді підтримала, просила їх задовольнити в повному обсязі. Суду пояснила, що у зв'язку з незаконним звільненням вона зазнала значних моральних страждань, оскільки втратила нормальні життєві зв'язки, була позбавлена права на достойний рівень життя як для себе так і для своїх дітей, що зумовило докладення додаткових зусиль для організації життя.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги у зміненому вигляді підтримав. Пояснив, що звільнення ОСОБА_2 з посади спеціаліста відділу обліку та звітності ОСОБА_4 капітального будівництва Івано-Франківської ОДА є незаконним, оскільки позивач не порушувала вимоги Закону України „Про державну службуВ» та була прийнята на державну службу без порушень вказаного Закону. Зазначив, що ОСОБА_2 підлягає поновленню на посаду спеціаліста в Головне управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської облдержадміністрації, яке є правонаступником Головного управління будівництва архітектури та житлово-комунального господарства ОДА та ОСОБА_4 капітального будівництва Івано-Франківської ОДА, оскільки ліквідації ОСОБА_4 капітального будівництва Івано-Франківської ОДА не відбулось. Належної ліквідаційної комісії ОСОБА_4 капітального будівництва Івано-Франківської ОДА не існувало, всі дії по ліквідації цього ОСОБА_4 і її реєстрації є незаконними, про що свідчить відсутність ліквідаційного балансу, аудиторського висновку, перевід грошових коштів, майна та працівників до новоутвореного Головного управління будівництва архітектури та житлово-комунального господарства ОДА . Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача - Івано-Франківської обласної державної адміністрації проти позову заперечив. Зазначив, що ліквідація ОСОБА_4 капітального будівництва Івано-Франківської ОДА проведена у відповідності до вимог чинного законодавства і Головне управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації не є правонаступником ліквідованого ОСОБА_4.

Представник відповідача -Головного управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації проти позову заперечив. Суду пояснив, що Головне управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської ОДА наказ про звільнення ОСОБА_2 не приймало, ОСОБА_4 капітального будівництва Івано-Франківської ОДА ліквідоване, а Головне управління не є його правонаступником.

Представник відповідача -виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення позивача, його представника, представників відповідачів, дослідивши подані письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що наказом в.о. начальника ОСОБА_4 капітального будівництва головного управління (департаменту) будівництва, комунального господарства, транспорту і зв'язку виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ОСОБА_5 народних депутатів від 10.03.1995 року № 9-к ОСОБА_2 прийнята на посаду касира (а.с.64, т.2). 10.03.1995 року між начальником ОСОБА_4 капітального будівництва і спеціалістом бухгалтерії ОСОБА_2, яка працює на посаді касира управління згідно з наказом №9-к від 10.03.1995 року, укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (а.с.65, т.2). Наказом начальника зазначеного вище ОСОБА_4 від 12.07.1995 року №56 касиру-спеціалісту ОСОБА_2 присвоєно 13 ранг державного службовця (а.с.66, т.2). Із 18.10.1995 року по 28.08.2001 року позивач перебувала у відпустках по догляду за дитиною. Наказом начальника ОСОБА_4 капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 29.08.2001 року №19-к на ОСОБА_2 покладено виконання обов'язків спеціаліста відділу обліку та звітності із збереженням 13 рангу державного службовця та попереджено про спеціальні обмеження, встановлені Законами України „Про державну службуВ» , „Про боротьбу з корупцієюВ» щодо прийняття на державну службу та проходження державної служби ( а.с.82, 83, т.2).

13.12.2001 року в ОСОБА_4 капітального будівництва Івано-Франківської облдержадміністрації начальником відділу кадрової роботи та з питань державної служби і нагород апарату облдержадміністрації здійснено перевірку роботи кадрової служби та дотримання вимог Законів України „Про державну службуВ» , „Про боротьбу з корупцієюВ» . В ході перевірки встановлено ряд порушень, зокрема і щодо призначення на посаду державного службовця ОСОБА_2 -не проводився конкурс на посаду касира-спеціаліста, відсутня особова картка ОСОБА_2 за формую П2-ДС, нею не прийнята присяга державного службовця, посада касира-спеціаліста у штатному розписі на 2001 рік не передбачена, також не передбачена у штатному розписі на 2001 рік і посада спеціаліста відділу та звітності. За результатами перевірки складено довідку та запропоновано, крім іншого, звернутися до начальника ОСОБА_4 капітального будівництва облдержадміністрації з вимогою звільнити із займаних посад осіб, які призначені на посади державних службовців без конкурсного відбору ( а.с.7-14, т.1).

Наказом начальника ОСОБА_4 капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 13.02.2002 року №4-к ОСОБА_2 звільнено з посади спеціаліста відділу обліку та звітності згідно з п.1 ст.30 Закону України „Про державну службуВ» у зв'язку з порушенням умов реалізації права на державну службу.

Підставою для звільнення позивача послужило призначення її на посаду касира-спеціаліста ОСОБА_4 капітального будівництва головного управління (департаменту) будівництва, комунального господарства, транспорту і зв'язку виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ОСОБА_5 народних депутатів без конкурсного відбору.

Із змісту ст.4 Закону України "Про державну службу" слідує, що право на державну службу мають громадяни України які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір, або за іншою процедурою, передбаченою Кабінетом ОСОБА_5 України.

Відповідно до частин 1, 2 ст.15 зазначеного Закону прийняття на державну службу на посади третьої - сьомої категорій, передбачених статтею 25 цього Закону, здійснюється на конкурсній основі, крім випадків, коли інше встановлено законами України.

Порядок проведення конкурсу для вступу на державну службу регулюється Положенням, що затверджується Кабінетом ОСОБА_5 України.

Судом встановлено, що згідно наказу № 9-к від 10.03.1995 року ОСОБА_2 прийнята на посаду касира ОСОБА_4 капітального будівництва головного управління (департаменту) будівництва, комунального господарства, транспорту і зв'язку виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ОСОБА_5 народних депутатів. Відповідно до штатного розпису апарату управління капітального будівництва облвиконкому, що введений з 01.02.1995 року, вакантна посада на яку прийнято ОСОБА_2 значилась як „спец. касирВ» (а.с.88 т.2, 79 т.5) . В штатних розписах, які введені з 01.06.1995 року, 01.10.1995 року (а.с.91, 96 т.2, 83, 88 т.5) посада ОСОБА_2 значиться як „касир, спеціалістВ» .

За таких обставин суд приходить до переконання, що посада, на яку 10.03.1995 року прийнята ОСОБА_2, була посадою спеціаліста. Зазначене також підтверджується договором про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 10.03.1995 року (а.с.65, т.2) та наказом від 12.07.1995 року про присвоєння їй 13 рангу державного службовця.

Відповідно до постанови Верховної ОСОБА_5 України від 16.12.93 № 3724-XII «Про введення в дію Закону України "Про державну службу" дія Закону України "Про державну службу" була поширена на працівників органів місцевого самоврядування.

Постановою Кабінету ОСОБА_5 України від 18.04.1994 року №239 затверджено Порядок віднесення посад працівників місцевих ОСОБА_5 народних депутатів та їх виконавчих комітетів до відповідних категорій посад державних службовців і присвоєння їм рангів державних службовців, відповідно до п.1 якого спеціалісти управлінь, самостійних відділів обласних, Київської та Севастопольської міських ОСОБА_5 народних депутатів віднесено до шостої категорії державних службовців.

Згідно п.2 постанови Кабінету ОСОБА_5 України від 17.06.1994 року №423 прийняття на державну службу на посади третьої-шостої категорій, передбачених статтею 25 Закону України „Про державну службуВ» , та на інші прирівняні до них посади проводиться за конкурсним відбором у порядку, встановленому постановою Кабінету ОСОБА_5 України від 20.12.1993 року №1047, крім випадків, коли інше передбачено законами України.

В судовому засіданні встановлено, що конкурсний відбір при прийнятті 10.03.1995 року ОСОБА_2 на посаду в ОСОБА_4 капітального будівництва не проводився.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 прийнята 10.03.1995 року відповідно до наказу № 9-к на державну службу із порушенням вимог ст.4 Закону України „Про державну службуВ» .

Відповідно до статті 30 Закону України "Про державну службу" крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі: порушення умов реалізації права на державну службу (стаття 4 цього Закону); недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 цього Закону; досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби (стаття 23 цього Закону); відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії (стаття 31 цього Закону); виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12 цього Закону); відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону; неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів, передбачених статтею 13 цього Закону.

Зі змісту статті 30 Закону України "Про державну службу" вбачається, що державна служба припиняється передусім із загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, а також із підстав, визначених цією статтею.

Таким чином, на переконання суду при звільненні особи з державної служби на неї розповсюджуються гарантії передбачені Кодексом законів про працю України.

Згідно ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації та вживає заходів до переведення працівника за його згодою на іншу роботу.

Як вбачається із матеріалів особової справи ОСОБА_2 (а.с.56, т.2) та встановлено в судовому засіданні, позивач про звільнення з ОСОБА_4 капітального будівництва Івано-Франківської ОДА за два місяці не попереджалась, інша робота їй не пропонувалась.

Таким чином, суд приходить до висновку, що звільнення позивача із займаної посади відбулось з порушенням норм трудового законодавства, а тому наказ № 4-к від 13.02.2002 року в частині звільнення ОСОБА_2 з посади спеціаліста відділу обліку та звітності ОСОБА_4 капітального будівництва Івано-Франківської ОДА є протиправним і підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.235 Кодексу законів про працю України (надалі КЗпП України) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

В судовому засіданні встановлено, що 11.05.2005 року, на виконання Указу Президента України від 03.04.2005 року № 593 "Про вдосконалення структури місцевих державних адміністрацій", з метою підвищення ефективності здійснення місцевими державними адміністраціями в межах своїх повноважень, Кабінетом ОСОБА_5 України прийнято постанову № 328 «Про структуру місцевих державних адміністрацій».

Статтею 5 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" визначено, що структуру місцевих державних адміністрацій, згідно примірних переліків управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, що затверджуються Кабінетом ОСОБА_5 України, формують голови місцевих державних адміністрацій.

Головою Івано-Франківської облдержадміністрації 11.03.2005 року, згідно зазначеної норми Закону, видано розпорядження № 74 "Про упорядкування структури обласної державної адміністрації".

На виконання вимог переліку управлінь, відділів та інших структурних підрозділів облдержадміністрації, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_5 України від 11.05.2005 року № 328, розпорядженням голови Івано-Франківської облдержадміністрації від 07.06.2005 року № 260 "Про нову редакцію розпорядження голови облдержадміністрації від 11.03.2005 року № 74" ліквідовано та створено ряд структурних підрозділів обласної державної адміністрації. Пунктом 3 даного розпорядження ліквідовано в тому числі й ОСОБА_4 капітального будівництва облдержадміністрації.

Відповідно до пункту 8 Розпорядження, керівників головних управлінь, управлінь облдержадміністрації, які ліквідовуються, зобов'язано здійснити ліквідаційні та реорганізаційні заходи відповідно до чинного законодавства (а.с.26, т.2).

На підставі пункту 8 розпорядження голови Івано-Франківської облдержадміністрації від 07.06.2005 року № 260 начальником ОСОБА_4 капітального будівництва Івано-Франківської облдержадміністрації видано наказ № 28 від 15 червня 2005 року "Про ліквідацію управління капітального будівництва".

Цим ж наказом утворено Ліквідаційну комісію ОСОБА_4 капітального будівництва, у складі її голови - заступника начальника ОСОБА_4 ОСОБА_6.

Ліквідаційною комісією відповідно до статті 36 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних і фізичних осіб-підприємців»30.09.2005 року розміщено повідомлення про ліквідацію ОСОБА_4 капітального будівництва Івано-Франківської облдержадміністрації в «Бюлетені державної реєстрації»та встановлено двохмісячний строк для пред'явлення претензій кредиторів ОСОБА_4.

Станом на 20.01.2006 року складено ліквідаційний баланс управління капітального будівництва Івано-Франківської облдержадміністрації, а 20 березня 2006 року складено Акт про вжиті заходи по його ліквідації. Ці документи 31.03.2006 року затверджені розпорядженням № 186 голови Івано-Франківської облдержадміністрації.

Згідно статті 36 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»05.04.2006 року відділом державної реєстрації виконкому Івано-Франківської міської ради проведено державну реєстрацію припинення ОСОБА_4 капітального будівництва Івано-Франківської ОДА, як юридичної особи із внесенням відповідного запису до ЄДРПОУ.

При цьому судом встановлено, що державному реєстратору для проведення державної реєстрації припинення в результаті ліквідації ОСОБА_4 капітального будівництва Івано-Франківської ОДА, як юридичної особи публічного права, уповноваженою особою надано всі передбачені ст.36 зазначеного Закону документи, які відповідали вимогам ч.1, ч.2 ст.8 та абз.2 ч.2 ст.36 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»(а.с.179-212, т.6; а.с.200, т.7). Підстав для залишення поданих документів без розгляду у державного реєстратора не було.

Отже, доводи представника позивача про те, що Івано-Франківською обласною державною адміністрацією не проводилась ліквідація ОСОБА_4 капітального будівництва і дії державного реєстратора по внесенню 05.05.2006 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення зазначеної юридичної особи є незаконними, не відповідають фактичним обставинам, а тому позовні вимоги в цій частині є такими, що не підлягають задоволенню.

Також, безпідставними є доводи представника позивача про те, що Головне управління будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Івано-Франківської ОДА є правонаступником управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації.

Головне управління будівництва архітектури та житлово-комунального господарства утворене згідно розпорядження голови Івано-Франківської облдержадміністрації № 260 від 07.06.2005 року. Відповідно до положення про це ОСОБА_4, затвердженого розпорядженням голови Івано-Франківської облдержадміністрації № 466 від 12.09.2005 року, його структурними підрозділами є управління капітального будівництва, управління містобудування та архітектури, управління житлово-комунального господарства, відділ аналітичного забезпечення, фінансовий відділ. В пункті 20 Положення, який розпорядженням голови Івано-Франківської облдержадміністрації № 529 від 12.09.2006 року виключений, зазначено, що Головне управління є правонаступником щодо виконання цивільно-правових зобов'язань по договорах підряду управління капітального будівництва, містобудування та архітектури, житлово-комунального господарства. Таким чином, до виключення зазначеного пункту із розпорядження, Головне управління мало виступати правонаступником своїх структурних підрозділів, а не ОСОБА_4 в якому працювала позивач та яке згодом ліквідоване, і тільки в межах виконання цивільно-правових зобов'язань по договорах підряду .

ОСОБА_4 капітального будівництва Івано-Франківської облдержадміністрації знято з обліку, як платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття, 23.01.2006 року Івано-Франківським міським центром зайнятості здійснювалася перевірка на наявність заборгованості по сплаті страхових внесків. 13.03.2006 року КРУ в Івано-Франківській області проводилася ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності зазначеного ОСОБА_4.

Державна податкова адміністрація в м. Івано-Франківську проводила позапланову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства управління капітального будівництва Івано-Франківської облдержадміністрації за період з 01.01.2003 року по 31.12.2005 року. Згідно копій довідок наявних в матеріалах справи ОСОБА_4 капітального будівництва Івано-Франківської облдержадміністрації станом на 28.03.2006 року на жодному обліку не перебувало (а.с. 185-189, т.6).

Як встановлено в судовому засіданні, ліквідоване ОСОБА_4 капітального будівництва Івано-Франківської облдержадміністрації мало індетифікаційний код у ЄДРПУО № 04011992 (а.с.23 т.7), а новоутвореному Головному управлінню будівництва архітектури та житлово-комунального господарства присвоєно індетифікаційний код № 33645856, такий же код № 33645856 в ЄДРПУО має Головне управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської ОДА (а.с.17 т.5).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців станом на 25.05.2011 року юридичну особу ОСОБА_4 капітального будівництва Івано-Франківської ОДА 05.04.2006 року припинено в результаті її ліквідації за рішенням засновників, що не пов'язано з реорганізацією (а.с.85, т.7). Дану обставину також підтверджує копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи зі штампом державного реєстратора про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи 05.04.2006 року (а.с. 23, т.7).

Стосовно доводів позивача про передачу майна, як доказу правонаступництва Головного управління будівництва архітектури та житлово-комунального господарства ОДА за ОСОБА_4 капітального будівництва, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 ст.5 Закону України „Про місцеві державні адміністраціїВ» повноваження по формуванню складу та структури місцевих державних адміністрацій віднесено до голів місцевих державних адміністрацій.

Згідно ч.3 ст.47 Закону України „Про місцеві державні адміністраціїВ» для забезпечення діяльності місцевих державних адміністрацій, їх структурних підрозділів за ними на праві управління закріплюється майно, що є державною власністю.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 капітального будівництва ОДА на підставі розпорядження Івано-Франківської ОДА №260 від 07.06.2005 року як юридична особа публічного права було ліквідоване та виключено із ЄДРПОУ, а отже в розумінні ч.3 ст.47 Закону України „Про місцеві державні адміністраціїВ» припинив свою діяльність структурний підрозділ державної адміністрації за яким на праві управління було закріплене державне майно. У зв'язку із вказаним Івано-Франківська обласна державна адміністрація, на реалізацію вимог коментованого вище Закону, як єдиний орган, який вправі розпоряджатися державним майном без вибуття його із державної власності, прийняла розпорядження №669 від 01.12.2005 року (а.с. 41, т.6) про його передачу іншому структурному підрозділу ОДА для виконання ним частини функцій, визначених положенням.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що факт передачі майна ОСОБА_4 капітального будівництва до Головного управління будівництва архітектури та житлово-комунального господарства ОДА, яке в структурі останього складає лише частину майна та враховуючи, що окремі повноваження та функції ліквідованого ОСОБА_4 капітального будівництва були наново делеговані Головному управлінню будівництва архітектури та житлово-комунального господарства ОДА, не може бути безумовною ознакою правонаступництва.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.81 Цивільного кодексу України, цим Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права. Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

Питання чи було Головне управління будівництва архітектури та житлово-комунального господарства ОДА правонаступником ліквідованого ОСОБА_4 капітального будівництва ОДА досліджувалось Івано-Франківським окружним адміністративним судом при розгляді справи №2а-4394/08/0970.

27.04.2010 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом у справі №2а-4394/08/0970 прийнято постанову, якою встановлено, що Головне управління будівництва архітектури та житлово-комунального господарства ОДА, яке розпорядженням голови Івано-Франківської облдержадміністрації №177 від 02.04.2008 року перейменовано в Головне управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської ОДА, не є правонаступником ліквідованого ОСОБА_4 капітального будівництва (а.с.168, т.6). Із висновками суду першої інстанції погодився Львівський апеляційний адміністративний суд, залишивши ухвалою від 01.11.2010 року зазначену постанову без змін (а.с.201, т.7). Ці судові рішення вступили в законну силу, в установленому порядку не змінені та не скасовані.

У відповідності до ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Із врахуванням вищенаведеного суд приходить до переконання, що ліквідація ОСОБА_4 капітального будівництва Івано-Франківської облдержадміністрації була проведена у відповідності до чинного законодавства, а Головне управління регіонального розвитку Івано-Франківської обласної державної адміністрації не є його правонаступником.

В обґрунтування доводів про те, що Головне управління будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Івано-Франківської облдержадміністрації, і як наслідок Головне управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської облдержадміністрації, є правонаступником ОСОБА_4 капітального будівництва Івано-Франківської ОДА представник позивача посилається на рішення господарських судів у справах №П-3/69, № 16/145-13/158-15/60, № П-3/70, № П-2/311; ухвалу Вищого адміністративного суду України від 02.11.2010 року.

Проаналізувавши наведені судові рішення суд зазначає наступне.

Із змісту рішень Івано-Франківського господарського суду від 03.06.2008 року у справі №П-3/69 (а.с.230, т.4), від 03.06.2008 року у справі №П-3/70 (а.с.233, т.4), від 04.10.2010 року у справі № 16/145-13/158-15/60 (а.с.88, т.6), залишеного без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду (а.с.41, т.7), слідує, що господарськими судами вирішувалось питання правонаступництва Головного управління будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Івано-Франківської ОДА, Головного управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської ОДА за конкретними господарськими зобов'язаннями і їх виконанням, та не досліджувалось питання правонаступництва однієї юридичної особи публічного права за іншою в цілому, що зроблено судом у цій справі та при розгляді вищезазначеної адміністративної справи №2а-4394/08/0970, а відтак, встановлене у зазначених судових рішеннях правонаступництво господарських зобов'язань Головного управління будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Івано-Франківської ОДА та Головного управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської ОДА за договорами, укладеними ОСОБА_4 капітального будівництва 23.04.2004 року, 28.10.2005 року та 19.12.2005 року, із ВАТ „Івано-ФранківськгазВ» та ТОВ „Пластбуд ЛТДВ» на будівництво газопроводів не є беззаперечним доказом того, що вказані юридичні особи є правонаступником ліквідованого ОСОБА_4 капітального будівництва і оцінюються судом у сукупності з іншими встановленими в судовому засіданні обставинами.

Також, не є доказом правонаступництва Головним управлінням будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Івано-Франківської ОДА за ОСОБА_4 капітального будівництва ОДА помилкове зазначення у рішеннях господарських судів по справах № П-2/311, №П-3/69 індетифікаційного коду Головного управління (а.с.219, 222, 230, т.4).

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02.11.2010 року (а.с.18, т.7) також не встановлено правонаступництво ОСОБА_4 капітального будівництва ОДА за Головним управлінням будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Івано-Франківської ОДА. Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції, як одну із підстав для скасування, Вищий адміністративний суд України зазначив те, що суди, відмовляючи у стягненні коштів не дослідили та не надали правову оцінку розпорядженню Івано-Франківської ОДА від 25.11.2005 року №651, яке було чинним на момент виникнення спірних правовідносин та на момент звернення до суду.

Відповідно до ст.290-1 КЗпП України у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках -правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно орган, який розглядає трудовий спір, визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 цього Кодексу.

Згідно ст.235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

При вирішенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу колегія суддів керується п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", згідно якого при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_5 України від 8 лютого 1995 р. N 100 (з наступними змінами і доповненнями). Відповідно до п.п. «з»п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати (в подальшому Порядок), затвердженого Постановою Кабінету ОСОБА_5 України від 08.02.1995 № 100, цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу.

Згідно з п.2 Порядку, середня заробітна плата за час вимушеного прогулу обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Враховуючи, що особу було звільнено в лютому 2002 року, то для обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу треба брати період за грудень 2001р.- січень 2002 року.

Однак, відповідно до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати у разі зміни структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування відбулися у період, протягом якого за працівником зберігається середня заробітна плата, а також коли заробітна плата у розрахунковий період не зберігається, обчислення середньої заробітної плати проводиться з урахуванням виплат, передбачених працівникові згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів.

Постановою Кабінету ОСОБА_5 України від 09.03.2006 року №268 „Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органівВ» з 01.01.2006 року підвищено посадові оклади з одночасною зміною структури заробітної плати. Постановою Кабінету ОСОБА_5 України від 06.02.2008 року №34 внесено зміни до Постанови Кабінету ОСОБА_5 України №268 від 09.03.2006 року щодо підвищення на 45 відсотків посадових окладів.

Статтею 3 Закону України „Про оплату праціВ» визначено, що оплата праці за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт) не може бути нижчої за мінімальну заробітну плату. До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.

Законом України „Про державний бюджет України на 2011 рікВ» з 01.04.2011 року встановлена мінімальна заробітна плата в розмірі 960 грн. Враховуючи наведене, розрахунковим періодом для обчислення середньої заробітної плати є період за квітень-травень 2011 року.

Аналогічна правова позиція щодо порядку розрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу наведена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.07.2010 року по справі № К-24090/07.

При обчисленні середньоденного заробітку ОСОБА_2 суд виходить із суми 3137,06 грн., визначеної згідно довідки, наданої суду відповідачем (а.с.192, т.7).

Середньоденний заробіток позивача становить 80,44 грн. (3137,06грн. поділено на 39, кількість робочих днів в квітні-травні 2011р.).

При визначенні періоду, за який слід стягнути середню заробітну плату, суд виходить з наступного.

ОСОБА_2 звільнена з роботи з 14.02.2002 року. 02.01.2011 ОСОБА_2 виповнилось 55 років і їй призначено пенсію за віком (а.с.219, т.7).

Згідно статей 23, 30 Закону України „Про державну службуВ» граничний вік перебування на державній службі для жінок становить 55 років і досягнення цього віку є безумовною підставою для припинення державної служби.

За таких обставин, суд вважає, що часом вимушеного прогулу є період з 14.02.2002 року по 02.01.2011 року, який становить 2230 робочих днів.

Разом з цим судом встановлено, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 15.04.2003 року позивача було поновлено на роботі. На виконання цього рішення, видано наказ №5-к від 16.04.2003 року відповідно до якого ОСОБА_2 поновлено на роботі (а.с. 87, т.2). Оскільки зазначене рішення міського суду скасовано, наказом № 6-к від 02.07.2003 року наказ №5-к від 16.04.2003 року скасовано (а.с.215, т.2). Кількість робочих днів за цей період становить 50 днів, які слід виключити із розрахунку.

Крім цього, із розрахунку слід виключити 504 робочі дні за період з 29.12.2004 року по 02.01.2007 року -час протягом якого позивач безпідставно оскаржувала ухвалу Верховного Суду України від 25.11.2004 року про відмову в задоволенні її заяви про перегляд ухвал апеляційного і Верховного Суду України за винятковими обставинами та судових рішень, пов'язаних із відмовою у прийнятті такої апеляційної скарги, у зв'язку з чим справа перебувала у провадженнях судів апеляційної та касаційної інстанцій, що унеможливлювало розгляд справи по суті судом першої інстанції (а.с.280-336, т.1).

Таким чином, загальна кількість робочих днів за період з 14.02.2002 року по 02.01.2011 року за які слід стягнути середній заробіток становить 1676 днів (2230 - 50 - 504).

Сума на відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню на користь позивача, становить 134 817, 44 грн. (80,44 х 1676).

Щодо тверджень представника відповідача про необхідність включення при обчисленні середньої заробітної плати премій, то відповідно до п.3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, премії включаються у заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Оскільки ОСОБА_2 у період з 14.02.2002 року по даний час не працювала і у розрахункові відомості на заробітну плату у розрахунковий період виплати на преміювання ОСОБА_2М не включались, то відповідно вони і не можуть бути враховані при обчисленні середньої заробітної плати.

В зв'язку з неправомірним звільненням та порушенням прав, ОСОБА_2 було заподіяно моральну шкоду, яка згідно статті 237-1 Кодексу законів про працю України підлягає відшкодуванню власником або уповноваженим ним органом. При визначенні розміру цього відшкодування суд враховує ступінь і характер моральних страждань позивача, втрати ним нормальних життєвих зв'язків і необхідності додаткових зусиль для організації свого життя. Колегія суддів вважає, що в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню в межах стягнення на користь ОСОБА_2 10 000 грн. моральної шкоди.

Беручи до уваги, що ОСОБА_4 капітального будівництва ОДА ліквідоване, враховуючи, що у відповідності до положень Закону України „Про місцеві адміністраціїВ» його засновником (в розумінні норм КЗпП власником) є Івано-Франківська обласна державна адміністрація, суд приходить до висновку, що середня заробітна плата за час вимушеного прогулу в сумі 134 817, 44 грн. та 10 000 грн. моральної шкоди підлягають стягненню з Івано-Франківської обласної державної адміністрації.

Відповідно до п.1.1 Інструкції „Про порядок ведення трудових книжок працівниківВ» , затвердженої наказом Міністерства праці України, міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 року №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Згідно ст.26 Закону України „Про державну службуВ» в трудовій книжці державного службовця робиться запис про присвоєння, зміну і позбавлення відповідного рангу.

Як встановлено судом, наказом начальника управління капітального будівництва від 12.07.1995 року №56 касиру-спеціалісту ОСОБА_2 присвоєно 13 ранг державного службовця, проте запис про це у її трудовій книжці відсутній.

Відповідно до п.2.8 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, якщо підприємство, яке зробило неправильний запис або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності -вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності -облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при ОСОБА_5 Криму.

Оскільки ОСОБА_4 капітального будівництва ліквідоване, враховуючи положення п.3 Указу Президента України від 24.07.1995 року №640/95, Закону України „Про місцеві адміністраціїВ» суд приходить до переконання, що запис у трудову книжку ОСОБА_2 про присвоєння їй 13 рангу державного службовця повинна здійснити Івано-Франківська обласна державна адміністрація.

Стосовно позовних вимог позивача про скасування у текстовій частині наказу ОСОБА_4 капітального будівництва ОДА від 12.02.2002 року № 3-к словосполучення „з порушенням вимог Закону України „Про державну службуВ» (а.с. 85, т.2), суд вважає, що зазначена позовна вимога не підлягає до задоволення, оскільки вказаним наказом жодним чином не порушено прав позивача під час проходження нею публічної служби і таке формулювання позовної вимоги не є належним способом захисту порушеного права у відносинах публічної служби.

Відносно позовних вимог позивача: визнати те, що 01.06.1995 року ОСОБА_2 зайняла посаду касир-спеціаліста в ОСОБА_4 капітального будівництва ОВК без порушення Закону України «Про державну службу»; визнати те, що все майно права та обов'язки передані ОСОБА_4 капітального будівництва ОДА правонаступнику - Головному управлінню будівництва архітектури та житлово-комунального господарства облдержадміністрації; визнати незаконним надання державним реєстратором 15.09.2005 року Головному управлінню будівництва архітектури та житлово-комунального господарства ідентифікаційного коду №33645856 під час включення відомостей до ЄДРПОУ про цю установу; визнати незаконним те, що державний реєстратор вніс до свідоцтва Головного управління будівництва архітектури та житлово-комунального господарства ОДА з ЄДРПОУ дату державної реєстрації 07.06.2005 р.; визнати незаконним утворення ліквідаційної комісії ОСОБА_4 капітального будівництва ОДА, наказом начальника УКБ ОДА від 15.06.2005 р. №28, з перевищенням повноважень, до внесення до ЄДРПОУ 29.09.2005 року рішення про припинення УКБ ОДА, до встановлення головою ОДА строків початку ліквідації УКБ ОДА та без погодження з державним реєстратором; визнати те, що у ЄДРПОУ не існує, законом встановленого запису про призначення ліквідаційної комісії ОСОБА_4 капітального будівництва ОДА; визнати незаконним розміщення повідомлення у «Бюлетні державної реєстрації»30.09.2005 року про ліквідаційну комісію ОСОБА_4 капітального будівництва ОДА; визнати те, що «ліквідаційний баланс»ОСОБА_4 капітального будівництва ОДА за перший квартал 2006 року, відображає передачу двох сум (108863 грн., 1503468 грн.) з різних спеціальних рахунків ОСОБА_4 капітального будівництва ОДА до правонаступника Головного управління будівництва архітектури та житлово-комунального господарства ОДА -є передаточним; визнати незаконним фальсифікацію назви передаточного балансу ОСОБА_4 капітального будівництва ОДА на ліквідаційний та скасувати сфальсифікований баланс з назвою «Ліквідаційний баланс УКБ ОДА»і розпорядження Івано-Франківської ОДА від 31.03.2006 року №186 «Про затвердження ліквідаційного балансу УКБ ОДА та акту ліквідаційної комісії», суд прийшов до переконання, що зазначені вимоги не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до положень ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлення фактів, що мають юридичне значення, не є визначеним способом захисту порушеного права в адміністративному судочинстві. Зазначені вимоги фактично є доводами в підтвердження позиції позивача про незаконність наказу про звільнення, відсутність ліквідації ОСОБА_4 капітального будівництва та наявності правонаступництва, які досліджені судом в сукупності з іншими фактичними обставинами. Належним способом захисту у справах публічної служби є позовні вимоги щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень з питань проходження публічної служби.

Відповідно до частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби підлягають негайному виконанню - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, суд вважає, що в частині стягнення з Івано-Франківської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 середньомісячної заробітної плати в розмірі 1769,68 гривень постанову суду слід допустити до негайного виконання.

Враховуючи вищенаведене, на підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати наказ начальника ОСОБА_4 капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації №м4-к від 13.02.2002 року про звільнення ОСОБА_2 з посади спеціаліста відділу обліку та звітності згідно з п.1 ст.30 Закону України „Про державну службуВ» .

Стягнути з Івано-Франківської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 14.02.2002 року по 02.01.2011 року за 1676 робочих днів в розмірі 134817,44 гривень з проведенням відрахувань загальнообов'язкових зборів та платежів.

Стягнути з Івано-Франківської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 10000 гривень моральної шкоди.

Визнати ОСОБА_2 такою, що звільнена з посади спеціаліста за п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України у зв'язку з ліквідацією ОСОБА_4 капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації.

Зобов'язати Івано-Франківську обласну державну адміністрацію внести до трудової книжки ОСОБА_2 запис про присвоєння їй 13 рангу державного службовця відповідно до наказу №56 від 12.07.1995 року.

Допустити негайне виконання постанови суду в частині стягнення з Івано-Франківської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за один місяць в розмірі 1769,68 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Біньковська Н.В.

Суддя: Панікар І.В.

Суддя: Кишинський М.І.

Постанова складена в повному обсязі 19.09.2011 року.