Постанова

від 23.09.2015 по справі 810/3840/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2015 року 810/3840/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є.;

при секретарі судового засідання - Сакевич Ж.В.;

за участю:

представників позивача- Паламаренко Г.М., Мокринської С.І.;

відповідача - Борисова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрюг» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

до суду звернулось ТОВ «Укрюг» з позовом до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0006401501 від 26.03.2015 р.

У якості обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області № 0006401501 від 26.03.2015 р. прийняте з порушенням норм матеріального права, є таким, що суперечить нормам чинного законодавства України та підлягає скасуванню.

Представники позивача у судовому засіданні свої вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення та пояснив, що в ході проведення перевірки позивача було встановлено відсутність в наданих копіях митних декларацій відміток митниці, яка здійснює оформлення вивезення товару (вантажу) на територію ВЕЗ «Крим», про перетин товаром (вантажем) межі між територією ВЕЗ «Крим» та іншою територією України та не засвідчення посадовою особою митного органу відповідно до чинного законодавства копії митних декларацій. Крім того, відповідач дійшов висновку про не вірно визначену позивачем суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, яка визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду за листопад 2014 року у розмірі 103897, 00 грн., що в свою чергу призвело до завищення бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за грудень 2014 року у сумі 103897, 00 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке:

товариство з обмеженою відповідальністю «Укрюг» є юридичною особою, код за ЄДРПОУ: 31387134.

Матеріалами справи встановлено, що 09.02.2015 р. Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 09.02.2015 № 194/15-1/31387134 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування товариством з обмеженою відповідальністю «Укрюг» (код ЄДРПОУ 31387134) суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2014 року».

Перевіркою встановлено та зафіксовано в акті наступні порушення вимог податкового законодавства:п. 187.1 ст. 187, п. 185.1 ст. 185, пункти 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 ст. 200 ПКУ, в наслідок чого завищено суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню ПДВ на рахунок платника у банку за листопад 2014 року в сумі 44919, 00 грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за листопад 2014 року в розмірі 103897, 00 грн.

Позивачем були подані заперечення на акт перевірки від 09.02.2015 № 194/15-1/31387134, висновки якого рішенням Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області залишено без змін, про що повідомлено позивача листом від 27.02.2015 № 2451/10/15-1.

Крім того, 13.03.2015 Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 13.03.2015 № 324/15-1/31387134 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування товариством з обмеженою відповідальністю «Укрюг» (код ЄДРПОУ 31387134) суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2014 року». Перевіркою встановлено порушення вимог пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 ст. 200 ПКУ, внаслідок чого завищено суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню ПДВ на рахунок платника у банку за грудень 2014 року в розмірі 103897, 00 грн.

Заперечення на акт перевірки від 13.03.2015 № 324/15-1/31387134 залишені без задоволення, а відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення за наслідками перевірки, про що повідомлено позивача листом від 25.03.2015 № 4173/10/10-02-15-01-20.

Вищевказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги позивача, рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 11.08.2015 № 16905/6/99-99-10-01-04-25, податкове повідомлення-рішення від 26.03.2015 р. № 0006401501 та рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги залишено без змін.

Позивач, не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням оскаржив його в судовому порядку.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з такого.

Поняття платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставки оподаткування, переліку неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування, внесення та відшкодування податку на додану вартість регламентується розділом V Податкового кодексу України (далі - ПКУ).

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 4 ПКУ, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПКУ, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п. 188.1 ст. 188 ПКУ, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 ПКУ.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПКУ, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПКУ, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПКУ передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

Положення п. 198.6 ст. 198 ПКУ, про що зазначалося вище, передбачають, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями), цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

Згідно зі ст. 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підприємства, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, можуть узагальнювати інформацію в регістрах бухгалтерського обліку без застосування подвійного запису.

Відповідно до ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Згідно з п. 200.7 ст. 200 ПКУ, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Пунктом 200.8 ст. 200 ПКУ передбачено, що до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Суд не погоджується з доводами відповідача про порушення позивачем вимог п. 187.1 ст. 187, п. 185.1 ст. 185 та пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 ст. 200 ПКУ, в результаті чого позивачем завищено суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню ПДВ на рахунок платника у банку за листопад 2014 року в сумі 44919, 00 грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за листопад 2014 року в розмірі 103897, 00 грн., з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 01.10.2014 між позивачем (продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (покупецем) було укладено договір № 125, згідно умов якого продавець продав, а покупець придбав меблеві набори (товар) згідно специфікацій, в яких відображається номенклатура товару, кількість, вартість за одиницю і загальна ціна на кожну партію відвантаження.

Згідно п. 3.1 договору, продавець поставляє товар на умовах FCA у відповідності до «Інкотермс-2010». Моментом переходу права власності на товар покупцю є дата оформлення вантажно-митної декларації.

Так, в деклараціях з ПДВ за листопад 2014 року в р. 2.1 (операції з вивезення товарів за межі митної території України) відображено реалізацію готової продукції громадянину Російської Федерації ОСОБА_3 згідно зазначеного вище договору.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України від 12.08.2014 № 1636-VII «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1636-VII), на території ВЕЗ «Крим» діє особливий правовий режим економічної діяльності фізичних та юридичних осіб, у тому числі особливий порядок застосування норм регуляторного, податкового та митного законодавства України, а також особливий режим внутрішньої та зовнішньої міграції фізичних осіб.

Пунктом 3.2 ст. 3 Закону № 1636-VII передбачено, що у межах ВЕЗ «Крим» створюється вільна митна зона, що за своїм функціональним типом є одночасно вільною митною зоною комерційного, сервісного та промислового типу згідно із статтею 430 Митного кодексу України.

Згідно з п. 5.3 ст. 5 Закону № 1636-VII, фізична особа, яка має податкову адресу (місце проживання), юридична особа (відокремлений підрозділ), яка має податкову адресу (місцезнаходження) на території ВЕЗ «Крим», прирівнюються з метою оподаткування до нерезидента. Підпунктом 5 п. 12.4 ст. 12 р. ІІ Перехідних положень Закону № 1636-VII передбачено, що під час тимчасової окупації поставки товарів на територію (з території) ВЕЗ «Крим» здійснюються з урахуванням того, що поставка товарів з території ВЕЗ «Крим» на іншу територію України з метою їх вільного обігу здійснюється у митному режимі імпорту із застосуванням норм законодавства України про державний санітарно-епідеміологічний, ветеринарно-санітарний, фіто-санітарний, екологічний, радіологічний контроль, інших заходів тарифного і нетарифного регулювання, з урахуванням положень статті 6 цього Закону. Поставка товарів, що мають митний статус українських товарів, з іншої території України на територію ВЕЗ «Крим» прирівнюється до митного режиму експорту, в тому числі для цілей тарифного та нетарифного регулювання.

Відповідно до абз. «б» п. 187.1 ст. 187 ПКУ, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п.п. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 ПКУ, за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту.

Взаємовідносини з ФОП ОСОБА_3 у листопаді 2014 року відображено в бухгалтерському рахунку № 361 «Розрахунки з покупцями». Розрахунки за отриманий ФОП ОСОБА_3 товар надходили в національній валюті України - гривні.

Позивачем у декларації з ПДВ за листопад 2014 року № 9074007293 в р. 21 (операції з вивезення товарів за межі митної території України) відображено реалізацію товару ОСОБА_3 на загальну суму 519483 грн. (ВМД № 508050000/2014/019728 від 11.11.2014 на суму 246978, 60 грн., ВМД № 508050000/2014/023730 від 24.11.2014 на суму 41721, 00 грн., ВМД № 508050000/2014/023737 від 24.11.2014 на суму 230783, 40 грн.).

В свою чергу, відповідач зазначає про не засвідчені посадовою особою митного органу подані позивачем копії митних декларацій та відсутності в них відмітки митниці, яка здійснює оформлення вивезення товару (вантажу) на територію ВЕЗ «Крим», про перетин товаром (вантажем) межі між територією ВЕЗ «Крим» та іншою територією України.

Такі твердження відповідача не знайшли свого підтвердження та під час розгляду справи були спростовані документально підтверджуючими письмовими доказами.

Так, наявні в матеріалах справи копії митних декларацій містять відмітки митного органу відправлення, а саме підпис посадової особи митного органу, скріплений штампом Херсонської митниці 25051505, що в свою чергу дає підстави вважати про невідповідність тверджень відповідача дійсним обставинам справи.

Крім того, посадові особи податкового органу під час перевірки позивача не встановили порушень з постачання (експорту, імпорту) послуг, як і не встановлено наявності розбіжностей у податковій звітності, починаючи з періоду виникнення від'ємного значення (п. 3.7 та п.п. 3.14.4 акта перевірки від 09.02.2015 № 194/15-1/31387134).

Згідно п. 2.5 акта перевірки від 13.03.2015 № 324/15-1/31387134, під час перевірки документи позивачем були надані в повному обсязі. Крім того, як зазначено в п. 3.16 акта перевірки від 13.03.2015 № 324/15-1/31387134, перевіркою правомірності визначення податкового кредиту у декларації за листопад 2014 року порушень не встановлено. Перевіркою правомірності визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту, розрахунків з бюджетом та показників, відображених у декларації за грудень 2014 року також порушень не встановлено.

Слід зазначити, що Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651 затверджений Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 р. за № 1372/21684 (далі - Порядок № 651).

Згідно з абз. 3 та 4 п.п. 5.4 п. 5 розділу І Порядку № 651, копія електронної МД на папері являє собою засвідчене посадовою особою митного органу в порядку, передбаченому цим підпунктом, візуальне подання на папері оформленої митним органом електронної МД, відображеної у форматі *.xps.

Засвідчення здійснюється шляхом проставлення посадовою особою митного органу у верхній частині лицьового боку кожного аркуша ксерокопії МД на паперовому носії або роздрукованої на папері копії електронної МД відмітки «Копія. Згідно з оригіналом», особистого підпису, ініціалів і прізвища, дати засвідчення копії та відбитка особистої номерної печатки.

Не відображення у митних деклараціях відмітки «Копія. Згідно з оригіналом» не є підставою вважати, що вказані господарські операції в дійсності не відбулися. Крім того, формальні недоліки митних декларацій, повинні оцінюватися у сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції. В свою чергу, реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов'язань суб'єкта господарювання, а не повноваженнями осіб із складання первинних документів, що засвідчують здійснення господарської операції. Судом встановлено та не заперечувалось відповідачем, що здійснення господарської операції в дійсності відбулось.

Однак, на переконання суду, досліджені митні декларації містять печатки митниці, що спростовує твердження відповідача про їх відсутність.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що формальні недоліки у документах, як -то відсутність у митних деклараціях відмітки «Копія. Згідно з оригіналом» не є доказом відсутності у митній декларації відповідної відмітки митного органу, яка здійснює оформлення вивезення товару (вантажу), такі відмітки наявні в митних деклараціях, наданих позивачем.

Таким чином, враховуючи все вищезазначене у сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено порушень вимог податкового законодавства, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за грудень 2014 року на суму ПДВ 103897, 00 грн., а, відтак, у відповідача також відсутні підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 51948, 50 грн., у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0006401501 від 26.03.2015 р. є протиправним та підлягає скасуванню.

У зв'язку з вищевикладеним суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України, та є підставами для скасування податкового повідомлення-рішення, а тому підлягають задоволенню.

Статтею 11 КАСУ встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідачем не було надано доказів, які дають підстави вважати про правомірність висновку перевіряючого під час проведення перевірки та винесення відповідного рішення.

З огляду на викладене, прийняте контролюючим органом за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення №0006401501 від 26.03.2015 р. є неправомірним, а тому суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0006401501 від 26.03.2015 р.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 28 вересня 2015 р.