Ухвала

від 10.11.2015 по справі 810/3840/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3840/15 Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

10 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

за участю секретаря Гуцул О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрюг» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрюг» (далі - Позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.03.2015 року №0006401501.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Відповідача та заперечення представників Позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування Позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2014 року.

За результатами вказаної перевірки контролюючим органом складено акт від 09.02.2015 року №194/15-1/31387134 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ «Укрюг» (код за ЄДРПОУ 31387134) суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2014 року».

В ході проведення перевірки, податковим органом встановлено порушення Позивачем вимог: п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.п. 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в наслідок чого завищено суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2014 року в сумі 44 919, 00 грн та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за листопад 2014 року у розмірі 103 897, 00 грн.

20.02.2015 року Позивачем були подані до Відповідача заперечення на акт перевірки від 09.02.2015 року № 194/15-1/31387134.

Відповідач листом від 27.02.2015 року № 2451/10/15-1 повідомив Позивача, що висновки вказаного акта перевірки рішенням Відповідача залишено без змін.

Також, з 20.02.2015 року по 13.03.2015 року Відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування Позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2014 року.

В ході проведення перевірки, контролюючим органом встановлено порушення Позивачем вимог: п.п.200.1, 200.2, 200.3, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України , що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку за грудень 2014 року у розмірі 103 897,00 грн.

За результатами проведеної перевірки Відповідачем складено акт від 13.03.2015 року №324/15-1/31387134 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ «Укрюг» (кода за ЄДРПОУ 31387134) суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2014 року».

Не погоджуючись з висновками вказаного акта перевірки, 19.03.2015 року Позивачем до Відповідача подано заперечення №141.

Розглянувши подані заперечення, Відповідач листом від 25.03.2015 року №4173/10/10-02-15-01-20 повідомив Позивача, що рішенням контролюючого органу висновки акта перевірки від 13.03.2015 року №324/15-1/31387134 залишено без змін.

На підставі акта перевірки від 13.03.2015 року №324/15-1/31387134 Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.03.2015 року №0006401501 про збільшення податкових зобов»язань за платежем податок на додану вартість за основним платежем 103 897,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 51 948,50 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено Позивачем в адміністративному порядку.

Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги Позивача від 11.08.2015 року №16905/6/99-99-10-01-04-25, податкове повідомлення-рішення від 26.03.2015 року №0006401501 та рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги залишено без змін.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За приписами ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції

В основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

Відповідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) , господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Положеннями статті 185 Кодексу визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 Кодексу передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

Приписами п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Положеннями п.п.200.1, 200.2, 200.7, 200.8 статті 200 Кодексу передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2014 року між Позивачем (продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (покупцем) укладено договір № 125, за умовами якого продавець продав, а покупець придбав меблеві набори (товар) згідно специфікацій, в яких відображається номенклатура товару, кількість, вартість за одиницю і загальна ціна на кожну партію відвантаження.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що продавець поставляє товар на умовах FCA у відповідності до «Інкотермс-2010». Моментом переходу права власності на товар покупцю є дата оформлення вантажно-митної декларації.

В деклараціях з податку на додану вартість за листопад 2014 року в р.2.1 (операції з вивезення товарів за межі митної території України) відображено реалізацію готової продукції громадянину Російської Федерації ОСОБА_2 згідно зазначеного вище договору.

Згідно п.п.3.1, 3.2 ст.3 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон) на території ВЕЗ «Крим» діє особливий правовий режим економічної діяльності фізичних та юридичних осіб, у тому числі особливий порядок застосування норм регуляторного, податкового та митного законодавства України, а також особливий режим внутрішньої та зовнішньої міграції фізичних осіб.

У межах ВЕЗ «Крим» створюється вільна митна зона, що за своїм функціональним типом є одночасно вільною митною зоною комерційного, сервісного та промислового типу згідно із статтею 430 Митного кодексу України.

Відповідно п.5.3 ст.5 Закону фізична особа, яка має податкову адресу (місце проживання), юридична особа (відокремлений підрозділ), яка має податкову адресу (місцезнаходження) на території ВЕЗ «Крим», прирівнюються з метою оподаткування до нерезидента.

Фізична особа, яка має податкову адресу (місце проживання), юридична особа (відокремлений підрозділ), яка має податкову адресу (місцезнаходження) на іншій території України, прирівнюються з метою оподаткування до резидента.

Підпунктом 5 пункту 12.4 статті 12 розділу ІІ Перехідних положень Закону передбачено, що під час тимчасової окупації поставки товарів на територію (з території) ВЕЗ «Крим» здійснюються з урахуванням того, що поставка товарів з території ВЕЗ «Крим» на іншу територію України з метою їх вільного обігу здійснюється у митному режимі імпорту із застосуванням норм законодавства України про державний санітарно-епідеміологічний, ветеринарно-санітарний, фіто-санітарний, екологічний, радіологічний контроль, інших заходів тарифного і нетарифного регулювання, з урахуванням положень статті 6 цього Закону.

Поставка товарів, що мають митний статус українських товарів, з іншої території України на територію ВЕЗ «Крим» прирівнюється до митного режиму експорту, в тому числі для цілей тарифного та нетарифного регулювання.

Згідно абз.«б» п.187.1 ст.187 Кодексу дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Підпунктом 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 Кодексу передбачено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України, зокрема, у митному режимі експорту.

Як вбачається з бухгалтерського рахунку №361 «Розрахунки з покупцями», розрахунки за отриманий ФОП ОСОБА_2 у листопаді 2014 року товар, надходили в національній валюті України - гривні.

У декларації за листопад 2014 року №9074007293, поданої Позивачем, в р.21 (операції з вивезення товарів за межі митної території України) відображено реалізацію товару ОСОБА_2 на загальну суму 519 483 грн (ВМД №508050000/2014/019728 від 11.11.2014 року на суму 246 978,60 грн, ВМД №508050000/2014/023730 від 24.11.2014 року на суму 41 721,00 грн, ВМД №508050000/2014/023737 від 24.11.2014 року на суму 230 783,40 грн).

Наявні в матеріалах справи копії митних декларацій містять відмітки митного органу відправлення, а саме, підпис посадової особи митного органу, скріплений штампом Херсонської митниці 25051505.

Зі змісту акта перевірки від 09.02.2015 року №194/15-1/31387134 вбачається, що контролюючим органом під час перевірки Позивача не встановлено порушень з постачання (експорту, імпорту) послуг, як і не встановлено наявності розбіжностей у податковій звітності, починаючи з періоду виникнення від'ємного значення (п.3.7 та п.п.3.14.4 акта перевірки).

В пункті 2.5 акта перевірки від 13.03.2015 року №324/15-1/31387134 зазначено, що під час проведення перевірки Позивачем документи були надані в повному обсязі.

Пунктом 3.16 акта перевірки зазначено, що перевіркою правомірності визначення податкового кредиту у декларації за листопад 2014 року порушень не встановлено.

Перевіркою правомірності визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту, розрахунків з бюджетом та показників, відображених у декларації за грудень 2014 року також порушень не встановлено.

Колегія суддів звертає увагу, що Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року №651 затверджений Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 року за №1372/21684 (далі - Порядок).

Відповідно абз.3 та 4 п.п.5.4 п.5 розділу І Порядку №651, копія електронної МД на папері являє собою засвідчене посадовою особою митного органу в порядку, передбаченому цим підпунктом, візуальне подання на папері оформленої митним органом електронної МД, відображеної у форматі *.xps.

Засвідчення здійснюється шляхом проставлення посадовою особою митного органу у верхній частині лицьового боку кожного аркуша ксерокопії МД на паперовому носії або роздрукованої на папері копії електронної МД відмітки «Копія. Згідно з оригіналом», особистого підпису, ініціалів і прізвища, дати засвідчення копії та відбитка особистої номерної печатки.

Не відображення у митних деклараціях відмітки «Копія. Згідно з оригіналом» не є підставою вважати, що вказані господарські операції в дійсності не відбулися.

Крім того, формальні недоліки митних декларацій, повинні оцінюватися у сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції.

Реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов'язань суб'єкта господарювання, а не повноваженнями осіб із складання первинних документів, що засвідчують здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04 серпня 2015 року у справі № К/800/17900/15.

В апеляційній скарзі Відповідач вказує на те, що копії митних декларацій не засвідчені посадовою особою митного органу відповідно вимог чинного законодавства та відсутні відмітки митниці, яка здійснює оформлення вивезення товару (вантажу) та територію ВЕЗ «Крим», про перетин товаром (вантажем) межі між територією ВЕЗ «Крим» та іншою територією України.

Дане посилання апелянта колегія суддів не бере до уваги, оскільки воно спростовується наявними в матеріалах справи митними деклараціями, які оформленні згідно вимог чинного законодавства.

Формальні недоліки у документах, як-то відсутність у митних деклараціях відмітки «Копія. Згідно з оригіналом» не є доказом відсутності у митній декларації відповідної відмітки митного органу, яка здійснює оформлення вивезення товару (вантажу), такі відмітки наявні в митних деклараціях, наданих Позивачем.

Також апелянт зазначає, що судом першої інстанції при розгляді справи не враховано вимоги п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України та обставину, що Позивачем під час проведення перевірки не надано належним чином оформлені вантажно-митні декларації у паперовому вигляді.

З цього приводу слід зазначити таке.

Положеннями пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

З акта перевірки від 13.03.2015 року №324/15-1/31387134 вбачається, що контролюючим органом в ході перевірки використано, зокрема, експортні та імпортні ВМД за листопад, грудень 2014 року.

Представник Позивача пояснив, що вказані документи надавались представнику суб»єкта владних повноважень в електронному вигляді.

В матеріалах справи та безпосередньо в акті перевірки не зазначено вимоги податкового органу щодо надання вантажно-митних декларацій саме в паперовому вигляді.

Згідно ст.19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо протиправності дій суб»єкта владних повноважень при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 26.03.2015 року №0006401501, у зв'язку з чим оскаржуване рішення контролюючого органу підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, оскаржуване судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2015 року відкрито апеляційне провадження та відстрочено апелянту - Білоцерківській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області сплату судового збору до прийняття рішення.

Частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду сплачується 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», в редакції чинній на момент подання адміністративного позову (травень 2015 року), за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати; ч.3 ст.4 цього ж Закону передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Мінімальна заробітна плата на 2015 рік в Україні вcтановлена Закoном України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» в розмірі 1 218,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, загальний розмір судових витрат у вигляді сплати судового збору, понесених ТОВ «Укрюг» за подання до суду адміністративного позову майнового характеру, складає 1 827 грн 00 коп, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №620 від 19 серпня 2015 року.

За подання адміністративного позову ТОВ «Укрюг» повинно було сплатити судовий збір у розмірі 3 116,91 грн (155 845,5 х 2%).

З врахуванням наведеного та у відповідності вимог вищевказаних норм законів, суд вважає за необхідне стягнути з Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області судовий збір в розмірі 3 428,60 грн (3 116,91 х 110%).

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року - без змін.

Стягнути з Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (бул-р. 50-річчя Перемоги, 12, м.Біла Церква, Київська обл., 09117, код ЄДРПОУ 38614712) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м.Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м.Києві, код банку 820019, р/р 31211206781007, код класифікації 22030001) судовий збір за подання апеляційної скарги до адміністративного суду в розмірі 3 428 (три тисячі чотириста двадцять вісім) грн 60 (шістьдесят) коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Бужак Н.П.

Костюк Л.О.

Ухвала складена в повному обсязі 11 листопада 2015 року.

.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Костюк Л.О.

Бужак Н.П.