Постанова

від 06.10.2015 по справі 815/4768/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/4768/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2015 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бжассо Н.В.,

за участю секретаря Музики І.О.,

за участю представника позивача: ОСОБА_7. (згідно довіреності), Бейгельзімера М.Г. (згідно довіреності),

представника відповідача: Дімова В.О. (згідно довіреності),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНКОРД КОМОДІТІЗ» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

В провадження суду надійшов адміністративний позов ТОВ «КОНКОРД КОМДІТІЗ», за результатом якого позивач просить: визнати протиправними та скасувати видані ДПІ в Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області податкові повідомлення-рішення від 07.-8.2015 року: № 0001042204 про збільшення загальної суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 312 559 грн.; № 0001052204 про зменшення суми від'ємного значення суми податку на додану вартість на 67 629 грн. та податкове повідомлення-рішення від 11.08.2015 року № 0029261706 про збільшення загальної суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі 32 695, 28 грн.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області проведено документальну планову перевірку товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 05.11.2013 року по 30.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 05.11.2013 року по 31.12.2014 року.

За результатами проведеної перевірки, податковий орган дійшов висновків про порушення товариством вимог податкового законодавства, що було зафіксовано актом перевірки від 22.07.2015 року № 5078/15-53-22-04/38963016.

Позивач посилається на те, що не погоджуючись з викладеними в акті перевірки висновками, товариством, в порядку п. 86.7 ст. 86 Податкового Кодексу України було надіслано заперечення, за результатом розгляду якого, відповідач погодився з відсутністю порушення позивачем норм п. 4 Указу Президента України від 16.03.1995 року № 227/95 «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України» та скасував в цій частині висновки в акті перевірки. В іншій частині порушень, податковий орган висновки перевірки залишив без змін, відхиливши заперечення товариства.

На підставі акту перевірки від 22.07.2015 року, ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Позивач, посилаючись на необґрунтованість, невідповідність вимогам податкового законодавства та безпідставні висновків податкового органу, звернувся до суду за зазначеним адміністративним позовом, який в ході судового розгляду справи представники позивача підтримали та просили задовольнити.

Представник відповідача, ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, заявлені позовні вимоги не визнав, в задоволенні їх просив відмовити, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Як встановлено судом в ході судового розгляду справи, в період з 24.06.2015 року по 15.07.2015 року, ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС Одеській області проведено документальну планову перевірку ТОВ «КОНКОД КОМОДІТІЗ», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 05.11.2013 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 05.11.2013 року по 31.12.2014 року. про що складено акт перевірки від 22.07.2015 року № 5078/15-53-22-04/38963016.

З урахуванням прийнятих заперечень товариства, податковим органом, за результатом проведеної перевірки були виявлені наступні порушення вимог податкового законодавства, а саме: п.п. 14.1.36 п.п. 14.1 ст. 14, п.п. 14.1.27, п.п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 138.2, п. 138.4, п.п. 138.10.2, п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.6 п.п. 139.1 ст. 139, п.п. 140.1.7 п. 140.1, п.п. 153.1.3, п.п. 153.1.4, п. 153.1 ст. 153, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 250 047 грн.;

п. 198.3 ст. 198, п. 198.4 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, п. 201.4 ст. 201, п. 201.6 ст. 201, п. 198.1 ст. 198, Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення задекларованого залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 24) станом на 31.12.2014 року, всього в сумі 57 905 грн. за липень 2014 року та завищення рядка 19 «від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» Податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року в сумі 9 724 грн.;

п.п. 14.1.47, п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, п.п. 162.1.1, п.п. 162.1.3, п. 162.1 ст. 162, п.п. 163.1.1, п.п. 163.1.2, п. 163.1, п.п. 163.2.1, п.п. 163.2.2, п. 163.2 ст. 163, п.п. 164.1.1, п.п. 164.1.2, п. 164.1, п.п. 164.2.17, п. 164.2, п. 164.5 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п.п. 168.1.1, п.п. 168.1.2, п. 168.1, п. 168.3, п.п. 168.4.1, п.п. 168.4.2, п.п. 168.4.3, 168.4.4., п.п. 168.4.5., п.п. 168.4.7, п. 168.4 ст. 168, п.п. 170.9.1, п.п. 170.9.2, п.п. 170.9.3, п. 170.9 ст. 170, п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України, в частині не утримання та не перерахування податку на доходи фізичних осіб за січень-грудень 2014 року на загальну суму 18 793, 07 грн.;

п. 239.2 ст. 239 Податкового кодексу України, в частині не своєчасного подання податкового розрахунку суми збору за першу реєстрацію транспортних засобів, а саме за легковий автомобіль Volkswagen Tiguan.

На підставі акту перевірки від 22.07.2015 року, ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області були прийняті наступні податкові повідомлення - рішення:

- № 0001042204 від 07.08.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 250 047 грн. - за основним платежем, 62 512 грн. - за штрафними(фінансовими) санкціями;

- № 0001052204 від 07.08.2015 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 67 629 грн.;

- № 0029261706 від 11.08.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 18 793, 07 грн. 9за основним платежем), 13 902, 21 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно акту перевірки судом встановлено, що податковим органом було виявлено порушення товариством вимог п.п. 153.1.3, п.п. 153.1.4 п. 153.1 ст. 153 податкового кодексу України, в частині не включення до складу доходів курсової різниці при здійсненні розрахунків в іноземній валюті та при визначенні курсових різниць від перерахунку операцій (заборгованостей), виражених в іноземній валюті. Що призвело до заниження показника позитивного значення курсових різниць на 116 289, 74 грн., в результаті чого податковим органом було встановлено заниження задекларованого товариством показника доходів за рядком 03.19 додатка «Інші доходи» Декларації з податку на прибуток підприємства, за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року у загальній сумі 116 289 грн.

Свої висновки податковий орган обґрунтовує тим, що ТОВ «КОКОРД КОМОДІТІЗ» зареєстровано Одеським міським управлінням юстиції 04.11.2013 року за № 15561020000047781. Державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 16.12.2014 року.

Згідно п. 4.2 ст. 4 статуту товариства, об'явлений статутний фонд іноземного засновника «АПЕКС СОЛАР ЛІМТЕД» (країна Британські Віргінські острови) складає 162 643 долари США, що в перерахунку по курсу НБУ, на дату підписання статуту, складає 1 300 005 грн.

Податковий орган встановив, що фактично, внесок до статутного фонду від іноземного засновника у розмірі 162 643 доларів США, надійшов на валютний рахунок підприємства платіжним дорученням від 07.02.2014 року, що в перерахунку по курсу НБУ на дату надходження грошових коштів складає 1 416 295, 24 грн.

Податковий орган у своїх висновках зазначив, що визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату здійснення господарської операції (в межах її обсягу) та на дату балансу. Курсові різниці від такого перерахунку відображаються або у складі доходів, або у складі витрат. Курсові різниці від перерахунку монетарних статей відображаються у складі інших доходів (витрат).

З урахуванням викладеного, податковий орган вважає, що вищезазначену господарську операцію слід було відобразити в бухгалтерському обліку проводкою: Дт46 Кт40 в сумі 162 643 долара, що по перерахунку курсу НБУ, на дату підписання статуту, складає 1 300 005 грн. (курс складав 7, 993 грн.).

В акті зазначено, що Дт 314 Кт 46 погашена заборгованість іноземного засновника в сумі 162 643 долара, що в перерахунку по курсу НБУ, на дату підписання статуту, складає 1 300 005 грн. (курс 7, 993 грн.), а в перерахунку на дату надходження коштів складає 1 416 295 грн. (курс на 07.02.2014 р. складає 8, 708000).

Позивач з такими висновками не погодився, посилаючись на те, що доводи податкового органу обґрунтовані положеннями п. 153.1 Податкового кодексу України та п. 5 Положення (стандарту) Бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», без врахування положень п.п. 4, 7 Положення (стандарту) Бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», згідно яких, в бухгалтерському обліку курсові різниці, які виникають внаслідок перерахунку зобов'язань засновників, при формуванні статутного капіталу, не можуть бути визнані доходом, їх вартість відображається в складі додаткового капіталу, а в податковому обліку за нормою п. 153.1 Податкового кодексу України, відповідного об'єкта оподаткування податком на прибуток не виникає.

Перевіряючи правильність висновку податкового органу суд встановив.

Відповідно до положень п.п. 153.1.3, п.п. 153.1.4 п. 153.1 ст. 153 Податкового органу передбачено, що визначення курсових різниць від перерахунку операцій виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) враховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) враховується у складі витрат платника податку.

У разі здійснення операцій з продажу іноземної валюти та банківських металів до складу доходів або витрат платника податку відповідно включається позитивна або від'ємна різниця між доходом від продажу та балансовою вартістю такої валюти, металів. У разі придбання іноземної валюти до складу відповідно витрат або доходів звітного періоду включається позитивна або від'ємна різниця між курсом іноземною валюти до гривні, за яким придбавається іноземна валюта, та курсом, за яким визначається балансова вартість такої валюти. Також, до витрат відносяться витрати на сплату збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з купівлі - продажу безготівкової іноземної валюти за гривню та інших обов'язкових платежів, пов'язаних з придбанням іноземної валюти. Термін «балансова вартість іноземної валюти» для цілей цього підпункту означає вартість іноземної валюти, визначену за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, на дату звітного балансу або на дату здійснення операції залежно від того, яка дата настала пізніше.

Відповідно до вимог п. 5 Наказу міністерства фінансів України від 10.08.2000 року № 193 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на початок дня, дати здійснення операції (дати визнання активів, зобов'язань, власного капіталу, доходів і витрат). Підприємство може операції з безготівкових розрахунків в іноземній валюті відображати у валюті звітності у сумі, визначеній у документах банку, з урахуванням особливостей застосування банком валютного курсу на дату здійснення операції, у разі якщо це не суперечить вимогам податкового і митного законодавства в частині застосування валютного курсу.

Приведені норми податковий орган поклав у свої висновки, щодо визнання статті власного капіталу товариства монетарною та про визнання курсових різниць, які виникли внаслідок перерахунку зобов'язання засновника при формуванні статутного капітал доходом.

Разом з цим, судом встановлено, що відповідно до положень п. 4 Положення (стандарту) Бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу, окрім зростання капіталу за рахунок внесків власників) за звітний період».

Згідно п. 7 Положення (стандарту) Бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена, доход у Звіті про фінансові результати відображається в момент надходження активу або погашення зобов'язання, які призводять до збільшення власного капіталу підприємства (крім зростання капіталу за рахунок внесків учасників).

З урахуванням викладеного, суд погоджується з доводами позивача, що в бухгалтерському обліку, курсові різниці, які виникають внаслідок перерахунку зобов'язань засновників суб'єкта господарювання при формуванні статутного капіталу, не можуть бути визнані доходом, їх вартість відображається у складі додаткового капіталу. В податковому обліку, за нормою п. 153.1 Податкового Кодексу України об'єкту оподаткування податком на прибуток - не виникає, у зв'язку з чим висновки податкового органу в даній частині перевірки суд визнає помилковими.

Згідно акту перевірки, судом встановлено, що проведеною перевіркою відображеного показника за період з 05.11.2013 року по 31.12.2014 року в сумі 63 134 771 грн., встановлено завищення задекларованого ТОВ «КОНКОРД КОМОДІТІЗ» показника у рядку Декларацій «Витрати операційної діяльності (собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) (код 05 (05.1) в сумі 372 175 грн., а також завищення податкового кредиту по ПДВ в сумі 57 905 грн.

Суть порушень, на яких ґрунтуються висновки податкового органу, полягають у відсутності підтвердження зв'язку понесених витрат із господарською діяльністю товариства, а також вчинення правочинів з контрагентом, у якого виявлені дефекти у правовому стані в силу відсутності трудових ресурсів, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, власного чи орендованого майна тощо, що підтверджується Актом ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 29.01.2015 року № 357/7/14-02-22-02-12 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «СМА ЛОДЖИСТІК» (код за ЄДРПОУ 36486336) за травень 2014 року».

Для встановлення товарності проведених господарських операцій, судом, в ході розгляду справи були встановлені певні обставини, серед яких: можливість реального здійснення платником податків зазначених господарських операцій з урахуванням часу, матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, наявність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської (економічної) діяльності, здійснення операцій з товаром, що вироблявся або міг бути виробленим в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку з метою використання у обраному виді господарської діяльності.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового Кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України, від 16.07.1999, № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що під час проведення перевірки та суду, в якості письмових доказів по справі позивачем надано договір купівлі - продажу № 16/14, укладений з ТОВ «СМА ЛОДЖИСТИК», специфікацію № 1 від 27.05.2014 року до договору.

Судом встановлено, що предметом договору є придбання, позивачем по справі, української сільгосппродукції, а саме: турецький горох (нут), врожаю 2013 року, країна походження - Україна.

В підтвердження проведення господарської операції, крім договору та специфікації до нього, позивачем наданий рахунок на оплату від 27.05.2014 року № 52; видаткові накладні від 27.05.2014 року № 54, від 28.05.2014 року № 55; платіжні доручення, товарно - транспортні накладні від 27.05.2014 року № 005608, від 28.05.2014 року № 005610; копію журналу видачі довіреностей, в якому зареєстровано довіреність на отримання товару від 27.05.2014 року № 47, копії реєстрів накладних на прийняте зерно від 28.05.2014 року та від 29.05.2014 року, картками аналізів зерна від 28.05.2014 року та від 29.05.2014 року, правовстановлюючі документи контрагенту (свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ «СМА ЛОДЖИСТИК», витяги з ЄДР, станом на 27.05.2014 року та станом на 05.08.2015 року, довідку форми 4-ОПП, довідку форми 2-ПДВ). (арк. с. 1-24 Т.2).

Податковий орган, у своїх висновках зазначає, що в порушення п.п. 14.1.36, п.п. 14.1 ст. 14, п.п. 14.1.27, п.п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, позивачем протиправно віднесено до складу витрат 2014 року, витрати без підтвердження зв'язку із господарською діяльністю.

Зазначені висновки податкового органу були спростовані, представленими в ході судового розгляду справи доказами подальшої реалізації придбаних ТМЦ (турецький горох (нут), а саме зовнішньоекономічним контрактом від 21.11.2013 року № 1/211113-Z з компанією «Company Trigon Gulf FZCO» зі специфікацією від 02.04.2014 року № 6, рахунком від 03.06.2014 року, вантажною митною декларацією (арк. с. 25-33 Т.2).

Згідно положень п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він не заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту ст. 73 Податкового кодексу України, зустрічні звірки є джерелом отримання податкової інформації, Закон визначив, що вони не є перевірками, у зв'язку з чим жодних висновків, що тягнуть юридичні наслідки, вони містити не повинні, крім того Акт про неможливість проведення зустрічної звірки має фіксувати саме факт непроведення звірки, без проведення аналізу та обґрунтувань доводів, дослідження автоматизованих баз даних з метою констатації фактів порушення податкового законодавства. З урахуванням викладеного, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може прийматись судом як належний доказ у справах про адміністрування податків.

Крім того, відповідно до положень ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Такої самої інституції дотримається Європейський суд з прав людини, рішення якого є обов'язковими до виконання вітчизняними судами.

Так, відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Інтерсплав проти України», «Булвес АД» проти Болгарії», коли державні органи володіють інформацією про зловживання у системі оподаткування конкретною компанією, вони мають вжити відповідних заходів саме до цього суб'єкта, а не поширювати негативні наслідки на інших осіб за відсутності зловживань з боку цих осіб.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку що дані, викладені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагенту позивача, не можуть бути безумовною підставою для встановлення факту порушень податкового законодавства з боку позивача та жодним чином їх не підтверджують.

У зв'язку з чим, доводи податкового органу, щодо протиправності формування з зазначених причин, податкового кредиту позивача по взаємовідносинам з ТОВ «СМА ЛОДЖИСТИК», суд визнає неґрунтовними.

Згідно акту перевірки, судом встановлено, що на порушення п.п. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139, п. 198..1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, за перевіряємий період, у межах неоподатковуваних операцій по придбанню у ДП Клина 1 ТОВ Агрофірма Калина, іпн 333300524068, включено до складу витрат суму ПДВ, по податковій накладній, що виписана з порушеннями норм п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим встановлено завищення в сумі 82 647 грн.

Позивач зазначає, що помилка допущена в графі «одиниця виміру» податкової накладної від 07.08.2014 року № 7/2 та розрахунку коригувань до неї від 08.09.2014 року № 3/2, а саме замість «тонна» зазначено «кілограм». Позивач вказує, що ця похибка не впливає на достовірність звітної інформації, оскільки по-перше реквізит «одиниця виміру» не включений п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України до переліку обов'язкових, а по-друге, постачання товару по зазначеній податковій накладній було звільнено від ПДВ (постачання ріпаку) в силу положень п. 15-2 підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України, у зв'язку з чим, суми, що зазначені у даній податковій накладній не включаються до податкового кредиту, але відносяться до складу витрат, при визначенні оподаткованого прибутку.

З урахуванням викладеного, суд погоджується зі стороною позивача, що доцільність та обґрунтованість виявленого порушення податковим органом не доведена.

Згідно акту перевірки, податковим органом встановлено, що підприємством включалась до валових витрат вартість списання пального, по актах «Списання товарів», де відсутні показники спідометра автомобіля на початок та кінець робочого дня , відсутній рух пального, а саме залишки на початок робочого дня, скільки видано пального, залишки пального на кінець робочого дня. У зв'язку з відсутністю показників спідометра та руху пального, податковий орган зробив висновки про не можливість перевірки розрахунків списання пального на витрати виробництва, що є порушенням п. 44.1 ст. 44, п. 138.2, ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України. Перевіркою було встановлено списання пального на суму 28 289 грн. без ПДВ, в зазначеному розмірі було й встановлено завищення витрат підприємства.

В ході судового розгляду справи, позивач зазначив, що висновки податкового органу обґрунтовані відсутністю первинних документів, на підставі яких товариством складено розрахунок списання пального для легкових автомобілів, позивач вказує, що відсутність документів обумовлена тим, що ці документи при перевірці не запитувались та не використовувались, але є наявними в підтвердження чого представлені до суду в якості письмових доказів по справі.

Відповідно до положення п.п. 138.12.1 п. 138.12 ст. 138 Податкового Кодексу України (в редакції чинній на час виникнення правовідносин), до складу інших витрат, у тому числі включаються: витрати, визначені відповідно до статей 144 - 148, 150, 153, 155 - 161 цього Кодексу, які не включені до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг згідно із цією статтею.

Згідно положень п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення правовідносин), витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суду, в якості документального підтвердження формування витрат по списанню використання паливно-мастильних матеріалів та відшкодуванню відповідних витрат підзвітним особам представлені наступні первинні документи: подорожні листи службових легкових автомобілів (арк. с. 36- 73 Т.2); технічні паспорти автомобілів (арк. с. 73, 74 Т.2); копія Наказу по виробництву від 08.0.2014 року № 1/Т про затвердження норм витрат бензину на авто Toyota Land Сruiser та норм витрат дизельного палива на авто Volkswagen Tiguan (арк. с. 75 Т.2); акти списання товарів (палива) (арк. с. 76-88 Т.20).

З урахуванням викладеного, судом встановлено, що висновки податкового органу в даній частині перевірки є неґрунтовними та спростованими наданими поясненнями позивача та письмовими доказами.

Згідно акту перевірки, судом встановлено, що за результатом проведеної перевірки, податковим органом було виявлено порушення товариством п. 138.2, п.п. 138.10.2, п. 138.10 ст. 138 , п.п. 139.1.9 ст. 139, п.п. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення правовідносин), а саме відповідачем було встановлено відсутність документів, що підтверджують витрати на відрядження, що включені до складу адміністративних послуг, а саме, не представлено: запрошення сторони, що приймає, інші документи, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини. На підставі викладеного податковим органом було встановлено завищення витрат задекларованих показників у рядку «Адміністративні витрати» (код 06(06.1) всього на суму 73 609 грн.

Висновки податкового органу обґрунтовані тим, що у представлених до перевірки копіях запрошень від нерезидента TRIGON GULF FZCO (ОАЕ) вказана мета - проведення бізнес прийомів та укладання договорів з TRIGON GULF FZCO (ОАЕ), який є покупцем товариства позивача, якому відбувається відвантаження зернових та технічних культур в режимі експорт, проте всі укладені договори з покупцем, укладені на території України, договорів, укладених протягом відрядження в ОАЕ до перевірки не надано, звіти про відрядження за кордон з переліком укладених договорів у ході відрядження до перевірки не надано.

З зазначеним порушенням, податковий орган пов'язав також безпідставну, на його думку, сплату по авансовим звітам виррати на відрядження співробітників ОСОБА_6, ОСОБА_7. на загальну суму 73 709, 00 грн., що на думку податкового органу - додатковим благом працівників.

Позивач з зазначеними висновками не погодився, надав пояснення згідно яких схема укладання договорів передбачала певну послідовність згідно якої під час відряджень узгоджувались попередні умови, а остаточне підписання відбувалось в Україні куди приїжджали керівники контрагентів.

Перевіряючи правильність висновків податкового органу, суд має зазначити, що місце укладення договорів, порядок проведення переддоговірної роботи відноситься до гарантованої свободи проведення господарської діяльності, у зв'язку з чим дії позивача та його контрагенту в даній частині не відносяться до питання адміністрування податків, тому є неприпустимим суб'єктивним судженням відповідача.

Відповідно до положень п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Суду, в якості письмових доказів по справі були представлені звіти про відрядження керівників товариства (арк.с. 89-93 т.2), аналітичну таблицю-звіт про результативність відрядження (арк. с. 94 Т.2).

З урахуванням викладених обставин, суд приходить до висновку, що доводи податкового органу є неґрунтовними та спростованими.

Відносно висновків податкового органу щодо невизнання витрат на пакувальні матеріали.

Згідно акту перевірки, судом встановлено, що, на думку відповідача, позивач неправомірно включив до складу витрат на збут, видатки закупівлю ним пакувальних матеріалів (мішків), що обґрунтовано відсутністю прямої вказівки в договорах продажу товару, що ціна останнього включає в себе вартість мішків.

Позивач з такими висновками не погодився, суду пояснив, що за умовами зовнішньоекономічних договорі, укладених з TRIGON GULF FZCO (ОАЕ), упаковка здійснювалась коштом покупця тому ці витрати за приписом п. 138.10.3 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) включались до складу інших витрат.

Суд за результатом дослідження представленого, в якості письмового доказу типового ВЕД договору (контракту 3 1/03/14-Z від 31.03.2014 року) (арк. с. 96-101 Т.2) встановив наявність умови (п 2.1 контракту), згідно якої при відвантаженні товару застосовуються білі мішки з логотипом і що упаковка здійснюється коштом покупця.

З урахуванням викладеного, суд вважає правильним застосування при обліку витрат положень п. 138.10.3 ст. 138 Податкового кодексу України, в редакції статті чинної на час виникнення правовідносин, у зв'язку з чим погоджується з доводами позивача, що завищення витрат на пакувальні матеріали не відбувалось.

Згідно акту перевірки, судом встановлено, виявлення відповідачем під час перевірки порушень товариством п. 138.4 ст. 138, п.п. 14.1.27, п. 14.1.36 ст. 14 розділу ІІІ Податкового кодексу України, які полягали у невірному, на думку податкового органу, формуванні собівартості реалізованих товарів, оскільки витрати по списанню вартості за ціною придбання зернових та технічних культур, що пов'язано зі зменшенням фізичної ваги слід включати по бухгалтерському та податковому обліку до складу собівартості у тому звітному періоді, в якому будуть визнані отримані доходи.

В результаті викладеного порушення, податковий орган зробив висновки про завищення задекларованого ТОВ «КОНКОРД КОМОДІТІЗ» показника у рядку 06.2 Декларації «Витрати на збут» в сумі 734 443 грн.

Вищезазначені висновку податкового органу обґрунтовані наступними доводами.

Податковим органом зазначено, що для отримання доходів від основної діяльності, а саме доходів від здійснення послуг реалізації зернових та технічних культур в тому числі технічних культур позицій 1001-1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 00 згідно УКТ ЗЕД ТОВ «КОНКОРД КОМОДІТІЗ» укладено договір складського зберігання зернових, зернобобових та маслинних культур від 28.05.2014 року № 01-3Б/2013 з ТОВ «АСП Успех».

Згідно предмету договору, поклажедавець зобов'язується передати зерно, а зерновий склад зобов'язується прийняти його на зберігання на умовах, встановлених договором. Зерновий склад приймає зерно фізичній вазі та з'ясовує його якість.

При повній виборці зерна зерновий склад складає завершальний акт-розрахунок розміру втрати або збільшення кількості зерна у вазі за рахунок зміни якості та/або природного убутку при зберіганні та відвантаженню, який повинен бути наданий поклажедавцю не пізніше дати відвантаження останньої партії зерна.

Згідно умов п. 5.3 ст. 5 договору від 28.05.2014 року № 01-3Б/2013, зерновий склад може довести зерно до якісних показників, які відрізняються від базових. В такому випадку якісні показники, порядок розрахунку залікової ваги та тарифи на послуги зернового складу по доведенню зерна до таких показників застосовуються в додатковій згоді між сторонами.

Покупцям, резидентам та нерезидентам, фактично відвантаження зернових та технічних культур відбувається з ТОВ «АСП Успех» за фактичною фізичною вагою, тобто за вагою меншою чим придбано у постачальника.

Списання на збут зменшення фізичної ваги зернових та технічних культур, оформляється товариством за актами списання.

Податковий орган підсумовуючи свої висновки зазначає про те, що фактичних доходів від операційної діяльності, а саме доходів отриманих від покупців з реалізації зернових та технічних культур не вистачало б на оплату постачальникам зернових та технічних культур, на утримання та експлуатацію інфраструктури товариства, на утримання адміністрації товариства, виплату заробітної плати. Фактично списання вартості за ціною придбання зернових та технічних культур, що пов'язано з зменшенням фізичної ваги є витратами, що не компенсовані доходами. Фактично, на думку відповідача, доходи від покупців не отримані, оскільки відвантажена фактична фізична вага.

Податковий орган, також, у своїх висновках зазначив, що вищенаведені витрати є невиробничими.

Згідно Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку (ПСБО), а саме положення бухгалтерського обліку 9 «Запаси», Положення бухгалтерського обліку № 15 «Доходи2, Положення бухгалтерського обліку 3 16 «Витрати» та методичними рекомендаціями по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, списання вартості за ціною придбання зернових та технічних культур, що пов'язано зі зменшенням фізичної ваги, як витрат на передпродажну підготовку товарів є розрахунковим елементом собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів.

Позивач з висновками податкового органу не погодився, зазначив, що для впровадження цього виду діяльності потрібно враховувати положення Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних зернопереробних підприємствах, затвердженої Наказом Міністерства аграрної політики України № 661 від 13.10.2008 року.

Позивач зазначив, що в усіх договорах позивача на закупівлю вказується кількість потрібного товару та застереження: якщо якість не відповідатиме договірним параметрам, то погоджену кількість буде переобчислено за формулою Дюваля, а сплату здійснено зі знижкою. Якщо зерно, придбане позивачем відповідає стандартам (не потребує очищення, сушіння), то його залікова маса (фізична вага зернової культури, зменшена на розрахункову величину маси відхилень до кондиції змісту вологи та смітної домішки зерна, вказаних в договорі складського зберігання зерна, тобто фізична маса зерна, яка зменшена на величину убутку вологи та смітних домішків, які будуть отримані в процесі доробки, та яку підприємство отримає від елеватора по закінченні обумовленого строку зберігання) не визначається, тобто фізична маса в цьому випадку дорівнює заліковій вазі.

Визначення залікової маси зерна здійснюється за формулою. Зменшення маси зерна в результаті його доробки (чищення, сушіння) не є його втратою за Інструкцією від 13.10.2008 року № 661, це технологічна операція, спрямована на доведення зерна до стану, придатного для його реалізації, тобто технічні (виробничі) витрати за визначенням п. 140.3 ст. 140 Податкового кодексу України.

Судом, з пояснень сторони позивача було встановлено, що до собівартості реалізованих товарів не включалися витрати на збут, що відповідає приписам п. 138.8 Податкового кодексу України; витрати на збут включались до складу інших витрат, які відповідно до положень ст. 138.5 Податкового кодексу України визнаються витратами того періоду в якому вони були здійсненні.

Відповідно до положень п. 9 Правил (Стандарту) Бухгалтерського обліку «Запаси», до складу собівартості запасів входять, зокрема «інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат зокрема належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства/установи на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів. Разом з цим, відповідно до правової дефініції поняття «запаси» приведеної в п. 4 Стандарту, запаси не мають відношення до господарської діяльності позивача у вигляді оптової торгівлі. Крім зазначеного, правила (Стандарти) Бухгалтерського обліку 15 «Доходи», 16, «Витрати», Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку на містять поняття «витрати на передпродажну підготовку товарів».

Доводи податкового органу щодо збитковості діяльності позивача суперечать даним, приведеним в акті перевірки в частині зазначення доходів товариства за 2013-2014 рр. у розмірі 108 313 грн. та 68 996 751 грн.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що доводи податкового органу, викладені в обґрунтування виявлених порушень, позивачем спростовані.

Згідно акту перевірки, податковим органом було виявлено, що ТОВ «КОНКОД КОМОДІТІЗ» в перевіряємому періоді укладено договір на послуги страхування зі страховою компанією ТДВ «СК «Віді-страхування» від 25.12.2014 року № CLAU4657 (об'єкт страхування автомобіль Тойота LC 150) та зі страховою компанію ПАТ СК «Теком» договір від 25.12.2014 року № 361-14Д/Т/АТ (об'єкт страхування автомобіль Фольксфаген Тигуан).

До складу витрат, а саме витрат у рядку Декларації «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» код 06 906.4), віднесено витрати сплачених страхових внесків на 2015 рік по послугам страхування.

Податковим органом було встановлено, що до складу валових витрат, а саме інших витрат товариством віднесено витрати сплачених страхових внесків на 2015 рік по послугам страхування по договорам від 25.12.2014 року. За доводами податкового органу, сплачені страхові внески по договорам, укладеним в 2014 році, визнаються витратами 2015 року, оскільки доходи на компенсацію витрат по страховим платежам передбачалося отримати у періоді 2015 року, к доходам від реалізації товару у режимі експорт, згідно наданих до перевірки контрактів з іноземним покупцем TRIGON GULF FZCO (ОАЕ) та вітчизняними покупцями. Податковим органом було встановлено, що витрати на оплату страхових внесків по договорам зі страховими компаніями, не компенсовані доходами 2014 року. За доводами відповідача, вищенаведене свідчить, що вказані витрати не вплинули на збільшення обсягів реалізації з метою покриття здійснених витрат по страхуванню, що регламентується п. 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України. Вищенаведені витрати податковий орган вважає невиробничими та таким, що є розрахунковим елементом собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів, послуг.

З зазначеними висновками суд не погоджується, оскільки чинна на час виникнення правовідносин редакція статті 138 (п.п. 138.10.2 п. 138.10) Податкового кодексу України, до складу інших витрат включала адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, у тому числі, серед іншого, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна.

Відповідно до положень п. 138.5 ст. 138 податкового кодексу України, інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

З урахуванням викладеного, суд погоджується з доводами позивача, щодо правомірності відображення витрат на страхування автомобілів в рядку 06.4 «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» податкової декларації з податку на прибуток за 2014 рік.

Приписами ч. 3 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд прийшов до висновку, що позивач довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування позовних вимог і вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 70, 71, 86, 159-164 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНКОРД КОМОДІТІЗ» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 07.08.2015 року №0001042204, №0001052204 та від 11.08.2015 року №0029261706.

Стягнути суму судового збору у розмірі 487 грн. 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань з Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 38723378) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНКОРД КОМОДІТІЗ» (код ЄДРПОУ 38963016).

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Н. В. Бжассо

.