Постанова

від 28.09.2015 по справі 826/14828/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

28 вересня 2015 року 11:20 №826/14828/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Новик В.М., за участю представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Аструм-безпека» додержавної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.02.2015 №0000572205,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 28 вересня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аструм-безпека» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.02.2015 №0000572205.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки контролюючого органу, які покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки фінансово-господарські операції позивача з ТОВ «Компанія «Омега Люкс», ТОВ «Стиль Медіа», ТОВ «Про Сервіс», ТОВ «Аланта-Пром» є реальними, що підтверджується, за твердженнями останнього, належним чином оформленою первинною документацією.

Представник відповідача під час судового розгляду справи проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши на обґрунтованість висновків акту перевірки та прийнятого на його підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з посиланням на не підтвердження реальності (товарності) фінансово-господарських операцій позивача з вказаними контрагентами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Аструм-Безпека» з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Омега Люкс», ТОВ «Стиль Медіа», ТОВ «Про Сервіс», ТОВ «Аланта-Пром» за липень, серпень, вересень 2014 року.

За результатами вказаної перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Аструм-Безпека» пункту 201.1 статті 201 та пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого був завищений податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 310 361,00 грн., у тому числі: за період липень 2014 року- 83 653,00 грн., за період серпень 2014 року - 110 300,00 грн., за період вересень 2014 року - 116 408,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Дніпровському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 28.01.2015 №89/26-53-22-05-21/36712778 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.02.2015 №0000572205, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Аструм-Безпека» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 310 361,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 77 590,00 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Так, під час перевірки контролюючим органом виявлено, що між позивачем (Клієнт) та ТОВ «Компанія «Омега Люкс» (Виконавець) укладено договір №101 про надання послуг по проведенню перевірки систем безпеки/охорони від 01.05.2014, предметом якого є надання Виконавцем за плату послуг по проведенню перевірки систем безпеки Клієнта, протягом дії цього Договору. Послуги по цьому Договору надаються Виконавцем по самостійно розробленому та узгодженому з Клієнтом графіку.

Послуга перевірки систем безпеки включає в себе:

1. Виїзд експертів на об'єкт Клієнта, де виконується підбір матеріалів та документів для вивчення об'єкта перевірки систем безпеки Клієнта.

2. Робота експертів в офісі Виконавця. Оцінка стану систем безпеки об'єкта Клієнта за результатами обстеження і вивчення матеріалів і документів. Написання та оформлення акта перевірки систем безпеки підприємства.

Робота здійснюється відповідно до Заявки, що включає в себе: аналіз зовнішніх і внутрішніх загроз безпеці торгового підприємства; оцінка вразливості підприємства; загальний опис зовнішнього периметра; оцінка захищеності будівель і приміщень підприємства відповідно до прийнятого розподілом по зонах охорони; стан внутрішньооб'єктового та пропускного режиму; оцінка організації системи фізичної охорони підприємства; оцінка захищеності підприємства; висновок експертів з системи безпеки об'єктів Клієнта (пункт 1.3 договору).

Клієнт не пізніше ніж через три робочих дня після підписання цього договору обома сторонами передає Виконавцю у письмовому вигляді заявку на проведення перевірки системи безпеки, в якій клієнт зобов'язаний вказати перелік питань по яким буде виконуватись перевірка системи безпеки. Цю заявку Клієнт зобов'язаний підписати особисто та завірити своєю печаткою (п. 3.1 договору).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано суду копії заявки на проведення перевірки (додаток №1 до договору), актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкових накладних.

При цьому, ані під час перевірки, ані під час судового розгляду справи позивачем не надано суду погодженого сторонами договору графіку, у відповідності до якого Виконавцем надаються послуги, а також останнім не зазначено причин неможливості його подання.

Акти здачі-прийняття робіт та податкові накладні не містять конкретизації послуг, що надані Виконавцем. Не обгрунтовано позивачем ділової та економічної доцільності названих взаємовідносин з огляду на те, що предметом договірних взаємовідносин були послуги, які є основним видом діяльності позивача.

Також, як вбачається з матеріалів справи між позивачем (Замовник) та ТОВ «Компанія «Омега Люкс» (Виконавець) укладено договір №210 про надання юридичних послуг від 01.05.2014, згідно якого Виконавець зобов'язується н6адавати юридичні послуги Замовнику на підставах, в порядку і в обсязі, визначеному у договорі за погодженням сторін.

Юридичні послуги, що надаються на підставі цього договору, можуть мати одноразовий чи систематичний характер і складаються з комплексу дій чи самостійних операцій, необхідних і достатніх для досягнення мети, поставленої Замовником (пункт 2.2 договору).

При цьому, згідно пункту 3.1.2 договору, Замовник, зокрема, має право формулювати завдання, проблему, ситуацію, що підлягає вирішенню.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано суду копії юридичного звіту, складеного ТОВ «Компанія «Омега Люкс» на підтвердження того, що в процесі виконання договору №210 про надання юридичних послуг від 01.05.2014 відбулося супроводження укладення ряду договорів з третіми особами згідно переліку, а також актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкових накладних.

Проте податкові накладні та акти здачі-прийняття робіт також не містять конкретизації послуг, що були надані виконавцем, первинні документи не містять погодження між замовником та виконавцем виду та обсягу послуг, що мали бути надані за договором.

Юридичний звіт, наданий представником позивача в судовому засіданні не приймається судом в якості належного доказу з огляду на те, що до звіту не надано документів, які в ньому відображені. Звіт містить розбіжності із змістом податкових накладних та актів здачі-прийняття робіт до договору від 01.05.2014 №210, згідно яких за липень, серпень, вересень 2014 року було надано по однієї юридичній послузі.

Слід зазначити, що позивачем також не обґрунтовано економічної та ділової доцільності названих взаємовідносин, зокрема, ціни послуг, рентабельності відповідних послуг для позивача.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, об'єктом останньої також виступили фінансово-господарські взаємовідносини позивача (Замовник) з ТОВ «Стиль Медіа» (Виконавець), які ґрунтувалися на таких договорах:

№97 про надання послуг по вивченню ринку з охоронної діяльності від 01.05.2014, згідно якого Виконавець зобов'язується знайти для Замовника потенційних клієнтів (фізичних або юридичних осіб) щодо надання охоронних послуг, визначених в цьому договорі, а Замовник зобов'язується прийняти ці послуги та оплатити їх;

№99 з організації та проведення рекламної акції від 01.05.2014, згідно якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати послуги з організації та проведення рекламної акції Замовника (розміщення на транспорті Виконавця).

Аналізуючи умови названих договорів та первинну документацію, надану позивачем як підтвердження їх виконання, суд наголошує на тому, що первинна документація по договору №97 також не містить конкретизації послуг по вивченню ринку з охоронної діяльності, їх результатів, обгрунтування їх вартості (майже 85 000 грн. 1 послуга), економічної вигоди для позивача.

Щодо договору №99, то його умовами передбачено наявність рахунків, які виставляє Виконавець, але не пізніше 5 робочих днів з моменту отримання рахунку-фактури, шляхом перерахування на поточний рахунок виконавця (пункт 2.2 договору).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано суду копії графіків проведення рекламної акції з 01.08.2014 по 31.08.2014 та з 01.09.2014 по 30.09.2014 (додатки №1 та 2 до договору №99 від 01.05.2014), а також актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкових накладних.

Водночас, слід зазначити, що позивачем не надано суду копії рахунків, на підставі яких позивач повинен розраховуватися за виконану за умовами договору №99 від 01.05.2014 роботу. Крім того, суд критично оцінює надані позивачем копії графіків проведення рекламної акції з 01.08.2014 по 31.08.2014 та з 01.09.2014 по 30.09.2014 (додатки №1 та 2 до договору №99 від 01.05.2014), в яких зазначено про місця поширення продукції, а саме: листівок, буклетів, брошур, наліпок, блокнотів, флаєрів, прас-листів, комерційних пропозицій як доказів виконання умов даного договору, оскільки, як було зазначено вище, предметом договору №99 від 01.05.2014 є організація та проведення рекламної акції Замовника саме шляхом розміщення на транспорті Виконавця, а не поширення листівок, буклетів, брошур, наліпок, блокнотів, флаєрів, прас-листів, комерційних пропозицій. Іншого позивачем не доведено, а з матеріалів справи не вбачається.

Позивачем не обгрунтовано економічної та ділової доцільності взаємовідносин із ТОВ «Стиль Медіа», з первинної документації не вбачається руху активів в процесі здійснення господарських взаємовідносин.

Щодо взаємовідносин позивача (Замовник) із ТОВ «Про Сервіс» (Виконавець), то висновки акту перевірки контролюючого органу зроблені за наслідками аналізу договорів:

№120 про інформаційно-довідкове обслуговування від 01.07.2014, згідно якого сторони погодили, що Замовник в порядку та на умовах, визначених цим договором, дає Виконавцеві завдання та зобов'язується оплатити його послуги, а Виконавець бере на себе зобов'язання відповідно до завдання Замовника забезпечити інформаційне та консультаційно-довідкове обслуговування Замовника з інформаційних питань.

При цьому, Замовник, зокрема, зобов'язаний надавати Виконавцеві завдання із формулюванням критеріїв інформації, яка цікавить Замовника, та надавати Виконавцеві відомості про використання отриманої інформації (пункти 3.3 та 3.4 договору);

№121 надання послуг контролю за несенням служби охорони від 01.07.2014, згідно умов якого Виконавець приймає на себе зобов'язання щодо забезпечення надання Замовнику послуг з контролю якості за несенням охорони співробітниками Замовника на об'єктах, що охороняються Замовником, які визначені в додатках до цього договору, та дотримання співробітниками Замовника ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надано суду копії планів перевірки та контролю охоронників під час службової служби на об'єктах товариства з обмеженою відповідальністю «Аструм-безпека» за серпень 2014 та за вересень 2014, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкових накладних.

Слід зазначити, що податкові накладні та акти здачі-прийняття робіт до договору від 01.07.2014 №120 також не містять конкретизації послуг, їх змісту, обгрунтування вартості. З первинної документації неможливо встановити як ж послуги фактично надавались Виконавцем.

Щодо договору №121, то позивачем також не обгрунтовано неможливості виконання відповідного обсягу робіт власними силами з огляду на те, що основним видом діяльності саме позивача є діяльність приватних охоронних служб. Так, позивачем не обгрунтовано економічної доцільності взаємовідносин із ТОВ «Про Сервіс», ціни послуги з перевірки охоронників під час несення служби (майже 150 тис.грн.).

Щодо взаємовідносин позивача (Замовник) із ТОВ «Аланта-Пром» (Виконавець), то висновки акту перевірки контролюючого органу зроблені за наслідками аналізу договорів:

№38 про пошук потенційних клієнтів від 01.08.2014, у відповідності до якого Виконавець зобов'язується знайти для Замовника потенційних клієнтів (фізичних або юридичних осіб) щодо надання охоронних послуг, визначених в цьому договорі, а Замовник зобов'язується прийняти ці послуги та оплатити їх;

№39 на надання поліграфічних послуг від 01.08.2014, яким сторони погодили, що Виконавець за завданням і за рахунок Замовника надає послуги з поліграфії у строк, вказаний у п. 8.1 ст. 8 даного Договору

При цьому, згідно пункту 2.1.1 даного договору, Виконавець, зокрема, зобов'язаний забезпечити якісне надання послуг, відповідно до узгодженого з Замовником макету та технічного завдання, що надається Замовником.

Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні до названих договорів не містять конкретизації послуг, результатів їх виконання, позивачем не надано суду первинної документації, передбаченої умовами договорів, відсутні макет та технічне завдання.

Щодо юридичної значимості цих документів, в контексті вищезгаданих положень законодавства з питань бухгалтерського обліку, суд звертає увагу на наступну правову позицію Вищого адміністративного суду України. Так, Вищий адміністративний суд України у постанові від 07.07.2011 (№ К-25801/08; номер рішення в ЄДРСР 18257561) зазначив, що, згідно з ч. 1 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Правило належності доказів, як зазначає Вищий адміністративний суд України, не підміняє вимоги щодо достовірності та достатності доказів. Умовою достовірності доказів, як вбачається із зазначеного рішення, щодо придбання (послуг/товарів), вартість яких врахована позивачем в податковому обліку з метою зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, зв'язку цих послуг з власною господарською діяльність позивача є, перш за все, конкретизація змісту, обсягу (операцій, товарів, робіт, послуг).

Виходячи з вищезгаданої правової позиції Вищого адміністративного суду України, первинні документи (акти), які мають узагальнений характер, неконкретні за змістом, що має місце у даному випадку, не можуть враховуватися при формуванні відповідних податкових вигод.

Суд також звертає увагу, що позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог не надано суду доказів на підтвердження реального надання вказаних послуг та робіт, зокрема, витягів з журналів відвідувань (на підтвердження проходження представників контрагентів для надання відповідних послуг та виконання робіт), листування з контрагентами, не конкретизовано засобів передачі інформації та матеріалів, необхідних для надання послуг та виконання робіт.

Водночас, у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, з метою встановлення реальності (товарності) відповідної фінансово-господарської операції дослідженню підлягає наявність у покупця розумної еконмічної причини участі у відповідній фінансово-господарській операції.

Так, згідно підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

В свою чергу, позивачем на підтвердження наявності у товариства з обмеженою відповідальністю «Аструм-безпека» розумної економічної причини (ділової мети) не надано суду відповідних доказів та пояснень, а також не зазначено причин неможливості їхнього подання.

Разом з тим, вказаний факт також не дає суду змоги співставити перелік послуг та робіт, передбачених умовами договорів, укладених з ТОВ «Компанія «Омега Люкс», ТОВ «Стиль Медіа», ТОВ «Про Сервіс», ТОВ «Аланта-Пром», з господарською діяльністю позивача, а, відтак, встановити товарність (реальність) досліджуваних операцій.

Враховуючи відсутність доведеної позивачем наявності ділової мети та економічної доцільності здійснених правочинів, відсутність обґрунтування вартості послуг, руху активів в процесі здійснення господарських взаємовідносин, суд погоджується і доводами контролюючого органу та вважає їх доведеними щодо створення позивачем уявності господарських операцій з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, а відтак порушення фіскальних інтересів держави.

Отже, позивачем не спростовано висновків акту перевірки щодо необґрунтованого формування даних свого податкового обліку за липень, серпень, вересень 2014 року.

Відтак, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за наслідками відмови у задоволенні позову, суд наголошує на наступному.

Згідно з частиною першою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з приписами статті 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції, яка діяла станом на момент звернення позивача з даним позовом, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи сплачену позивачем при зверненні до суду суму судового збору у розмірі 487,20 грн., з позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі у розмірі 4 384,80 грн.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, керуючись статтями 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені позову відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Аструм-безпека» (02152, місто Київ, проспект Павла Тичини, будинок 20, ЄДРПОУ 36712778) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок ГУ ДКСУ в місті Києві №31218206784007, МФО 820019, код отримувача 38004897) судовий збір у розмірі 4 384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 копійок).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст постанови складено 05.10.2015