Ухвала

від 06.10.2016 по справі 826/14828/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2016 року м. Київ К/800/51192/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бухтіярової І.О., Юрченко В.П.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю представника позивача Махаєвої О.О.,

представника відповідача Перепелюка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аструм-Безпека» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Аструм-Безпека» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Аструм-Безпека» (далі - позивач, ТОВ «Аструм-Безпека») звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ) № 0000572205 від 14.02.2015 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що відповідачем доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що позивачем подано всі необхідні первинні документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Компанія «Омега Люкс», ТОВ «Стиль Медіа», ТОВ «Про Сервіс», ТОВ «Аланта-Пром», а тому у відповідача були відсутні правої підстави для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Аструм-Безпека» з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Омега Люкс», ТОВ «Стиль Медіа», ТОВ «Про Сервіс», ТОВ «Аланта-Пром» за липень, серпень, вересень 2014 року.

За результатами вказаної перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення ТОВ «Аструм-Безпека» п. 201.1 ст. 201 та п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого був завищений податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 310361,00 грн., у тому числі: за період липень 2014 року - 83 653,00 грн., за період серпень 2014 року - 110 300,00 грн., за період вересень 2014 року - 116 408,00 грн.

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 28.01.2015 року № 89/26-53-22-05-21/36712778 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.02.2015 року №0000572205, яким ТОВ «Аструм-Безпека» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 310 361,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 77590,00 грн.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно, витрати на придбання активів, здійснені без мети їх використання у господарській діяльності або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника податків не дають право на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Отже, в даному випадку, враховуючи специфіку придбаних у контрагентів послуг, судовими інстанціями перевірялись фізичні, технічні та технологічні можливості позивача та його контрагентів надати обумовлені договорами послуги, як-от - наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта (комунальні платежі, оренда приміщень, послуги зв'язку, управлінські витрати тощо), або ж залучення контрагентом з цією метою третіх осіб та, відповідно, понесення витрат, пов'язаних із таким залученням, можливість виконати роботи самостійно, наявність економічної доцільності при укладанні зазначених договорів про надання послуг.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач мав господарські відносини з: ТОВ «Компанія «Омега Люкс» за договорами від 01.05.2014 року № 101 про надання послуг по проведенню перевірки систем безпеки/охорони (далі - договір № 101) та № 210 про надання юридичних послуг (далі - договір № 210); ТОВ «Стиль Медіа» за договорами від 01.05.2014 року № 97 про надання послуг по вивченню ринку з охоронної діяльності (далі - договір № 97 ) та № 99 про надання послуг з організації та проведення рекламної акції (далі - договір № 99); ТОВ «Про Сервіс» на підставі договорів від 01.07.2014 року № 120 (далі - договір № 120) про надання послуг з інформаційно-довідкового обслуговування та № 121 про надання послуг контролю за несенням служби охорони (далі - договір № 121); ТОВ «Аланта-Пром» за договорами від 01.08.2014 року № 38 про пошук потенційних клієнтів (далі - договір № 38) та № 39 про надання поліграфічних послуг (далі - договір № 39).

Суди попередніх інстанцій дослідивши докази дійшли висновку, що надані позивачем документи бухгалтерського обліку у повній мірі не відображають зміст господарських операцій та їх вартісні показники, не підтверджують фактичне здійснення таких, з огляду на наступне.

По договору № 101 про надання послуг по проведенню перевірки систем безпеки/охорони - матеріали справи не містять та позивачем не надано погодженого сторонами графіку, у відповідності до якого контрагентом надаються послуги, а також останнім не зазначено причин неможливості його подання; акти здачі-прийняття робіт та податкові накладні не містять конкретизації послуг, що надані контрагентом; відсутнє обґрунтування ділової та економічної доцільності названих взаємовідносин з огляду на те, що предметом договірних взаємовідносин були послуги, які є основним видом діяльності позивача.

Оформлені на виконання договору № 210 про надання юридичних послуг податкові накладні та акти здачі-прийняття робіт не містять конкретизації послуг, що були надані виконавцем, первинні документи не містять погодження між замовником та виконавцем виду та обсягу послуг, що мали бути надані за договором.

Надання послуг по вивченню ринку з охоронної діяльності контрагентом за договором № 97 не підтверджено належним чином оформленими первинними документами, оскільки такі також не містить конкретизації послуг по вивченню ринку з охоронної діяльності, їх результатів, обґрунтування їх вартості, економічної вигоди для позивача;

Відповідно до умов договору № 99 про надання послуг з організації та проведення рекламної акції передбачено наявність рахунків, які виставляє контрагент. В той же час позивачем не надано суду копії рахунків, на підставі яких позивач повинен розраховуватися за надані послуги по зазначеному договору. Також умовами договору № 99 передбачено, що організація та проведення рекламної акції позивача здійснюється шляхом розміщення контрагентом рекламної продукції на власному транспорті. Належних доказів, що підтверджують виконання контрагентом зазначених дій матеріали справи не містять.

Первинні документи по договорам № 38, № 39, № 120 та № 121 також не містять конкретизації послуг, їх змісту, обґрунтування вартості та з таких неможливо встановити які ж послуги фактично надавались контрагентами.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що виконання умов договору № 121 могло бути здійснено позивачем власними силами, оскільки основним його видом діяльності є діяльність приватних охоронних служб. Також, позивачем не обґрунтовано економічної доцільності взаємовідносин із ТОВ «Про Сервіс».

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, оскільки реальність виконання взятих зобов'язань позивачем за укладеними договорами не підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які б у повній мірі відображали зміст господарської операції та їх вартісні показники, а тому у позивача були відсутні підстави відображення наслідків цих господарських операцій в податковому обліку та податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000572205 від 14.02.2015 року винесено правомірно.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аструм-Безпека» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року у справі № 826/14828/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

І.О. Бухтіярова

В.П. Юрченко

Повний текст виготовлено 10.10.2016 року.