Ухвала

від 19.11.2015 по справі 826/14828/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14828/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2015 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А. Г.,

за участю секретаря Видмеденко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аструм-Безпека» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.02.2015 року №0000572205, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Аструм-Безпека» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.09.2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.02.2015 №0000572205.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.09.2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

До суду апеляційної інстанції апелянтом надано додаткові докази, які не надавались до суду першої інстанції. Представником апелянта обґрунтовано необхідність дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з урахуванням того, що прийняття судом апеляційної інстанції нових доказів зумовлюється поважністю причин, з яких докази не могли бути подані до суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Враховуючи обґрунтованість причин ненадання вказаних доказів до суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим їх дослідження апеляційним судом.

В засідання з'явились учасники процесу.

Представники апелянта просили апеляційну скаргу задовольнити та скасувати оскаржувану постанову суду.

Представник відповідача просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи скарги та подані письмові заперечення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявності ділової мети та економічної доцільності здійснених правочинів, відсутність обґрунтування вартості послуг, руху активів в процесі здійснення господарських взаємовідносин, в той час коли податковим органом підтверджено правомірність його висновків та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Аструм-Безпека» з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Омега Люкс», ТОВ «Стиль Медіа», ТОВ «Про Сервіс», ТОВ «Аланта-Пром» за липень, серпень, вересень 2014 року.

За результатами вказаної перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення ТОВ «Аструм-Безпека» п. 201.1 ст. 201 та п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого був завищений податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 310 361,00 грн., у тому числі: за період липень 2014 року - 83 653,00 грн., за період серпень 2014 року - 110 300,00 грн., за період вересень 2014 року - 116 408,00 грн.

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 28.01.2015 року №89/26-53-22-05-21/36712778 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.02.2015 року №0000572205, яким ТОВ «Аструм-Безпека» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 310 361,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 77 590,00 грн.

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини, є Податковий кодекс України.

За визначенням цього Кодексу, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Підпунктом 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

П. 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

За правилами п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка має містити визначені цією статтею обов'язкові реквізити.

Згідно п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця.

Приписами п. 201.7, 201.8, 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, формування податкового кредиту є відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності.

Податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим.

Ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у частині 1 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинних документів встановлені частиною 2 цієї статті.

За визначеннями цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, будь-які документи можна вважати первинними, що є підставою для їх врахування в податковому обліку, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відтак, необхідною умовою для віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту є факт дійсного проведення господарських операцій, обумовлених відповідними угодами, що має засвідчуватись належними первинними документами.

Виходячи із викладеного, перевірці підлягає реальність здійснення між позивачем та його контрагентом спірних господарських операцій. При цьому, докази, на обґрунтування доводів сторін, відповідно до ст. 86 КАС України, повинні оцінюватись судом у їх сукупності.

З досліджених судовою колегією матеріалів справи вбачається, що під час перевірки контролюючим органом виявлено, що між позивачем (Клієнт) та ТОВ «Компанія «Омега Люкс» (Виконавець) укладено договір №101 про надання послуг по проведенню перевірки систем безпеки/охорони від 01.05.2014 року, предметом якого є надання Виконавцем за плату послуг по проведенню перевірки систем безпеки Клієнта, протягом дії цього Договору. Послуги по цьому Договору надаються Виконавцем по самостійно розробленому та узгодженому з Клієнтом графіку.

Послуга перевірки систем безпеки включає в себе:

1. Виїзд експертів на об'єкт Клієнта, де виконується підбір матеріалів та документів для вивчення об'єкта перевірки систем безпеки Клієнта.

2. Робота експертів в офісі Виконавця. Оцінка стану систем безпеки об'єкта Клієнта за результатами обстеження і вивчення матеріалів і документів. Написання та оформлення акта перевірки систем безпеки підприємства.

Робота здійснюється відповідно до Заявки, що включає в себе: аналіз зовнішніх і внутрішніх загроз безпеці торгового підприємства; оцінка вразливості підприємства; загальний опис зовнішнього периметра; оцінка захищеності будівель і приміщень підприємства відповідно до прийнятого розподілом по зонах охорони; стан внутрішньо-об'єктового та пропускного режиму; оцінка організації системи фізичної охорони підприємства; оцінка захищеності підприємства; висновок експертів з системи безпеки об'єктів Клієнта (пункт 1.3 договору).

Клієнт не пізніше ніж через три робочих дня після підписання цього договору обома сторонами передає Виконавцю у письмовому вигляді заявку на проведення перевірки системи безпеки, в якій клієнт зобов'язаний вказати перелік питань по яким буде виконуватись перевірка системи безпеки. Цю заявку Клієнт зобов'язаний підписати особисто та завірити своєю печаткою (п. 3.1 договору).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано суду копії заявки на проведення перевірки (додаток №1 до договору), актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкових накладних.

Акти здачі-прийняття робіт та податкові накладні не містять конкретизації послуг, що надані Виконавцем. Не обґрунтовано позивачем ділової та економічної доцільності названих взаємовідносин з огляду на те, що предметом договірних взаємовідносин були послуги, які є основним видом діяльності позивача.

Додатково до суду апеляційної інстанції надано: графік проведення перевірки систем безпеки та акт про результати перевірки. Однак, вказані документи не містять конкретизованих відомостей щодо часу проведення перевірок на об'єктах, що свідчить про формальність даних документів.

У зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що вказані документи не підтверджують обставин, на які посилається апелянт, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення.

Також, судом першої інстанції встановлено, що між позивачем (Замовник) та ТОВ «Компанія «Омега Люкс» (Виконавець) укладено договір №210 про надання юридичних послуг від 01.05.2014, згідно якого Виконавець зобов'язується надавати юридичні послуги Замовнику на підставах, в порядку і в обсязі, визначеному у договорі за погодженням сторін.

Юридичні послуги, що надаються на підставі цього договору, можуть мати одноразовий чи систематичний характер і складаються з комплексу дій чи самостійних операцій, необхідних і достатніх для досягнення мети, поставленої Замовником (пункт 2.2 договору).

При цьому, згідно пункту 3.1.2 договору, Замовник, зокрема, має право формулювати завдання, проблему, ситуацію, що підлягає вирішенню.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано суду копії юридичного звіту, складеного ТОВ «Компанія «Омега Люкс». Зокрема зазначено, що в процесі виконання договору №210 про надання юридичних послуг від 01.05.2014 року відбулося супроводження укладення ряду договорів з третіми особами згідно переліку, а також актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкових накладних.

Проте, податкові накладні та акти здачі-прийняття робіт також не містять конкретизації послуг, що були надані виконавцем, первинні документи не містять погодження між замовником та виконавцем виду та обсягу послуг, що мали бути надані за договором.

Юридичний звіт, наданий представником позивача до суду першої інстанції містить розбіжності із змістом податкових накладних та актів здачі-прийняття робіт до договору від 01.05.2014 року №210, згідно яких за липень, серпень, вересень 2014 року було надано по однієї юридичній послузі.

Надані апелянтом копії договорів, для підтвердження надання юридичних послуг, є однотипними договорами.

Крім того, з досліджених судовою колегією матеріалів справи та пояснень представників апелянта не обґрунтовано економічної та ділової доцільності названих взаємовідносин, зокрема, ціни послуг, рентабельності відповідних послуг для позивача.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, об'єктом останньої також виступили фінансово-господарські взаємовідносини позивача (Замовник) з ТОВ «Стиль Медіа» (Виконавець), які ґрунтувалися на таких договорах:

- від 01.05.2014 року №97 про надання послуг по вивченню ринку з охоронної діяльності, згідно якого Виконавець зобов'язується знайти для Замовника потенційних клієнтів (фізичних або юридичних осіб) щодо надання охоронних послуг, визначених в цьому договорі, а Замовник зобов'язується прийняти ці послуги та оплатити їх;

- від 01.05.2014 року №99 з організації та проведення рекламної акції, згідно якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати послуги з організації та проведення рекламної акції Замовника (розміщення на транспорті Виконавця).

Аналізуючи умови названих договорів та первинну документацію, надану позивачем як підтвердження їх виконання, колегія суддів аналогічно з судом першої інстанції вважає, що первинна документація по договору №97 також не містить конкретизації послуг по вивченню ринку з охоронної діяльності, їх результатів, обґрунтування їх вартості (майже 85 000 грн. 1 послуга), економічної вигоди для позивача.

Стосовно договору №99, то його умовами передбачено наявність рахунків, які виставляє Виконавець, але не пізніше 5 робочих днів з моменту отримання рахунку-фактури, шляхом перерахування на поточний рахунок виконавця (пункт 2.2 договору).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано суду копії графіків проведення рекламної акції з 01.08.2014 по 31.08.2014 та з 01.09.2014 по 30.09.2014 (додатки №1 та 2 до договору №99 від 01.05.2014), а також актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкових накладних.

Водночас, позивачем не надано суду копії рахунків, на підставі яких позивач повинен розраховуватися за виконану за умовами договору №99 від 01.05.2014 роботу.

Крім того, надані позивачем копії графіків проведення рекламної акції з 01.08.2014 року по 31.08.2014 року та з 01.09.2014 року по 30.09.2014 року (додатки №1 та 2 до договору №99 від 01.05.2014), в яких зазначено про місця поширення продукції, а саме: листівок, буклетів, брошур, наліпок, блокнотів, флаєрів, прас-листів, комерційних пропозицій як доказів виконання умов даного договору

При цьому, предметом договору від 01.05.2014 року №99 є організація та проведення рекламної акції Замовника саме шляхом розміщення на транспорті Виконавця, а не поширення листівок, буклетів, брошур, наліпок, блокнотів, флаєрів, прас-листів, комерційних пропозицій. Іншого позивачем не доведено, а з матеріалів справи не вбачається.

Позивачем не обґрунтовано економічної та ділової доцільності взаємовідносин із ТОВ «Стиль Медіа», з первинної документації не вбачається руху активів в процесі здійснення господарських взаємовідносин.

Стосовно взаємовідносин позивача (Замовник) із ТОВ «Про Сервіс» (Виконавець), то висновки акту перевірки контролюючого органу зроблені за наслідками аналізу договорів:

- №120 від 01.07.2014 року про інформаційно-довідкове обслуговування, згідно якого сторони погодили, що Замовник в порядку та на умовах, визначених цим договором, дає Виконавцеві завдання та зобов'язується оплатити його послуги, а Виконавець бере на себе зобов'язання відповідно до завдання Замовника забезпечити інформаційне та консультаційно-довідкове обслуговування Замовника з інформаційних питань.

При цьому, Замовник, зокрема, зобов'язаний надавати Виконавцеві завдання із формулюванням критеріїв інформації, яка цікавить Замовника, та надавати Виконавцеві відомості про використання отриманої інформації (пункти 3.3 та 3.4 договору);

- №121 від 01.07.2014 року надання послуг контролю за несенням служби охорони, згідно умов якого Виконавець приймає на себе зобов'язання щодо забезпечення надання Замовнику послуг з контролю якості за несенням охорони співробітниками Замовника на об'єктах, що охороняються Замовником, які визначені в додатках до цього договору, та дотримання співробітниками Замовника ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надано суду копії планів перевірки та контролю охоронників під час службової служби на об'єктах ТОВ «Аструм-безпека» за серпень 2014 та за вересень 2014, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкових накладних.

Разом з тим, податкові накладні та акти здачі-прийняття робіт до договору від 01.07.2014 року №120 також не містять конкретизації послуг, їх змісту, обґрунтування вартості. З первинної документації неможливо встановити які ж послуги фактично надавались Виконавцем.

Стосовно договору №121, то апелянтом також не обґрунтовано неможливості виконання відповідного обсягу робіт власними силами з огляду на те, що основним видом діяльності саме позивача є діяльність приватних охоронних служб. Так, позивачем не обґрунтовано економічної доцільності взаємовідносин із ТОВ «Про Сервіс», ціни послуги з перевірки охоронників під час несення служби (майже 150 000 грн.).

Щодо взаємовідносин позивача (Замовник) із ТОВ «Аланта-Пром» (Виконавець), то висновки акту перевірки контролюючого органу зроблені за наслідками аналізу договорів:

- №38 від 01.08.2014 року про пошук потенційних клієнтів, у відповідності до якого Виконавець зобов'язується знайти для Замовника потенційних клієнтів (фізичних або юридичних осіб) щодо надання охоронних послуг, визначених в цьому договорі, а Замовник зобов'язується прийняти ці послуги та оплатити їх;

- №39 від 01.08.2014 року про надання поліграфічних послуг, яким сторони погодили, що Виконавець за завданням і за рахунок Замовника надає послуги з поліграфії у строк, вказаний у п. 8.1 ст. 8 даного Договору

При цьому, згідно пункту 2.1.1 даного договору, Виконавець, зокрема, зобов'язаний забезпечити якісне надання послуг, відповідно до узгодженого з Замовником макету та технічного завдання, що надається Замовником.

Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні до названих договорів не містять конкретизації послуг, результатів їх виконання, позивачем не надано суду первинної документації, передбаченої умовами договорів.

Виходячи з правової позиції Вищого адміністративного суду України, яка міститься у постанові від 07.07.2011 року (№ К-25801/08; номер рішення в ЄДРСР 18257561), первинні документи (акти), які мають узагальнений характер, неконкретні за змістом, що має місце у даному випадку, не можуть враховуватися при формуванні відповідних податкових вигод.

Водночас, у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, з метою встановлення реальності (товарності) відповідної фінансово-господарської операції дослідженню підлягає наявність у покупця розумної еконмічної причини участі у відповідній фінансово-господарській операції.

Відповідно до п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Однак, апелянтом не доведено та матеріали справи не містять належних і допустимих доказів наявності розумної економічної причини (ділової мети) у взаємовідносинах позивача з його контрагентами.

Надані апелянтом докази, не спростовують висновків акту перевірки щодо необґрунтованого формування даних свого податкового обліку за липень, серпень, вересень 2014 року.

Матеріали справи не містять доказів протиправності дій відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не свідчать про порушення цим судом норм матеріального чи процесуального права. Тому, відсутні підстави для задоволення вимог апелянта.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно відмови у задоволенні позовних вимог, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7 колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аструм-Безпека» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.09.2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аструм-Безпека» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.02.2015 року №0000572205 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.09.2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я.М. Василенко

А.Г. Степанюк

Повний текст ухвали виготовлено 24.11.2015 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.