Постанова

від 04.07.2011 по справі 7/571

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ-33, вул. Жилянська, 58-б т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2011 року № 7/571

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г. (доповідач по справі),

суддів: Гаврилюка О.М.

ОСОБА_1

за участю представників сторін:

згідно з протоколом судового засідання від 04.07.2011 року

розглядаючи апеляційну скаргу комунального підприємства «Господар» Дарницького району міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2011 року

по справі № 7/571 (суддя - Якименко М.М.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Екостандарт»

до комунального підприємства «Господар» Дарницького району міста Києва

про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію 27 447 151,95 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.03.2011 року позов задоволено повністю та стягнуто з комунального підприємства «Господар» Дарницького району м. Києва на користь закритого акціонерного товариства «Екостандарт» 11 151 073,21 грн. основного боргу, 25 500,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, КП «Господар» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2011 року у справі № 7/571 та прийняти нове, яким в задоволені позову відмовити повністю.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2011 року у справі № 7/571 відновлено КП «Господар» строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2011 року, прийнято її до провадження та призначено до розгляду на 16.06.2011 року за участю уповноважених представників сторін.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги, викладені в апеляційній скарзі підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У судовому засіданні 16.06.2011 року представником позивача було повідомлено про заміну найменування юридичної особи позивача на: «Публічне акціонерне товариство «Екостандарт», що підтверджується статутом ПАТ «Екостандарт» (нова редакція), зареєстрованого Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією від 29.04.2011 року № 10671050013006398, свідоцтвом серії А00 № 778790 від 29.04.2011 року, довідкою з ЄДРПОУ АА № 373654 від 10.05.2011 року.

Крім того, представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив проти доводів, що викладені відповідачем в апеляційній скарзі і просив рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу КП «Господар» - без задоволення.

У судовому засіданні 16.06.2011 року в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 04.07.2011 року.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно зі статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.1998 року між позивачем, який є правонаступником закритого акціонерного товариства «Енергогенеруюча компанія «Укр-Кан Пауер» та комунальним підприємством «Господар» укладено договір № 430132 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води (далі - договір, а.с. 5-7, т. 1).

Відповідно до умов п. 1.1 договору позивач зобов'язався виробляти, систематично поставляти та передавати у власність відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води до належних відповідачу будинків згідно переліку до договору № 3 у період з 01.01.1998 року по 31.12.1998 року в обсязі 173 519 гкал., з максимальним тепловим навантаженням 59,4059 гкал/год., а відповідач зобов'язався приймати теплову енергію та своєчасно здійснювати оплату за неї на умовах даного договору.

Згідно п. 2.1. договору поставка товару позивачем здійснюється на межу балансової належності, яка встановлюється сторонами і не підлягає зміні сторонами в односторонньому порядку.

Облік спожитої теплової енергії здійснюється по приладам обліку, що встановлені на межі балансової належності відповідача (п. 5.1. договору).

Пунктом 6.1. договору передбачено, що плата за поставлену теплову енергію проводиться згідно тарифів, які затверджуються у встановленому законом порядку і розраховуються позивачем по групах споживачів та підлягають перегляду у випадках зміни розмірів складових калькуляції собівартості теплової енергії, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з умовами пункту 6.4 договору сторони передбачили, що відповідач щомісяця з 12 по 14 число отримує у позивача оформлені бланки актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми, акти приймання передачі товарної продукції та доручення на сплату прийнятої теплової енергії за поточний місяць з урахування недоплати або переплати за попередній місяць. Один підписаний відповідачем примірник кожного із наведених актів відповідач зобов'язаний повернути в енергопостачальну організацію не пізніше 15 числа поточного місяця.

Відповідач в свою чергу, згідно з умовами договору зобов'язався не пізніше 28 числа поточного місяця оплачувати спожиту теплову енергію.

Строк дії договору відповідно до п. 10.1 договору встановлений з 01.01.1998 року до 31.12.1998 року та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна зі сторін не пізніше, ніж за місяць до його закінчення не заявить іншій стороні протилежне.

Відповідно до умов вказаного договору позивач поставляв, а відповідач отримував теплову енергію з 01.12.2009 року по 01.12.2010 року, однак оплату здійснив невчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого заборгованість становить 27 447 151,95 грн., що підтверджується довідкою про розрахунок суми боргу, особистою карткою (табуляграмами) та відомостями обліку теплової енергії.

У грудні 2010 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до КП «Господар» про стягнення 27 447 151,95 грн. боргу за спожиту теплову енергію з грудня 2009 року по грудень 2010 року. В обґрунтування вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору щодо оплати спожитої теплової енергії у вигляді гарячої води.

Під час розгляду справи позивачем надано до суду акти звіряння взаєморозрахунків, платіжні доручення, довідки про надходження грошових коштів та відповідних виписок з банку з яких вбачається, що відповідач взяті на себе зобов'язання по Договору щодо оплати поставленої теплової енергії виконав частково, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 11 151 073,21 грн.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію з грудня 2009 року по грудень 2010 року на підставі договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.01.1998 року № 430132 підлягають задоволенню у сумі 11 151 073,21 грн.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до норм статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно вимог ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Судовою колегією встановлено та досліджено той факт, що позивачем при розрахунку суми заборгованості були застосовані тарифи, діючі в період з 01.12.2009 року по 01.12.2010 року, які затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №758 від 30.06.2009 року, № 392 від 31.05.2010 року та № 1333 від 30.11.2009 року,

Згідно ч.1. ст. 528 ЦК України боржник має право покласти на третю особу обов'язок виконати за нього зобов'язання, а кредитор зобов'язаний прийняти виконання зобов'язання, запропоноване за боржника іншою особою.

Оскільки відповідачем з КП ГІОЦ укладений договір про надання послуг (копія в матеріалах справи), КП ГІОЦ надає відповідачеві послуги по обробці, розщепленню та перерахуванню платежів населення згідно наданої відповідачем дислокації будинків за фактично спожиті житлово-комунальні послуги які поступили на розподільчий рахунок КП ГІОЦ, останнім надано інформацію про сплату та зарахування грошових коштів за період з 01.12.2009 року по 01.12.2010 року на розрахунковий рахунок позивача (а.с. 93-94, т. 2).

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що заборгованості відповідача перед позивачем становить 11 151 073,21 грн.

Разом з цим, судова колегія не приймає до уваги твердження відповідача що сума заборгованості за спожиту теплову енергію становить 2 225 125,72 грн., оскілький при розрахуноку відповідачем в оплату заборгованості помилкоко зараховано кошти, сплачені у листопаді 2009 року, який не входить в спірний період.

Також відповідачем при здійсненні контррозрахунку помилково не було враховано вимоги вказаних вище розпоряджень Київської міської державної адміністрації № 758 від 30.06.2009 року, № 392 від 31.05.2010 року та № 1333 від 30.11.2009 року, а саме, кошти за опалення, що надійшли через КП ГІОЦ у період з квітня по вересень 2010 року відповідачем неправомірно віднесено як оплату за опалення у цей же період, а згідно розпорядження № 2306 від 26.12.2002 року «Про затвердження Методики проведення перерахунків за надані населенню послуги центрального опалення та централізованого гарячого водопостачання» сума сплачених коштів віднесена за період з жовтня 2009 року по 16 квітня 2010 року, який є лише частиною спірного періоду, за який у відповідача існує заборгованість.

Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2011 року прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2011 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу комунального підприємства «Господар» Дарницького району міста Києва без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу комунального підприємства «Господар» Дарницького району міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2011 року у справі № 7/571 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2011 року у справі № 7/571 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 7/571 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Майданевич А.Г.

Судді Гаврилюк О.М.

ОСОБА_1