Постанова

від 05.10.2015 по справі 909/495/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2015 р. Справа № 909/495/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Зварич О.В.

суддів Хабіб М.І.

ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Ворота» (надалі ПАТ «ОСОБА_2 Ворота») в особі представника Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ОСОБА_2 Ворота» б/н від 14.07.2015р. (вх. № 01-05/3428/15 від 30.07.2015р.)

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 30.06.2015р.

у справі № 909/495/15

за позовом: ПАТ «ОСОБА_2 Ворота»

до відповідача: Фермерського господарства «ТОРО» (надалі ФГ «ТОРО»)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3

про стягнення 536613,54 грн.

та за зустрічним позовом: ФГ «ТОРО»

до відповідача: ПАТ «ОСОБА_2 Ворота»

про визнання зобов'язання припиненим,

за участю:

від позивача (за первісним позовом): не з'явився;

від відповідача (за первісним позовом): ОСОБА_4 - представник (довіреність б/н від 04.03.2015р.);

від третьої особи: ОСОБА_4 - представник (довіреність № 1692 від 24.06.2015р.),

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 30.06.2015р. у справі №909/495/15 (суддя Шіляк М.А.) відмовлено в задоволенні первісного позову. Зустрічний позов задоволено. Визнано припиненими зобов'язання за договором на кредитну лінію (відновлювальну) № 02/44Ю від 19.12.2013р. Судовий збір за зустрічним позовом залишено за ФГ «ТОРО».

Суд першої інстанції прийшов до висновку про припинення зобов'язань за кредитним договором № 02/44Ю від 19.12.2013р., укладеним між ОСОБА_2 та ФГ «Торо», на підставі статті 606 ЦК України у зв'язку з поєднанням боржника і кредитора в одній особі та зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Позивач (за первісним позовом) подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що місцевий господарський суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Звертає увагу на те, що у зв'язку із запровадженням Нацбанком України 04.12.2014р. процедури ліквідації АТ «ОСОБА_2 Ворота» і призначенням уповноваженої особи ФГВФО на його ліквідацію, до правовідносин, що виникають під час виведення ОСОБА_2 з ринку, підлягають до застосування норми спеціального Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Вказує, що вимоги кредиторів банку приймались у період з 08.12.2014р. по 07.04.2015р. На час приймання вимог кредиторів відповідач не був кредитором банку, а його вимога про зарахування зустрічних однорідних вимог, як і зустрічна позовна заява про визнання припиненим зобов'язання за договором на кредитну лінію (відновлювальну) № 02/44 від 19.12.2013р., заявлена поза межами ліквідаційної процедури після спливу строку приймання вимог кредиторів та порушує визначену черговість задоволення кредиторських вимог. Просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 30.06.2015р. у справі №909/495/15, постановити нове рішення, яким первісний позов задоволити та відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Третя особа ОСОБА_3 у відзиві на апеляційну скаргу вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду є законним, обґрунтованим та не підлягає скасуванню. Стверджує, що заява ФГ «Торо» про зарахування зустрічних однорідних вимог у відповідності до ч. 3 ст. 203 ГК України та ч. 2 ст. 601 ЦК України є підставою для одночасного припинення взаємних зобов'язань сторін за договором строкового банківського вкладу (депозиту) «Інвестиційний № ДГ6-401 від 11.02.2014р. та договором на кредитну лінію (відновлювальну) № 02/44Ю від 19.12.2013р. Просить залишити без змін рішення господарського суду Івано-Франківської області від 30.06.2015р. у справі №909/495/15, а апеляційну скаргу ПАТ «ОСОБА_2 Ворота» - без задоволення.

Відповідач (за первісним позовом) не надавав письмового відзиву на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні представник відповідача (за первісним позовом) просив залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач (за первісним позовом) не забезпечив явки в судове засідання уповноваженого представника, в заяві (вх. № 01-04/5569/15 від 07.09.2015р.) просив провести розгляд справи за відсутності його представника.

Апеляційний господарський суд, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача (за первісним позовом) та третьої особи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення господарського суду Івано-Франківської області від 30.06.2015р. у справі № 909/495/15.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 грудня 2013 року між ПАТ АБ «ОСОБА_2 Ворота» (банк) та ФГ «Торо» (позичальник) укладено договір на кредитну лінію (відновлювальну) № 02/44Ю, за умовами якого банк у період з 19 грудня 2013 року по 18 грудня 2014 року, за наявності вільних кредитних ресурсів, зобов'язується надати позичальнику кредит у рамках відновлювальної кредитної лінії з максимальною сумою заборгованості за нею 400000,00 грн. (ліміт) у будь-який день зазначеного періоду, а позичальник зобов'язується повернути кредит у строк не пізніше 18 грудня 2014 року та сплачувати проценти за користування ним за ставкою 21,00 % річних на визначених договором умовах (а.с.7-10).

ОСОБА_2 надає кредит на поповнення обігових коштів шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку № 2062.5.01.0101591 на поточний рахунок позичальника №26005010101591 в АТ «ОСОБА_2 Ворота» (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору проценти є платою за користування кредитом і сплачуються за весь час користування кредитом до дня його фактичного повернення, у тому числі і після закінчення строку, на який було надано кредит.

Згідно п. 3.2 договору за користування кредитом банк, не рідше одного разу на місяць, нараховує проценти на рахунок № 2068.1.01.0101591, а позичальник у строк до 25 числа (включно) кожного поточного місяця (включаючи місяць надання кредиту, якщо кредит було надано до 20 числа включно), а також на день закінчення строку дії договору, сплачує проценти банку за період з 21 числа попереднього місяця (у місяці надання кредиту - з дня фактичного надання кредиту) по 20 число поточного місяця включно (або по день, що передує дню повного погашення кредиту) на рахунок № 2068.1.01.0101591.

За користування кредитом після закінчення строку, на який було надано кредит (з урахуванням додаткових угод до договору), проценти сплачуються позичальником за ставкою, на 20 процентних пунктів вищою ніж та, яка визначена у п. 1.1 договору (п. 3.3 договору).

В розділі 4 договору зазначено, що виконання позичальником зобов'язань перед банком за договором забезпечується: іпотекою нежитлової будівлі, телятника, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., Рогатинський р-н, с. Колоколин, вул. Залужанська (Жовтнева), 5є, в РПВН № 20271032, належить ОСОБА_3 на праві приватної власності; порукою ОСОБА_3

Права та обов'язки сторін передбачені в розділі 5 договору на кредитну лінію (відновлювальну).

Розділом 6 договору визначено відповідальність сторін.

Відповідно до п. 6.1.1 договору у випадку порушення строку повернення кредиту, передбаченого п. 1.1 договору, та/або строків сплати процентів, комісій, позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочки на рахунок №29091010000001.

Позичальник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань за договором (п. 6.1.4 договору).

У відповідності до п. 7.2 договір набуває чинності з моменту його укладення та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.

Сторони домовились, що позовна давність про стягнення неустойки (пені, штрафу) встановлюється тривалістю у три роки (п. 7.9 договору).

Згідно п. 7.10 спори за договором розглядаються відповідно до чинного законодавства України.

Договір на кредитну лінію (відновлювальну) № 02/44Ю від 19.12.2013р. підписаний і скріплений печатками його сторін.

ОСОБА_2 в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання за договором та надав відповідачу (за первісним позовом) кредит у розмірі 400000,00 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку ФГ «Торо» з 29.01.2014р. по 21.03.2014р. (а.с.11).

В позовній заяві позивач (за первісним позовом) вказує, що відповідач (за первісним позовом) не виконав свої зобов'язання перед банком у встановлений договором строк, не повернув отриманий кредит до 18.12.23014р. і прострочив погашення кредиту, внаслідок чого за період з 19.12.2013р. по 17.04.2015р. заборгованості по договору №02/44Ю від 19.12.2013р. складає 536613,54 грн., з яких: 400000,00 грн. - кредит, 73950,00 грн. - проценти та 62662,85 грн. - пеня за період з 17.10.2014р. по 16.04.2015р., що слугувало підставою звернення ПАТ «ОСОБА_2 Ворота» до місцевого господарського суду з позовом про стягнення з ФГ «Торо» заборгованості.

Відповідач (за первісним позовом) не надавав конррозрахунку заборгованості за договором на кредитну лінію (відновлювальну) № 02/44Ю від 19.12.2013р.

Разом з тим, 25.05.2015р. ФГ «Торо» звернулось в суд першої інстанції з зустрічною позовною заявою до ПАТ «ОСОБА_2 Ворота», в якій просить визнати припиненими з 10.03.2015р. зобов'язання за договором на кредитну лінію (відновлювальну) № 02/44Ю від 19.12.2013р. (а.с.37-38), обґрунтовуючи свої вимоги поєднанням в цьому зобов'язанні боржника і кредитора в одній особі.

Матеріали справи не містять доказів про зміну ФГ «Торо» підстав чи предмету зустрічного позову.

Як видно з матеріалів справи, 11.02.2014р. між ПАТ «ОСОБА_2 Ворота» (банк) та ОСОБА_3 (вкладник) укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту) "Інвестиційний" № ДГ6-401, у відповідності до якого вкладник вносить в банк грошові кошти в сумі 575744,00 грн., а банк приймає вклад та зобов'язується на умовах і в порядку, передбачених договором, повернути вкладнику вклад та виплачувати проценти із розрахунку 21,5 % річних (а.с.39)

Відповідно до п. 1.2 договору дата внесення вкладу вкладником - 11 лютого 2014 року. Дата повернення вкладу банком - 13 лютого 2015 року.

З приєднаної до матеріалів справи копії квитанції № 376246 від 11.02.2014р. вбачається, що вкладник ОСОБА_3 вніс в АТ «ОСОБА_2 Ворота» 575744,00 грн. на депозитний рахунок згідно угоди № ДГ6-401 від 11.02.2014р. (а.с.40).

В зустрічній позовній заяві ФГ «Торо» зазначає, що банк свої зобов'язання перед вкладником не виконав, станом на 10.03.2015р. заборгованість банку становила 593643,92грн., з яких 499883,92 грн. - вклад, 93760,00 грн. - проценти за вкладом, що не заперечується банком.

З матеріалів справи вбачається, що 31.07.2014р. Правлінням Національного банку України прийнято постанову за № 456 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 ворота» до категорії неплатоспроможних» (а.с.24-25).

Постановою Правління Національного банку України № 781 від 04.12.2014р. відкликано банківську ліцензію та запроваджено процедуру ліквідації АТ "ОСОБА_2 Ворота" (а.с.26).

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 142 від 05.12.2014р. розпочато процедуру ліквідації ПАТ "ОСОБА_2 Ворота" та призначено ОСОБА_5 уповноваженою особою Фонду на його ліквідацію (а.с.27).

24.12.2014р. ОСОБА_3 у відповідності до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» звернувся до Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ "ОСОБА_2 Ворота" з заявою про включення його до реєстру кредиторів з метою повернення грошових коштів у розмірі залишків коштів за усіма рахунками, відкритими в ОСОБА_2 (а.с.66).

З пояснень банку, 24.12.2014р. до Переліку (реєстру) вимог кредиторів АТ "ОСОБА_2 Ворота", акцептованих уповноваженою особою Фонду, включені вимоги вкладника (кредитора) ОСОБА_3 в сумі 593643,93 грн. за четвертою чергою задоволення. Реєстр акцептованих вимог кредиторів АТ "ОСОБА_2 Ворота" затверджено виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 30 березня 2015 року (протокол №078/15 від 30.03.2015р.). До ПАТ КБ "Стандарт" 28.11.2014р. передано ОСОБА_3 75860,08 грн. по договору № ДГ6-401 в межах гарантованої Фондом суми коштів за вкладами згідно із статтею 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

В подальшому, 10.03.2015р. між ОСОБА_3 (первісний кредитор) та ФГ В«ТороВ» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, згідно якого первісний кредитор відступає на користь нового кредитора своє право вимоги до ПАТ «ОСОБА_2 Ворота» (боржник) за договором строкового банківського вкладу (депозиту) «Інвестиційний» № ДГ6-401 від 11.02.2014р. (основна угода) в такому обсязі: право вимоги з повернення вкладу та виплати процентів за вкладом на загальну суму 593643,92грн., з яких 499883,92 грн. - вклад, 93760,00 - проценти за вкладом (об'єкт договору), а новий кредитор приймає від первісного кредитора об'єкт договору та стає кредитором в зобов'язаннях за основною угодою, та стороною замість первісного кредитора за основною угодою в обсязі та на умовах, визначених цим договором (а.с.41).

З моменту укладення договору новий кредитор є вкладником за основною угодою (п.2.2 договору).

Згідно п. 1.1 ціна об'єкту договору (ціна договору) за згодою сторін становить 593643,92 грн., ПДВ не передбачено. Оплата ціни договору здійснюється готівковим шляхом.

Відповідно до п. 1.3 сторони підтверджують, що факт повного розрахунку за договором здійснений у день його укладення.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що первісний кредитор зобов'язується письмово повідомити боржника відповідно до вимог чинного законодавства про відступлення об'єкта договору та про відповідну заміну первісного кредитора на нового кредитора в зобов'язаннях, що визначені у п. 1.4 розділу 1 цього договору.

Відповідальність сторін визначено в розділі 5 договору про відступлення права вимоги.

В пункті 6.1 зазначено, що договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору.

Договір про відступлення права вимоги від 10.03.2015р. підписаний його сторонами.

06.04.2015р. ОСОБА_3 надіслав ОСОБА_2 заяву від 11.03.2015р., в якій повідомив про укладення 10.03.2015р. з ФГ «Торо» договору про відступлення права вимоги. Вказав, що до ФГ «Торо» перейшли належні йому права вкладника за договором строкового банківського вкладу (депозиту) «Інвестиційний» № ДГ6-401 від 11.02.2014р. в такому обсязі: право вимоги з повернення вкладу та виплати процентів за вкладом на загальну суму 593643,92 грн., з яких 499883,92 грн. - вклад, 93760,00 - проценти за вкладом (а.с.42-43).

Також, ФГ «Торо» надіслало в Банк заяву б/н від 11.03.2015р., в якій повідомило про укладений з ОСОБА_3 договір про відступлення права вимоги за депозитним договором. Вказало на наявність між сторонами зустрічних однорідних (грошових) зобов'язань, а саме: у ФГ «Торо» перед АТ «ОСОБА_2 Ворота» за кредитним договором в сумі 413444,83 грн. (станом на 17.11.2014р.); у АТ «ОСОБА_2 Ворота» перед ФГ «Торо» за депозитним договором 593643,92 грн. В заяві наголошено, що з 10.03.2015р. у правовідносинах між сторонами відбулось поєднання в особі ФГ «Торо» управленої сторони (боржника) і зобов'язаної сторони (кредитора) АТ «ОСОБА_2 Ворота» в грошовому зобов'язанні, у зв'язку з чим, зобов'язання ФГ «Торо» перед ОСОБА_2 слід вважати припиненими з 10.03.2015р. (а.с.67-68, 70).

У відповідь на звернення ФГ «Торо» за № 1658 від 16.04.2015р. ОСОБА_2 листом № 1226 від 19.05.2015р. повідомив, що прийом вимог кредиторів АТ «ОСОБА_2 Ворота» закінчився 09.01.2015р. Зауважив, що договір відступлення права вимоги за депозитним договором ОСОБА_2 не надавався та не відповідає законодавству України. Також повідомив, що станом на 22.04.2015р. заборгованість ФГ «Торо» за договором № 05/44Ю від 19.12.2013р. складає 542768,87 грн., у тому числі: 400000,00 грн. - заборгованість за простроченим кредитом, 76197,26 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 66571,61 грн. - заборгованість за пенею. Просив, щоб ФГ «Торо» у найближчий термін виконало зобов'язання перед ОСОБА_2 (а.с.61).

Крім того, ФГ «Торо» зверталось до ОСОБА_2 з заявою від 12.03.2015р., в якій просило зарахувати в якості виконання зобов'язань за договором на кредитну лінію (відновлювальну) № 02/44Ю від 19.12.2013р. однорідні грошові вимоги за договором строкового банківського вкладу (депозиту) «Інвестиційний» № ДГ6-401 від 11.02.2014р. (а.с.73-74), яка залишена ОСОБА_2 без задоволення.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.

Згідно пункту 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності із ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В ході розгляду апеляційної скарги ПАТ АБ «ОСОБА_2 Ворота» колегією суддів встановлено, що на виконання умов договору на кредитну лінію (відновлювальну) №02/44Ю від 19.12.2013р. позивач надав відповідачу (за первісним позовом) кредит в розмірі 400000,00 грн., що підтверджується вищеописаною копією виписки по особовому рахунку ФГ «Торо».

Одночасно, факт виконання ОСОБА_2 своїх договірних зобов'язань щодо надання кредиту не заперечується відповідачем (за первісним позовом) у даній справі.

В порушення умов укладеного договору, відповідач (за первісним позовом) свої зобов'язання зі сплати кредиту до 18.12.2014р. не виконав, прострочив погашення кредиту, в результаті чого станом на 17.04.2015р. утворився борг в сумі 400000,00 грн., що підтверджено наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості ФГ «Торо» за договором на кредитну лінію (відновлювальну) № 02/44Ю від 19.12.2013р. (а.с.16).

Проаналізувавши вищенаведені приписи чинного законодавства України, умови укладеного між сторонами (за первісним позовом) договору та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд безпідставно відмовив у задоволенні обґрунтованих первісних позовних вимог, а саме в стягненні з ФГ «Торо» на користь ОСОБА_2 400000,00 грн. заборгованості по кредиту.

Крім того, відповідач (за первісним позовом) не підтвердив належними та допустимими доказами виконання свого зобов'язання щодо сплати відсотків за користування кредитом у встановлені кредитним договором строки.

Згідно положень ст.ст. 1048, 1054 Цивільного кодексу України одним із обов'язків позичальника за кредитним договором є сплата процентів за користування кредитом, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором.

Відповідно до наявного у справі розрахунку заборгованості відповідача (за первісним позовом) перед позивачем по відсотках за користування кредитом станом на 17.04.2015р. складає 73950,69 грн.

Отже, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог ОСОБА_2 до відповідача (за первісним позовом) в частині стягнення 73950,69 грн. відсотків за користування кредитом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. №543/96-ВР з наступними змінами та доповненнями передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, який обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.1.1 договору на кредитну лінію (відновлювальну) № 02/44Ю від 19.12.2013р. у випадку порушення строку повернення кредиту, передбаченого п. 1.1 договору, та/або строків сплати процентів, комісій, позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочки.

Згідно наданого позивачем розрахунку пені за прострочку ФГ «Торо» тіла кредиту по договору №02/44Ю від 19.12.2013р. сума пені за несвоєчасне погашення кредиту складає 55079,37 грн. та сума пені за несвоєчасну сплату процентів - 7583,48 грн. (за період з 17.10.2014р. по 16.04.2015р.).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що вимога позивача за первісним позовом щодо стягнення з відповідача на його користь 62662,85 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та сплату процентів за період з 17.10.2014р. по 16.04.2015р. не підлягає задоволенню.

З аналізу умов договору про кредитну відновлювальну лінію, вищеописаних законодавчих норм та обставин даної справи апеляційний господарський суд констатує, що первісний позов ОСОБА_2 до ФГ «Торо» про стягнення 536613,54 грн. заборгованості за договором № 02/44Ю на кредитну лінію (відновлювальну) від 19.12.2013 року за період з 19.12.2013 по 17.04.2015 року, з яких 400000,00 грн. - кредит, 73950,69 грн. - проценти, 62662,85 грн. - пеня, нарахована за період з 17.10.2014 по 16.04.2015 року заявлений правомірно та підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 30.06.2015р. у цій частині вимог - скасуванню.

Щодо зустрічної позовної вимоги ФГ «Торо» до ПАТ «ОСОБА_2 Ворота» про визнання припиненим з 10.03.2015р. зобов'язання за договором на кредитну лінію (відновлювальну) № 02/44Ю від 19.12.2013р., колегією судів враховано наступне.

Підставою заявлення зустрічної позовної вимоги у даній справі, ФГ «Торо» вказує укладення між ним та ОСОБА_3 договору про відступлення права вимоги від 10.03.2015р., на підставі якого ФГ «Торо» стало новим кредитором ПАТ «ОСОБА_2 Ворота» по договору строкового банківського вкладу (депозиту) «Інвестиційний» № ДГ6-401 від 11.02.2014р., тобто отримало право вимоги до ОСОБА_2 в такому обсязі: право вимоги з повернення вкладу та виплати процентів за вкладом на загальну суму 593643,92 грн., з яких 499883,92 грн. - вклад, 93760,00 - проценти за вкладом.

Статтею 512 Цивільного кодексу України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статей 514, 516 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з того, що між ОСОБА_2 та ФГ «Торо» наявні зустрічні однорідні (грошові) зобов'язання, а саме: у ФГ «Торо» перед ПАТ «ОСОБА_2 Ворота» за кредитним договором в сумі 413444,83 грн. (станом на 17.11.2014р.) та у ПАТ «ОСОБА_2 Ворота» перед ФГ «Торо» за депозитним договором 593643,92 грн. (станом на 10.03.2015р.). На його думку, 10.03.2015р. відбулось поєднання в особі ФГ «Торо» управленої сторони (боржника) і зобов'язаної сторони (кредитора) ПАТ «ОСОБА_2 Ворота» в грошовому зобов'язанні, у зв'язку з чим, зобов'язання ФГ «Торо» перед ОСОБА_2 є припиненими.

Колегія суддів вважає даний висновок суду помилковим.

Нормами статті 601 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Між тим, норми статті 602 цього ж Кодексу встановлюють обмеження щодо зарахування зустрічних однорідних вимог. Відповідно до пункту 5 цієї статті не допускається зарахування зустрічних вимог в інших випадках, встановлених договором або законом.

Як зазначалось вище, 04.12.2014р. постановою Правління НБУ № 781 запроваджено процедуру ліквідації ПАТ «ОСОБА_2 Ворота». Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 142 від 05.12.2014р. розпочато процедуру ліквідації ПАТ «ОСОБА_2 Ворота» та призначено ОСОБА_5 Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ОСОБА_2.

В процесі ліквідаційної процедури банку визначається заборгованість по кожному кредитору банку та встановлюється черговість погашення вимог кредиторів, що унеможливлює індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора позачергово шляхом проведення зарахування зустрічних однорідних вимог.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 24.10.2011р. у справі № 3-112гс11.

З врахуванням наведеного, у даному спорі відсутні правові підстави вважати припиненими зобов'язання за договором на кредитну лінію (відновлювальну) №02/44Ю від 19.12.2013р. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Твердження позивача за зустрічним позовом про поєднання в особі ФГ «Торо» управленої сторони (боржника) і зобов'язаної сторони (кредитора) ПАТ «ОСОБА_2 Ворота» в грошовому зобов'язанні, у зв'язку з чим, на його думку, зобов'язання ФГ «Торо» перед ОСОБА_2 за договором №02/44Ю на кредитну лінію (відновлювальну) є припиненими, не ґрунтуються на законі.

Відповідно до статті 606 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Зазначена підстава припинення цивільно-правового зобов'язання відноситься до групи підстав, що не належать до правочинів і не залежать від волі сторін.

Стаття 606 Цивільного кодексу України застосовується судом до спірних правовідносин у разі, коли до сторони, яка є боржником, переходить зобов'язання іншої особи відповідно до будь-якої підстави, зазначеної в законі, та якщо при цьому один із суб'єктів правовідношення у зв'язку з обставинами, зазначеними в законі, зникає і з двох самостійних суб'єктів залишається (утворюється) один, в якому поєднується боржник і кредитор. Саме в такому разі підстава припинення цивільно-правового зобов'язання не залежатиме від волі сторін.

Отже, у випадку, коли боржник банку придбав право вимоги до банку за договором, відповідні два зобов'язання між банком і його боржником, який придбав згідно з договором право вимоги до банку, не можуть припинятись на підставі статті 606 ЦК України, оскільки зазначена стаття до таких правовідносин не застосовується.

Аналогічна правова позиція Верховного суду України викладена в постанові від 16.09.2015р. у справі № 6-43цс15.

З огляду на вищевказане, апеляційний господарський суд вважає, що висновки, наведені в оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду, не у повній мірі відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, тому його необхідно скасувати та прийняти нове рішення, яким первісний позов задоволити, стягнувши з ФГ «Торо» на користь ПАТ «ОСОБА_2 Ворота» 536613,54 грн. заборгованості за договором на кредитну лінію (відновлювальну) № 02/44Ю від 19.12.2013р. та відмовити в задоволенні зустрічного позову ФГ «Торо» про визнання припиненим з 10.03.2015р. зобов'язання за договором на кредитну лінію (відновлювальну) № 02/44 від 19.12.2013р.

Витрати по оплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на відповідача (за первісним позовом) згідно положень ст.49 ГПК України.

Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Ворота» задоволити.

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 30.06.2015р. у справі №909/495/15 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Первісний позов задоволити. Стягнути з Фермерського господарства «Торо» (77060, Івано-Франківська обл., Рогатинський р-н, с. Колоколин, вул. Залужанська (Жовтнева),5А, код ЄДРПОУ 22183811) на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Ворота» (61200, м. Харків, пр. Леніна, 36, код ЄДРПОУ 20015529) 536613,54 грн. заборгованості за договором на кредитну лінію (відновлювальну) № 02/44Ю від 19.12.2013р., з яких: 400000,00 грн. - кредит, 73950,69 грн. - відсотки, 62662,85 грн. - пеня.

Відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Стягнути з Фермерського господарства «Торо» (77060, Івано-Франківська обл., Рогатинський р-н, с. Колоколин, вул. Залужанська (Жовтнева), 5А, код ЄДРПОУ 22183811) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів Управління Державної казначейської служби України у м. Івано-Франківську Івано-Франківської обл., код отримувача 37952250, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківської обл., код банку отримувача 836014, рахунок отримувача 31219206783002, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: судовий збір, господарський суд Івано-Франківської області) 10732,27 грн. судового збору за розгляд первісного позову в суді першої інстанції.

Стягнути з Фермерського господарства «Торо» (77060, Івано-Франківська обл., Рогатинський р-н, с. Колоколин, вул. Залужанська (Жовтнева), 5А, код ЄДРПОУ 22183811) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів УДКСУ у Личаківському районі м.Львова, код отримувача 38007620, банк отримувача ГУДКСУ у Львівській області, код банку отримувача 825014, рахунок отримувача 31216206782006, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: судовий збір, Львівський апеляційний господарський суд) 5366,14 грн. за розгляд апеляційної скарги по первісному позову та 609,00 грн. за розгляд апеляційної скарги по зустрічному позову.

Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

Справу повернути в господарський суд Івано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

Головуючий суддя Зварич О.В.

судді Хабіб М.І.

ОСОБА_1