Рішення

від 18.06.2010 по справі 2-1278/2010

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 72, 8300, (04595) 6-76-19

Справа № 2-1278 / 2010

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2010 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарі Бондаренко О.В.,

за участю ОСОБА_1, ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору дарування на вимогу дарувальника , -

встановив:

Позивач 24.02.2010 р. звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи і підтримуючи який, в судовому засіданні зазначив, що 08.08.2008 року уклав договір дарування на дві земельні ділянки площею 0,1579 га та 0,1609 га, що розташовані на території Головурівської сільської ради в с. Головурів Бориспільського району Київської області, відповідно до якого передав їх своїй колишній дружині - ОСОБА_2 Зважаючи, що при укладанні даного договору відповідачка ввела його в оману, скориставшись його тяжким психологічним становищем, на даний момент вищевказані земельні ділянки ОСОБА_2 не використовуються, просив визнати договір дарування недійсним.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, обставини вказані в позові підтвердив.

Відповідачка в судовому засіданні та письмових запереченнях по справі зазначила, що ОСОБА_1 під час підписання договорів дарування не був у тяжкому психологічному становищі, оскільки відповідно до укладеного договору дарування позивач попередньо був ознайомлений нотаріусом з вимогами цивільного законодавства щодо недійсності правочинів, діючи добровільно, без будь-якого насильства, примусу, як фізичного, так і морального, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам'яті, розуміючи значення своїх дій та правові наслідки укладеного нами договору, про що позивач засвідчив договір дарування своїм підписом у присутності нотаріуса. Окрім цього вона вказала, що цими земельними ділянками згідно рішення сесії сільської ради користувалися її батьки: ОСОБА_9 та ОСОБА_3 18.09.1993 року, коли вона вступила у шлюб з ОСОБА_1 то вони віддали їх сторонам у користування, переписавши на земельні ділянки ім'я позивача. Між сторонами існувала домовились, що при розірванні шлюбу дружина не буду претендувати на поділ нажитого майна з тією умовою, що ОСОБА_1 укладе договір дарування обох земельних ділянок на неї, що й було зроблено 8 серпня 2008 року.

Свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, повідомили суду, що ОСОБА_1 дійсно перебував певний період часу збентежений та ні з ким не розмовляв, однак на психічні розлади чи інші хвороби, які б впливали на його розумові здібності та працездатність не страждав, продовжував працювати.

Допитаний в судовому засіданні нотаріус ОСОБА_8 пояснила, що при укладенні обох договорів дарування вона роз'яснила сторонам їхні правові наслідки, і встановила, що ОСОБА_1 був дієздатним та розумів значення своїх дій, після цього такі договори були укладені.

Заслухавши пояснення сторін та свідків, дослідивши письмові заперечення та матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не обґрунтований і задоволенню не підлягає з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 08.08.2008 року ОСОБА_1, відповідно до договорів дарування, посвідченнях приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_8, подарував, а ОСОБА_2 прийняла в дар земельні ділянки кадастровий номер 3220882901:01:001:0047, площею 0,1609 га (а.с.47) та кадастровий номер 3220882901:01:001:0048, площею 0,1579 га, що розташовані на території Головурівської сільської ради в с. Головурів Бориспільського району Київської області. Дані земельні ділянки належали позивачу на праві приватної власності відповідно до державних актів про право власності на землю Серії ЯИ 223770 та ЯИ 223774 від 11.03.2010 року.

Позивач, посилаючись на медичні довідки Бориспільської ЦРЛ №397 від 19.03.2010 року (а.с.42), МСЧ РСП „КиївцентраероВ» від 17.03.2010 року (а.с.39), довідки (а.с.15-19), відповідно до яких він неодноразова на протязі 2008 року звертався до невропатолога, у зв'язку з чим він проходив амбулаторне лікування, зазначив, що під час підписання договору перебував в тяжкому психологічному становищі, а тому не міг повністю розуміти своїх дій, а тому просив визнати даний договір недійсним.

Відповідно до ч.4,5 ст.373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

Згідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.21 ст. 722 ЦК України право власності обдарованого виникає з моменту його прийняття

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 203 цього Кодексу передбачено, що волевиявлення учасника правотчину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

З пояснень сторін та свідків суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 в момент підписання договору дарування діяв добровільно, без будь-якого насильства, примусу, як фізичного, так і морального, перебував при здоровому розумі та ясній пам'яті, розуміючи значення своїх дій та правові наслідки укладеного нами договору. Приватний нотаріус в присутності якого відбувалось підписання договору роз'яснив, йому його права та перевірив вищевказані обставини, а тому суд приходить до висновку про відсутність обману і про те, що позивач діяв в по своїй волі і усвідомлював наслідки своїх дій, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити.

Посилання позивача на медичні довідки, як доказ того, що він не міг в повному обсязі усвідомлювати свої дії, суд до уваги не приймає, оскільки вони підтверджують лише факт звернення до лікарів. Діагноз, який би вказував на зворотне відсутній.

Окрім цього ст.727 ЦК України, на яку послався ОСОБА_1 при поданні позову, не містить жодної правової вимоги на підставі, якої даний договір потрібно було б розірвати на вимогу дарувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України судові витрати у справі слід покласти на позивача, оскільки рішення ухвалено на користь відповідача.

На підставі ст.ст. 203, 216, 722, 727 Цивільного Кодексу України та ст.ст. 4, 10, 60, 88, 213, 215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договорів дарування на вимогу дарувальника, - відмовити.

Судові витрати за розгляд позовних вимог ОСОБА_1, а саме: 8 грн. 50 коп. судового збору та 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, слід віднести на рахунок позивача, який оплатив їх при поданні позовної заяви.

Стягнути з ОСОБА_1 (с. Головурів Бориспільського району Київської області, вул. Чкалова, 24, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь держави України недоплачену суму судових витрат, а саме: 42 (сорок дві) грн. 50 коп. судового збору на р/р №31113095700103, МФО: 821018, код ЗКПО: 23570079, банк: УДК в Київській області, КБК: 22090200, та 83 (вісімдесят три) грн. 00 коп. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) грн. 00 коп. на р/р №31216259700103, МФО: 821018, код ЗКПО: 23570059, банк: ГУДКУ в Київській області.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення суду виготовлено 23.06.2010 року.

Суддя Бориспільського міськрайонного суду

Київської області ОСОБА_10