Ухвала

від 07.09.2015 по справі 2а-5076/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2015 року м. Київ К/800/10864/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: ГоловуючогоНечитайла О.М. СуддівЛанченко Л.В. Моторного О.А., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 жовтня 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року

у справі №2а-5076/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфон Україна»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфон Україна» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 09 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року, позовні вимоги задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 06 квітня 2011 року № 00029/2310.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

У період з 14 березня 2011 року по 18 березня 2011 року посадові особи відповідача провели документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ТС-Фактор» за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, про що склали акт від 23 березня 2011 року №274/23-10/35309018, яким встановили порушення позивачем вимог пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за 9 місяців 2010 року на 148 558,00 грн.

За результатами проведеної перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 06 квітня 2011 року №0002912310, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 185 698,00 грн., з яких 148 558,00 грн. за основним платежем та 37 140,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток слугував висновок контролюючого органу про безпідставне включення до складу валових витрат вартості послуг, отриманих від ТОВ «ТС-Фатор» за нікчемним правочином.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з відсутності порушень у діях позивача вимог податкового законодавства при формуванні складу валових витрат перевіреного періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач протягом 2010 року сформував валові витрати у розмірі 594 230,83 грн. за рахунок фінансово-господарських операцій з контрагентом - ТОВ «ТС-Фактор».

При цьому, за висновками контролюючого органу, позивач не мав права на формування валових витрат за результатом здійснення господарської діяльності з вказаним контрагентом, оскільки останній мав господарські відносини з ТОВ «Елфра Дисплей» та ТОВ «Е-Восток Україна», за результатами перевірки діяльності яких встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за перевіряємий період.

Крім того, податковий орган зазначив, що в акті від 04 лютого 2011 року №76/233/33382578 зазначено про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТС-Фактор», призначеної на підставі постанови Печерського районного суду м. Києва від 19 листопада 2010 року у межах кримінальній справі № 4-4243/10, порушеної за фактом підроблення документів ТОВ «Е-Восток Україна» та ТОВ «Елфра Дисплей», у зв'язку з відмовою посадових осіб товариства від отримання наказу на проведення такої перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що 01 червня 2010 року між ТОВ «Інфон Україна» (Агрегатор) та ТОВ «ТС-Фактор» (Контент-провайдер) укладено договір про надання послуг № IZU-0021/10, за умовами пункту 1 якого, Агрегатор зобов'язався організувати Контент-провайдеру доступ до Транспортних мереж Операторів та надати йому в користування Короткі номери необхідні для надання останнім Контент-послуг будь-яким Користувачам (Абонентам). При цьому зміст Контенту Контент-провайдера визначається у додатках до цього Договору (пункт 1.2 Договору).

Факт виконання сторонами своїх договірних зобов'язань (надання послуг та оплата послуг) за вказаними договором підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями первинних і розрахункових документів, документами бухгалтерської звітності, а саме - актами прийому-прийняття послуг, довідками, податковими накладними, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних позивача за липень і серпень 2010 року, рахунками - фактурами, банківськими виписками, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 за ІІІ квартал 2010 року, журналами-ордерами і відомостями по рахунку 631 за липень і серпень 2010 року.

Отримані від ТОВ «ТС-Фактор» контент - послуги, були реалізовані позивачем іншим суб'єктам господарської діяльності (Операторам).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 статті 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно із нормою абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, виходячи з положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі не дозволяється (пункту 5.10 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

З огляду на встановлення судом першої та апеляційної інстанцій факту документального підтвердження витрат позивача понесених у рамках здійснення господарської діяльності з ТОВ «ТС-Фактор», а також використання придбаних послуг підприємством у власній господарській діяльності, податковим органом безпідставно донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток.

Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність формування позивачем податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) контрагентами позивача по ланцюгу постачання не є тією обставиною, яка самі по собі позбавляє позивача права на формування витрат, що виключає відповідальність платника податків (позивача).

Також, попередніми судовими інстанціями обґрунтовано не взято до уваги посилання податкового органу на наявність кримінальної справи, порушеної відносно посадових осіб контрагента позивача, як на підставу неправомірності формування валових витрат, оскільки у матеріалах справи відсутній вирок у такій кримінальній справі, що набрав законної сили.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України , в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

За наведених обставин, у відповідача були відсутні правові підстави для визначення підприємству податкових зобов'язань з податку на прибуток, з огляду на що висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення-рішення відповідає правильному застосуванню положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 жовтня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року у справі №2а-5076/12/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Моторний О.А.