Ухвала

від 30.09.2015 по справі 2а-16222/11/0170/3

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2015 року К/9991/63260/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.,

Рецебуринського Ю.Й., Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23 січня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року по справі № 2а-16222/11/0170/3

за позовом Приватного підприємства фірми «Строй-Гарант»

(далі - ПП фірми «Строй-Гарант»)

до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі Автономної Республіки Крим (далі - Управління)

про визнання протиправною та скасування вимоги, визнання протиправним та

скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

ПП фірма «Строй-Гарант» звернулась до суду з позовом до Управління про визнання протиправними та скасування вимоги від 31 жовтня 2011 року № 286 про сплату боргу у розмірі 8861,31 грн. та рішення від 9 листопада 2011 року № 130 про застосування штрафних санкцій за донарахуванням територіальним органом Пенсійного фонду або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 3987,59 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23 січня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року, позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано оскаржувані вимогу та рішення.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Управління подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Управлінням здійснено позапланову перевірку ПП фірми «Строй-Гарант» з питання правильності нарахування, розрахунку та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 30 травня 2009 року по 30 вересня 2011 року, повноти та своєчасності перерахування авансових платежів у вигляді сум єдиного внеску та інших платежів за період з 30 травня 2009 року по 28 жовтня 2011 року, а також достовірності відомостей, наданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за 2009-2010 роки та січень-вересень 2011 року.

За результатами перевірки 31 жовтня 2011 року відповідачем складено Акт № 37-Ю (а.с.23-41).

Пунктом 2.5.1 вказаного Акту встановлено заниження позивачем єдиного внеску за ставкою 38,52% на суму 8861,31 грн. з причини не відображення суми єдиного внеску у графі 3.1, 3.1.1 звіту за січень 2011 року; завищення за ставкою 8,41% на суму 49,85 грн. з причини застосування пільгової ставки інваліду ОСОБА_4 без надання їм довідки МСЕК, що призвело до відхилення при заповненні рядка 3, 3.1, 3.1.1, 3.1.4 у звітах про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду за січень 2011 року в порушення статтей 7-9 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

На підставі зазначеного Акта відповідачем прийнято вимогу від 31 жовтня 2011 року № 286 про сплату боргу ПП фірми «Строй-Гарант» у розмірі 8861,31 грн. та рішення від 9 листопада 2011 року № 130 про застосування до позивача на підставі пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» штрафних санкцій з донарахуванням територіальним органом Пенсійного фонду або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 3987,59 грн.

Не погоджуючись із зазначеними вимогою та рішенням, ПП фірма «Строй-Гарант» подала позов про скасування вимоги та рішення.

Задовольняючи позовні вимоги ПП фірми «Строй-Гарант», суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини є Закон України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VІ).

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 12 Закону № 2464-VІ Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 6 зазначеного Закону платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VІ визначено, що платниками єдиного внеску є роботодавці, а саме підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому - числі, філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 7 цього ж Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до частини 1 та 5 статті 8 Закону № 2464-VІ розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності, зокрема за класом професійного ризику виробництва 52 розмір єдиного внеску дорівнює 38,52 %.

Частиною 8 статті 9 зазначеного Закону визначено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, яким в даному випадку є календарний місяць.

Судами встановлено, що ПП фірма «Строй-Гарант» до Управління подано звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень 2011 року. Згідно звіту позивачем на суми заробітної плати нараховано єдиний внесок у загальному розмірі 8682,81 грн. (з яких на суми заробітної плати, нарахованої відповідно до класу професійного ризику виробництва (36,76%-49,7%) - 8632,96 грн., на суми заробітної плати працюючим інвалідам (8,41%) - 49,85 грн.).

Вказаний звіт отриманий Управлінням, що підтверджено розпискою від 16 лютого 2011 року № 233.

У січні 2011 року позивачем нарахована заробітна плата працівникам підприємства у розмірі 23004,44 грн., на яку нарахований та сплачений єдиний внесок у розмірі 38,52% в сумі 8682,81 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 12 від 7 лютого 2011 року (а.с.12), а також копія нарахування заробітної плати за січень 2011 року у розмірі 38,52% (а.с.11).

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки Управлінням не доведено правомірність прийняття оскаржуваних вимоги від 31 жовтня 2011 року № 286 про сплату боргу у розмірі 8861,31 грн. та рішення від 9 листопада 2011 року № 130 про застосування штрафних санкцій за донарахуванням територіальним органом Пенсійного фонду або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 3987,59 грн., то суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ПП фірми «Строй-Гарант» та скасування оскаржуваних вимоги та рішення.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23 січня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ємельянова В.І.

Судді Рецебуринський Ю.Й.

Стародуб О.П.