Постанова

від 29.09.2015 по справі 910/9703/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2015 р. Справа№ 910/9703/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Власова Ю.Л.

Суліма В.В.

За участю представників:

Від позивача: Коломийченко І.В.

Від відповідача: Мішустін М.К. - директор; Мішустін К.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Туртайм 2005" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2014 у справі №910/9703/14 (суддя: Шкурдова Л.М.)

за позовом Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району",

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Туртайм 2005",

про стягнення 60 889, 73 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва 30.09.2014, повний текст якого складено 14.10.2014 у справі № 910/9703/14 позов Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" до ТОВ "Туртайм 2005" про стягнення 60 889, 73 грн. задоволено частково, а саме: присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 44 746 (сорок чотири тисячi сімсот сорок шість) грн. 54 коп. за послуги теплопостачання, 131 (сто тридцять одна) грн. 19 коп. інфляційних втрат, 1 553 (одна тисячу п'ятсот п'ятдесят три) грн. 48 коп. три проценти річних та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 393 (одна тисяча триста дев'яносто три) грн. 17 коп.

Рішення суду мотивовано тим, що всупереч умовам укладеного між позивачем та відповідачем договору про нарахування та збір платежів з власників за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників, відповідач свої обов'язки щодо оплати спожитих комунальних послуг не виконав, внаслідок чого у останнього за період з 16.03.2011 по 28.02.2014 виникла заборгованість у розмірі 44 746 (сорок чотири тисячi сімсот сорок шість) грн. 54 коп. за послуги теплопостачання, 131 (сто тридцять одна) грн. 19 коп. інфляційних втрат, 1 553 (одна тисячу п'ятсот п'ятдесят три) грн. 48 коп. три проценти річних та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 393 (одна тисяча триста дев'яносто три) грн. 17 коп.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2014 - скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" на суму 20 912,43 грн.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що обсяг теплової енергії, який споживається відповідачем за розрахунками позивача, не відповідає дійсності, оскільки згідно з розмірами приміщення, яке займає відповідач (94,8м2 за адресою: м.Київ, вул.. С.Петлюри,6) та можливостей теплопередачі розташованих у ньому батарей, вартість спожитих позивачем послуг за період з травня 2011 по лютий 2014 року складає 20 009,48 грн. за опалення, що відповідає фактичному споживанню тепла 21,0576 Гкал, 902,95 грн. за холодне водопостачання, коли позивачем необґрунтовано нараховано до сплати за опалення у наведений період 44 746,54 грн., що відповідає обсягу споживання тепла за вказаний період у обсязі 48,218 Гкал, що є неможливим виходячи з фізичних парламентів приміщення та обладнання батарей. Тобто, апелянт наголошує на тому, що позивачем виставлено до оплати обсяги тепла, які фактично не могли бути спожиті відповідачем у спірний період.

Відповідач наголошує на тому, що за період з травня 2011 по лютий 2014 року обігрів займаного ним приміщення площею 94,8м2 за адресою: м.Київ, вул.. С.Петлюри,6, жодним чином не відповідає обсягу споживання тепла 48,218 Гкал., оскільки для обігріву приміщення достатньо було фактично 21,0576 Гкал., які і було фактично спожито відповідачем, у зв'язку з чим вартість спожитого ним тепла складає 20 009,48 грн. Крім того, відповідач вказував на те, що позивачем невірно застосовано формулу (спосіб) розрахунку вартості спожитого відповідачем тепла.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу ТОВ "Туртайм 2005" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2014 у справі №910/9703/14 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Станіку С.Р., для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Корсакова Г.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2014 у справі № 910/9703/14 апеляційну скаргу ТОВ "Туртайм 2005" прийнято до провадження, порушено апеляційне провадження, розгляд скарги призначено на 17.12.2014.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Тищенко А.І. від 16.12.2014 справу № 910/9703/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Корсакова Г.В., Сулім В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 справу № 910/9703/14 прийнято до провадження колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Корсакова Г.В., Сулім В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 розгляд справи № 910/9703/14 відкладено до 27.01.2015.

Але 27.01.2015 судове засідання по справі № 910/9703/14 не відбулось, у зв'язку з перебуванням суддів Станіка С.Р. та Суліма В.В. у відпустках.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2015 розгляд апеляційної скарги в справі № 910/9703/14 призначено на 17.02.2015.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 у справі № 910/9703/14 призначено судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03680, м. Київ, вул. Смоленська, 6) на підставі статті 7 Закону України "Про судову експертизу", провадження у справі № 910/9703/14 - зупинено до надходження до Київського апеляційного господарського суду висновку судової експертизи та повернення матеріалів справи № 910/9703/14 до Київського апеляційного господарського суду.

21.05.2015 до Київського апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/9703/14 та лист від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про залишення без виконання експертизи, призначеної ухвалою від 17.02.2015 по справі № 910/9703/14, в зв'язку з невиконанням оплати за проведення судової експертизи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 розгляд апеляційної скарги по справі № 910/9703/14 поновлено та призначено розгляд апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2014 по справі №910/9703/14 на 26.05.2015. Представників сторін повідомлено телефонограмами про розгляд справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 у справі № 910/9703/14 призначено судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03680 м. Київ, вул. Смоленська,6) на підставі статті 7 Закону України "Про судову експертизу", провадження у справі № 910/9703/14 - зупинено до надходження до Київського апеляційного господарського суду висновку судової експертизи та повернення матеріалів справи № 910/9703/14.

27.08.2015 до Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відмову від проведення судової експертизи.

До Київського апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/9703/14 та лист від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про залишення без виконання експертизи, призначеної ухвалою від 26.05.2015 по справі № 910/9703/14, в зв'язку з невиконанням оплати за проведення судової експертизи.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Тищенко А.І. від 16.09.2015, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Корсакової Г.В., справу №910/9703/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Сулім В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 апеляційну скаргу по справі № 910/9703/14 прийнято до провадження колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Сулім В.В., поновлено провадження у справі № 910/9703/14 та призначено до розгляду на 16.09.2015.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 розгляд апеляційної скарги відкладено до 29.09.2015.

В судовому засіданні 29.09.2015 представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційну скаргу задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні 29.09.2015 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити рішення суду першої інстанції без змін.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач вказував на те, що пунктом 3.1.1 договору чітко передбачено, що відповідач в 3-денний термін, після надходження платіжного доручення (квитанції), але не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим повинен сплатити вартість спожитих комунальних послуг та інформувати про це позивача. Отже, договором встановлено обов'язок відповідача здійснити оплату вартості спожитих послуг у будь-кому випадку до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. Факт споживання відповідачем комунальних послуг підтверджується обліковими картками (табуляграмами) за спірний період, в яких вказано обсяги споживання тепла. При цьому, представник позивача в судових засіданнях пояснював, що у позивача в приміщенні не встановлений теплолічильник, у зв'язку з чим нарахування платежів здійснювалось на підставі договору № 589 від 12.05.2010 та узгоджених до нього додатків, в яких чітко зазначені тарифи та норми оплати.

Крім того, представником позивача повідомлялось суду, зокрема в судовому засіданні 17.02.2015, про те, що через канцелярію подано довідки, які містять дані по будинках КП ЖЕК "Ярославська", опалення і гаряче водопостачання яких здійснюється від теплових мереж "Постачальника" станом на 20.12.2007, 20.12.2008, 01.06.2014., довідку про теплові навантаження об'єктів теплопостачання КП УЖХ Шевченківського району, зокрема і по будинку 6 по вул. Комітерна (нинішня назва - С.Петлюри) у м.Києві, які підтверджують обсяги спожитого тепла.

Дослідивши наявні матеріали апеляційної скарги та справи, з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, визначених ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у даному судовому засіданні.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявним матеріалами справи, між Комунальним підприємством "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (далі - позивач), який є правонаступником Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради, в особі директора Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора "Ярославська" Шевченківської районної у м. Києві ради, який діяв на підставі Договору доручення № 99 від 24.03.2010, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Туртайм 2005" (далі - відповідач) 12.05.2010 укладено Договір про нарахування та збір платежів з власників за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників № 589 (далі - Договір).

Відповідно до п.п. 2.1-2.2 Статуту, Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" створене з метою отримання прибутку від господарської діяльності, спрямованої на задоволення суспільних потреб, надання послуг населенню у сфері житлово-комунального господарства в якості виконавця цих послуг. Основними напрямками діяльності Підприємства є: забезпечення послугами газопостачання, водопостачання (водовідведення) та централізованого опалення до споживачів по внутрішньо будинкових мережах на підставі договорів, укладених Підприємством з виробниками послуг, а також на підставі договорів, укладених Підприємством безпосередньо зі споживачами послуг; здійснення нарахувань та виготовлення рахунків на сплату житлово-комунальних послуг для споживачів (власників, наймачів) жилих та нежилих приміщень; забезпечення збору платежів від споживачів зазначених послуг на користь виробників послуг; здійснення комплексних заходів по підвищенню платіжної дисципліни населення; здійснення комплексного обслуговування споживачів, в тому числі проведення прийому споживачів, нарахування споживачам та збір платежів за спожиті житлово-комунальні послуги на підставі відповідних договорів (доручення, про надання послуг тощо) з виробниками житлово-комунальних послуг (ПАТ "Київенерго", ПАТ "АК "Київводоканал", ПАТ "Київгаз" тощо).

У період із квітня 2007 по жовтень 2010 облік, нарахування та збір платежів від власників (орендарів) нежитлових приміщень від імені Позивача, на підставі договорів доручення, здійснювали Комунальні підприємства "ЖЕК", зокрема Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна контора "Ярославська" Шевченківської районної у м. Києві ради.

Відповідно до Розділу 1 Договору, позивач зобов'язався здійснювати нарахування та збір платежів на користь виробників послуг за спожиті відповідачем комунальні послуги (теплова енергія, холодне водопостачання, водовідведення тощо) в обсягах та за тарифами, визначеними в Додатку 1 до Договору, а відповідач - користуватися приміщенням, загальною площею опалювання 94,80 кв.м., розташованим за адресою: м. Київ, вул. С. Петлюри, 6, на підставі Договору оренди нежитлового приміщення № 12/05 від 12.05.2010, та сплачувати комунальні платежі.

Також, згідно Додатку № 1 до Договору, сторонами узгоджено, що тариф (без ПДВ) централізованого холодного водопостачання та водовідведення складає 4,62 грн. 1 куб.м., тариф централізованого гарячого водопостачання - 563,46 грн. 1 Гкал, тариф центрального опалення - 563,46 грн. 1 Гкал. Розмір місячної плати за надані послуги за встановленими тарифами і нормами на момент укладення договору становить: холодне та гаряче водопостачання - згідно табуляграм ВАТ АК «Київводоканал», центральне опалення - згідно табуляграм АК «Київенерго». ПДВ нараховується і сплачується окремо.

Відповідно до п. 3.1.1 Договору, відповідач в 3-х денний термін, після надходження платіжного доручення (квитанції), але не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим повинен сплатити вартість спожитих комунальних послуг та інформувати про це позивача.

На підставі Окремого доручення Першого заступника голови Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації № 905 від 13.09.2010, з метою підвищення контролю за рівнем платіжної дисципліни і недопущенням безоплатного використання теплової енергії та водопостачання, позивача було зобов'язано заключити прямі договори з орендарями та власниками нежитлових приміщень Шевченківського району, а Комунальні підприємства "ЖЕК" - передати позивачеві всю первинну документацію, провести звірку з орендарями та власниками нежитлових приміщень Шевченківського району, скласти акти звіряння станом на 01.10.2010.

У зв'язку з тим, що відповідачем не було вжито заходів щодо переукладення договору на комунальні послуги, нарахування заборгованості йому проводились на підставі та на умовах Договору № 589 від 12.05.2010.

Відповідач, у порушення вимог Договору, зобов'язань із своєчасної оплати спожитих комунальних послуг не виконав, внаслідок чого за період з 16.03.2011 по 28.02.2014 (включно) утворилася заборгованість, яка, за розрахунком позивача, станом на 12.05.2010 складала 58 070,24 грн., і яка була заявлена ним до стягнення.

Факт споживання відповідачем комунальних послуг у заявлений період підтверджується долученими до матеріалів справи обліковими картками (табуляграмами) позивача за період з жовтня 2010 року по лютий 2014 року, відомостями про тарифи, що діяли станом на зазначений період споживання теплової енергії та рахунками на оплату комунальних послуг, виставлених позивачем відповідачеві, копії яких наявні в матеріалах справи.

15.04.2014 позивачем на адресу відповідача направлено претензію з зазначенням суми заборгованості, вимогою сплати та запрошенням для укладення договору на постачання комунальних послуг, а також долучено до претензії рахунки на оплату комунальних послуг за весь період заборгованості, однак зазначена претензія відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Відповідно до п. 4.1 Договорів, за невиконання зобов'язань сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві послуги згідно з умовами Договору. В той же час, відповідач, в порушення умов Договорів, не сплатив позивачу вартість спожитих послуг у повному обсязі.

За твердженням позивача, відповідач порушив зобов'язання з оплати послуг постачання теплової енергії та холодного водопостачання за період з 16.03.2011 по 28.02.2014 (включно).

Проте, суд апеляційної інстанції,дослідивши наданий позивачем розрахунок заборгованості, дійшов висновку, що послуги холодного водопостачання за наведений період оплачені відповідачем у повному обсязі, а відтак, зобов'язання за Договором у цій частині виконані належним чином, у зв'язку з чим підстави для стягнення з відповідача на користь позивача вартості послуг з холодного водопостачання - відсутні.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення вимог позивача в сумі 44 746 (сорок чотири тисячi сімсот сорок шість) грн. 54 коп. за послуги теплопостачання за період з 16.03.2011 по 28.02.2014, заборгованість щодо сплати яких є простроченою.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку за період з 16.03.2011 по 28.02.2014 (включно), в частині заборгованості з оплати послуг постачання теплової енергії, та безпідставність нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних за послуги холодного водопостачання, які оплачені відповідачем у повному обсязі.

Крім того, у відзиві на позов, який поданий відповідачем через канцелярію суду 19.06.2014, відповідачем заявлено про застосування до вимог позивача строку позовної давності.

Відповідно до ст.ст. 256, 257, 261 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно відмітки на штемпелі реєстрації вхідної кореспонденції, позивач звернувся до суду з позовом 21.05.2014, тобто граничний строк нарахування заборгованості в межах строку позовної давності - 21.05.2011.

Відтак, виходячи з викладеного, враховуючи зазначені у розрахунку позивача періоди заборгованості, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з відповідача стягненню підлягає заборгованість за послуги теплопостачання з 04.11.2011 по 28.02.2014, включаючи нараховані за наведений період інфляційні втрати та три проценти річних, що складає 44 746,54 грн. заборгованості за послуги теплопостачання, 131,19 грн. інфляційних втрат та 1 553,48 грн. трьох процентів річних, розрахунок яких судом апеляційної інстанції перевірений і з яким суд погоджується щодо сум, строків і ставок нарахувань вказаних показників.

Доводи відповідача щодо застосування позивачем некоректних тарифів при проведенні розрахунків, а також те, що відповідача не було повідомлено про зміну тарифів - судом першої інстанції обгрунтовано відхилено, оскільки пунктом 1.1 Договору встановлено, що позивач здійснює нарахування та збір платежів на користь виробників послуг за спожиті відповідачем комунальні послуги в обсягах та за тарифами, визначеними в Додатку 1 до Договору. Згідно з п. 5 Додатку № 1 до Договору, розмір місячної плати за надані послуги за встановленими тарифами та нормами на момент укладання Договору встановлюється згідно з табуляграмами ВАТ АК "Київводоканал" та АК "Київенерго".

Таким чином, нарахування суми заборгованості здійснено позивачем на підставі табуляграм ВАТ АК "Київводоканал" та АК "Київенерго" та у відповідності до тарифів, встановлених Розпорядженнями Київської міської адміністрації № 758 від 30.06.2009, № 859 від 31.05.2011, № 2308 від 07.12.2011, № 2316 від 07.12.2011, які були опубліковані у встановленому порядку в засобах масової інформації і є публічними для ознайомлення. Крім того, умовами Договору не передбачено обов'язок позивача повідомляти відповідача про зміну тарифів, і зміна таких тарифів або необізнаність відповідача про їх зміну, жодним чином не спростовує обов'язку відповідача по сплаті вартості спожитих ним послуг.

Доводи апелянта про те, що обсяг теплової енергії, який споживається відповідачем за розрахунками позивача, не відповідає дійсності, оскільки згідно з розмірами приміщення, яке займає відповідач (94,8м2 за адресою: м.Київ, вул.. С.Петлюри,6) та можливостей теплопередачі розташованих у ньому батарей, вартість спожитих позивачем послуг за період з травня 2011 по лютий 2014 року складає 20 009,48 грн. за опалення, що відповідає фактичному споживанню тепла 21,0576 Гкал, 902,95 грн. за холодне водопостачання, коли позивачем необґрунтовано та невірно (за формулою) нараховано до сплати за опалення у наведений період 44 746,54 грн., що відповідає обсягу споживання тепла за вказаний період у обсязі 48,218 Гкал, що є неможливим виходячи з фізичних парламентів приміщення та обладнання батарей - судом апеляційної інстанції відхиляється як такий, що не був доведений належними і допустимими доказами в розумінні вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.

Відповідач наголошує на тому, що за період з травня 2011 по лютий 2014 року обігрів займаного ним приміщення площею 94,8м2 за адресою: м.Київ, вул.. С.Петлюри,6, жодним чином не відповідає обсягу споживання тепла 48,218 Гкал., оскільки для обігріву приміщення достатньо було фактично 21,0576 Гкал., які і було фактично спожито відповідачем, у зв'язку з чим вартість спожитого ним тепла складає 20 009,48 грн. Тобто, апелянт наголошує на тому, що позивачем виставлено до оплати обсяги тепла, які фактично не могли бути спожиті відповідачем у спірний період.

Відповідно до ст.41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1.2.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 8 жовтня 1998 року (із змінами і доповненнями) основними видами (підвидами) експертизи є, зокрема економічна: бухгалтерського та податкового обліку; фінансово-господарської діяльності; фінансово-кредитних операцій.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про судову експертизу" судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ. До державних спеціалізованих установ належать, зокрема, науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" № 4 від 23.03.2012 р., судову експертизу може бути призначено судом як у порядку підготовки справи до розгляду, так і в процесі розгляду. Відповідно до частини другої статті 41 ГПК учасники судового процесу вправі пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені експертом. Ці питання можуть бути запропоновані у позовній заяві, у відзиві або в окремому письмовому клопотанні сторони. Проте остаточне коло питань судовому експерту визначається господарським судом.

Частинами 1, 2 ст. 42 ГПК України передбачено, що висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання; висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам. Якщо під час проведення судової експертизи встановлюються обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, з приводу яких судовому експерту не були поставлені питання, у висновку він викладає свої міркування і щодо цих обставин.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" № 4 від 23.03.2012 р. передбачено, що витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона, а у разі призначення господарським судом судової експертизи з власної ініціативи - сторона, визначена в ухвалі господарського суду про призначення експертизи. Після закінчення розгляду справи такі витрати підлягають розподілу господарським судом на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2013р. №6 ,,Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірно встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. При цьому рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає з'ясуванню для вирішення спору.

В свою чергу, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду під час дослідження матеріалів справи, виходячи з необхідності встановлення обсягу фактично спожитого відповідачем за договором тепла на обігрів згідно розміру займаного ним приміщення та тепловіддачі наявних у ньому батарей за спірний період, і відповідно, встановлення вартості спожитого ним тепла за наведений період, з огляду на те, що для встановлення зазначених обставин необхідні спеціальні знання, дійшла висновку про необхідність призначення у справі судової експертизи, про проведення якої відповідачем було заявлено клопотання, яке судом було задоволено, про що було винесено відповідну ухвалу від 17.02.2015.

Так, на вирішення експертизи судом апеляційної інстанції акредитованій експертній установі було поставлено питання, вирішення яких потребує спеціальних знань, зокрема:

- який обсяг фактично спожитого відповідачем за договором тепла на обігрів згідно розміру займаного ним приміщення (94,8м2 за адресою: м.Київ, вул. С.Петлюри,6) та тепловіддачі наявних у ньому батарей за період з травня 2011 по лютий 2014 року (за щомісячними показниками окремо);

- у якому обсязі підтверджується документально обсяг фактично спожитого відповідачем за договором тепла на обігрів згідно розміру займаного ним приміщення (94,8м2 за адресою: м.Київ, вул.. С.Петлюри,6) та тепловіддачі наявних у ньому батарей за період з травня 2011 по лютий 2014 року (за щомісячними показниками окремо)?

- яка вартість спожитого відповідачем за договором тепла на обігрів згідно розміру займаного ним приміщення (94,8м2 за адресою: м.Київ, вул.. С.Петлюри,6) за період з травня 2011 по лютий 2014 року (за щомісячними показниками окремо)?

21.05.2015 до Київського апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/9703/14 та лист від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про залишення без виконання експертизи, призначеної ухвалою від 17.02.2015 по справі № 910/9703/14, в зв'язку з невиконанням відповідачем оплати за проведення судової експертизи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 розгляд апеляційної скарги по справі № 910/9703/14 поновлено та призначено розгляд апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2014 по справі №910/9703/14 на 26.05.2015. Представників сторін повідомлено телефонограмами про розгляд справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 у справі № 910/9703/14 повторно призначено судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03680 м. Київ, вул. Смоленська,6) на підставі статті 7 Закону України "Про судову експертизу", провадження у справі № 910/9703/14 - зупинено до надходження до Київського апеляційного господарського суду висновку судової експертизи та повернення матеріалів справи № 910/9703/14.

27.08.2015 до Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання відповідача про відмову від проведення судової експертизи.

До Київського апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/9703/14 та лист від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про залишення без виконання експертизи, призначеної ухвалою від 26.05.2015 по справі № 910/9703/14, в зв'язку з невиконанням оплати за проведення судової експертизи.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що довод апелянта проте, що позивачем виставлено до оплати обсяги тепла, які фактично не могли бути спожиті відповідачем у спірний період - не підтверджений ним належними та допустимими доказами в розумінні вимог ст.ст. 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд не наділений спеціальними знаннями щодо встановлення обставин фактично спожитого відповідачем за договором тепла на обігрів згідно розміру займаного ним приміщення та тепловіддачі наявних у ньому батарей, і такими спеціальними знаннями не наділений і відповідач, у зв'язку з чим здійснені ним розрахунки не приймаються судом апеляційної інстанції як належні та допустимі, а тому відхиляються. Крім того, наведений довод спростовується належними у справі доказами, а саме: укладеним між сторонами Договором, табуляграмами, рахунками на сплату вартості спожитих послуг.

Крім того, представником позивача повідомлялось суду, зокрема в судовому засіданні 17.02.2015, про те, що через канцелярію подано довідки, які містять дані по будинках КП ЖЕК "Ярославська", опалення і гаряче водопостачання яких здійснюється від теплових мереж "Постачальника" станом на 20.12.2007, 20.12.2008, 01.06.2014., довідку про теплові навантаження об'єктів теплопостачання КП УЖХ Шевченківського району, зокрема і по будинку 6 по вул. Комітерна (нинішня назва - С.Петлюри) у м.Києві, які підтверджують обсяги спожитого тепла.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" до ТОВ "Туртайм 2005" є законним, обґрунтованими, але такими, що обгрунтовано задоволені судом першої інстанції частково, а саме: в частині присудження до стягнення 44 746 (сорок чотири тисячi сімсот сорок шість) грн. 54 коп. за послуги теплопостачання, 131 (сто тридцять одна) грн. 19 коп. інфляційних втрат, 1 553 (одна тисячу п'ятсот п'ятдесят три) грн. 48 коп. три проценти річних В решті позовних вимог суд першої інстанції обгрунтовано відмовив.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом апеляційної інстанції на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Туртайм 2005" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2014 у справі №910/9703/14 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2014 у справі №910/9703/14 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/9703/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Ю.Л. Власов

В.В. Сулім