Постанова

від 05.10.2015 по справі 910/7557/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2015 р. Справа№ 910/7557/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників:

від позивача - Бороденко М.С., довіреність № № 14/4-15 від 14.04.2015;

від відповідача - Бойко А.В., довіреність №3-131100/11552 від 09.06.2015,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2015 у справі № 910/7557/15-г (суддя Чинчин О.В.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КАМЕТ" до публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення 2 465 026 грн. 03 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КАМЕТ" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення 2 465 026 грн. 03 коп. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), з яких: 2 100 000 грн. 00 коп. безпідставно утримувані кошти, 14 326, 03 грн. 3% річних та 350 700 грн. інфляційні.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.05.2015 у справі № 910/7557/15-г позовні вимоги задоволено повністю; вирішено стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 2 100 000 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 14 326, 03 грн. та інфляційні в сумі 350 700 грн.

При ухваленні даного рішення суд дійшов висновку про безпідставність утримання відповідачем грошових коштів в сумі 2 100 000 грн. 00 коп., у зв'язку з їх неправомірним неперерахуванням ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на рахунок свого клієнта - ТОВ "МЕТМАРКЕТ".

Також, судом було задоволено вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних з огляду на прострочення відповідачем виконання зобов'язання з перерахування коштів.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2015 у справі № 910/7557/15-г скасувати в частині задоволення вимог про стягнення 3% річних та інфляційних з прийняттям нового - про відмову у задоволенні позову у вказаній частині.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що оскільки зобов'язання відповідача з перерахування коштів не є грошовим, 3% річних та інфляційні не можуть нараховуватись.

Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні 05.10.2015 підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню в частині задоволення вимог про стягнення 3% річних та інфляційних з прийняттям нового - про відмову у задоволенні позову у вказаній частині, з наступних підстав.

Між публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" (Банк) та товариством з обмеженою відповідальністю "КАМЕТ" (Клієнт) 01.03.2010 року укладено Договір банківського рахунку №26009270377400UAH, відповідно до умов якого Банк відкриває Клієнту поточний рахунок у національній та/або іноземній валюті для зберігання грошей та здійснення розрахунково - касового обслуговування Клієнта за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов цього Договору та вимог законодавства України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "КАМЕТ" звернулось до публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" з платіжним дорученням №1975 від 15.01.2015 року про перерахування грошових коштів у розмірі 2 100 000 грн. 00 коп. товариству з обмеженою відповідальністю "МЕТМАРКЕТ". При цьому, банком отримувача виступав ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит".

Вказаний платіж було проведено відділенням №431 АТ "Укрсиббанк" 15.01.2015 року, що підтверджується відповідним штампом на платіжному дорученні.

Згодом, позивачем було встановлено, що ТОВ "МЕТМАРКЕТ" є неналежним отримувачем вказаних коштів у розмірі 2 100 000 грн. 00 коп., у зв'язку з чим ТОВ "КАМЕТ" звернувся до останнього з вимогою про повернення цих коштів.

Листом №19/01-1 від 19.01.2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТМАРКЕТ" повідомило позивача про те, що грошові кошти, перераховані 15.01.2015 року платіжним дорученням №1975 на суму до нього не надходили.

Позивач 20.02.2015 року звернувся до Маріупольського відділення публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" з листом про повернення грошових коштів з банку отримувача - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", перерахованих згідно платіжного доручення №1975 від 15.01.2015 року в сумі 2 100 000 грн. 00 коп.

В свою чергу, 20.02.2015 року публічним акціонерним товариством "Укрсиббанк" було надіслано електронне повідомлення на адресу ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про повернення платежу в сумі 2 100 000 грн. 00 коп.

Враховуючи те, що вказані грошові кошти так і не були повернуті ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" позивачу, він звернувся до суду з позовом про їх стягнення.

При цьому, позивачем правова природа вказаних коштів була визначена, як кошти, набуті відповідачем без достатньої правової підстави (ст. 1212 Цивільного кодексу України).

Також, окрім стягнення з відповідача коштів у розмірі 2 100 000 грн. 00 коп., позивачем заявлено вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних.

Судом першої інстанції позовні вимоги задоволено повністю.

Так, вирішено стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 2 100 000 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 14 326, 03 грн. та інфляційні в сумі 350 700 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду лише в частині задоволення вимоги про стягнення з відповідача коштів у розмірі 2 100 000 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 ЦК).

Згідно ч. 3 вказаної статті Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, оскільки підстава утримання відповідачем коштів у розмірі 2 100 000 грн. 00 коп. відсутня, у зв'язку з їх неправомірним неперерахуванням ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на рахунок свого клієнта - ТОВ "МЕТМАРКЕТ" та неповерненням на рахунок позивача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення зазначених коштів на користь позивача.

Доводи апелянта про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на сплив 30-тиденного строку виконання платіжного доручення, відхиляються колегією суддів з наступних підстав.

Пунктом 3.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. № 22, передбачено, що банк платника приймає платіжне доручення до виконання протягом 30 календарних днів з дати його виписки.

Позивач 15.01.2015 звернувся до ПАТ "Укрсиббанк" за виконанням платіжного доручення № 1975, виписаного в той же день, тобто 15.01.2015.

Дата звернення позивача до ПАТ "Укрсиббанк" (15.01.2015) за виконанням цього платіжного документа підтверджуються відміткою банку на даному дорученні.

В той же день, ПАТ "Укрсиббанк" було виконано вказане платіжне доручення та перераховано кошти у банк отримувача - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит".

Отже, строк виконання вказаного доручення не сплив, а тому доводи апелянта в наведеній частині є необґрунтованими.

За наведених обставин, вказана вимога правомірно задоволена судом першої інстанції.

Також, крім суми безпідставно отриманих коштів у розмірі 2 100 000 грн. 00 коп., позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 14 326, 03 грн. та інфляційні в сумі 350 700 грн., які були задоволені судом.

Вказані вимоги - про стягнення 3% річних та інфляційних не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Разом з тим, обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадку, зокрема, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 Цивільного кодексу України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Наведена позиція викладена у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України у п. 5.2 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013.

За наведених обставин, враховуючи те, що кошти, заявлені до стягнення є коштами, які відповідач безпідставно утримує (стаття 1212 Цивільного кодексу України), у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 14 326, 03 грн. та інфляційні в сумі 350 700 грн. слід відмовити, оскільки у даному випадку відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом не було всебічно, повно та об'єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, що призвело до невірних висновків в частині задоволення вимог про стягнення 3% річних та інфляційних.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційна інстанція має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню в частині задоволення вимог про стягнення 3% річних та інфляційних з прийняттям нового - про відмову у задоволенні позову у вказаній частині. В решті рішення залишається без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної зави покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Крім цього, у зв'язку з задоволенням апеляційної скарги витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2015 у справі № 910/7557/15-г за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КАМЕТ" до публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення 2 465 026 грн. 03 коп. задовольнити повністю.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2015 у справі № 910/7557/15-г скасувати в частині задоволення вимог про стягнення 3% річних та інфляційних.

3. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "КАМЕТ" до публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення 2 465 026 грн. 03 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (04050, м.Київ, вул. Артема, будинок 60, код за ЄДРПОУ 09807856) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КАМЕТ" (87547, Донецька обл., місто Маріуполь, проспект Будівельників, будинок 140, квартира 105, код за ЄДРПОУ 32519598) 2 100 000 грн. 00 коп. безпідставно утримуваних коштів та судовий збір в сумі 41 999 грн. 11 коп.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. ».

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "КАМЕТ" (87547, Донецька обл., місто Маріуполь, проспект Будівельників, будинок 140, квартира 105, код за ЄДРПОУ 32519598) на користь публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (04050, м. Київ, вул. Артема, будинок 60, код за ЄДРПОУ 09807856) судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 3 650 грн. 26 коп.

5. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

6. Матеріали справи № 910/7557/15-г повернути до господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко