Постанова

від 05.10.2015 по справі 907/462/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2015 р. Справа № 907/462/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Марка Р.І.

Желік М.Б.

Суддів Костів Т.С.

при секретарі Греділь Марія

за участю представників сторін:

від скаржника: Ясевич М.М.

від позивача: Митровцій В.І. (представник за довіреністю б/н від 05.05.2015р.)

від відповідача: Личко Л.М. (представник за довіреністю б/н від 02.09.2015р.)

розглянувши матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВК" б/н від 03.07.2015 року (вх. № 01-05/3102/15 від 09.07.2015р.) та Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України № 07-70-03-1-10-35/5625 від 28.08.2015р. (вх.01-05/3932/15 від 02.09.2015р.)

на рішення господарського суду Закарпатської області від 18.06.2015р.

у справі № 907/462/15, суддя Ремецькі О.Ф.

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Термінал", м. Тячів

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „ЕВК", с. Костилівка Рахівського району

про стягнення 38400грн. за надання послуг щодо використання місця доставки митних вантажів

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Львівської області від 18.06.2015р. у справі №907/462/15 (суддя Ремецькі О.Ф.) позов задоволено повністю, а саме стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „ЕВК" (90623, с. Костилівка, вул. Заводська, 34 Рахівського району, код ЄДРПОУ 32240425) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Термінал" (90500, м. Тячів, вул. Пролетарська, 2, код ЄДРПОУ 31538866) суму 38400грн. за надання послуг щодо використання місця доставки митних вантажів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.06.2015р. скасувати та прийняте нове рішення про відмову в позові з підстав порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та неповного з'ясування фактичних обставин, що мають значення у даній справі.

Свої доводи скаржник аргументує, зокрема тим, що позивач не надав відповідачу послуг щодо використання місця доставки митних вантажів, оскільки відповідач здійснював митне оформлення товару без доставки вантажів до зони митного контролю за адресою: м. Тячів, вул.. Пролетарська, 2. Також, скаржник вказує, що поза увагою суду було залишено, що згідно Листа Державної фіксальної служби від 01.08.2014 року №1085/7/99-99-24-01-06-17 «Щодо митного оформлення експортних вантажів» експортні вантажі, що декларуються згідно з частиною другою статті 258 Митного кодексу України, доставляються до відповідної зони митного контролю лише у разі прийняття органом доходів і зборів рішення про необхідність пред'явлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення цьому органу.

При цьому, скаржник звертає увагу на те, що транспортним засобам відповідача не надавалися послуги щодо використання місця доставки митних вантажів, тоді обов'язку сплачувати будь-які кошти на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал» у Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВК» немає.

Згідно автоматичного розподілу справ КП "Документообіг господарських судів", 09.07.2015р. справу за № 907/462/15 розподілено до розгляду судді - доповідачу Марку Р.І., у складі колегії суддів Желік М.Б. та Костів Т.С.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.07.2015р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал» прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.08.2015р.

В судовому засіданні ухвалою від 10.08.2015р. в порядку ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено до 05.10.2015р.

02.09.2015р. до Львівського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України № 07-70-03-1-10-35/5625 від 28.08.2015р. (вх.01-05/3932/15 від 02.09.2015р.) на вказане вище рішення господарського суду, в якому остання просить допустити Закарпатську митницю ДФС до участі у розгляді справи № 907/462/15, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Оскільки, оскаржуване рішення впливає на безпосереднє здійснення митної справи та стосується компетенції митних органів, та впливають на права та обов'язки Закарпатської митниці ДФС.

Враховуючи наведене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду ухвалою від 14.07.2015 року, вважаючи за необхідне, прийняла та приєднала апеляційну скаргу Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України № 07-70-03-1-10-35/5625 від 28.08.2015р. до апеляційного провадження у справі № 907/462/15.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу від 28.09.2015 року та від 30.09.2015 року, в яких проти доводів зазначених в апеляційній скарзі заперечив, вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін. Зокрема зазначив, що ТзОВ «Термінал» за власні кошти, на власній території виконав вимоги митного законодавства, які зумовили створення місця доставки митних вантажів та передачі митному підрозділу «зони митного контролю» для проведення митних формальностей щодо вантажів. Позивач стверджує, що ним згідно публічного договору надаються послуги створеного та облаштованого ним місця прибуття з присвоєним кодом " 305-002-1-1" ТзОВ "Термінал" м. Тячів вул. Пролетарська, 2, а відтак невиконання відповідачем обов'язку по оплаті є порушенням умов договору. У підтвердження своєї позиції позивач посилається на вантажно-митні декларації (ВМД), які підтверджують факт митного оформлення вантажів відповідача та розміщення в зоні митного контролю вантажів для митного оформлення та декларування.

В судовому засіданні 05.10.2015 року прибули представники сторін.

В судовому засіданні представники сторін надали пояснення по суті спору, а також пояснення з питань, що виникли в процесі розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 05.10.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, які підтримали свою позицію, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Дослідивши матеріали справи судами встановлено, ТОВ «Термінал» передано митному підрозділу благоустроєну відповідно до вимог (зокрема , визначені в доданих позивача Листах Чопської митниці ДМС України від 09.09.2011р. №1/3-1045/5916 , Чопській миниці від 25.08.2015р. № 1/3/10-45/5532-П та Розпорядженням ДМС України за № 55/2-р від 06.09.2011р.) митного органу територію, на якій митними органом затверджено «потсійну зону митного контролю». Вказана «зона митного контролю» призначена для проведення митних формальностей щодо вантажів при їх митному оформлені.

Для цього, згідно наказу Міністерства фінансів України № 646 від 30 травня 2012р. „Про місця доставки товарів транспортними засобами" територія місця доставки товарів для автомобільного транспорту забезпечена освітленням та огородженням за периметром території місця доставки; цілодобовою охороною та наявністю засобів пожежогасіння; наявністю рампи, естакади, оглядового майданчика; наявністю у достатній кількості, а також функціонуванням навантажувально-розвантажувальної техніки і механізмів для здійснення необхідних операцій на території місця доставки; наявністю каналів і засобів зв'язку, у тому числі з Єдиною автоматизованою інформаційною системою митних органів України. Крім того, було виконано ряд інших вимог, щодо облаштування та функціонування території по вул. Пролетарській,2 в м.Тячів як "місця доставки митних вантажів".

Після виконання позивачем всіх умов та вимог щодо створення місця доставки митного вантажу, території ТОВ «Термінал» , вул. Пролетарська,2 м. Тячів, відповідно до Класифікатора місць прибуття, затвердженого наказом за № 395 Державної митної служби України від 17.05.2011 року та наказу Держмитслужби України № 426 від 27 серпня 2012 року «Про ведення Переліку місць доставки», присвоєно статус «місця прибуття митних вантажів» за кодом 305-00-1-1», який ідентифікує це місце доставки.

Позивач стверджує, що ним надаються послуги створеного та облаштованого ним місця прибуття з присвоєним кодом "305-002-1-1", а не зони митного контролю. Створення та надання послуг місця прибуття - код "305-002-1-1" ТзОВ "Термінал" вул. Пролетарська,2 м. Тячів є предметом господарської діяльності позивача, що узгоджується з даними ЄДРПОУ.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основними видами діяльності ТОВ "Термінал" є: код КВЕД 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; код КВЕД 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у.; код КВЕД 52.10 Складське господарство; код КВЕД 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту; код КВЕД 52.24 Транспортне оброблення вантажів; код КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (основний); код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Зокрема, код КВЕД 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг передбачає підпункт "інша допоміжна діяльність, яку надають підприємствам, не віднесену до інших угруповань", зокрема до такої можна віднести й надання послуг, що стосуються "місця доставки митних вантажів".

Відтак, твердження відповідача про те, що установчими документами не передбачено такого виду діяльності як "надання послуг місця доставки митних вантажів" є безпідставним.

Наказом №3 від 20.02.2014 року "Про затвердження ціни вартості послуг ТзОВ "Термінал" позивачем затверджена ціна вартості послуг товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал" "по місцю доставки митних вантажів".

Судом встановлено, що відповідач з січня 2014 р. по серпень 2014р. користувався послугами створеного позивачем місця прибуття митних вантажів. За отримані послуги відповідач завжди розраховувався належним чином. Так, за період з 09.01.2014р. до 01.09.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕВК" перерахувало позивачу " за послуги терміналу " суму 43050грн.

Виходячи з вищенаведеного, твердження відповідача про те, що в нормах чинного законодавства не міститься визначення «надання послуг місця доставки митних вантажів» є необґрунтованим та безпідставним, так як з аналізу чинного законодавства дозволено надання всіх послуг, які прямо не заборонені законом.

В ч.1 ст.6 ГК України унормовано, що одними з загальних принципів господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом та вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України.

Відповідно до ч.1 ст.43 ГК України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Згідно з ч.1 ст.44 ГК України підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності, а також самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Згідно з ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Водночас, ст.174 ГК України визначає, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На підставі аналізу ст.633 ЦК України та ст.178 ГК України встановлено ознаки публічного договору: однією зі сторін договору є підприємець; предмет діяльності підприємця становить: продаж товарів, виконання робіт або надання послуг; умови договору повинні відповідати правилам, установленим законодавчими та іншими нормативними актами; порушення вимог, установлених законом для підприємця, спричиняє негативні наслідки у вигляді відшкодування контрагенту збитків, заподіяних необґрунтованою відмовою в укладенні договору; одним з наслідків недотримання вимог законодавства є нікчемність умов публічного договору; підприємець дотримується таких обов'язкових умов: укладає договір із кожним контрагентом, що звернувся; не надає переваги одній особі перед іншою, крім випадків, передбачених законом та іншими правовими актами; продає товари, виконує роботи і надає послуги на однакових умовах для всіх споживачів, за винятком випадків, коли законом та іншими правовими актами допускається надання пільг для окремих категорій споживачів (ч.2, 3 ст.633 ЦК України).

Порядок укладання публічного договору регламентується статтею 642 Цивільного кодексу України, за змістом якої договір укладається шляхом акцепту "Замовника" публічної оферти, без підписання сторонами в кожному окремому випадку.

Інформація щодо вартості послуг вважається доведеною до відома "Замовника", якщо вона розміщена на території "Виконавця".

Згідно пояснень позивача, що не заперечено відповідачем, на території місця доставки митних вантажів знаходиться інформація щодо надання послуги та її вартість. Надання послуг, щодо "місця доставки вантажу" полягає не у використанні коду " 305-002-1-1" ТзОВ "Термінал" м. Тячів вул. Пролетарська,2 у графі 30 вантажно-митних декларацій, а у користуванні створеними позивачем відповідно до вимог законодавства умовами (благами) місця доставки вантажу, які знаходяться на території ТзОВ "Термінал" м. Тячів вул. Пролетарська, 2 та якому присвоєний код 305-002-1-1 ТОВ "Термінал" м. Тячів вул. Пролетарська,2, тобто користування послугами терміналу.

Це дає можливість суду прийти до висновку, що відповідачем при внесенні даних - коду " 305-002-1-1" ТзОВ "Термінал" м. Тячів вул. Пролетарська,2 в ВМД, добровільно замовленої вищезазначеної послуги, було відомо про їх споживання та вартість цих послуг.

Згідно з ч.1 ст.178 ГК України суб'єкт господарювання, який відповідно до закону та своїх установчих документів зобов'язаний здійснювати виконання робіт, надання послуг або продаж товарів кожному, хто до нього звертається на законних підставах, не має права відмовити у виконанні робіт, наданні послуг, продажу товару за наявності у нього такої можливості або надавати перевагу одному споживачеві перед іншими, крім випадків, передбачених законодавством.

Таким чином, укладення договору в усній формі, за наявності доказів його укладення, означає наявність факту існування правочину, зокрема названого договору, тим самим погодження сторонами всіх його умов, які передбачають порядок та правила "надання послуг місця доставки митних вантажів" (предмет договору) передбачених договором.

З метою забезпечення дотримання встановленого порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України встановлений порядок митного оформлення, в тому числі виконання митних формальностей.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Порядок здійснення митного оформлення вантажів відповідно до вимог Митного кодексу України та чинного законодавства передбачає здійснення відповідних митних формальностей. Згідно ст.4 Митного Кодексу України, митні формальності - це сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи. Митні формальності здійснюються за місцем розташування органу доходів і зборів, або поза місцем їх розташування залежно від місця знаходження вантажу та транспорту комерційного призначення, які заявлені до митного оформлення.

Як передбачено ст.248 Митного кодексу України митне оформлення вантажу та транспортного засобу комерційного призначення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларації, заповненої відповідно до наказу Міністерства фінансів України №651 від 30.05.2012р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2012р. за №1372/21684 та документів, необхідних для митного оформлення.

Відповідно до вимог ст.321 Митного кодексу України у разі вивезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення за межі митної території України такі товари та транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту їх пред'явлення для митного оформлення та декларування в установленому порядку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.

Таким чином, вантаж та транспортний засіб комерційного призначення до початку виконання митних формальностей повинен бути розміщений у постійній чи тимчасовій зоні митного контролю.

Відповідно до наказу Держмитслужби України №426 від 27 серпня 2012 року "Про ведення Переліку місць доставки" кожному місцю доставки присвоєний відповідний код. На території "місць доставки" розташовуються відповідні підрозділи органу доходів і зборів. Якщо товар та транспортний засіб не доставлений за адресою розміщення митного підрозділу, то для його митного оформлення та декларування цей товар повинен бути розміщений в тимчасовій зоні митного контролю, яка повинна бути створена власником вантажу з дотриманням вимог митного законодавства та належним чином затверджена митними органами.

В такому випадку в графі 30 митної декларації вказується код, який буде містити цифри " 888", наприклад " 305-888-1-1", а також додатково вказується адреса тимчасової зони митного контролю або інші відомості, які дозволяють його ідентифікувати (п.4 наказу Держмитслужби України №426 від 27 серпня 2012 року "Про ведення Переліку місць доставки" в редакції змін, внесених Наказом Держмитслужби України №526 від 09.10.2012 року).

Таким чином, з графи 30 митної декларації вбачається інформація про місце розташування товару та транспортного засобу комерційного призначення на момент його митного оформлення.

У випадку виконання митних формальностей щодо вантажу, який не доставлений за адресою місця розміщення митного підрозділу, тобто знаходиться поза місцем розташування органів доході і зборів, справляється спеціальна плата у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, що передбачено ч.8 ст.247 Митного кодексу України. В такому випадку на митній декларації у графі 47 робиться відмітка про оплату суб'єктом підприємницької діяльності коштів державі за виконання митником митних формальностей щодо вантажу, який знаходиться поза місцем розташування органу доходів і зборів.

З вищенаведеного аналізу та з пояснень позивача випливає, що у випадку заповнення відповідачем у графі 30 вантажно-митної декларації коду місця доставки вантажу іншого суб'єкта, розміщення вантажів здійснювалося б в іншій зоні митного контролю (тимчасовій або постійній), а відтак ТзОВ "ЕВК" вступило б у правовідносини стосовно надання послуг місця доставки вантажу з іншим суб'єктом, а не ТзОВ "Термінал".

Щодо тверджень скаржника про те, що за рішенням органу доходів і зборів митне оформлення та випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до митного режиму експорту може здійснюватися без їх пред'явлення органу доходів і зборів, якому подано митну декларацію, заповнену у звичайному порядку, або з пред'явленням, але без проведення їх митному огляду. Судова колегія зазначає наступне, згідно з положення п. п.29 ст.4 Митного кодексу України, проведення митного огляду (пред'явлення органу доходів і зборів ) є складовою частиною сукупності митних формальностей, які виконуються при митному оформленні вантажів та транспортних засобів комерційного призначення. При цьому, в будь-якому випадку, в період здійснення (з початку - ст.248 МК України до його закінчення - ст.255 МК України) митного оформлення, вантаж повинен бути доставлений до місця прибуття, вказаному в декларації, для проведення його митного оформлення та декларування, незалежно від пред'явлення його для огляду чи без такого.

Твердження відповідача про те, що ним не пред'являвся вантаж митному органу, а також те, що вантаж не розміщувався при проведенні митних формальностей в ЗМК місця прибуття 305-002-1-1 ТОВ «Термінал» м. Тячів вул. Пролетарська,2, не відповідає матеріалам справи з огляду на наступне. Судом встановлено, що відповідачем не надано доказів, які б підтверджували наявність створеної та належним чином затвердженої митним органом тимчасової ЗМК на якій могли б проводития митні формальності щодо його вантажів. Відтак, здійснення митного оформлення вантажів без його розміщення в тимчасову або постійну ЗМК є неможливим, так як суперечить п. 14 ст.4, ст.248, ст.255 МК України.

Таким чином, вантажно-митні декларації підтверджують факт митного оформлення вантажів відповідача, що означає розміщення в зоні митного контролю вантажів для митного оформлення та декларування. Твердження відповідача про те, що вантажі не пред'являлись митним органам не спростовує факту знаходження цих вантажів під час їх митного оформлення в місці прибуття (місце доставки вантажу), зазначеному в графі 30 вантажно-митної декларації.

Покликання апелянта на Лист Державної фіскальної служби від 01.08.2014 року №1085/7/99-99-24-01-06-17 «Щодо митного оформлення експортних вантажів» колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що наведений лист не є нормативно - правовим актом і не містить нових правових норм, які стосуються прав, свобод і законних інтересів громадян або мають міжвідомчий характер. Дані листи прийняті для службового користування. Відтак, будь-які посилання на вищевказані листи для підтвердження юридичних фактів або вчинення дій не матимуть жодного правового значення, а тому даний доказ слід вважати неналежним.

В апеляційній скарзі Закарпатська митниця ДФС заперечує створення та облаштування позивачем місця прибуття митних вантажів. Таке твердження суперечить фактичним обставинам, оскільки позивачем долучено до матеріалів справи Листи Чопської митниці від 25.8.2011р., від 09.09.2011р. та розпорядження ДМС України від 06.09.2011р., які підтверджують, що митні органи зобов'язували забезпечувати місце прибуття 305-002-1-1 ТОВ «Термінал» " м. Тячів вул. Пролетарська,2 відповідними технічними спорудами, придбати та встановити автоматичні системи зчитування номерів, камери відео спостереження, сенсорних інформаційних кіосків та ін..

Щодо посилань Закарпатської митниці Державної фіскальної служби, які викладені в апеляційній скарзі, що оскаржуване рішення втручається в питання безпосередньо здійснення митної справи, віднесені до виключної компетенції митних органів. Апеляційний господарський суд зазначає наступне, що правовідносини, які стосуються митного оформлення вантажів є публічно-правовими, так як митні органи здійснюють повноваження, визначені МК України. В свою чергу правовідносини, що стосуються надання послуг "місця доставки митних вантажів" мають приватноправовий характер, так як виникли та реалізуються на підставі господарського договору між двома суб'єктами господарської діяльності без участі в ньому митного органу. Таким чином між даними правовідносинами відсутній правовий зв'язок.

З огляду на наведене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що скаржником у справі не доведено обставини на які він покликається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 18.06.2015 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а інші зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст.49 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,

п о с т а н о в и в:

1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 18.06.2015 року в справі за номером 907/462/15 залишити без змін.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВК" б/н від 03.07.2015 року (вх. № 01-05/3102/15 від 09.07.2015р.) залишити без задоволення.

3. Апеляційну скаргу Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України № 07-70-03-1-10-35/5625 від 28.08.2015р. (вх.01-05/3932/15 від 02.09.2015р.) залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови виготовлений 07.10.2015 р.

Головуючий-суддя Марко Р.І.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Костів Т.С.