Ухвала

від 29.09.2015 по справі 804/5936/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

29 вересня 2015 рокусправа № 804/5936/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Сафронової С.В. Поплавського В.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «К.Маркс»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «К.Маркс» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «К.Маркс» звернулося з вказаним позовом до суду в якому просило визнати недійсним і скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0003141503 від 27.12.2013р.

В обґрунтування позову посилається на те, що за перевіряємий період своєчасно сплачував орендну плату за землю у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки згідно умов договору оренди, при цьому, зазначив, що не змінював функціональне призначення земельної ділянки, а тому у податкової інспекції відсутні підстави для застосування коефіцієнту - 1,5, що передбачений п.276.3 Податкового кодексу України.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2015 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням ТОВ «К.Маркс» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ТОВ «К.Маркс» підтримала вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, представник ДПІ просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що податковим органом у період з 07.11.2013р. по 13.11.2013р. була проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питань повноти нарахування орендної плати за землю за період з 01.01.2011р. по 31.10.2013р.

За результатами перевірки було складено акт №2216/1503/31911915 від 20.11.2013р. за висновками якого встановлено порушення позивачем п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 та п.276.3 ст.276 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижена орендна плата за земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, пр.К.Маркса в районі будинків №41,№43 за 2011 рік на 41030,12грн., за 2012рік на 41030, 49грн., за січень-вересень 2013р. на 30772,62грн. (а.с. 19-21).

На підставі вищевказаного акту перевірки податковим органом 27.12.2013р. було прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0003141503 за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у загальній сумі 135913,78грн., у тому числі за основним платежем - 112833,23грн., за штрафними санкціями - 23080,55грн. (а.с.23).

Матеріалами справи підтверджено, що 28.12.2007р. між Дніпропетровською міською радою (орендодавцем) та позивачем (орендарем) був укладений договір оренди землі за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку прощею 0,3921га, яка знаходиться за адресою: пр. К.Маркса в районі будинків №№41,43 (Жовтневий район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:03:318:0071; цільове використання земельної ділянки за цим договором (житлова забудова і комерційне використання) - п.1.1, п.1.2 цього договору.

Згідно з п.4.1 договору річна орендна плата за земельну ділянку установлюється у грошовій формі - 1,5% її нормативної грошової оцінки.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що цільове призначення земельної ділянки - землі історико-культурного призначення (а.с. 7-10, 183-188).

Відповідно до умов договору, копії розрахунку розміру орендної плати, станом на 25.12.2007р. та довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 14.07.2007р. №1197 - нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 1163868,48грн., а відповідно розмір орендної плати становив - 1,5% - 17458,03грн. (а.с. 190-191).

В подальшому, 27.02.2008р. між Дніпропетровською міською радою (орендодавцем) та позивачем (орендарем) був укладений додатковий договір до вказаного вище договору оренди за умовами якого було встановлено нормативну грошову оцінку земельної ділянки на час укладення цього додаткового договору - 224274,58грн.. а також визначено, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі у розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2008рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», незалежно від мети використання, згідно з чинним законодавством (а.с. 12-13, 192-193).

При цьому, згідно розрахунку орендної плати за земельну ділянку станом на 18.02.2008р. та довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 06.02.2008р. №216 - нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становила - 2242174,58грн., розмір орендної плати встановлений - 3% від нормативної грошової оцінки землі - 67265,25грн. (а.с. 194-195).

Також, 03.06.2010р. між Дніпропетровською міською радою (орендодавцем) та позивачем (орендарем) був укладений додатковий договір до вказаного вище договору оренди за умовами якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладення цього додаткового договору становить 2735340,89грн.; річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої Законом України «Про оренду землі» (а.с. 14-17, 196-198).

При цьому, згідно копії розрахунку орендної плати за земельну ділянку станом на 21.05.2010р. та витягу з технічної документації від 13.05.2010р. №1875 - нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить - 2735340,89грн., розмір орендної плати встановлений - 3% від нормативної грошової оцінки землі - 82060,23грн. (а.с. 199-200).

Позивачем здійснювалася сплата орендної плати у період з 01.01.2011р. по 31.10.2013р. у розмірі - 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на підставі витягу з технічної документації на земельну ділянку про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №1872 від 13.05.2010р. у розмірі 82060,23грн. на рік. (а.с. 199-200)

Обчислення та сплата орендної плати за 2011-2013р. була здійснена позивачем без застосування коефіцієнту - 1,5 визначеного п.276.3 ст.276 Податкового кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), що також підтверджено і представником позивача.

Відповідно до ст.96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Починаючи з 01.01.2011р. законодавець систематизував правила адміністрування земельного податку та орендної плати за землю, як обов'язкового платежу, в розділі ХІІІ Податкового кодексу України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визнають вичерпний перелік податків і зборів, що справляються в Україні, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язків платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п.14.1 ст.14 даного Кодексу).

П.288.1 ст.288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до норм Податкового кодексу України річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету суб'єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної і комунальної власності, визначається відповідно до умов договору, але з урахуванням п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України, тобто, не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХІІІ Кодексу; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХІІІ Кодексу.

Таким чином, річна сума платежу орендної плати за землю не може бути меншою розміру, визначеного п.п.288.5.1 п.288.1 ст.288 Податкового кодексу України, а саме - трикратного розміру земельного податку.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що оскільки плату за землю у формі орендної плати за землі комунальної та державної власності віднесено Верховною Радою України до загальнодержавних податків і зборів згідно до переліку ст.9 Податкового кодексу України, логічним завершенням аналізу наведених норм є висновок про те, що розмір орендної плати за вказані земельні ділянки є нормативно-регульованою ціною із визначеними мінімальною та максимальною межами. Тобто, починаючи з 01.01.2011р., на адміністрування орендної плати та відносини, що виникають при оренді земельної ділянки комунальної та державної власності, поширюються приписи Податкового кодексу України з усіма правилами обрахування орендної плати та наслідками недотримання порядку нарахування та справляння даного обов'язкового платежу.

Статтею 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативно-грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІІ Податкового кодексу України ,а у разі якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

Згідно з п.п.14.1.125 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу ХІІІ Податкового кодексу України - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Правові засади проведення оцінки земель в Україні визначено Законом України від 11.12.2003р. №1378-ІV «Про оцінку земель», відповідно до абз.5 ст.5 якого нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно зі ст.18 даного Закону нормативна грошова оцінка земель в межах населених пунктів проводиться не рідше, ніж один раз на 5-7 років.

Відповідно до ст.23 цього Закону технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Відповідно до ст. 274 Податкового кодексу України визначено (в редакції, чинній станом на 2011р.-2013р.) ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

За приписами п.276.3 ст.276 Податкового кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, справляється у розмірі, обчисленому відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу із застосуванням таких коефіцієнтів, зокрема, для земельної ділянки місцевого значення - 1,5.

Відповідно до умов договору оренди земельна ділянка передається для обслуговування та будівництва житлово-торговельно-ділового центру, тобто не пов'язане з функціональним призначенням цих територій та об'єктів.

За таких обставин судом першої інстанції вірно зазначено про правомірність нарахування позивачу суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у загальній сумі 135913,78грн.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки висновків, зроблених судом першої інстанції. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «К.Маркс» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала складена 02 жовтня 2015 року.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський