Ухвала

від 05.07.2016 по справі 804/5936/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2016 року м. Київ К/800/44186/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Сіроша М.В.

Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «К.Маркс» на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2015 року по справі № 804/5936/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «К.Маркс» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «К.Маркс» звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0003141503 від 27.12.2013 року.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року у даній справі відмовлено у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у період з 07.11.2013 року по 13.11.2013 року було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «К.Маркс» з питань повноти нарахування орендної плати за землю за період з 01.01.2011 року по 31.10.2013 року, за результатами якої зафіксовано заниження позивачем орендної плати за земельну ділянку за 2011 рік - на 41030,12 грн., за 2012 рік - на 41030,49 грн., за січень-вересень 2013 року - на 30772,62 грн.

Висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що позивачем сформовано показники податкових декларації з плати за землю за 2011 рік, 2012 рік та 2013 рік на підставі укладеного 28 грудня 2007 року між ним та Дніпропетровською міською радою договору оренди землі, без урахування коефіцієнту 1,5, визначеного статтею 276 Податкового кодексу України.

На підставі висновків перевірки відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0003141503 від 27.12.2013 року, яким ТОВ «К.Маркс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «орендна плата з юридичних осіб» на суму 135913,78 грн., в тому числі, за основним платежем - 112833,23 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 23080,55 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Матеріалами справи підтверджено, що 28.12.2007 року між Дніпропетровською міською радою (орендодавцем) та позивачем (орендарем) був укладений договір оренди землі за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку прощею 0,3921га, яка знаходиться за адресою: пр. К.Маркса в районі будинків №№41,43 (Жовтневий район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:03:318:0071; цільове використання земельної ділянки за цим договором (житлова забудова і комерційне використання) - п.1.1, п.1.2 цього договору.

Згідно з п.4.1 договору річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі - 1,5% її нормативної грошової оцінки.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що цільове призначення земельної ділянки - землі історико-культурного призначення.

Відповідно до умов договору, копії розрахунку розміру орендної плати, станом на 25.12.2007 року та довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 14.07.2007 року №1197 - нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 1163868,48 грн., а, відповідно, розмір орендної плати становив - 1,5% - 17458,03 грн.

В подальшому, 27.02.2008 року між Дніпропетровською міською радою (орендодавцем) та позивачем (орендарем) був укладений додатковий договір до вказаного вище договору оренди, за умовами якого було встановлено нормативну грошову оцінку земельної ділянки на час укладення цього додаткового договору - 224274,58 грн., а також визначено, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі у розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», незалежно від мети використання, згідно з чинним законодавством.

При цьому, згідно розрахунку орендної плати за земельну ділянку станом на 18.02.2008 року та довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 06.02.2008 року №216 - нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становила - 2242174,58 грн., розмір орендної плати встановлений - 3% від нормативної грошової оцінки землі - 67265,25 грн.

Також, 03.06.2010 року між Дніпропетровською міською радою (орендодавцем) та позивачем (орендарем) був укладений додатковий договір до вказаного вище договору оренди, за умовами якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладення цього додаткового договору становить 2735340,89 грн.; річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої Законом України «Про оренду землі».

При цьому, згідно копії розрахунку орендної плати за земельну ділянку станом на 21.05.2010 року та витягу з технічної документації від 13.05.2010 року №1875 - нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить - 2735340,89 грн., розмір орендної плати встановлений - 3% від нормативної грошової оцінки землі - 82060,23 грн.

Встановлено, що позивачем здійснювалася сплата орендної плати у період з 01.01.2011 року по 31.10.2013 року у розмірі - 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на підставі витягу з технічної документації на земельну ділянку про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №1872 від 13.05.2010 року у розмірі 82060,23 грн. на рік.

Обчислення та сплата орендної плати за 2011-2013 роки була здійснена позивачем без застосування коефіцієнту - 1,5 визначеного п. 276.3 ст. 276 Податкового кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст.96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Починаючи з 01.01.2011 року законодавець систематизував правила адміністрування земельного податку та орендної плати за землю, як обов'язкового платежу, в розділі ХІІІ Податкового кодексу України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визнають вичерпний перелік податків і зборів, що справляються в Україні, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп.14.1.136 п.14.1 ст.14 даного Кодексу).

Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до норм Податкового кодексу України річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету суб'єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної і комунальної власності, визначається відповідно до умов договору, але з урахуванням пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, тобто, не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХІІІ Кодексу; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХІІІ Кодексу.

Таким чином, річна сума платежу орендної плати за землю не може бути меншою розміру, визначеного пп. 288.5.1 п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України, а саме - трикратного розміру земельного податку.

Судами вірно зазначено, що оскільки плату за землю у формі орендної плати за землі комунальної та державної власності віднесено Верховною Радою України до загальнодержавних податків і зборів згідно до переліку ст.9 Податкового кодексу України, правильним є висновок про те, що розмір орендної плати за вказані земельні ділянки є нормативно-регульованою ціною із визначеними мінімальною та максимальною межами. Тобто, починаючи з 01.01.2011 року, на адміністрування орендної плати та відносини, що виникають при оренді земельної ділянки комунальної та державної власності, поширюються приписи Податкового кодексу України з усіма правилами обрахування орендної плати та наслідками недотримання порядку нарахування та справляння даного обов'язкового платежу.

Статтею 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативно-грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІІ Податкового кодексу України,а у разі, якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

Згідно з пп.14.1.125 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу ХІІІ Податкового кодексу України - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Правові засади проведення оцінки земель в Україні визначено Законом України від 11.12.2003 року №1378-ІV «Про оцінку земель», відповідно до абз. 5 ст. 5 якого нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно зі ст.18 даного Закону нормативна грошова оцінка земель в межах населених пунктів проводиться не рідше, ніж один раз на 5-7 років.

Відповідно до ст.23 цього ж Закону технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Відповідно до ст. 274 Податкового кодексу України (в редакції, чинній станом на 2011-2013 роки) визначено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

За приписами п. 276.3 ст. 276 Податкового кодексу України встановлено, що податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, справляється у розмірі, обчисленому відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу із застосуванням таких коефіцієнтів, зокрема, для земельної ділянки місцевого значення - 1,5.

Відповідно до умов договору оренди, земельна ділянка передається для обслуговування та будівництва житлово-торговельно-ділового центру, тобто, не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів.

За таких обставин, судами вірно зазначено про правомірність нарахування позивачу суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у загальній сумі 135913,78грн.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220 1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «К.Маркс» відхилити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2015 року по справі № 804/5936/15 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підпис Сірош М.В. підпис Юрченко В.П.