Ухвала

від 01.02.2011 по справі 2а-12224/09/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12224/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1М

У Х В А Л А

Іменем України

"01" лютого 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Умнової О.В.,

при секретарі Ковризі М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Голосіївському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.08.2010 у справі за її позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Г.Р.К.»та приватного підприємства «Торговий дім «Злагода»про стягнення в дохід держави коштів, одержаних за нікчемною угодою, -

В С Т А Н О В И В:

14.09.2007 позивач звернувся до суду першої інстанції із позовом , в якому з урахуванням подальших змін просив про стягнення з відповідачів у дохід держави коштів одержаних за нікчемним правочином.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.08.2010 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, працівниками ДПІ у Голосіївському районі м. Києва була проведена невиїзна документальна перевірка Товариства «Г.Р.К.»з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період серпень 2006 року (акт № 22/1-23-06-25391800 від 19.01.2007).

В ході перевірки встановлено, що від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ ТОВ «Г.Р.К.»виникло у зв'язку з купівлею у ПП «Торговий дім «Злагода»товару (системи радіозв'язку РТС «Сосна-1») на підставі договору купівлі-продажу № 11/07 від 11.07.2006.

При цьому, за наслідками перевірки позивач дійшов висновку, що вказаний договір є однією із ланок в ланцюгу безтоварних угод, що були укладені та виконані між колом підприємств.

Таким чином, позивач вважає, що заниження відповідачем-1 -ТОВ «Г.Р.К.»податкових зобов'язань з ПДВ внаслідок безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ за наслідками спірної угоди свідчить про наявність умислу останнього на укладання правочину всупереч інтересам держави і суспільства.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору купівлі продажу № 11/07 від 11.07.2006 ТОВ «Г.Р.К.»(Покупець) придбало системи радіозв'язку РТС «Сосна-1»у ПП «ТД «Злагода»(Продавець) у кількості 252 шт., що підтверджується видатковою накладною № 2 від 31.07.2006 та податковою накладною № 2 від 31.07.2006 на загальну суму 17 659 878,4 грн. у т.ч. ПДВ 2 943 313,07 грн.

За умовами договору купівлі-продажу ТОВ «Г.Р.К.»розрахувалось з ПП «ТД «Злагода»у повному обсязі.

Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі згідно наступних платіжних доручень: № 187 від 31.07.2006 на суму 7 000 000,00 грн.; № 188 від 31.07.2006 на суму 7 060 000,00 грн.; № 189 від 31.07.2006 на суму 3 649 878,40 грн.

Як повідомило ПП «ТД «Злагода»транспортування товару не відбулось, так як його передача відбувалася на складі за адресою:м. Київ, вул. Бориспільська (договір № 15 оренди нежилого приміщення від 01.08.2002).

Відповідно до п. 6.1 договору оренди здавання приймання товару проводиться уповноваженими особами від Покупця і Продавця. Товар приймається: за кількістю згідно Специфікації ; за якістю згідно із зразками, визначеними у п. 4.1 цього Договору (п. 6.2 даного договору).

Приймання товару (за кількістю і якістю) здійснюється в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності із ТУ заводу-виробника. Крім того, відповідно до п. 4.3. даного договору товар за цим договором має забезпечувати його повну придатність для використання згідно технічним умовам, а також відповідати усім вимогам, що звичайно справляються на ринку до аналогічних товарів.

Відповідно до заводського Формуляру БП2.104.002 ФО 1992 року, в якому визначені основні технічні дані, експлуатаційні характеристики, гарантія і обслуговування виробника, терміни зберігання та ін. Інформація вказано, що гарантійний термін зберігання і експлуатації 3 роки, з них 12 місяців з дня вводу, (абз. 3 п. 6 Л.10 Формуляра).

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва був зроблений запит до Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики з метою отримання інформації стосовно походження, стандартизації та технічної характеристики системи зв'язку РТС «Сосна-1», Формуляр БП2.104.002 ФО, на який було отримано відповідь від 02.10.2006 № 20-07/516 про те, що інформація щодо виробу «системи зв'язку РТС «Сосна-1», Формуляр БП2.104.002 ФО в Укрметртестстандарті відсутня.

З метою підтвердження взаєморозрахунків з ПП «ТД «Злагода»ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було надіслано запит до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва про надання загальних відомостей про вказане підприємство.

28 вересня 2006 року отримано відповідь про проведену перевірку ПП «ТД «Злагода»з питань правових відносин з ТОВ «Г.Р.К.»за період липень 2006 року(вх. № 24598/7 від 29.12.06).

Як було встановлено, підприємство ПП «ТД «Злагода»є посередником відвантаженої продукції, а постачальником є ТОВ «Дортракт»м. Бориспіль, яке згідно податкової накладної № 28 від 15.09.2003 реалізувало продукцію на адресу ПП «ТД «Злагода»у розмірі 17649878,40 грн., в т.ч. ПДВ 2941646,40 грн.

В свою чергу, згідно відповіді Бориспільської ОДПІ (вх. 630/7 від 17.01.2007) ТОВ «Дортракт»знято з обліку в зв'язку з ліквідацією 26.01.2004. Свідоцтво платника ПДВ вказаного платника анульовано 19.12.2002р. Остання звітність з ПДВ була подана за грудень 2002 року з відсутністю показників фінансово-господарської діяльності.

Тобто, на дату взаємовідносин, у ТОВ «Дортракт»було анульовано свідоцтво ПДВ (19.12.2002), звітність за вказаний період не подавалась до податкового органу та відповідно сума ПДВ у розмірі 2941646,40грн. не декларувалась та взагалі не сплачувалась до бюджету.

Апелянт посилаючись на ст. ст. 203, 207, 208 ГК України вважає, що господарська діяльність відповідачів є фіктивною та такою, яка передбачає відмивання коштів при здійсненні безтоварних угод та ухилення від сплати податків, а правочин, укладений між відповідачами суперечить інтересам держави і суспільства. Крім того, апелянт звертає увагу на те, що статтею 258 ЦК України встановлена позовна давність у десять років

Колегія суддів погоджується з доводами апеллянта про те, що головною метою, яку переслідували сторони при укладенні договору № 11/07 від 11.07.2006, було одержання доходу винятково за рахунок необґрунтованої податкової вигоди у вигляді безпідставного формування ТОВ «Г.Р.К.»податкового кредиту за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність, та, як наслідок, несплата податків до Державного бюджету України, що суперечить інтересам держави і суспільства, а також погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що договір № 11/07 від 11.07.2006 є нікчемним відповідно до ст. 228 ЦК України, як такий, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок, а тому відповідно до ст. 228 ЦК України, ч. 1 ст. 208 ГК України кошти, одержані сторонами за таким договором підлягають стягненню в дохід держави.

В свою чергу, позовні вимоги дійсно не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 208 ГК України передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає положенням статті 41 Конституції України, згідно з якими конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими, оскільки відповідають визначенню, закріпленому у частини 1 статті 238 ГК України. Тому такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, установлених статтею 250 ГК України. Початком перебігу зазначених у наведеній статті строків є дата виконання правочину.

В свою чергу, відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, враховуючи, що розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі згідно платіжних доручень від 31.07.2006, то підстав для задоволення позову щодо застосування санкцій за позовом поданим лише 14.09.2007 немає, в зв'язку з пропуском строку застосування зазначених адміністративно-господарських санкцій, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, апелянтом не спростовані висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Голосіївському районі міста Києва -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.08.2010 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 07.02.2011.