Ухвала

від 01.10.2015 по справі 826/4132/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4132/15 Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Новак О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Ромсат» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Ромсат» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2015 року у задоволенні позовних вимоги відмовлено.

Позивач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0004722203 від 31.10.2014 та №0004712203 від 31.10.2014.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, у період з 15.09.2014 по 10.10.2014 ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 26.06.2012 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 26.06.2012 по 31.12.2013, за результатами якої відповідачем складено акт №489/26-57-22-03-10/38271506 від 17.10.2014 (акт перевірки №489).

Згідно висновків, викладених в акті перевірки №489, позивачем, зокрема, порушено вимоги:

- пп.138.10.3 п.138.10 ст.138, п.138.2, п.138.4, п.138.11 ст.138, пп.139.1.1 та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 276 671 грн, у тому числі за 3 квартали 2012 року в сумі 189 767 грн, за 2012 рік в сумі 274 506 грн, за 2014 рік в сумі 2 165 грн;

- п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 506 296 грн, в тому числі по періодах: за жовтень 2012 року в сумі 23 048 грн, за листопад 2012 року в сумі 213 519 грн, за травень 2013 року в сумі 197 581 грн, за жовтень 2013 року в сумі 200 360 грн, за листопад 2013 року в сумі 67 090 грн.

На підставі вказаного акту перевірки №489 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0004722203 від 31.10.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 632 870 грн 50 коп, з яких 506 296 грн - за основним платежем, а 126 574 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

-№0004712203 від 31.10.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 345 838 грн 75 коп., з яких 276 671 грн - за основним платежем, а 69 167 грн 75 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

З акту перевірки №489 вбачається, що заниження ТОВ "НВК "Ромсат" податку на додану вартість та податку на прибуток виникло у зв'язку із завищенням валових витрат та податкового кредиту по фінансово-господарським взаємовідносинам із ТОВ «ТРК «Інтермедіа», ТОВ «Гранд-Сервіс», ТОВ «Ярмак Трейд», які, на думку податкового органу, є фіктивними, що підтверджується актом ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів м. Києва від 18.10.2013 1455/22-07/38517816 «Про неможливість проведення зустрічної звірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість ТОВ «Ярмак Трейд» (код ЄДРПОУ 38517816) за березень-липень 2013 року», актом ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 18.11.2013 №460/2205/32360925 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ТРК «Інтермедіа» (код ЄДРПОУ 32360925) за період діяльності з 01.05.2013-30.09.2013», актом ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів м. Києва від 02.10.2013 №1093/2201/30523953 «Про неможливість проведення зустрічної звірки з ТОВ «Гранд-Сервіс» (код ЄДРПОУ 30523953) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків». Крім того, згідно акту перевірки №489 заниження ТОВ «НВК «Ромсат» податку на додану вартість та податку на прибуток виникло у зв'язку із завищенням витрат на збут за 2012 рік на суму 14 836,00 грн, а саме, на відрядження працівника ОСОБА_2 в м. Софія (Болгарія).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку податкового органу та з метою їх відновлення суб'єкт господарської діяльності звернувся за захистом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем не доведено реальності здійснення господарських операцій за вказаними договорами, укладеними з ТОВ «РК «Інтермедіа», ТОВ «Гранд-Сервіс», ТОВ «Ярмак Трейд», а також не доведено обґрунтованості віднесення до складу витрат на збут за 2012 рік - витрат на відрядження працівника ОСОБА_2 на суму 14 836 грн, відтак позивачем допущено порушення вимог чинного законодавства України, що призвело до заниження за вказаними правочинами податку на прибуток та податку на додану вартість.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Згідно з ст. 180 ПК України платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Згідно зі ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У результаті дослідження матеріалів справи та наданих позивачем первинних документів, судова колегія вважає за необхідне вказати на наступне.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем як покупцем, та ТОВ «ТРК «Інтермедіа», як продавцем, укладено договори поставки №010812 від 01.08.2012 (сума договору 611 135 грн 34 коп. в т.ч. ПДВ 101 855 грн 89 коп.) та №021013 від 02.10.2013 (сума договору 244 580 грн 57 коп., в т.ч. ПДВ 40 763 грн 42 коп.), відповідно до умов яких продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця кабель та обладнання до систем супутникового, кабельного та ефірного телебачення, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його згідно умов даного Договору.

Однак, надані позивачем видаткові та податкові накладні на підтвердження реальності зазначених вище договорів, укладених з ТОВ «ТРК «Інтермедіа», не можуть бути належними та достатніми доказами, виходячи з наступного.

Згідно умов договорів поставки №010812 від 01.08.2012 та №021013 від 02.10.2013 поставка товару здійснюється продавцем на умовах DDP м. Київ, вул. Ескаваторна, 24 у відповідності до Інкотермс-2010, згідно яких DDP (Delivered Duty Paid - Поставка зі сплатою мита) термін «поставка зі сплатою мита» означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення; продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, включаючи (у відповідних випадках) будь-які «мита» (під словом «мито» тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення.

Додаткові угоди до договору про те, що товар за вказаними вище договорами №010812 від 01.08.2012 та №021013 від 02.10.2013 транспортувався автотранспортом ТОВ «НВК «Ромсат», колегією суддів не беруться до уваги, зважаючи на відсутність документального підтвердження таких перевезень.

Крім того, у матеріалах справи відсутні будь-які заявки, що підтверджують домовленість сторін про поставку товару партіями потрібної номенклатури та відповідної ціни.

Щодо стосується валових витрат та податкового кредиту за наслідками фінансово-господарських правовідносин із ТОВ «Гранд-Сервіс» сформованим позивачем, як покупцем, за укладеним з ТОВ «Гранд-Сервіс», як продавцем, усним договором поставки, колегія суддів звертає увагу на наступні обставини.

Як вбачається з акту перевірки , належного у матеріалах справи, у ході перевірки проведено дослідження реального здійснення платником податків та встановлено, що згідно бази даних АС «Податковий блок»: ТОВ «Гранд-Сервіс» перебуває на податковому обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві. Податкова адреса - Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Гайдара, 78. Стан платника - 65 «Платник з наступного року (основне місце обліку». Місцезнахолження суб'єкта господарювання та посадових осіб не встановлено.

До ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надійшов акт від 02.10.2013 №1093/2201/30523953 «Про неможливість проведення зустрічної звірки з ТОВ «Гранд-Сервіс» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків».

У ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок товару позивачу від ТОВ «Гранд-Сервіс», а саме: відсутність трудових ресурсів, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Відомості щодо залучення ТОВ «Гранд-Сервіс» для здійснення господарської діяльності трудових ресурсів та транспорту шляхом укладання цивільно-правових угод та господарських договорів відсутні.

Однак, надані позивачем на підтвердження реальності вказаного усного договору поставки з ТОВ «Гранд-Сервіс», видаткові накладні та рахунки-фактури, не беруться до уваги колегією суддів, оскільки наведені документи первинної звітності суперечать положенням ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідно до якої первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (Положення № 88), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що для встановлення реальності здійснення господарських операцій, належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення відповідних операцій та використання придбаних товарів/послуг у господарській діяльності.

Однак, за даними господарськими операціями з ТОВ «Гранд-Сервіс» відсутні докази на поставку товарів, зазначених у видаткових накладних, а саме - товарно-транспортні накладні.

Товарно-транспортна накладна (ТТН) - це основний документ на вантаж, що повинен оформлятися при здійсненні вантажних автоперевезень. Одночасно з цим, ТТН виступає первинним документом бухгалтерського обліку.

Так, відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, товарно-транспортна накладна є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктами 11.5, 11.6, 11.7 цих Правил встановлено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Відтак, за відсутності в матеріалах справи необхідних ТТН, неможливо встановити рух придбаного товару.

У матеріалах справи також відсутні докази використання (реалізації) товару, придбаного у ТОВ «Гранд-Сервіс», у власній господарській діяльності позивача.

Інших належних доказів на підтвердження реальності вказаного вище усного договору поставки позивачем до суду не надано.

Більше того, за відсутністю письмового договору судова колегія позбавлена можливості пересвідчитись в дотримані умов договору, що у свою чергу слугувало предметом доказування реальності здійснення господарських операцій.

Відносно формування позивачем спірних валових витрат та податкового кредиту за фінансово-господарськими правовідносинами з ТОВ «Ярмак Трейд», колегія суддів відзначає про відсутність документів, що свідчили про укладення господарських договорів між позивачем та ТОВ «Ярмак Трейд». Надана ТОВ «НВК «Ромсат» видаткова накладна по взаємовідносинам з ТОВ «Ярмак Трейд» також не береться до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки з таких первинних документів не можливо встановити посадових осіб, які підписували та складали такі документи.

За таких обставин, документи на підтвердження господарських правовідносин позивача з таким контрагентам не є належно оформленими первинними документами, оскільки не відповідають встановленим п. 201.1 ст. 201 ПК та частини другої ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вимогам щодо їх складення і підписання повноважною особою платника податків, тому не можуть бути належним документальним підтвердженням проведення господарських операцій та підставою для формування спірних сум валових витрат і податкового кредиту з ПДВ.

Щодо віднесення до витрат на збут за 2012 рік витрати на відрядження працівника ОСОБА_2 в м. Софія (Болгарія) у розмірі 14 836 грн, колегія суддів звертає увагу, що позивачем, не надано документів, що підтверджують доцільність перебування працівника у відрядженні, а саме: відсутні договори наміру про співпрацю між підприємствами, та договір про співпрацю з ТОВ «Туристична контора», яка здійснювала продаж авіа білетів для відрядження.

Колегія суддів звертає увагу, що у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, яка викладена у його листі №742/11/13-11 від 02.06.2011, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Крім того, колегія суддів відзначає, що оцінка господарських операцій судом під час розгляду справ, що виникають з податкових відносин, змісту господарських операцій може здійснюватися і окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Отже, якщо цивільні правочини є сферою приватного права й можуть розглядатися лише з урахуванням норм Цивільного та Господарського кодексів, то господарські зобов'язання підприємства повинні оцінюватися, передусім, з огляду на норми податкового законодавства. При цьому дотримання норм цивільного чи господарського права не означає автоматично реальності вчинення господарської операції. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Таким чином, аналізуючи встановлені обставини, колегія суддів вважає, що наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до вимог Податкового кодексу України є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту (податкові накладні, рахунки, акти виконаних робіт тощо) сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, оскільки судом першої інстанції вірно встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

При розгляді даної справи колегією суддів враховано правову позицію Верховного Суду України, яка викладена: в постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ «СІБ» до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, а саме, неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги; та в постанові від 05.03.2012 року по справі №21-421а11, згідно з якою складені і підписані неповноважними особами податкові накладні не можуть вважатися належно оформленими звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Хоча фактичні обставини справи №21-421а11, яка переглядалася Верховним Судом України, стосувалися лише правильності оформлення податкових накладних, на підставі яких сформовано спірний податковий кредит з ПДВ, однак суд вважає, що з метою однакового застосування законодавства застосований Верховним Судом України підхід є цілком прийнятним. Для з'ясування правильності оформлення й інших первинних бухгалтерських документів, для яких частина друга ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює відповідні обов'язкові вимоги, у т.ч. щодо їх складення та підписання відповідними уповноваженими особами.

Відповідно до частини першої ст. 244-2 КАС України, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Підсумовуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що доводи відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства, є таким, що відповідає фактичним обставинам справи. А відтак, податкові повідомлення-рішення податкового органу є законними і підстав для їх скасування немає.

Згідно із частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Ромсат» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М. Троян

Судді: Н.П. Бужак,

В.А. Твердохліб

.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Бужак Н.П.